Постанова

від 01.03.2007 по справі 20-2/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-2/292

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"01" березня 2007 р.  09:40                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Шевчук Н.Г.,

при секретарі: Соколові Д.В.,

за участю представників:

позивача -      Смірнов О.А., довіреність б/н від 30.10.2006;

                        Красота О.О., генеральний директор, протокол № 9 від 30.12.2006;

відповідача –Близнюк О.А., довіреність № 03-15/1171 від 19.04.2006;

третьої особи –не з'явився;

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом          закритого акціонерного товариства „Термотехник”

до відповідача    Севастопольської міської Ради

про                       визнання недійсним та скасування рішення Севастопольської

                            міської Ради № 802 від 13.09.2006,  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:        представництва Державного комітету України з питань регуляторної

                            політики та підприємництва у місті Севастополі

ВСТАНОВИВ:

         13.09.2006 Севастопольська міська Рада, керуючись Законами України “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову територій”, Тимчасовими правилами використання і забудови міста Севастополя, прийняла рішення № 802 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя” (т. 1 арк. с. 55-56).

          Зазначеним рішенням вирішено встановити зону регулювання забудови, в якій діють обмеження відносно поверховості об'єктів, які будуються і проектуються до будівництва, в історичній частині міста Севастополя.

          В газеті “Севастопольские известия” за 04.10.2006 це рішення було опубліковане (т. 1 арк. с. 7).

          У цій же газеті за 16.09.2006 був опублікований проект вказаного рішення (т. 1 арк. с. 6).

          Закрите акціонерне товариство „Термотехник”  (далі – ЗАТ “Термотехник”) звернулось в суд з позовною заявою до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним та скасування рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя”.

          У процесі підготовчого провадження по справі  ЗАТ “Термотехник” збільшило позовні вимоги і просить визнати протиправними дії Севастопольської міської Ради по прийняттю зазначеного рішення та визнати неправомірним і скасувати це рішення (т. 1 арк. с. 115-118, 135-136).

          В обґрунтування позовних вимог ЗАТ “Термотехник” посилається на норми статей 4, 6, 7 , 9, 10 Закону України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності” і вважає, що рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя” є регуляторним актом, і Севастопольською міською Радою не дотримані вимоги вказаного  Закону  щодо опублікування проекту цього рішення не менше, ніж за один місяць до його прийняття, для надання зауважень і пропозицій та їх розгляду. Цими діями Севастопольської міської Ради, на думку позивача, порушуються його права на подання зауважень і пропозицій по проекту цього акту, на участь в обговоренні проекту і отримання відповіді на свої звернення.

          Відповідач з позовом не погоджується, оскільки  з посиланням на статтю 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, статті 1, 3  Закону України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності” вважає, що рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя” не є регуляторним актом, і  дії Ради по прийняттю цього рішення та саме рішення не суперечать діючому законодавству і не порушують права та інтереси позивача (т. 1 арк. с. 21-22, 53-54).

          У процесі підготовчого провадження за клопотанням відповідача до участі у справі була залучена третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - представництво Державного комітету України з питань регуляторної                             політики та підприємництва у місті Севастополі ( т. 2 арк. с. 5).

          Клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову (т. 1 арк. с. 10-11) з урахуванням положень статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України залишене судом без задоволення у зв'язку з відсутністю очевидних ознак протиправності дій та рішення відповідача, а також відсутністю обставин, які підтверджували б те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, або захист  цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

          Залишені без задоволення також і клопотання позивача про витребування у відповідача в оригіналі листа Севастопольської міської Ради № 03-15/3288 від 19.10.2006, оскільки самим позивачем до матеріалів справи надана копія цього листа, а сам документ не впливає на результати вирішення спору по справі, та про витребування детального плану території, на підставі аналізу якого було прийняте оскаржуване рішення, так як це виходить за межі предмету спору (т. 1 арк. с. 46-61. 115-118, 135-136).  

          При цьому, суд звертає увагу, що подане позивачем 23.11.2006 клопотання про забезпечення доказів (т. 1 арк. с. 46-47) за своїм змістом не є заявою про забезпечення доказів у розумінні норм статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише клопотанням про витребування доказів.

          Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до статті 1 Закону України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності” державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) –це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

          Регуляторний акт - це:

          прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

          прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

          Нормами статті 3 цього Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб.

          Рішення № 802 від 13.09.2006 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя”  (т. 1 арк. с. 55-57) прийняте Севастопольською міською Радою у відповідності зі статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Законом України “Про планування і забудову території”, згідно яких до компетенції Севастопольської міської Ради відноситься здійснення повноважень по регулюванню забудови на відповідній території і встановлення необхідних обмежень.

          Оскаржуване рішення прийняте в рамках виконання Закону України “Про планування і забудову території” з метою реалізації повноважень органу місцевого самоврядування в галузі містобудівної політики і є місцевим правилом містобудування на території міста Севастополя.

          Зазначене рішення не містить будь-яких вимог до суб'єктів господарювання щодо обов'язкового погодження, аналізів, експертиз, обстежень, випробовувань за допомогою третіх осіб.

          За своїм змістом рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006 ні в цілому, ні окремими положеннями не направлено на регулювання господарських правовідносин між суб'єктами господарювання, не встановлює і не регулює адміністративні відносини з участю суб'єктів господарювання.

          Таким чином, рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006 “Про встановлення обмежень відносно поверховості об'єктів в історичній центральній частині міста Севастополя” не є регуляторним актом, і дії відповідача по його прийняттю не суперечать положенням Закону України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності” і не порушують прав та охоронюваних законом інтересів ЗАТ “Термотехник”.

          Що стосується самого рішення Севастопольської міської Ради № 802 від 13.09.2006, то відсутні докази, які підтверджували б, що воно застосовується  відносно позивача або позивач є суб'єктом правовідносин, в яких буде застосований цей акт.

          За таких обставин дія Закону України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності” не поширюється на діяльність Севастопольської міської Ради по прийняттю оскаржуваного рішення.

          А тому недотримання вимог статті З цього Закону про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не є підставою для  визнання протиправними дій Севастопольської міської Ради по прийняттю зазначеного рішення та визнання неправомірним і скасування цього рішення.

          Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-ІV від 06.07.2005, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні адміністративного  позову відмовити.

          2. Роз'яснити сторонам, що:

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                         Н.Г.Шевчук