Постанова

від 05.10.2011 по справі 5019/1171/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року Справа № 5019/1171/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.11 р. у справі № 5019/1171/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд"

про стягнення в сумі 13 655 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність в справі)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго Партнер" (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рекорд»(надалі -Відповідач), в якій просить стягнуті з Відповідача на користь Позивача 10 984 грн. 78 коп. основного боргу, 1 718 грн. 68 коп. пені, 951 грн. 84 коп. річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 липня 2011 року (а.с. 82-83), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 92-94) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у даній скарзі, просить скасувати вищеописане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на статтю 315 Господарського кодексу України, 256 Цивільного кодексу України та статтю 168 Статуту автомобільного транспорту... котрим встановлено шестимісячний строк для пред'явлення позовів перевізником до вантажовідправників.

В судове засідання від 5 жовтня 2011 року представник Відповідача не з'явився. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 99).

Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

Не погоджуючись з доводами викладеними в апеляційній скарзі, Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 101-103), в якому з підстав, вказаних у даному відзиві, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 23 вересня 2008 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір № СРК 25/2008 (а.с. 5-9; надалі - Договір) про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язаний за плату і за рахунок Відповідача виконати або організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.

Пунктом 3.1.1 Договору: Позивач зобов'язується заздалегідь (не менше ніж за добу до завантаження) письмово акцептувати заявку Відповідача на умовах, визначених в ній або на інших умовах, або відхилити її; з моменту письмового акцепту заявка вважається прийнятою до виконання, і відмова від її виконання однієї із сторін є підставою для пред'явлення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.1.2 Договору: Позивач зобов'язується організувати та забезпечити виконання послуг, обумовлених заявкою.

Згідно пункту 2.1.2 Договору: Відповідач зобов'язується заздалегідь (не менше ніж за 3 робочих дні до моменту завантаження) передавати Позивачу заявки на організацію міжміських та міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, вказаних в даному Договорі.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що розділом 4 Договору визначено, що ціни по Договору визначені в гривнях; ціни, відповідно до конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень); ціни є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку; порядок та строк оплати обумовлюється в заявці, що направляється Позивачу перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень); суми, що перераховуються на розрахунковий рахунок Позивача є транзитними і слугують для послідуючих розрахунків, з метою виконання умов по даному договору; строк оплати Відповідачем п'ять банківських днів з моменту пред'явлення оригіналів повного пакета документів (акт виконаних робіт, СМR, (ТТН), рахунок, податкова накладна або копія свідоцтва платника єдиного фіксованого податку); датою платежу рахується дата зарахування коштів на вказаний розрахунковий рахунок Позивача; розмір винагороди Позивача визначається різницею між вартістю транспортно-експедиторських послуг, узгоджених з Відповідачем в заявках на експедирування вантажу і витратами, здійсненими Позивачем в інтересах Відповідача з урахуванням оплати послуг третіх осіб, залучених Позивачем до виконання обов'язків по цьому договору.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що: Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2008 року.

В силу дії пункту 10.4 Договору: якщо за місяць до спливу строку дії даного Договору жодна зі сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то даний Договір вважається продовженим ще на один календарний рік, на тих же умовах.

Апеляційний господарський суд зауважує, що Позивачем на виконання умов Договору та на підставі узгоджених заявок № 85 від 4 вересня 2008 року (а.с. 190), № 90 від 5 вересня 2008 року (а.с. 11) та № 180 від 14 жовтня 2008 року (а.с. 12), було організовано перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами за маршрутом: м. Вербівка (Україна) - м. Лучинець (Словакія).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: міжнародні товарно-транспортні накладні - СМR (а.с. 21-24), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 17-20), колегія суду приходить до висновку, що Позивач виконав умови Договору повністю.

Колегія суду зауважує, що для оплати наданих послуг по перевезенню вантажів Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки (а.с. 13-16) на загальну суму 16 022 грн. 94 коп.

Відповідач у свою чергу оплатив вартість наданих послуг в сумі 5 038 грн. 16 коп. Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що на час розгляду справи, несплаченими залишились 10 984 грн. 78 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав.

В апеляційній скарзі Відповідач стверджує, що статтею 315 Господарського кодексу України та статтю 168 Статуту встановлено шестимісячний строк для пред'явлення позовів Позивачем до вантажовідправників. Також, Відповідач посилається на закінчення строку позовної давності, що впливає на розмір неустойки.

Апеляційний суд погоджується з доводами Відповідача щодо того, що в даних правовідносинах встановлений шестимісячний строк позовної давності...

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що Відповідачем не подавалося жодних заяв суду першої інстанції щодо закінчення шестимісячного строку позовної давності по відношенню до позовних вимог Позивача та про застосування наслідків спливу цього строку...

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що згідно статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що: для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пункту 5 частини 315 Господарського кодексу України: Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно, в даних правовідносинах, Господарським кодексом України, встановлено шестимісячний строк позовної давності...

Водночас, суд зауважує, що в силу дії частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказано вище, Відповідач такої заяви господарському суду Рівненської області не надавав...

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на норму статті 101 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції...

З огляду на вищевказані норми та на незаявлене Відповідачем суду першої інстанції заяв про застосування спливу строку позовної давності, господарський суд не бере до уваги дані доводи Відповідача.

За умовами статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії частини 5 статті 306 Господарським кодексом України: перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 2 статті 306 Господарським кодексом України встановлено, що: суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до частини 4 статті 306 Господарським кодексом України: допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

В силу дії стаття 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо); положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 930 Цивільного кодексу України: договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

В силу дії статті 931 Цивільного кодексу України: розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом; якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи усе вищеописане у даній судовій постанові, колегія суду вважає підставним стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 984 грн. 78 коп. основного боргу. Відповідно, апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що пунктом 6.4 Договору передбачено, що: у випадку прострочки платежу Відповідач відшкодовує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочки платежу.

Враховуючи вищеописане, колегія суду перевірила правильність розрахунків зроблених місцевим судом та погоджується з вірністю даного розрахунку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суду приходить до висновку, про підставність та обгрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 1 718 грн. 68 коп., а тому залишає рішення в цій частині без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Колегія суду, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, погоджується з їх розрахунками та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача 951 грн. 84 коп. річних.

Враховуючи вищевказане суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення річних.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.11 р. у справі № 5019/1171/11 залиши без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.