Рішення

від 30.07.2015 по справі 902/921/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2015 р. Справа № 902/921/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: В. Білоуса

Секретар судового засідання : Д. Нестеров

за участю представників :

позивача : Кухарчук Л.В. - згідно довіреності;

позивача : Дешевий О.Д. - згідно довіреності;

відповідача : не з'явився;

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ" (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Промислова, 14 )

до :Сальницької сільської ради (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34)

про стягнення 83230,23 грн. в тому рахунку 61185 грн. 53 коп. боргу за спожиту в червні - жовтні 2014 р. електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р., 6502, 64 грн. пені за прострочення в оплаті з 08.11.2014 р. по 15.06.2015 р. (по кожному із рахунків - фактур), 14 982,54 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2014 р. - травень 2015 р., 559,52 грн. - 3% річних за період з 08.11.2014 р. по 15.06.2015 р. (по кожному із рахунків - фактур).

ВСТАНОВИВ :

Відповідач в листі від 27.07.2015 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Мотивує своє клопотання неможливістю явки в судове засідання свого представника - Піпко А.М. в зв'язку із його хворобою, відсутністю в штаті Сальницької сільської ради юриста та тим, що сільський голова, як керівник відповідача, не має юридичної освіти. В обґрунтування цього клопотання надав довіреність на Піпка Андрія Миколайовича, датовану 08.08.2015 р. зі строком дії до 08.08.2018 р., копію довідки медичного закладу (лікарні) № 44 від 23.07.2015 р. про перебування Піпко А.М. на лікуванні.

Представники позивача не заперечили проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно вимог ч.1 ст.77 ГПК України суд має право відкласти розгляд справи тільки в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішений судом у строк не більше 2-х місяців. Позовна заява № СО-56-91 від 15.06.2015 р. подана до суду 02.07.2015 р.. Строк розгляду справи передбачений законом закінчується 02.09.2015 р.. Беручи до уваги строк необхідний для виготовлення ухвали, доставки кореспонденції (ухвали) органом поштового зв'язку сторонам, на графік відпусток суддів, в суду відсутня можливість відкласти розгляд справи в межах строку розгляду справи встановлених ч.1 ст.69 ГПК України, та дотриматися вимог процесуального законодавства про повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду справи, а відтак і для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Окрім того, згідно ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Суд не зобов'язував ухвалою від 03.07.2015 р. явку в судове засідання в якості представника відповідача Піпка А.М.. Тому представником відповідача, згідно ст..28 ГПК України має бути керівник відповідача або будь - яка інша особа уповноважена ним на це довіреністю.

Згідно поштового повідомлення органу поштового зв'язку ухвала від 03.07.2015 р. отримана відповідачем 17.07.2015 р. і відповідач мав достатньо часу для написання відзиву на позов, зібрання доказів в обґрунтування нього і надання їх на вимогу суду, але не зробив цього.

Згідно довідки медичної установи Піпко А.М. перебуває на лікуванні з 23.07.2015 р., тому відповідач мав тиждень для того щоб замінити представника на іншого.

Окрім того, суд не вважає Піпка А.М. представником відповідача на день розгляду справи 30.07.2015 р. , оскільки довіреність яка видана відповідачем Піпку А.М., датована 08.08.2015 р. , а тому станом на 30.07.2015 р. у Піпка А.М. відсутні правові підстави бути представником відповідача.

Беручи до уваги те, що відповідач в листі (заяві) від 27.07.2015 р. заперечив проти позову, висловив свою позицію з приводу заявленого позову, в обґрунтування цієї позиції надав докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та про розгляд за наявними в справі матеріалами на підставі ст..75 ГПК України.

В листі від 30.07.2015 р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог щодо боргу до 62 695, 60 грн.. Оскільки позивач всупереч вимогам ст..56 ГПК України не надав доказів направлення цієї заяви відповідачеві, заява залишається без розгляду.

