Постанова

від 28.09.2011 по справі 15/5025/1134/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року Справа № 15/5025/1134/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.08.11 р. у справі № 15/5025/1134/11 (суддя Муха Є. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна"

до Фермерського господарства "Андріївка"

про стягнення заборгованості в сумі 1 065 521 грн. 81 коп. за договором поставки

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 агро Україна» (надалі -Позивач) звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Фермерського господарства «Андріївка»(надалі -Відповідач) в якій просить стягнути з Відповідача 1065521 грн. 81 коп. основного боргу, 59 462 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 71 440 грн. 70 коп. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2011 року по даній справі (а.с. 52-53) позов задоволено, з підстав, вказаних у цьому рішенні.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2011 року у справі № 15/5025/1134/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Позивача частково, стягнувши на користь Позивача лише суму основного боргу та відмовити у стягненні пені та збитків з урахуванням інфляції (а.с. 60-61).

Апелянт вважає, що вищевказане рішення є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач вважає, що з нього безпідставно стягнуто на користь Позивача 29 462 грн. 65 коп. інфляційних збитків, оскільки збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції за простроченими грошовими зобов'язаннями по даній справі нараховані не з моменту виникнення грошового зобов'язання відповідача, а за набагато триваліший термін.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

Водночас, 28 вересня 2011 року Відповідачем, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, подано клопотання, про відкладення розгляду справи (а.с. 69). Дане клопотання обґрунтовується відсутністю можливості направити представника Відповідача для участі у розгляді даної справи та у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень до апеляційної скарги.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів вирішила відхилити його та вбачає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача, оскільки: Відповідачем не подано жодного доказу в підтвердження обставин (які він вважає поважними), висвітлених у клопотанні (тобто не доведено підставності поданого клопотання); Господарським процесуальним кодексом України не обмежено коло представників сторін в судовому процесі; як вбачається з поданого клопотання його передано безпосередньо в день судового засідання, через канцелярію суду (відповідно, певний представник Відповідача зміг подати дане клопотання, та не зміг прийняти безпосередню участь у розгляді справи) -що на думку колегії свідчить про недобросовісне користування Відповідачем процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України...

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с.67), в якому, з підстав вказаному у даному відзиві просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення по даній справі залишити без змін.

Крім того, Позивач у відзиві просить розглянути справу за його відсутністю.

Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 19 січня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки засобів захисту рослин № 1001з1 (а.с. 17-21; надалі - Договір).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу дії частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався поставляти, а Відповідач - прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у Додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Колегією суддів встановлено, що розділом 4 Договору сторони обумовили ціну та порядок розрахунків, а саме: оплата за товар проводиться відповідно до умов, обумовлених у Додатку №1 до даного договору (а.с. 20-21); Відповідач зобов'язався провести розрахунок за товар у термін та на умовах, вказаних у додатку №1 до даного договору.

У відповідності до пункту 5.1. Договору: товар вважається доставленим по кількості і якості після підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до додатку №1 від 19 січня 2009 року до Договору №1001з1 (а.с.20-21) сторони погодили ціну та кількість товару.

Згідно частини 3 пункту «Б»Додатку № 1: сторони домовились, що ціна товару буде визначатися відповідно до комерційного курсу в АТ "ОСОБА_2 Україна" на дату перед датою видачі видаткової накладної.

У відповідності до частини 4 пункту «Б»вищезгаданого Додатку: загальна вартість даного Договору складає 1 686 969 грн. 30 коп. з ПДВ.

Крім того, частиною 1 пункту «В»передбачено, що: сума вартості товару у розмірі 1 686 969 грн. 30 коп., сплачується Відповідачем до 31 жовтня 2009 року; у випадку прострочення оплати, Позивач має право скасувати знижку 2 та її оплату; Позивач нараховує пеню у розмірі 0,1 відсоток від вартості Договору за кожен день прострочення.

Колегія суддів зазначає, що в частині 2 пункту В додатку №1 до Договору сторони погодили умови оплати товару, визначивши, що сума вартості товару в розмірі 1 686 969 грн. 60 коп. сплачується Відповідачем до 31 жовтня 2009 року. Між тим, в угоді про пролонгацію та погашення боргу № 19 П від 1 червня 2010 року сторони вирішили змінити строк виконання зобов'язання та визначили, що Відповідач, зобов'язується погасити суму боргу не пізніше 1 жовтня 2010 року.

На виконання умов Договору та додатку № 1 до Договору Позивач відповідно до видаткових накладних наявних у матеріалах справи (№ S-00000152 від 16 березня 2009 року (а.с. 26); № S-00000184 від 19 березня 2009 року (а.с. 29); № S-00000933 від 5 травня 2009 року (а.с. 30); № S-00000776 від 18 квітня 2009 року (а.с. 33); № S-00000852 від 24 квітня 2009 року (а.с. 34)) поставив, а Відповідач на підставі довіреностей (серії ФГ № 15 від 10 березня 2009 року (а.с. 27) та серії ФГ № 25 від 24 квітня 2009 року (а.с. 31)) прийняв засоби захисту рослин по Договору на загальну суму 1 686 969 грн. 30 коп.

