Постанова

від 27.07.2011 по справі 5004/981/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 року Справа № 5004/981/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Дужич С.П.

ОСОБА_1

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

в судовому засіданні від 18 липня 2011 року брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність в справі);

ОСОБА_3 (довіреність в справі)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність в справі)

в судовому засіданні від 27 липня 2011 року брали участь:

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність в справі);

ОСОБА_2 (довіреність в справі)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність в справі)

ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7 підприємства "Євродім" на рішення господарського суду Волинської області від 08.06.11 р. у справі №5004/981/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс"

до ОСОБА_7 підприємства "Євродім"

про стягнення 30 000,00 грн.

В судовому засіданні від 18 липня 2011 року оголошено перерву до 27 липня 2011 року, про що учасникам судового процесу повідомлено під розписку (а.с. 83).

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 8 червня 2011 року у справі № 5004/981/11 (а.с. 34) (суддя А.М.Кравчук) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" до ОСОБА_7 підприємства "Євродім" про стягнення грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. - позов задоволено.

З приватного підприємства "Євродім" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтернетдевелсВ» стягнуто: 30 000 грн. 00 коп. основного боргу, 300 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

6 вересня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" та відповідачем - приватним підприємством "Євродім" був укладений договір поставки № 46 (а. с. 9-11).

Згідно пунктів 1, 2, 3 договору відповідач зобов'язувався передати позивачу товар на загальну суму 48 000 грн. 00 коп., а позивач - прийняти та оплатити відповідну партію відвантаженого йому товару не пізніше 3-х робочих днів з дати поставки партії товару. Строк поставки товару складає 3 робочі дні з моменту підтвердження відповідачем заявки позивача. Місцевий суд наголошував на тому, що відповідно до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив; якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Судом першої інстанції також встановлено, що Договором від 6 вересня 2010 року № 46 передбачено, що строк поставки товару складає 3 робочі дні з моменту підтвердження відповідачем заявки позивача.

Господарський суд Волинської області також зауважує, що: на підставі рахунків відповідача № 75 (а.с. 95) від 6 вересня 2010 року, № 76 від 28 вересня 2010 року (а.с. 96) позивач платіжними дорученнями від 7 вересня 2010 року № 22 (а.с. 12), від 30 вересня 2010 року № 45 (а.с. 13) перерахував кошти в сумі 30 000 грн. 00 коп.; відповідач кошти не повернув; своїми діями підтвердив заявки позивача на поставку товару.

Місцевий суд встановив, що інший строк поставки товару не був узгоджений сторонами у встановленому договором порядку; та визначив, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання починаючи з 3 жовтня 2010 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання у встановлений договором строк позивачем направлено відповідачу повідомлення від 29 грудня 2010 року № 29/12/1 (а.с. 14-16) про відмову від договору та повернення коштів в сумі 30 000,00 грн., що отримане відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17), проте залишене без відповіді та задоволення.

Місцевий господарський суд наголошував на тому, що заборгованість відповідача складала 30 000 грн., відповідачем не оспорювалась і підлягала до стягнення, оскільки відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Євродім" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 8 червня 2011 року у справі № 5004/981/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що місцевий суд при розгляді та прийнятті рішення у даній справі порушив норми процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішений в даному засіданні. Однією з таких обставин є неявка представників сторін. Позовна заява отримана судом з 16 по 20 травня 2011 року, строк розгляду справи, згідно з статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, складає до двох місяців. З огляду на вказане, апелянт вважає, що суд мав можливість відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача, однак не зробив цього. Відповідач вважає, що винесене рішення від 8 червня 2011 року суд позбавив його права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Апелянт стверджує, що у судовому засіданні 5 червня 2011 року він не мав можливості взяти участь, оскільки з 6 червня 2001 року по 11 червня 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 46). Ця подія була причиною неподання відзиву на позовну заяву.

Відповідач вважає, що судом невірно оцінено питання щодо фактичного укладення та виконання Договору № 46 від 6 вересня 2010 року (а.с. 9), оскільки, за пропозицією Позивача Відповідач уклав та виконав в повному обсязі один договір підряду, розділивши його (з метою зменшення витрат Позивача) на два договори: перший - спірний Договір поставки № 46 від 6 вересня 2010 року, укладений між приватним підприємством "Євродім" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс"; другий - Угода підряду, укладена між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс". Ці правочини укладалися Позивачем з метою здійснення ремонту офісних приміщень у м. Луцьку за адресою вул. Боженка, 34-Г, де фактично знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс".

Апелянт вважає, що зловживаючи довірою Відповідача, Позивач відмовлявся підписувати акти виконаних робіт та накладні на отримання фактично відвантажених і використаних у проведенні ремонтно-будівельних робіт матеріалів.

Відповідач також стверджує, що ремонтні роботи були розпочаті 6 вересня 2010 року, завершені фактично 16 жовтня 2010 року. Однак, коли ремонтні роботи були виконані на 98-99 %, Позивач замінив замки на вхідних дверях і припинив з апелянтом будь-яке спілкування, недоплативши фактично за матеріали 9 556,87 грн., а фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_8 - 22 524,00 грн.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно, необґрунтовано вважає доведеним в процесі розгляду даної справи обставину щодо фактичного невиконання Договору № 46 від 6 вересня 2011 року. Згідно з абзацом 6 частини 2 Договору «Покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому Постачальником товару не пізніше 3 робочих днів з дати поставки даної партії товару». Згідно з рахунком № 75 від 7 вересня 2010 року Позивач уперше оплатив відвантажений товар, а 30 вересня 2010 року вдруге оплатив відвантажений йому товар .

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що Товариство здійснило передоплату, а товар не відвантажений, то вдруге оплату здійснювати Товариство не буде. Однак Позивач здійснив і першу і другу оплату відвантаженого товару 30 вересня 2010 року, що і свідчить про фактичне прийняття Позивачем товару, і повне виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Враховуючи усе вищевказане, апелянт вважає, що прийняте у цій справі рішення є необґрунтованим, оскільки господарський суд Волинської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; а висновки місцевого суду апелянт вважає такими, що суперечать матеріалам та обставинам справи, місцевий суд порушив та неправильно застосував матеріальний та процесуальний закон.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та подав клопотання, щодо призначення судової експертизи та витребування доказів.

Представник ОСОБА_7 підприємства "Євродім" стверджує, що для всебічного розгляду справи необхідно підтвердити факт належного здійснення ремонтних робіт з використанням вказаних у Договорі № 46 будівельних матеріалів та для виконанням зазначеного обсягу цих робіт необхідно провести судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 73). На вирішення будівельно -технічної експертизи апелянт просить поставить такі питання: які види будівельних матеріалів були використані; яка їх ринкова ціна і загальна вартість; який обсяг і загальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт; коли були проведені роботи? Позивач заперечує проти даного клопотання.

Колегія суддів не задовольняє вищевказане клопотання ОСОБА_7 підприємства «Євродім», щодо проведення будівельно -технічної експертизи, оскільки поставленні апелянтом питання не мають значення, для вирішення справи № 5004/981/11 по суті (з огляду на предмет спору).

Крім того, у судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача стверджує, що Позивач відмовляючись підписувати акти виконаних робіт та накладні на отримання фактичного відвантажених і використаних матеріалів, проводив фото фіксацію приймання - передачі усіх будівельних матеріалів, тобто, їх вивантаження на об'єкті.

Апелянт вказує, що на цих речових доказах зафіксовано номенклатуру і кількість товарно -матеріальних цінностей, переданих Позивачу Відповідачем, що має значення для вирішення справи по суті, а тому просить витребувати у Позивача ці фотографії товарно -матеріальних цінностей.