В листі (заяві) від 27.07.2015 р. відповідач проти позову заперечив. Пояснив, що відповідач тривалий час не отримує електроенергію від позивача, оскільки мешканці садових товариств уклали прямі договори на постачання електричної енергії з позивачем, а останній ухиляється від прийняття місцевих електричних на свій баланс. Зазначає, що в зв'язку із тим, що відповідач фактично не отримував електричну енергію, ним не підписувалися ак4ти приймання - передавання товарної продукції - електричної енергії. Також пояснив, що відповідач намагається вирішити з позивачем спір в позасудовому порядку, оскільки основним є прийняття ним від відповідача на свій баланс електричних мереж і розірвання договору, оскільки згідно позиції НКРЕ позивач зобов'язаний прийняти такі мережі на свій баланс, а відповідач взагалі не вправі надавати послуги з постачання електричної енергії населенню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, із запереченнями відповідача проти позову не погодилися.

Заслухавши пояснення представників позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ст..203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, ст.. 277 , 275 ГК України, ч.1 ст.83 ГПК України прийшов до висновку про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № КА - 134000 укладеного 12.06.2014 р. між ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Калинівські електричні мережі» (ЕМ) і Сальницькою сільською радою як такого, що суперечить ст..277, ч.3 ст.184, ч.4 ст.179 ГК України, п. 1.10 , 1.6, 1.2, 5.15, 5.17 «Загальних положень» Правил користування електричною енергією, (надалі ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, п.3 Правил користування електричною енергією для населення (надалі ПКЕЕН) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і про відмову в зв'язку з цим в позові.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

12.06.2014 р. між позивачем (в договорі «постачальник електроенергії») і відповідачем (в договорі «споживач») було укладено договір про постачання електричної енергії № КА - 134000 (надалі Договір). За цим договором позивач зобов'язувався продавати електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб електроустановок відповідача із загальною дозволеною потужністю 630,04 кВт, що вказана для кожного об'єкта відповідача у додатку «Відомості про об'єкти» відповідача, а відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною .

До договору сторонами були підписані Додатки з № 1 по № 12 - «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам на 2014 р.» (№ 1), «Акт розмежування балансової належності електромереж…» (№ 2 (ПС), «Однолінійна схема електропостачання № 1 і № 1» (продовження додатку № 2 ПС), «Порядок розрахунків» (Додаток № 3), «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (Додаток № 4), «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (№ 5), «Порядок участі Споживача в графіках обмеження електропостачання та графіках відключень» (№ 6), «Розрахунок втрат електроенергії в мережах Споживача станом на 01.07.2014 р.» (7 Н), «Дані про відпуск електричної енергії субспоживачам» (№ 8), «Відомості про об'єкти Споживача» (№ 9), «Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводить розрахунок за відпущену електроенергію включаючи субспоживачів» (№ 10), «Акт про використану електричну енергію» (№ 11), «Порядок визначення платежу за резервування обсягу електриичної енергії…» (№ 12).

Зміст зобов'язань взятих в договорі і додатків до нього які є його невід'ємною частиною, між сторонами виникли правовідносини з електропостачання - постачання електричної енергії, які регулюються ст..275 - 277 ГК України.

Згідно ч.1 ст.275, ч.1,2 ст.277 ГК України За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику" . Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Причиною виникнення спору є відмова в оплаті відповідачем за електроенергію з посиланням на те, що населення, а не він є споживачами електроенергії.

Згідно п. 1.1 ПКЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електроенергії між виробниками або постачальниками електроенергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих правил поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб (крім населення ). Норми розділів «Загальні положення», «Межі балансової належності…» та «Особливості постачання…», поширюються на всіх споживачів без виключення.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав акти приймання - передавання електроенергії, рахунки - фактури до них з листопад 2014 р. - травень 2015 р. Вказані акти за березень - травень 2015 р. не підписані повноважною особою відповідача і не скріплені відбитком позивача.

Як правову підставу позовних вимог позивач вказав в позовній заяві договір постачання електричної енергії. Додатками до договору, актами приймання - передачі електроенергії, рахунками - фактурами до них стверджується, що фактичними споживачами електроенергії було населення - мешканці дачного масиву РСТ «Сальник» «Сальник - 1», села Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а не відповідач який є органом місцевого самоврядування і який за цим договором не споживає електроенергію, а відтак не є споживачем електроенергії в розумінні ПКЕЕ, ПКЕЕН, оскільки в додатках до договору не вказано об'єктів споживання електроенергії відповідача. В додатку № 9 до договору прямо вказано, що об'єктом споживання електроенергії є дачний масив с.Сальник, в додатку № 1 - населення. Це стверджується і листами позивача і зокрема від 03.10.2014 р..

