Ухвала

від 21.10.2010 по справі 2а-18944/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року справа №2а-18944/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

при секретарі Запорожцевій Г.В.

за участі представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі № 2а-18944/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області «про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 липня 2010 року № 0000381520/0», -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі № 2а-18944/10/0570 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, а саме: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 16.07.2010 року №0000381520/0.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги встановив, що позивач фактично сплатив поточні платежі за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень, квітень 2010 року, штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення заборгованості за податковими деклараціями минулих років.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з огляду на акт невиїзної документальної перевірки № 825/15-2/05400661 від 12.07.2010 року, картку особового рахунку з податку на додану вартість за травень - липень 2010 року, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що платник податків - ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» здійснювало погашення податкового боргу та сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 79569,67 грн. з порушенням граничних термінів сплати, в тому числі з затримкою понад 90 календарних днів у сумі 79569,67 грн. Тобто, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області діяла на підставі, в межах та засобами, що передбачені чинним законодавством і встановлені при проведенні перевірки ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» факти є порушеннями вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія (далі - ВАТ ДХК) «Добропіллявугілля» є юридичною особою, ідентифікаційний код 05400661, перебуває на податковому обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області (далі - Добропільська ОДПІ ).

Судом встановлено, що 12.07.2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість ВАТ ДХК «Добропіллявугілля», за результатами якої складений відповідний акт від 12.07.2010 року №825/15-2/05400661. Актом перевірки встановлено порушення строку сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі - 79569,67 грн.

16 липня 2010 року Добропільською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000381520/0, яким на підставі акту перевірки за затримку на 154 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 79569,67 грн. ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» визначено штраф у розмірі 50% у сумі 39784,86 грн.

Предметом податкового повідомлення - рішення є визначений позивачу штраф (з податку на додану вартість) за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення - рішення податковим органом визначено пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Як вже зазначалось вище судом, частиною 1 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному місяцю. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування, тобто період, у якому платник податку зобов'язаний звітувати перед податковим органом шляхом подачі декларації з визначенням податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач:

- платіжним дорученням від 31 травня 2010 року №215 на суму 50841,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за квітень 2010 року згідно декларації (а.с. 29);

- платіжним дорученням від 19 травня 2010 року №180 на суму 10,00 грн. із визначенням платежу сплатив штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року (а.с. 31);

- платіжним дорученням від 25 травня 2010 року №192 на суму 6,00 грн. із визначенням платежу сплатив штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року (а.с. 30);

- платіжним дорученням від 24 червня 2009 року №18 на суму 154,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за червень 2010 року згідно декларації (а.с. 28);

- платіжним дорученням від 30 червня 2010 року №1334 на суму 30764,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за травень 2010 року згідно декларації (а.с. 27).

Таким чином, позивач перерахував зазначеними платіжними документами поточні платежі, а не погашав податковий борг.

Із зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» станом на 30.08.2010 року вбачається, що податковий орган здійснив погашення податкового боргу та пені в результаті розподілу сум за вищенаведеними платіжними дорученнями, а саме:

- суму 50841,00 грн. за платіжним дорученням від 31 травня 2010 року №215 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324, №2444, №4668 та 1256,26 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 10,00 грн. за платіжним дорученням від 19 травня 2010 року №180 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324 та 0,25 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 6,00 грн. за платіжним дорученням від 25 травня 2010 року №192 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324 та 0,15 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 154,00 грн. за платіжним дорученням від 24 червня 2009 року №18 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №4668 та 3,88 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 30764,00 грн. за платіжним дорученням від 30 червня 2010 року №1334 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №4668, 6684 та 774,79 грн. з цієї суми на зменшення пені.

Проаналізувавши наведене та акт перевірки від 12.07.2010 року №825/15-2/05400661, судом встановлено, що під час перевірки податковий орган розподілив суми сплачені платіжними дорученнями від 31 травня 2010 року №215 на загальну суму 50841,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 4884,87 грн. по декларації №1324 від 15.02.2007 року, 17953,87 грн. по декларації №4668 від 19.04.2007 року, 26746,00 грн. по декларації №2444 від 30.03.2007 року), від 19 травня 2010 року №180 на загальну суму 10,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 9,75 грн. по декларації №1324 від 15.02.2007 року), від 24 червня 2009 року №18 на загальну суму 154,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 150,12 грн. по декларації №4668 від 19.04.2007 року), від 30 червня 2010 року №1334 на загальну суму 30764,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 8811,20 грн. по декларації №6684 від 21.05.2007 року, 21008,01 по декларації 4668 від 19.04.2007 року).

Правовою підставою розподілу податковий орган в обліковій картці визначив абзац 2 пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого, у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини), або не визначає її окремо у платіжному документі при сплаті податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частину), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти ( п.1.3. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач фактично сплатив поточні платежі за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень, квітень 2010 року, штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення заборгованості за податковими деклараціями минулих років.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг (або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені, у результаті чого податковий орган складає податкові повідомлення про розподіл сплаченої суми.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)- у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із суб'єктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків - зобов'язаний здійснювати погашення зобов'язань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обов'язок контролюючого органу (в даному випадку - органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкове повідомлення - рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0 винесено Добропільською ОДПІ безпідставно, тому його необхідно визнати недійсним та скасувати.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 25.10.2010 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі № 2а-18944/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області «про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 липня 2010 року № 0000381520/0» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

ОСОБА_3