Рішення

від 29.07.2015 по справі 395/1300/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1676/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С. В.

Категорія - спори, що виникають із договорів найму(оренди)

Доповідач Сукач Т. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Сукач Т.О.

суддів Бубличенко В.П.

Карпенка О.Л.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків його недійсності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року і

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків його недійсності.

В обґрунтування вимог зазначала, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 15.12.2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією,ОСОБА_4 є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,9467 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_3. Цільове призначенням земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2010 році ОСОБА_4 надала вказану земельну ділянку у користування ОСОБА_5 без укладення у встановленому законом порядку договору оренди земельної ділянки

У 2013 році позивачка дізналася, що відповідач самовільно без її попередження та дозволу склав, підписав та зареєстрував у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Примірник договору оренди та акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач позивачці не надав.

Договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки позивачка не підписувала, згоди на укладення даного договору не надавала, а також нікому не передавала повноважень за довіреністю на підписання договору оренди та акту приймання-передачі землі. Підписи у спірному договорі оренди земельної ділянки та акті приймання-передачі виконані не ОСОБА_4, а невідомою особою з ретельним наслідуванням її підпису шляхом попереднього тренування.

Крім того, в спірному договорі оренди земельної ділянки відсутні істотні умови договору, встановлені ч.1 ст.15 закону України «Про оренду землі», дотримання яких є обов'язковим., а саме : - не зазначено кадастровий номер земельної ділянки; - відсутні відомості щодо розміру орендної плати, порядок її внесення; - відомості щодо збереження стану об'єкта оренди; - відсутні умови і строки повернення земельної ділянки: - не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини ; - відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Ухвалою від 08 жовтня 2014 року суд залучив до участі у справі третіми особами: відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року позов задоволено частково. Суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_6, скасував його державну реєстрацію, зобов'язав відповідача повернути земельну ділянку позивачці. У задоволенні вимог про визнання недійсним акту приймання - передачі земельної ділянки відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити. Посилається на те, що почеркознавча експертиза проведена з порушенням вимог закону. Позивачка протягом 2010-2014 років отримувала орендну плату без будь-яких нарікань.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5, який підтримував доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає,що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі»).

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі може бути визнано у судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України, ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК на момент вчинення правочину.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1,виданого 15 грудня 2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109377700062, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0, 9467 га, розташованої на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7)

20 березня 2011 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в письмовій формі строком на 10 років укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000040 (а.с.45-47).

Ухвалюючи рішення про визнання вказаного договору оренди земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір підписаний не позивачкою, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи за № 437 від 08 травня 2015 року, в якому вказано, що підпис у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 від 20.03.2011 року виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч.7 ст.147 ЦПК).

Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису.

Пунктами 2 та 3 вказаних науково-методичних рекомендацій передбачено, що для проведення досліджень суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (підпису) особи, яка ідентифікується.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи суддя повинен пред'явити їх особі, яка ідентифікується, а потім позначити кожний зразок, тобто вказати, що це вільний зразок підпису певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (від'їзд виконавця,тощо), як зразки слід надавати документа або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, відносно якої ставиться питання ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заява на отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін..

Як свідчать матеріали справи позивачка і її представник в судове засідання 10 лютого 2015 року, коли судом було постановлено ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи, не з'являлись. Вільні зразки підписів та письма позивачки були надані її представником через канцелярію суду (а.с.114).

У порушення вимог п.2,п.3 науково-методичних рекомендацій суддя позначив, надані представником зразки підписів та письма ОСОБА_4, як вільні зразки, без пред'явлення їх позивачці та з'ясування, чи виконані вони достовірно нею.

Для дослідження експертові були направлені матеріали цивільної справи, оригінал договору оренди земельної ділянки з додатком - актом про приймання-передачі земельної ділянки, а також як вільні зразки підписів та письма позивачки - заяви на адресу голови Панчівської сільської ради від 15.09., 06.04., 23.05.2010 року (а.с.118-120), заяви на ім'я директора ТОВ «Фірма «Технокомплекс» від 20.08., 09.08., 30.07. та 22.11. 2010 року (а.с.115-117,122), заява на ім'я ректора Європейського університету від 30.08.2010 року (а.с.121), заява на ім'я директора ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.09.2010 року (а.с.125), додаток до договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі «Оператора» від 19.05.2010 року (а.с.124).

Умовно - вільні зразки почерку ОСОБА_4 не надала.

У висновку судової почеркознавчої експертизи відсутні дані про те, який порівняльний матеріал був наданий судом для дослідження, на якому документі є достовірний підпис ОСОБА_4, з яким необхідно порівнювати підпис, виконаний в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки (а.с.142-144).

Відповідно до п.4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 січня 1998 року № 53/5 (із змінами), документальні матеріали, які були об'єктом дослідження,а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

У вступній частині висновку експертизи вказано на те, що в якості порівняльного матеріалу було надано вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_4 на а.с.115-125. Проте на документах з вільними зразками почерку та підписів позивачки відсутній відтиск штампу КВ ОНДІСЕ, в якій проводилась судова почеркознавча експертиза, що мав би свідчити про їх вивчення та дослідження експертом.