В той же час, представник Позивача заперечив факт існування такого доказу...

З огляду на вищевказане, апеляційний суд відмовляє апелянту в задоволенні даного клопотання, оскільки клопотання про витребування доказів заявлене з недотриманням пункту 3 частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач заперечує проти доводів апелянта і просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 6 червня 2011року у справі № 5004/981/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якій звертає увагу суду на те, що про місце, дату та час розгляду справи, яка відбулася 8 червня 2011 року в приміщенні господарського суду Волинської області, відповідач був належним чином повідомлений.

Позивач звертає увагу на те, що ухвалою суду від 23 травня 2011 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

З приводу перебування директора ОСОБА_7 підприємства "Євродім" на лікуванні позивачем зазначено, що відповідачем в даній справі є не директор відповідача, а безпосередньо Приватне підприємство "Євродім". Позивач вважає, що доводи відповідача щодо неможливості з'явитись у судове засідання через хворобу є безпідставними, оскільки приватне підприємство "Євродім" мало можливість направити представника для участі у судовому засіданні 8 червня 2011 року.

Крім того, позивач вважає, що ніяких порушень норм процесуального права при розгляді та прийнятті рішення господарським судом Волинської області, у даній справі немає. На думку Позивача, дане рішення судом прийнято без порушення норм чинного законодавства.

Також, позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність твердження апелянта щодо відмови позивача в підписанні акту виконаної роботи та накладних на отримання відвантажених та використаних у проведенні ремонтно-будівельних робіт, матеріалів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" стверджує, що кошти, оплачені ОСОБА_7 підприємству "Євродім" 7 вересня 2010 року згідно платіжного доручення № 22 (а.с. 12) у сумі 24 000 грн. (попередня оплата за матеріали) та 30 вересня 2010 року згідно платіжного доручення № 45 (а.с. 13) у сумі 6000 грн. (попередня оплата за матеріали), було проведено у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" по дебету рахунка 3711 "Розрахунки за виданими авансами" (а.с. 90) з кредиту рахунку 3711 "Поточні рахунки в національній валюті" (а.с.91). Водночас, як вказує позивач поступлення матеріалів від ОСОБА_7 підприємства "Євродім" у вересні 2010 року -березні 2011 року не відбулося. Тому станом на 1 квітня 2011 року в обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" рахується дебіторська заборгованість за ОСОБА_7 підприємством "Євродім" по рахунку 3711 у сумі 30 000 грн.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" вважає, що твердження з приводу заборгованості позивача за будівельні матеріали перед ОСОБА_7 підприємством "Євродім" є безпідставним, надуманим.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскаржуване рішення змінити частково, виходячи з наступного.

6 вересня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс" та відповідачем - приватним підприємством "Євродім" був укладений договір поставки № 46 (а. с. 9-11) (надалі Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Позивачу товар, а Позивач зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами Договору.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Договору Відповідач відвантажує товар Позивачу за договірними цінами, які зазначені в заявках Позивача та узгоджені з Відповідачем шляхом встановлення відповідних рахунків до сплати; вартість поставки становить 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 000 грн.; загальна вартість при закінченні поставки перераховується по факту.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Договору: позивач повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому Відповідачем товару не пізніше трьох робочих днів з дня поставки даної партії товару.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

На підставі рахунків відповідача № 75 від 6 вересня 2010 року (а.с. 95), № 76 від 28 вересня 2010 року (а.с. 96), позивач, платіжними дорученнями від 7 вересня 2010 року № 22 (а.с.12), від 30 вересня 2010 року № 45 (а. с. 13) перерахував апелянту кошти в сумі 30 000 грн. 00 коп..

Вищевказана передоплата в сумі 30 000 грн. відображена апелянтом і в податковій декларації з податку на додану вартість за 2010 рік (а.с. 99-105), а саме в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів (розділ І, а.с. 101).

