Ухвала

від 09.07.2015 по справі 812/953/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/30763/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Юрченко В.П.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014

у справі № 812/953/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного

управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Валуйське» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт від 20.01.2014 р. № 33/12-34-17-02/24/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання на 27050,00 грн.

Приймаючи спірне рішення фіскуальний орган виходив з того, що нереальність господарські операції позивача з ПП «Валуйське» є нереальні, через відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості на товари, не підтвердження подальшого використання придбаних товарів, а також незнаходження ПП «Валуйське» за місцем реєстрації.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, судами вірно зазначено, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Судами встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПП «Валуйське» 31.05.2012 укладений договір поставки № 31054, за умовами якого ПП «Валуйське» зобов'язується поставити позивачу матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими та податковими накладними. Оплату за придбання у контрагента товару проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи, що підтверджується банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ПП «Валуйське».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Валуйське» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ПП «Валуйське» ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих. Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ПП «Валуйське» правочин, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин не суперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

За таких обставин, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 812/953/14 має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 у справі № 812/953/14 скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі № 812/953/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Г.К. Голубєва В.П. Юрченко