Постанова

від 10.08.2011 по справі 5019/644/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Справа № 5019/644/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Дужич С.П., суддя Демидюк О.О.

при секретарі Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 на рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/644/11 від 9 червня 2011 року (суддя Павлюк І.Ю.)

за позовом Костопільської районної ради Рівненської області

до відповідача 1 Національного університету водного господарства та природокористування

до відповідача 2 Відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації

про визнання договору недійсним та повернення орендованого приміщення.

В судовому засіданні від 3 серпня 2011 року приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 311/01-11 від 06.07.2011р.);

від відповідача 1: ОСОБА_2 (дов. № 004-036 від 18.01.2010р.); ОСОБА_3 (дов. № 001-1177 від 03.08.2011р.).

від відповідача 2: ОСОБА_4 - керівник.

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 311/01-11 від 06.07.2011р.);

від відповідача 1: ОСОБА_2 (дов. № 004-036 від 18.01.2010р.); ОСОБА_3 (дов. № 001-1177 від 03.08.2011р.).

від відповідача 2: ОСОБА_4 - керівник.

В судовому засіданні від 3 серпня 2011 року оголошувалася перерва до 10 серпня 2011 року до 15 години 00 хвилин, про що учасники судового процесу повідомленні під розписку (том 2, а.с. 44).

ВСТАНОВИВ:

Костопільська районна рада Рівненської області (надалі -Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-5) до Національного університету водного господарства та природокористування (надалі -Відповідач 1) та Відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації (надалі -Відповідач 2) в якій просить: визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 3 серпня 2006 року (том 1, а.с. 12-15; надалі -Договір), укладений між Відповідачем 1 і Відповідачем 2; зобов'язати Відповідача 1 повернути орендоване приміщення по Договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 9 червня 2011 року по даній справі (том 1, а.с. 135-139) позов задоволено, з підстав, вказаних у цьому рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Місцевим господарським судом встановлено, що 3 серпня 2006 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено Договір, предметом якого є нежитлове приміщення в м. Костопіль по вул. Степанській, 12, загальною площею 932,63 метрів квадратних.

Частиною 3 статті 5 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» встановлено, що: орендодавцем можуть бути підприємства щодо нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 квадратних метрів, а з дозволу органів місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, що перевищує площу 200 квадратних метрів, власник майна.

Місцевим господарським судом у своєму рішенні вказано, що Позивач, як власник майна, повноважень орендодавцю -Відповідачу 2 на укладання Договору не надавав, що підтверджується відділом культури і туризму (Відповідачем 2).

Господарський суд Рівненської області вважає, що оспорюваний Договір суперечить вимогам статті 761 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 5 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» - в частині надання повноважною особою згоди на укладення вказаного договору.

Місцевий господарський суд звертає увагу на те, що всупереч вимогам статей 793 та 794 Цивільного кодексу України, Договір нотаріально не посвідчений та не проведена його державна реєстрація.

Господарський суд Рівненської області зазначає, що Позивачу надано повноваження по управлінню майном районній державній адміністрації, відповідно майнові права по управлінню, укладанню договору згідно вимог статті 761 Цивільного кодексу України належать районній державній адміністрації, а не Відповідачу 2, який є окремою юридичною особою.

Суд першої інстанції зауважує, що відповідно до вимог статті 761 Цивільного кодексу України - право передання майна у найм має власник речі або особа, яка має майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до вимог пункту 19 статті 43 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» : виключно на пленарних засіданнях сесій районної, обласної ради вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Місцевий суд зазначає, що на пленарному засіданні сесії Позивача не приймалося рішення про передачу в оренду нежитлового приміщення Відповідачу 1 в м. Костопіль, по вул. Степанській, 12 до 9 серпня 2055 року, як це визначено пунктом 8.1 спірного Договору.

Крім того, місцевим судом вказано, що Позивач як власник майна, повноважень орендодавцю (Відповідачу 2) на укладання Договору про оренду приміщення в м. Костопіль по вул. Степанська, 12, загальною площею - 932,6 метрів квадратних не надавав, що підтверджується і самим відділом культури і туризму (Відповідачем 2).

Місцевий господарський суд вважає, що в момент укладення Договору відповідачами порушено вимоги частин 2, 3 статті 5 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , пункт 19 статті 43 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , та статті 761, 793, 794 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача 1 про застосування строків позовної давності (том 1, а.с. 28-29) з огляду на наступне.

Господарський суд Рівненської області зазначає, що Позивачу стало відомо про існування оспорюваного Договору не з моменту його укладення, як стверджує Відповідач 1, а з моменту отримання від Відповідача 2 даних від 14 листопада 2008 року (том 1, а.с. 110) по проведенню інвентаризації об'єктів районної комунальної власності, що знаходиться у віданні Відповідача 2... Даним, на думку місцевого господарського суду стверджується те, що звертаючись з даним позовом, Позивач не пропустив строк позовної давності в три роки, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Господарський суд першої інстанції зазначає, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 3-9) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 9 червня 2011 року по справі № 5019/644/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що при прийнятті даного рішення місцевим господарським судом було неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники Відповідача 1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та доводи викладені в ній.

Відповідач 2 заперечує проти доводів апелянта і просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 9 червня 2011 року в справі № 5019/644/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 24-25), в якому звертає увагу на те, що дане рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу (Відповідача 1) безпідставною. Відповідач 2 зазначає, що в судовому засіданні в повному обсязі досліджені всі обставини справи.

