Постанова

від 31.08.2011 по справі 15/195

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року Справа № 15/195

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Рівненської області у справі № 15/195 від 6 липня 2011 року (суддя Мамченко Ю.А.),

якою розглянуто скаргу відповідача на постанову № 20275043 від 1 березня 2011 року Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (органу виконання судових рішень) про стягнення з боржника виконавчого збору

по справі за позовом (стягувач) Дочірнього підприємства Приватного підприємства В«Фірма ВАЛЕАН і КВ» - Фірми В«КузьмичВ»

до відповідача (боржник) Відкритого акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» в особі Центрального відділення філії Відкритого акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» Рівненське РУ (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство Комерційного банку В«НадраВ» в особі Центрального відділення філії Публічного акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» Рівненське РУ)

про стягнення в сумі 106 505 грн. 01 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (скаржника): не з'явився;

від органу виконання судових рішень: ОСОБА_1 (дов. б/н від 31.08.2011р.).

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство В«Комерційний банк В«НадраВ» в особі Центрального відділення філії Публічного акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» Рівненське РУ (надалі -Боржник) звернулося до господарського суду Рівненської області зі скаргою (а.с. 50-52), в якій просить поновити строки для подання скарги та визнати такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (надалі -Орган виконання) № 20275043 від 1 березня 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 55; надалі -Постанова).

Ухвалою місцевого господарського суду від 6 липня 2011 року (а.с. 66) в задоволенні скарги на Постанову Органу виконання відмовлено, з підстав, вказаних у даній Постанові. Зокрема, суд першої інстанції вказав на безпідставність заяви про поновлення строку, оскільки, на думну місцевого господарського суду, оскарження оспорюваної Постанови до Рівненського окружного адміністративного суду не є поважною причиною для відновлення строку на її оскарження. В зв'язку з відмовою в поновленні строку, суд констатував на пропуску Боржником десятиденного строку, та відмовив в задоволенні скарги з цієї підстави.

Боржником було подано апеляційну скаргу (а.с. 74-75) на дану ухвалу до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 серпня 2011 року (а.с. 73) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги на 31 серпня 2011 року на 14 годину 10 хвилин.

Представник Дочірнього підприємства Приватного підприємства В«Фірма ВАЛЕАН і КВ» - Фірми В«КузьмичВ» (надалі - Стягувач) в судове засідання не з'явився. Стягувач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Про дату, час та місце розгляду справи Стягувач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 87). Причини неявки свого повноважного представника Стягувач суду не повідомив.

Представник Боржника в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Боржник повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 86). Причини неявки свого повноважного представника Стягувач суду не повідомив.

Разом з тим, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

Враховуючи вищеописане, та те, що в силу дії частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до свого провадження, колегія суду приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників Стягувача та Боржника, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник Органу виконання заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав вказаних у запереченні (а.с. 88).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін. При цьому колегія суду апеляційного суду виходила з такого.

Колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду Рівненської області щодо того, що наведені Боржником підстави не є причиною для відновлення строку оскарження Постанови Органу виконання...

Суд зауважує, що з пояснень Органу виконання вбачається, що дана Постанова (відповідно до частини 1 статті 27 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» [в редакції Закону що діяла з 1 січня 2011 року по 8 березня 2011 року включно]) направлена простою кореспонденцією, що в свою чергу вказує на неможливість доведення факту отримання даної Постанови Боржником безпосередньо після її винесення... Водночас, суд бере до уваги факт оскарження спірної Постанови до Рівненського окружного адміністративного суду (що стверджується ухвалою даного суду від 21 червня 2011 року - а.с. 54) після отримання 6 червня 2011 року листа Органу виконання, та той факт, що Боржником подано скаргу (а.с. 50-52) до господарського суду Рівненської області 29 червня 2011 року (в строк менший десятиденного з моменту винесення ухвали місцевим адміністративним судом).

З огляду на все вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд вирішив, у відповідності до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, визнати причину пропуску строку (встановленого частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України) поважною і відновити Боржнику пропущений строк.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що 23 грудня 2009 року місцевим господарським судом винесено рішення (а.с. 31), яким позов Стягувача задоволено, вирішено стягнути з Боржника на користь Стягувача 101 200 (сто одна тисяча двісті) грн. 21 коп. заборгованості по депозиту, 5 304 (п'ять тисяч триста чотири) грн. 80 коп. заборгованості по відсотка, 1 301 (одну тисячу триста одна) грн. 05 коп. судових витрат. На виконання вказаного рішення 11 січня 2010 року судом видано відповідний наказ (а.с. 32).