Водночас, колегією суддів встановлено, що 1 червня 2010 року між сторонами було укладено угоду про пролонгацію та погашення боргу № 19П (а.с. 22-25; надалі - Угода).

Відповідно до пункту 1 даної Угоди: сторони підтверджують, що заборгованість Відповідача за оспорюваним договором становить 1 686 969 грн. 30 коп., включаючи ПДВ (20%) - 281 161 грн. 55 коп..

Пунктом 4 Угоди сторони визначили, що: у зв'язку із порушенням строків розрахунків Відповідачем сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену у пункті 3 даної угоди суму штрафу в розмірі 5%.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що загальна сума заборгованості, що підлягає погашенню Відповідачем згідно даної Угоди, становить 2 241 283 грн. 11 коп., включаючи ПДВ (20%) 373 547 грн.19 коп.

Апеляційний господарський суд наголошує, що відповідно до пункту 5 Угоди: Відповідач зобов'язався погасити суму боргу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача не пізніше 1 жовтня 2010 року.

Згідно пункту 6 Угоди: за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України; в разі несвоєчасного здійснення розрахунків Відповідачем за цією угодою (п. 6) сторони передбачили відповідальність Відповідача у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положень пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

В силу дії пункту 7 Угоди: за окремою домовленістю сторін Відповідачу може бути надано право погасити заборгованість шляхом поставки ячменю пивоварного урожаю 2010 року ІІ класу.

Позивач звертався до Відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 322 від 1 червня 2011 року (а.с. 35-36), відповідно до пункту 4.5 якої: Відповідача перед "ОСОБА_1 Україна" за Договором вважається погашеною частково, в частині 5 % штрафних санкцій на суму 84 348 грн. 47 коп. та основного боргу на суму 752 350 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ. Залишок заборгованості становить 934 618 грн. 46 коп., включаючи ПДВ.

За таких обставин Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно Договору від 19 січня 2009 року та додатку № 1 до Договору. З огляду на це, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 934 618 грн. 46 коп. є правомірною.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд враховує те, що приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що: суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи усе вищевказане, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 934 618 грн. 46 коп. заборгованості по оплаті поставленого товару обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому залишає рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 вищевказаного Закону: розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до пункту 5 Угоди: Відповідач зобов'язується погасити суму боргу, зазначену в пункті 4 даної Угоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача не пізніше 1 жовтня 2010 року.

Пунктом 6 Угоди: в разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення пункту 6 статті 232 Господарського Кодексу України. Суд критично оцінює доводи Відповідача щодо суперечності рішення суду першої інстанції частині 2 статті 258 Цивільного кодексу України, адже в силу дії пункту 5 Угоди початок порушення зобов'язання по Договору (з урахуванням даної угоди) розпочався з 2 жовтня 2010 року... Відповідно річний строк позовної давності по стягненню пені мав розпочати свій сплив з давності по стягненню пені мав розпочати свій сплив з 2 жовтня 2011 року, в той час, як Позивач звернувся з даним позовом до суду 20 червня 2011 року - тобто до спливу даного строку. Крім того суд зауважує, що Позивачем не заявлялося письмової заяви про сплив суду першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, перевіривши правильність нарахування розміру пені, погоджується з розрахунками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пеню в розмірі 71 440 грн. 70 коп., яка нарахована за період з 2 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Відповідно, з огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду залишає без змін рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Щодо інфляційних, то згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Колегія апеляційного господарського суду критично оцінює доводи Відповідача щодо того, що збитки перераховані Позивачем не з моменту виникнення грошового зобов'язання Відповідача, а за набагато тривалий термін... Апеляційний господарський суд зауважує, що з наявних у матеріалах справи доказів та з розрахунку суми інфляційних (а.с. 3) вбачається, що Позивач нарахував Відповідачу інфляційні за період з жовтня місяця 2010 року по квітень місяць 2011 року включно... Як вказано вище у даній постанові, в силу дії пункту 5 Угоди, початок порушення зобов'язання по договору (з урахуванням даної Угоди) розпочався з 2 жовтня 2010 року... Відповідно, право нараховувати інфляційні на суму заборгованості у Позивача виникло з жовтня місяця 2010 року (з якого Позивачем і розпочато таке нарахування).

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних, враховуючи при його здійсненні Лист Верховного Суду України № 62-97р від 3 квітня 1997 року, погоджується з висновками господарського суду Хмельницької області, щодо правомірності та підставності нарахування та стягнення 59 462 грн. 65 коп. інфляційних.

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові, колегія суду залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2011 року у справі 15/5025/1134/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Андріївка" - без задоволення.

Справу №15/5025/1134/11 повернути господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.