Відповідач 2 зауважує, що позовні вимоги Позивача до Відповідача 1 були визнані в місцевому господарському суді, в зв'язку з тим, що даний Договір суперечить статтям 761, 793, 794 Цивільного Кодексу України, частинам 2, 3 статті 5 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

В судовому засіданні представник Відповідача 2 підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 27-30) вказує, що рішення від 9 червня 2011 року по справі № 5019/644/11 є законним і обґрунтованим, та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вважає апеляційну скаргу (Відповідача 1) безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Рівненської області скасувати. При цьому колегія суду апеляційного суду виходила з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14 червня 2001 року рішенням сесії Позивача № 134 (том 1, а.с. 10-11) прийнято у спільну власність територіальних громад району об'єкти соціальної інфраструктури Відкритого акціонерного товариства В«Костопільський ДБКВ» , серед яких і будинок культури площею 932,6 метрів квадратних вартістю 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., розташований у місті Костопіль по вулиці Степанська, 12.

Пунктом 2 цього рішення вищевказаний будинок культури передано в управління Костопільської районної державної адміністрації.

3 серпня 2006 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 укладено Договір щодо оренди нежитлового приміщення в м. Костопіль по вул. Степанській, 12, загальною площею 932,63 метри квадратних.

Згідно пункту 2.1 Договору: Відповідач 2 передає, а Відповідач 1 приймає в оренду нежитлове приміщення для здійснення спортивно-масової та культурно-виховної роботи студентів і учнів Костопільського будівельно-технологічного технікуму Відповідача 1.

У відповідності до пунктів 4.1 та 4.2 Договору: Відповідач 1 вступає у права оренди у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі приміщення; передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в Відповідача 1 права власності на це приміщення; власником приміщення залишається Позивач, а Відповідач 1 користується ним протягом строку оренди.

Об'єкт оренди за Договором передано актом передачі-прийому від 27 грудня 2006 року (том 1, а.с. 16-17).

Водночас, рішенням сесії Позивача № 61 від 27 жовтня 2006 року (том 1, а.с. 18) функції управління об'єктами спільної власності територіальних громад району (районної комунальної власності) покладено на Позивача.

Після звернення Позивача з даним позовом, Відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності (том 1, а.с. 28-29), в якій Відповідач 1 просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог Позивача про розірвання Договору.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу ж дії частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, та вислухавши доводи представників сторін, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що Позивачем не пропущено строк позовної давності, і що Позивачу стало відомо про існування оспорюваного Договору з моменту отримання від Відповідача 2 даних від 14 листопада 2008 року по проведенню інвентаризації об'єктів районної комунальної власності (том 1, а.с. 110) ...

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи знаходиться лист Костопільського будівельно-технологічного технікуму Відповідача 1 (том 1, а.с. 107; доказ направлення Позивачу з міста Рівне в томі 1 на а.с. 130), в якому Костопільський будівельно-технологічний технікум Відповідача 1 просив Позивача надати дозвіл на проведення реконструкції наступних приміщень переданих в довгострокову оренду: бувшого адмінприміщення склозаводу під навчальний корпус № 2; бувшого приміщення райагробуду під навчальний корпус № 3; приміщення ЦКД.

Таким чином, Позивач мав довідатися (оскільки він доводить, що йому не було про це відомо до листопада місяця 2008 року) про оренду Відповідачем 1 по Договору нежитлового приміщення в м. Костопіль по вул. Степанській, 12 ще наприкінці вересня місяця 2006 року (на початку жовтня місяця 2006 року)... Відповідно, трирічний строк позовної давності для даного спору закінчився ще вересні-жовтні 2009 року (в свою чергу, даний позов пред'явлено в березні 2011 року)...

Також, колегія суду зауважує на тому, що опосередковано доводи Позивача та висновки суду першої інстанції (що Позивачу стало відомо про існування оспорюваного Договору з моменту отримання від Відповідача 2 даних від 14 листопада 2008 року по проведенню інвентаризації об'єктів районної комунальної власності ) спростовуються тим, що Позивач звернувся з позовом не по описаному ним факту виявлення існування спірного Договору (в кінці 2008 року [коли навіть не сплив трирічний строк позовної давності]), а більш ніж через два роки і чотири місяці після цієї події...

Крім того, Рівненський апеляційний суд зауважує, що з моменту підписання спірного Договору (3 серпня 2006 року) до 14 листопада 2008 року Позивачу апріорі не могло бути невідомо, про знаходження та функціонування Костопільського будівельно-технологічного технікуму Відповідача 1 (в якому навчаються сотні студентів) у орендованому по Договору приміщенні (в тридцяти тисячному місті), управління яким покладено на Позивача... На думку колегії, дана обставина, з урахуванням сторін по справі та предмету спору, є загальновідомою, та у відповідності до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України - не потребує доказуванню.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Відповідно, враховуючи факт спливу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним Договору оренди, та наявності у матеріалах справи заяви Відповідача 1 про її застосування, а також враховуючи факт подачі цієї заяви до винесення судом першої інстанції рішення -Рівненський апеляційний господарський суд застосовує позовну давність, і на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання Договору недійсним.

Щодо позовної вимоги про повернення орендованого по Договору нежитлового приміщення, то апеляційний суд наголошує на тому, дана вимога є додатковою по відношенню до вимоги про визнання Договору недійсним (основна вимога).

В силу дії статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги...

Враховуючи вказане вище, Рівненський апеляційний господарський суд застосовує позовну давність, і відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо повернення орендованого по Договору нежитлового приміщення.

З урахуванням усього вищевказаного у даній постанові, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Відповідача 1 підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області - скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування на рішення господарського суду Рівненської області від 9 червня 2011 року по справі № 5019/644/11 - задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 9 червня 2011 року по справі № 5019/644/11 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 15.08.2011р.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.