Зазначене є підставою для висновку, що вільні зразки підписів і письма позивачки експертом не досліджувалися та не порівнювалися з досліджуваним підписом у договорі оренди. Умовно-вільних зразків підписів та письма позивачкою надано не було.

В дослідницькій частині експертного висновку відсутні відомості про те, з якими зразками підпису порівнювався досліджуваний підпис.

Із виноску експертизи вбачається, що підписи від імені позивачки в графі «Орендодавець» експертом порівнювалися лише з експериментальними підписами позивачки, відібраними судом першої інстанції в судовому засіданні 06.11.2014 року (а.с.53-61,63,65,67-72).

При цьому суд не звернув уваги та не дав оцінки тому, що цим же експертом було відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи у цій справі, призначеній ухвалою Новомиргородського районного суду від 06.11.2014 року, через відсутність вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_4 (а.с.86-93).

Не погоджуючись з висновками почеркознавчої експертизи, відповідач наполягав на тому, що заяви ОСОБА_4 на адресу голови Панчівської сільської ради від 15.09., 06.04., 23.05.2010 року є недостовірними та надав довідку за підписом сільського голови Боська В. від 24.02.2015 року № 59, згідно якої у 2010 році до Панівської сільської ради письмові запити та заяви від громадян на прізвище Герасимюк не надходили. На вхідних документах ставиться відповідний штамп. (а.с.202).

В порушення вимог ст.212 ЦПК України, суд не дав оцінку висновку експертизи щодо його обґрунтованості та узгодженості з іншими матеріалами справи та безпідставно прийняв висновок експертизи як належний доказ у справі.

Відповідно до вимог ст. ст.10,60 ЦПК України саме позивачка має надати докази того, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2011 року.

Інших доказів на підтвердження доводів про те, що оспорюваний договір вона не підписувала, крім висновку судової почеркознавчої експертизи від 08 травня 2015 року, позивачка суду не надала.

За таких обставин колегія суддів вважає встановленим, що 20 березня 2011 року міжОСОБА_4 і ОСОБА_6 в письмовій формі строком на 10 років було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000040.

Суд також дійшов висновку, що вказаний договір оренди земельної ділянки є недійсним з тих підстав, що в ньому відсутні істотні умови договору, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 та у постанові у справі № 6-84цс14, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачкою не зазначено в чому саме полягає порушення її прав як орендодавця оспорюваним договором і які зміни мали б бути внесені до тексту договору для забезпечення її прав.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно із ч.2 ст.14 ЗУ «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 ( із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 1724 від 13.12.2006 року, №780 від 3.09.2008 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Таким чином, на час укладення між сторонами спірного договору, 20 березня 2011 року, ст.15 Закону України «Про оренду землі» не було передбачено такої істотної умови як кадастровий номер земельної ділянки, відсутність якої є підставою для визнання договору недійсним. Зніми до ст.15 вказаного Закону щодо кадастрового номера земельної ділянки внесено Законом України від 07.07.2011 р. N 3613-VI.

Розмір орендної плати та порядок її внесення визначений п.п. 9-13 розділу «Орендна плата» договору орендм та зазначено, що орендна плата вноситься у розмірі 3% грошової оцінки і виплачується грошима або сільськогосподарською продукцією (п.5 договору грошова оцінка землі визначена у розмірі 11 298 грн.).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що була чинною на час укладення договору, визначено, що «умови збереження стану об'єкта оренди» є окремими істотними умовами договору оренди.

Проте, у Типовому договорі оренди землі пункт 17 «Умови збереження стану об'єкта оренди» знаходиться у розділі, який має назву «Умови використання земельної ділянки» і який містить три пункти: п.15 «Земельна ділянка передається в оренду для (мета використання)», п.16 «Цільове призначення земельної ділянки», п.17 «Умови збереження стану об'єкта оренди».

Таким чином, типовий договір не містить такої окремої істотної умови договору оренди землі, як умови збереження стану об'єкта оренди. Умови використання земельної ділянки у ньому розкриваються шляхом узгодження сторонами договору мети використання земельної ділянки, її цільового призначення та умов збереження стану об'єкта оренди.

В пункті 17 оспорюваного договору оренди землі вказано, що умови збереження стану об'єкта « не змінювати цільове призначення».

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди урегульовано статтею 11 Закону України «Про оренду землі», а умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - Законами України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року та «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року.

Умови та строк повернення земельної ділянки визначений п.п.21-25 розділу «Умови повернення земельної ділянки», які сторонами прийняті без застережень.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув увагу і без встановлення фактичних обставин справи з формальних підстав визнав договір оренди землі недійсним.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що умовами оспорюваного договору права позивачки не порушені, тому передбачених законом підстав для визнання його недійсним немає.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, визнаючи недійсним спірний договір оренди земельної ділянки, послався на ст.228 ЦК України, якою визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, оскільки вважав п.п.9-12 договору такими, що порушують публічний порядок. Проте позивачка не просила визнати недійсним спірний договір з цих підстав.

Зазначене свідчить про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 243 грн.60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків його недійсності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 243 грн.60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді