Ухвала

від 07.10.2010 по справі 2а-12750/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року справа №2а-12750/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова В.В.

при секретарі Запорожцевій Г.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року у справі № 2а-12750/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КрамавтоміксВ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Краматорську та їх скасування», -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „КрамавтоміксВ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень та їх скасування».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року у справі № 2а-12750/10/0570 позов було задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов встановив, що згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийнятті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування. Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що між ТОВ „КрамавтоміксВ» (Комітент) та ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» 31.03.06 було укладено Договір комісії б/н. На виконання зазначеного договору комісії ТОВ „КрамавтоміксВ» передавало, а ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» приймало ТМЦ на комісію для подальшої реалізації відповідно до актів приймання - передачі. Комісіонером в свою чергу щомісячно були складені звіти. Відповідач посилається на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вказує, що комісійна винагорода у звітах комісіонера не є постійною величиною, інформація, що зазначена у наданих до перевірки звітах комісіонера не містить складової частини витрат комісіонера, що вплинули на розмір комісійної винагороди. Таким чином, на підставі наданих до перевірки документів неможливо правомірно визначити зміст та обсяг господарської операції - сплата комісійної винагороди комісіонеру ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» , які були використані у господарській діяльності ТОВ „КрамавтоміксВ» , в результаті чого було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 107735 грн. Зазначене порушення, вказує Відповідач, вплинуло на формування податкового кредиту, адже до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по послугам, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, в зв'язку з чим Позивачем допущене порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підприємством в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту по рядку 10.1 та рядку 17 декларації з ПДВ на суму 23405 грн., у тому числі за липень 2008 року у сумі 1939 грн., за серпень 2008 року на суму 1626 грн., за жовтень 2008 року на суму 1492 грн., за листопад 2008 року на суму 3003 грн., за січень 2009 року на суму 4197 грн., за березень 2009 року 3655 грн., за травень 2009 року на суму 4242 грн., за червень 2009 року на суму 1657 грн., за вересень 2009 року на суму 1594 грн. Таким чином, висновки акту перевірки є цілком правомірними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „КрамавтоміксВ» є юридичною особою, ідентифікацій код 32934943, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради 21.09.2004 за № 12701020000000080 (Т.1 а.с.129-139), взято на податковий облік в ДПІ у м. Краматорську 27.09.2004 за № 508. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 06294634, бланк серії НБ № 001621.

У період з 14.12.2009 по 11.01.2010 ДПІ у м. Краматорську проводилася планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Крамавтомікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 № 35/23-2-32934943 (Т.1 а.с.63-97).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 26934 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 у сумі 6321 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 6937 грн., за 2 квартал 2009 у сумі 7374 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6302 грн.;

пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405 грн., у тому числі за липень 2008 в сумі 1939 грн., за серпень 2008 в сумі 1626 грн., за січень 2009 в сумі 4197 грн., за березень 2009 в сумі 3655 грн., за травень 2009 в сумі 4242 грн., за червень 2009 в сумі 1657 грн., за вересень 2009 в сумі 1594 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства Відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення від 16.02.2010 № 0000282302/0/6930, яким визначено податкове зобов'язання на суму 35107,5 грн., у тому числі, за основним платежем 23405 грн. та штрафними санкціями 11702,5 грн. (Т.1 а.с.61), а також податкове повідомлення - рішення від 16.02.2010 № 0000272302/0/6929, яким визначено податкове зобов'язання на суму 36974 грн., у тому числі, за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн. (Т.1 а.с.62).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та подав скаргу начальнику ДПІ у м. Краматорську від 26.02.2010 № 6 (Т.1 а.с.58-60).

Рішенням ДПІ у м. Краматорську від 15.03.2010 № 11090/10/25-012-3 скарга Позивача на первинні податкові повідомлення - рішення залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення без змін (Т.1 а.с.54-57), в зв'язку з чим Відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 15.03.2010 № 0000272302/1/11081, яким визначено податкове зобов'язання на суму 36974 грн., у тому числі, за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн., та від 15.03.2010 № 0000282302/1/11082, яким визначено податкове зобов'язання на суму 35107,5 грн., у тому числі, за основним платежем 23405 грн. та штрафними санкціями 11702,5 грн. (Т.1 а.с.52-53).

Як зазначалося раніше, відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення Позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 26934 грн., у тому числі, за 3 квартал 2008 у сумі 6321 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 6937 грн., за 2 квартал 2009 у сумі 7374 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6302 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 31.03.2006 року між ТОВ „КрамавтоміксВ» (Комітент) та ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» було укладено Договір комісії, відповідно до положень якого Комісіонер зобов'язувався від свого імені та за рахунок Комітента реалізувати товар, який належить Комітенту. Комітент сплачує винагороду Комісіонеру протягом 5 днів після отримання звіту. Строк дії договору до 31.12.2008 (Т.1 а.с.49-50). Відповідно до Додаткової угод № 1 від 30.12.2008 строк дії Договору комісії від 31.03.2006 було продовжено до 31.12.2009 року (Т.1 а.с.51).