Копією ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. № 132/3077/13-а, актом приймання - передачі електрообладнання «Сальник - 1» стверджується прийняття у власність відповідачем електромережі і електрообладнання від РСТ «Сальник - 1» у комунальну власність Сальницької сільської ради.

Вказаним рішенням суду адміністративної юрисдикції встановлено преюдиційні факти про те, що рішенням відповідача від 22.02.2012 р., Калинівської районної ради від 30.01.2014 р. території масивів Ради садівничих товариств масиву «Сальник» (РСТ «Сальник - 2», Сальник - 1) введено в межі села Сальник, що свідчить про те, що всі суспільні комунікації, в тому числі електромережі, знаходяться у комунальній власності Сальницької сільської ради.

Відтак відповідач є власником електричних мереж, обладнання через які позивач постачає електроенергію безпосереднім споживачам - населенню дачного масиву с.Сальник.

Відповідач не є енергопостачальною організацією, не має ліцензії на постачання електроенергії.

Згідно п.1.10, 5.15, 5.17 ПКЕЕ для забезпечення передачі електроенергії електричними мережами, що не належать енергопостачальній організації (в даному разі позивач), між енергопередавальною організацією і відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, має укладатися договір щодо спільного використання електричних мереж передбачений в Додатку № 2 до ПКЕЕ, а не договір про постачання електричної енергії який було укладено позивачем і відповідачем і який передбачений в Додатку № 3 до ПКЕЕ.

Суд встановив, що за Договором № КА - 134000 12.06.2014 р. відповідач не є споживачем електроенергії, а її фактичним споживачем є населення дачного масиву с.Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а відповідач є власником місцевих (локальних) однолінійних електричних мереж і технологічного обладнання по яких і за допомогою яких позивач, як енергопередавальна організація, яка має ліцензію на здійснення цього виду діяльності, постачає електроенергію населенню дачного масиву с.Сальник, що стверджується Додатком № 9 до Договору «Відомості про об»єкти споживача», іншими додатками до цього договору.

Позивач, його представники в судовому засіданні, не змогли довести належними засобами доказування, і зокрема додатками до Договору, «Відомостю про об'єкти споживання» того, які належні відповідачеві об'єкти (електроустановки ) споживали електроенергію для своїх особистих потреб .

Згідно п.5.15 розділу «Загальні положення» ПКЕЕ відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією (позивач у справі) електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (відповідач у справі) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж , який енергопередавальна організація (позивач) зобов'язана укласти з відповідним власником електричних мереж . Умови, зміст цього договору викладені в Типовому договорі про спільне використання технологічних електричних мереж, який є Додатком № 2 до ПКЕЕ.

Згідно цьому типовому договору сторонами його є організація, установа, підприємство - Власник мереж і електропередавальна організація - Користувач.

В п.1.1, 3.1 цього Типового договору Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач , а Користувач (позивач у справі) - своєчасно сплачує вартість послуг Власника (відповідач у справі) з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Типового договору.

Власник (відповідач у справі) мереж має право на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. № 691, зареєстрованої в МЮ України 08.08.2008р. за № 732/15423 (надалі Методика).

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3. цієї Методики вона встановлює методологію обрахування вартості обрахування вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі порядок складання кошторису витрат власників мереж на утримання їх технологічних електричних мереж, порядок розрахунку об'єму технологічного обладнання електричних мереж в умовних одиницях електропередавальних організацій, порядок визначення нормативів витрат на умовну одиницю та розподілу витрат на утримання мереж між суб'єктами господарювання, які використовують мережі, на частини, що відповідають платі за спільне використання.

За визначеннями термінів, наведених в Методиці - Власник мереж - юридична або фізична особа, якій належать на праві власності або користування технологічні електричні мережі і яка не має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії (під це визначення підпадає відповідач у справі).

Витрати Власника електричних мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим Користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Додатком № 2ПС до Договору № КА-134000 від 12.06.2014р. стверджується, що місцеві електричні мережі, власником яких є відповідач, і через які позивач постачає енергію безпосереднім споживачам електроенергії - населенню дачного масиву с. Сальник, виділені на однолінійній схемі.

Згідно п. 3 ПКЕЕН (для населення) споживання електричної енергії має здійснюватися на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток № 1 до ПКЕЕН).

Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.

