Постанова

від 21.02.2007 по справі 20-4/408

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/408

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/408

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"21" лютого 2007 р.  10:15                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:судді Остапової К.А., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольського міського центру зайнятості про стягнення 38505,00 грн.

при секретарі Радвановської Ю.А.

за участю представників:

позивач –Кухаренко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007;

відповідач –Вохмянін А.М., довіреність № 1597 від 10.03.2005 ;

третя особа (Севастопольський міський центр зайнятості) –не з'явився.

С у т ь   с п о р у:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” про стягнення штрафних санкцій в сумі 38505,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 році.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2005 рік у відповідача норматив склав 5 робочих місць, фактично на підприємстві працювало три інваліда, один з яких працював неповний рік.

Ухвалою суду від 13.12.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 23.01.2007, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольський міський центр зайнятості.

Відповідач 17.01.2007 надав суду відзив, у якому позовні вимоги не визнає. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що діюче законодавство не передбачає обов'язок підприємства самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування, а також тим, що у 2005 році ним за участю центральної міської медико-социальной экспертной комиссии проведена атестація шести робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів. (вх. № 1239 від 17.01.2007).

До початку попереднього судового засідання 12.02.2007 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, враховуючи письмове пояснення, яке було надане раніше (вх.№4357 від 12.02.2007).

Ухвалою суду від 12.02.2007 підготовче провадження закінчено і справа призначена до судового розгляду на 21.02.2007.

Згідно зі статтями 9, 10 Конституції України, статті  9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті  3 Декларації прав національностей України (від 01.11.19991 № 1771), статті  10 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002, статті  18 Закону УРСР «Про мови в УРСР»від 28.10.1989, статті  15 Кодексу адміністративного судочинства України і клопотанням представників сторін, вони давали пояснення по справі російською мовою.

Згідно зі ст.ст. 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В с т а н о в и в :

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно  від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для   забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо  працює  від  8  до 25 чоловік - у  кількості одного  робочого  місця, якщо інше не передбачено  законом.

Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 5 робочих місць від середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві (133 особи), фактично працював один інвалід.

03.08.2006 підприємство направило до Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів уточнений додаток до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі №10-ПІ за 2005 рік, згідно з яким фактично на підприємстві працювало три інваліда, один з яких працював неповних два місяця (інвалід –Гутва Володимир Олександрович з 08.11.2005 по 31.12.2005). Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 12835,00 грн.

Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, яка діяла до 01.01.2006.

Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві - дві одиниці, тобто менша ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 3 одиниці.

Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 38505,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.     

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001, яка діяла до 31.01.2007 повинні були сплачиватись штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів   менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких  визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно від форми власності та господарювання, на яких  працює  від  8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом,  визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

04.05.2006 Севастопольським міським відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” направлена претензія № 04-214 з вимогою погасити штрафні санкції за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

У попередньому засіданні 23.01.2007 представник Севастопольського міського центру зайнятості надав письмове пояснення (вх. №2132 від 23.01.2007), в якому повідомив, що протягом 2005 року підприємством надані відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів, а саме: звіт про наявність вільних робочих місць станом на грудень 2005 року, однак інваліди не направлялись на працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” у зв'язку з відсутністю бажання у інвалідів працевлаштуватись на вказаному підприємстві.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 78 від 27.03.2006) в період з 2004 по 2005 року Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 64 підприємствах. Атестація робочих місць інвалідів Товариством з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” проводилась сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії, створено шість робочих місць. Однак, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємством проведена лише у листопаді 2005 року, що підтверджується копією акту від 10.11.2005, долученого до матеріалів справи

Посилання відповідача на те, що він повідомляв відповідні органи про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.071998 за №464/2904, передбачено, що підприємства, установи і організації, розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”.

Як випливає з пояснень Севастопольського центру зайнятості та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на адресу Севастопольського міського центру зайнятості було направлено один звіт за формою 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” станом на 08.12.05 в якому містились  відомості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Доказів того, що протягом 2005 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів у встановленому порядку, суду не надано. У матеріалах справи відсутні щомісячні звіти підприємства за формою № 3-ПН за 2005 рік, крім вищезазначеного.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995, яке діяло до 31.01.2007.

Пунктами 10-14 цього Положення, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєю направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштування на вакантні посади.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 38505,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і К” (99029, м.Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15; код ЄДРПОУ 16328694, р/р 26003945105431 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, код ЄДРПОУ 24035598, на р/р31216230600007, УДК в м.Севастополі, МФО 824509) заборгованість в сумі 38505,00 грн.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

3.          Примирники постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                             К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

27.02.2007