2 квітня 2010 року господарським судом Рівненської області винесено ухвалу по справі (а.с. 45-46), якою розстрочено виконання рішення від 23 грудня 2009 року по справі № 15/195 на дванадцять місяців за графіком, вказаним у даній ухвалі (остання дата платежу за графіком - 30 березня 2011 року).

5 липня 2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 15/195 від 11 січня 2010 року, що стверджується постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (а.с. 48). Пунктом 2 даної постанови боржнику дано семиденний термін для добровільного виконання рішення суду від 23 грудня 2009 року по справі № 15/195. Суд зауважує, що після закінчення даного семиденного строку органами примусового виконання рішень розпочато примусове виконання рішення суду...

Колегія суду критично ставиться до аргументації Боржника щодо того, що постанова про стягнення виконавчого збору мала бути винесена по закінченню вищевказаного семиденного строку Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби... Апеляційний суд наголошує, що дана аргументація суперечить частині 1 статті 46 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції Закону що діяла з 16 лютого 2010 року; що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), адже дана редакція передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом . Тобто, орган виконання рішення міг стягувати лише суму виконавчого збору, пропорційну фактичного стягненій (сплаченій Боржником) сумі за наказом суду або пропорційно вартості переданого майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом... Відповідно, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби апріорі не міг одразу після закінчення строку на добровільне виконання судового рішення винести постанову про стягнення виконавчого збору...

13 грудня 2010 року головним державним виконавцем Органу виконання ОСОБА_2 винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження (а.с. 60), з підстав вказаних у даній постанові.

Колегія суду звертає увагу на те, що й на момент прийняття до виконання вищевказаного виконавчого провадження чинна редакція частини 1 статті 46 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (редакція Закону від 30 липня 2010 року) вказувала на те, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом .

1 березня 2011 року Органом виконання винесено Постанову (а.с. 55), якою з підстав, вказаних у даній Постанові, постановлено стягнути з Боржника 10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 60 коп. виконавчого збору.

Згідно частини 1 статті 46 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції Закону що діяла з 1 січня 2011 року по 8 березня 2011 року включно; що діяла на момент винесення Постанови): у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом , а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент винесення Постанови (1 березня 2011 року; дата написання Стягувачем заяви про повернення виконавчого документа) заборгованість Боржника перед Стягувачем за судовим наказом № 15/195 від 11 січня 2010 року була повністю погашена. Відповідно, державний виконавець Органу виконання виніс спірну Постанову у відповідності до чинного на той час Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

Все вищевказане спростовує доводи Боржника щодо незаконності винесеної Постанови.

Водночас, апелянт вказує на те, що про спірну Постанову Боржник дізнався лише 6 червня 2011 року з листа Органу виконання № 5683/110 від 1 червня 2011 року.

В свою чергу, Орган виконання у запереченні (а.с. 88) вказує на те, що дана Постанова направлялася Боржнику.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції Закону що діяла з 1 січня 2011 року по 8 березня 2011 року включно; що діяла на момент винесення Постанови): копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) , які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією .

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу дії статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи норму частини 1 статті 27 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції Закону що діяла з 1 січня 2011 року по 8 березня 2011 року включно; що діяла на момент винесення Постанови), суд приходить до висновку про неможливість реального встановлення того, чи направлена дана Постанова Органом виконання Боржнику, чи ні. Відповідно, в суду немає Законних підстав для того, аби вказати на невиконання Органом виконання свого обов'язку в триденний строк направити дану постанову сторонам за виконавчим провадженням (аналогічно не можливо довести факту отримання Боржником даної Постанови безпосередньо після її винесення)...

Все вищевказане вказує на безпідставність скарги Боржника. Відповідно, з огляду на все вказане вище, місцевим господарським судом прийнято правильне рішення у вигляді ухвали, а саме щодо відмови в задоволенні скарги на Постанову Органу виконання (незважаючи на неправильне застосування норм процесуального права в частині відмови в відновленні строку оскарження Постанови Органу виконання).

В свою чергу, згідно частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України: порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Усе вищеописане в даній постанові Рівненського апеляційного господарського суду призводить колегію суду до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Боржника на ухвалу господарського суду Рівненської області у справі № 15/195 від 6 липня 2011 року слід відмовити.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 53, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 6 липня 2011 року у справі № 15/195 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» в особі Центрального відділення філії Публічного акціонерного товариства В«Комерційний банк В«НадраВ» Рівненське РУ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови оформлено та підписано 02.09.2011р.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.