Оскільки позивач є енергопередавальною організацією, в тому рахунку на території Сальницької сільської ради, а відповідно є тільки власником місцевих електричних мереж, які виділені в однолінійній схемі, а також і технологічного обладнання, через які позивачем здійснюється енергопостачання безпосереднім споживачам, відповідач не є споживачем електроенергії за договором № КА-134000 від 12.06.2014р., а фактичним споживачем електроенергії є населення дачного масиву с. Сальник, то укладений сторонами 12.06.2014р. Договір про постачання електричної енергії № КА-134000 з Додатками до нього суперечить ст. 277 ГК України, п.п. 1.10, 5.15, 5.17, ПКЕЕ, п. 3 ПКЕЕН, п. 1.1, 1.2, 1.3 Методики.

Згідно вказаних норм законодавства фактичних правовідносин між сторонами, і обставин справи, вимог ч. 4 ст. 179, ч. 3 ст. 184 ГК України, якими передбачено заборону відступати від змісту Типового договору, затвердженого органом влади, позивач зобов'язаний був на підставі Типового, укласти з відповідачем Договір про спільне використання технологічних електричних мереж. (Додаток №2 до ПКЕЕ) за умовами якого позивач мав здійснювати оплату відповідачеві за спільне використання технологічних електромереж, власником яких є відповідач.

Також позивач мав укласти договори про користування електричною енергією з безпосередніми її споживачами - населенням дачного масиву с.Сальник (на підставі Типового договору - Додаток № 1 до ПКЕЕН).

Про те, що такі договори з фактичними споживачами - населенням позивач укладав стверджується його листом № 101/849 від 03.10.2014 р., квитанціями позивача до прибуткових касових ордерів від 01.07.2014 р., 15.07.2014 р., скріплених відбитком печатки позивача, а також копією листа відповідача від 23.02.2015 р. № 385.

На необхідність і обов'язковість укладення прямих договорів з безпосередніми споживачами електроенергії - населенням (мешканцями) дачного масиву с.Сальник вказував позивачеві в листах від 22.11.2013 р. № 30-01-13/289, від 14.02.2015 р. № 34-04.4/17/37 і орган уповноважений державою здійснювати контроль дотримання ліцензіатами вимог ліцензійного законодавства при постачанні електроенергії і орган уповноважений вирішувати спірні питання між споживачем і постачальником електроенергії або енергопостачальною організацією (п.1.4 ПКЕЕ) - НКРЕ, НКРЕКП.

В листі від 14.02.2015 р. № 34-04.4-17/37, НКРЕКП (сектор у Вінницькій області) зазначає про неправомірність укладеного між позивачем і відповідачем договору на постачання електричної енергії.

Договір на постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р. не міг бути укладений сторонами, оскільки відповідач не був споживачем електроенергії, а був тільки власником місцевих електричних мереж, виділених в однолінійні схеми, якими позивач поставляв електроенергію фактичним споживачам - населенню дачного масива с. Сальник.

Окрім того, укладення позивачем з відповідачем договору на постачання електроенергії № КА - 134000 від 12.06.2014 р. за яким відповідач мав грошові зобов'язання щодо оплати електроенергії, яку він не споживав , а споживало населення, а не договору про спільне використання технологічних електричних мереж (на підставі Типового - Додаток № 2 до ПКЕЕ) за яким позивач мав би грошові зобов'язання перед відповідачем щодо оплати послуг відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного користування суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, закріплених в п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України як справедливість, добросовісність і розумність.

Укладати договір на постачання електроенергії № КА - 134000 від 12.06.2014 р. за відсутності у відповідача об'єктів споживання і покладення на нього обов'язку оплати за електроенергію яку він не споживав і за наявності згідно вказаних норм законодавства обов'язку укладати договір про спільне використання технологічних мереж за умовами якого б відповідач мав отримувати оплату (грошові кошти) від позивача є не розумним, не справедливим, і з боку позивача - недобросовісним.

Суд не бере до уваги усні пояснення представників позивача про те, що позивач пропонував відповідачеві укласти договір про спільне використання технологічних електромереж, як необґрунтовані, і як такі, що не спростовують укладення договору на постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014 р. з додатками, які суперечить закону.

Відповідач не мав і не має жодних правових підстав для зібрання плати з населення за спожиту населенням електроенергію і для подальшого перерахування її позивачеві.