На виконання вказаного Договору комісії ТОВ „КрамавтоміксВ» передавало, а ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» приймало ТМЦ (скраплений газ) на комісію для подальшої реалізації відповідно актів приймання - передачі. Комісіонером, в свою чергу, було щомісяця складені звіти комісіонера. Факт передання на реалізацію ТМЦ від Позивача до ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» підтверджуються матеріалами перевірки, зокрема Актом перевірки (стор. 8), та сторонами не оспорюється.

Фактичне надання послуг з боку ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» згідно Договору комісії підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами комісіонера про реалізацію ТМЦ переданих на комісію (Т.1 а.с.13-47), податковими накладними, виданими ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» Позивачу за спірний період, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Факт сплати ТОВ „КрамавтоміксВ» за отримані послуги підтверджується матеріалами перевірки, зокрема додатком 2.3 до Акту перевірки, де працівниками податкового органу зазначено перелік суб'єктів господарської діяльності, у тому числі ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» , з якими Позивач мав господарські правовідносини та якому були перераховані кошти - комісійна винагорода (Т.1 а.с.105-109), журналом ордером та відомістю по рахунку 361, 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 9 місяців 2009 року, 3 квартал 2008 року (Т.1 а.с.9-12), а також копіями платіжних доручень за лютий - жовтень 2009 року, липень - вересень 2008 року, де в графі призначення платежу зазначається „сплата винагороди комісіонеру.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що комісійні послуги, витрати по яким було включено до складу валових витрат, не було підтверджено відповідними первинними документами, в зв'язку з чим не можливо зробити висновок про їх використання у подальшому у власній господарській діяльності.

Разом з тим, суд не погоджує таку позицію податкового органу.

Позивачем було надано Договір комісії, який містить всі необхідні умови договору комісії, акти здачі-прийняття робіт з надання комісійних послуг, складені між Комітентом та Комісіонером, звіти Комісіонера про надані послуги, а також платіжні доручення про сплату комісійної винагороди.

Відповідач стверджує, що Позивачем не надано до перевірки документів, які містять складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди, в зв'язку з чим виплати по комісійній винагороді неможливо віднести до складу валових витрат.

З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1,2 ст. 9 цього закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Такого документу, який би містив складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено.

Разом з тим, Позивачем на вимогу місцевого суду було надано Перелік витрат Комісіонера, які входять до складу комісійної винагороди (додаток № 1 до Договору від 31.03.2006) (Т.1 а.с.150) та інформацію про витрати Комісіонера за спірні періоди, складені Комісіонером (Т.1 а.с.151-162). Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані документи не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», але в контексті вимог ст.ст. 69, 70 КАС України та приписів ст. 86 КАС України суд бере їх до уваги.

Крім того, як вказано в додатку № 4 акту, до перевірки позивачем були надані наступні документи: акти виконаних послуг (звіти комісіонера), договори, видаткові накладні, матеріальні звіти, виписки банку, журнали-ордери та відомості по рахункам бухгалтерського обліку.

Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено для особи, яка підпадає під діє цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч.5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу i технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків i регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства».

Отже суд вважає, що Відповідачу було надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо було зробити висновок про зв'язок витрат по оплаті комісійної винагороди із господарською діяльністю ТОВ „КрамавтоміксВ» , а тому правомірне їх віднесення до складу валових витрат.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованим висновок податкового органу про порушення Позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і як наслідок, визнав недійсним податкове повідомлення - рішення від 15.03.2010 № 0000272302/1/11081, яким визначено податкове зобов'язання на суму 36974 грн., у тому числі, за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн.

До того ж, у Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду України та ОСОБА_5 суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Матеріалами та встановленими обставинами справи підтверджується намір Позивача на отримання економічного ефекту (прибутку), а також підтверджується фактичне отримання прибутку від господарської діяльності (в даному випадку від реалізації скрапленого газу за Договором комісії).

Згідно з актом перевірки позивачу також інкримінується порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405 грн., у тому числі, за липень 2008 в сумі 1939 грн., за серпень 2008 в сумі 1626 грн., за січень 2009 в сумі 4197 грн., за березень 2009 в сумі 3655 грн., за травень 2009 в сумі 4242 грн., за червень 2009 в сумі 1657 грн., за вересень 2009 в сумі 1594 грн.

Суми, які були включені до податкового кредиту ТОВ „КрамавтоміксВ» правильно та в повній мірі були відображені у податковій звітності, яка подавалася до податкового органу із відображенням, зокрема, цих сум у розрізі контрагентів відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» , і у сторін немає спору щодо арифметичної правильності їх відображення.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» .

Як встановлено судом вище, виплата комісійної винагороди ЗАТ „ЗовнішпромресурсиВ» є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, оскільки у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем порушень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є неправомірним здійснення донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн., та № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо правомірності висновків акту не є слушними, оскільки апелянт не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобов'язань.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 11.10.2010 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі № 2а-12750/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КрамавтоміксВ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень та їх скасування» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

ОСОБА_6