При цьому суд зауважує, що апелянт відобразив цю операцію не по факту поставки (загальна вартість якої перевищує суму 30 000 грн. навіть за рахунком № 76 від 28 вересня 2010 року [а.с. 96-98], а саме по факту передоплати в сумі 30 000 грн./

Згідно абзаців 4-5 Договору: ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатково - прибутковій накладній на поставку товару; зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після його передачі Позивачу не допускається; сума договору складається з суми вартості видатково - прибуткових накладних, оформлених Відповідачем, на видачу товарів Позивачу на протязі дії цього договору.

Абзац 1 пункту 3 Договору передбачено, що: передача товару від Відповідача Позивачу здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою Позивачем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Згідно абзацу 2 пункту 3 Договору: право власності на товар переходить від Відповідача до Позивача з моменту фактичного отримання товару Позивачем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної.

У відповідності до абзацу 4 пункту 3 Договору: передача товару від Відповідача Позивачу здійснюється на складі Відповідача; за попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці Позивача та узгоджено з Відповідачем, Позивач може здійснювати доставку товару в пункт поставки вказаний Позивачем; строк поставки товару складає 3 робочих дня з моменту підтвердження Відповідачем заявки Позивача.

Апеляційним судом встановлено, що інший строк поставки товару не був узгоджений сторонами у встановленому договором порядку. Відповідно, Відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання починаючи з 3 жовтня 2010 року.

Згідно до вимог статті 193 Господарського процесуального кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Апеляційний суд звертає увагу, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання у встановлений договором строк позивачем направлено відповідачу повідомлення від 29 грудня 2010 року № 29/12/1 про відмову від договору та повернення коштів в сумі 30 000,00 грн. (а. с. 14), що отримане відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 17), проте залишене без відповіді та задоволення.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що Позивач звертався до господарського суду Волинської області з позовною вимогою про стягнення сплачених коштів за товар, який не було поставлено ( з вимогою про повернення суми попередньої оплати), а не з вимогою про стягнення суми основного боргу... При цьому колегія суду зауважує, що правова природа вимоги про повернення суми попередньої оплати різниться з правовою природою про стягнення боргу.

Так, у відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України: положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Водночас, в силу дії частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на предмет спору, місцевий господарський суд, при задоволенні позову мав стягнути з відповідача грошові кошти попередньої оплати на підставі статті 1212 та частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. Проте, при винесенні рішення господарським судом Волинської області цього зроблено не було.

Відповідно, місцевий господарський суд при винесенні оскарженого рішення неправильно застосував норми матеріального права, що, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

Що ж до тверджень апелянта щодо того, що ним реально здійснена поставка товарів по Договору, то суд критично оцінює такі твердження ОСОБА_7 підприємства "Євродім", оскільки: відповідач не відобразив таку поставку в податковій декларації з податку на додану вартість за 2010 рік; апелянт не подав суду навіть непідписані позивачем накладні, що саме по собі спростовує факт існування цих накладних (хоча був непозбавлений права їх подати в порядку частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України); Приватне підприємство "Євродім" не подало також і податкові накладні накладені щодо поставки товарів.

Інші наведені апелянтом доводи є надуманими, безпідставними та спростовуються усім вищевказаним у даній поставці.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином апелянт не довів суду підставність своїх тверджень, як підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується з рішенням господарського суду Волинської області в частині стягнення з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу та вважає, що з ОСОБА_7 підприємства "Євродім" необхідно стягнути 30 000,00 грн. грошових коштів попередньої оплати, а тому змінює судове рішення в цій частині. В решті, суд залишає без змін рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 підприємства "Євродім" - задоволити частково. Рішення господарського суду Волинської області від 8 червня 2011 року у справ № 5004/981/11 - змінити частково.

Абзац 2 пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 8 червня 2011 року по справі № 5004/981/11 висвітлити в наступній редакції: 30 000 грн. 00 коп. грошових коштів попередньої оплати, 300 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, та 236 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно -технічного забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.