Згідно п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення у справі, має право визнати недійсним чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В зв'язку з тим, що договір про постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014 р. з додатками № 1 - № 12, які є його невід'ємною частиною, на момент його вчинення суперечив ст..277 ГК України, ст..3 ЦК України, п.1.10, 5.15, 5.17, Додатку № 2 ПКЕЕ, п.3 ПКЕЕН то цей договір визнається судом недійсним. Недійсними є й Додатки № 1 - № 12 до договору, як такі, що є його складовою та невід'ємною частиною договору.

Суд визнає неналежними доказами акти приймання - передачі товарної продукції - електричної енергії, рахунки - фактури від 27.06.2014 р., 29.07.2014 р., 28.08.2014 р., 29.09.2014 р., 31.10.2014 р., 28.11.2014 р., 26.12.2014 р., 27.02.2015 р., 31.03.2015 р., 30.04.2015 р., 31.05.2015 р. як такі, що складені на виконання договору № КА - 134000 від 12.06.2014 р. , який судом визнано недійсним, як такого, що суперечить законодавству.

В зв'язку з тим, підставою позовних вимог в позовній заяві є договір № КА - 134000 від 12.06.2014 р., який суперечить закону і який визнається в зв'язку із цим недійсним, то позовні вимоги про стягнення 61 185, 53 грн. боргу, 6502, 64 грн. пені, 559,52 грн. - 3% річних ,14 982,54 грн. - інфляційних нарахувань нарахованих за цим договором задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно п. 3.17.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Згідно п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі подання апеляційної (касаційної) скарги на судове рішення, яким господарський суд з власної ініціативи визнав недійсним пов'язаний з предметом спору договір, що суперечить законодавству (пункт 1 статті 83 ГПК), сплата судового збору в зв'язку з оскарженням рішення у відповідній частині здійснюється на загальних підставах.

Із змісту вказаних норм вбачається, що при визнанні недійсним договору з власної ініціативи, суд має вирішити питання про стягнення та розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір судового збору, який справляється з позовної заяви, визначений Законом в залежності від виду спору.

Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено станом на 1 січня календарного року.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 р. становить 1218 грн. на місяць.

Беручи до уваги те, що обома сторонами укладено договір який визнано судом недійсним, оскільки обидві сторони уклали договір, який суперечить вимогам законодавства (позивач запропонував укласти, а відповідач не відмовився від укладення договору), то на підставі ст.49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1827 грн. за подання позовної заяви майнового характеру, 1218 грн. за визнання недійсним договору розподіляються судом між сторонами по 50% на кожного, а саме 609 грн. на позивача, 609 грн. на відповідача із суми 1218 грн. за визнання недійсним договору, зі стягненням цих сум в дохід державного бюджету, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 913,50 грн. - 50% від суми 1827 грн. судового сбору сплаченого позивачем при поданні позовної заяви майнового характеру.

Керуючись викладеним, ст..4-3, 4-5, 12, 28, 33, 34, 36, 43, 49, ч.1 ст.69, ст..75, ст.. 82, п.1 ч.1 ст.83, ст..ст.84, 87, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р..

2. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ" до Сальницької сільської ради про стягнення 83230,23 грн. в тому рахунку 61185 грн. 53 коп. боргу за спожиту в червні - жовтні 2014 р. електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р., 6502, 64 грн. пені за прострочення в оплаті з 08.11.2014 р. по 15.06.2015 р. (по кожному із рахунків - фактур), 14 982,54 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2014 р. - травень 2015 р., 559,52 грн. - 3% річних за період з 08.11.2014 р. по 15.06.2015 р. (по кожному із рахунків - фактур) відмовити.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1827 грн. за подання позовної заяви майнового характеру, зі сплати судового збору в сумі 1218 грн. за визнання судом недійсним договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р. покласти на позивача і відповідача по 50% з кожного.

4. Стягнути з Сальницької сільської ради, код ЄДРПОУ 04328714 (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ", код ЄДРПОУ 25510222 (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Промислова, 14 ) 913,50 грн. судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ", код ЄДРПОУ 25510222 (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Промислова, 14 ) в доход державного бюджету 609 грн. судового збору за визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р.. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Сальницької сільської ради, код ЄДРПОУ 04328714 (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34) в доход державного бюджету 609 грн. судового збору за визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р.. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом або вручити під розписку його уповноваженому представнику.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 30.07.2015 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 04 серпня 2015 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34)