Постанова

від 23.09.2015 по справі 902/921/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 902/921/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Кухарчук Л.В. (довіреність №1-14-4821 від 19.05.2015 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2015 року у справі № 902/921/15 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі"

до Сальницької сільської ради

про стягнення 83230,23 грн. в тому рахунку 61185 грн. 53 коп. боргу за спожиту в червні - жовтні 2014 р. електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р., 6502, 64 грн. пені за прострочення в оплаті

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Білоус В.В.) від 30 липня 2015 року у справі №902/921/15 у позові Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі СО «Калиновські ЕМ» (надалі - позивач) до Сальницької сільської ради (надалі - відповідач) про стягнення 83230,23 грн., а саме: 61185 грн. 53 коп. боргу за спожиту в червні - жовтні 2014 року електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014 року, 6502,64 грн. пені за прострочення в оплаті з 08.11.2014 року по 15.06.2015 року (по кожному із рахунків - фактур), 14982,54 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2014 року - травень 2015 року, 559,52 грн. - 3% річних за період з 08.11.2014 року по 15.06.2015 року (по кожному із рахунків - фактур) було відмовлено /т.1, а.с.255-260/. Крім того, було визнано недійсним договір про постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014 року. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру, зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн. за визнання судом недійсним договору про постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014 року було покладено на позивача і відповідача по 50% з кожного. Стягнуто з Сальницької сільської ради, код ЄДРПОУ 04328714 (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ", код ЄДРПОУ 25510222 (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Промислова, 14 ) 913,50 грн. судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ", код ЄДРПОУ 25510222 (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Промислова, 14 ) в доход державного бюджету 609 грн. судового збору за визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 року. Стягнуто з Сальницької сільської ради, код ЄДРПОУ 04328714 (22460, Вінницька обл., Калинівський р-н., с.Сальник, вул.Колгоспна, 34) в доход державного бюджету 609 грн. судового збору за визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 року.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що оскільки позивач є енергопередавальною організацією, в тому числі на території Сальницької сільської ради, а відповідно є тільки власником місцевих електричних мереж, які виділені в однолінійній схемі, а також і технологічного обладнання, через які позивачем здійснюється енергопостачання безпосереднім споживачам, відповідач не є споживачем електроенергії за договором №КА-134000 від 12.06.2014 року, а фактичним споживачем електроенергії є населення дачного масиву с. Сальник, то укладений сторонами 12.06.2014 року Договір про постачання електричної енергії №КА-134000 з Додатками до нього суперечить статті 277 Господарського кодексу України, пунктам 1.10, 5.15, 5.17, ПКЕЕ, пункту 3 ПКЕЕН, пунктам 1.1, 1.2, 1.3 Методики. Також, в зв'язку з тим, що підставою позовних вимог в позовній заяві є договір № КА - 134000 від 12.06.2014 року, який суперечить закону і який визнано недійсним, то місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в позові про стягнення 61185, 53 грн. боргу, 6502,64 грн. пені, 559,52 грн. - 3% річних, 14982,54 грн. - інфляційних нарахувань нарахованих за цим договором.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі СО «Калинівські ЕМ» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2015 року у справі №902/921/15 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Калинівські ЕМ» до Сальницької сільської ради про стягнення боргу за спожиту електроенергію в сумі 82230,23 грн. /т.2, а.с.3-7/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що приймаючи рішення про визнання договору «про електропостачання» №КА-134000 від 12.06.2014 року укладеного між ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Калинівські ЕМ» та Сальницькою сільською радою недійсним, суд не застосував наслідки визнання договору недійсним, чим позбавив ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Калинівські ЕМ» та Сальницьку сільську раду можливості повернути сторони договору у первісний стан (повернення відповідачем товару отриманого згідно договору та повернення позивачем коштів сплачених згідно договору, який суд визнав недійсним). Відповідач є населеним пунктом в розумінні ПКЕЕ, з яким згідно розділу 12 ПКЕЕ було укладено договір на електропостачання. Споживачі населеного пункту розраховувалися за використану електричну енергію з населеним пунктом, а населений пункт (Сальницька сільська рада) розраховувався з постачальником електричної енергії (ПАТ «Вінницяобленерго в особі СО «Калинівські ЕМ») відповідно до умов договору, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції за червень 2014 року - грудень 2014 року, лютий 2015 року та червень 2015 року, що підписані Головою Сальницької сільської ради Вовком М.З. (копії наявні в матеріалах справи). Суд зазначає, що відповідачем не підписувалися акти приймання-передавання товарної продукції - електричної енергії, і не бере до уваги, що не підписаними є лише акти приймання-передавання товарної продукції за травень 2015 року, квітень 2015 року та березень 2015 року, а всі решта актів за місяці, протягом яких діяв договір №КА-134000 від 12.06.2014 року були підписані Головою сільської ради, що свідчить про те, що Сальницька сільська рада саме як населений пункт в розумінні ПКЕЕ є споживачем електричної енергії згідно договору і що договір укладений згідно вимог чинного законодавства і підстав для визнання його недійсним немає.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року у справі №902/921/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Калинівські електричні мережі» та призначено дату судового засідання на 23 вересня 2015 року /т.2, а.с.2/.

Від відповідача - Сальницької сільської ради надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.2, а.с.13-15/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що суд правомірно визнав недійсним договір про постачання електричної енергії без застосування реституції, адже згідно пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право виключно визнати недійсним повністю або в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. В спростування доводів апелянта зауважує, що жодним чином не заперечується факт укладення прямих договорів на постачання електричної енергії з сотнями громадян - членів садових товариств масиву «Сальник - 1», а рішенням суду вірно встановлено те, що споживання електричної енергії здійснює населення, що підтверджується додатком №1 до договору. В даному випадку, споживачами електричної енергії є члени Спілки об'єднання громадян-співвласників «Сальник - 1», що є юридичною особою, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.02.2012 року. Той факт, що члени даної громадської організації фактично були споживачами електроенергії також підтверджується договором поруки від 12.06.2014 року, за яким Спілка зобов'язалась солідарно відповідати перед кредитором за виконання відповідачем зобов'язань за договором від 12.06.2014 року №КА-134000.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року у справі №902/921/15, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О. та відповідно до пункту 6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.2, а.с.24/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06.2014 року між позивачем (в договорі "постачальник електроенергії") і відповідачем (в договорі "споживач") було укладено договір про постачання електричної енергії № КА - 134000 (надалі Договір). За цим договором позивач зобов'язувався продавати електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб електроустановок відповідача із загальною дозволеною потужністю 630,04 кВт, що вказана для кожного об'єкта відповідача у додатку "Відомості про об'єкти" відповідача, а відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

До договору сторонами були підписані Додатки з №1 по №12 - "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам на 2014 рік" (№ 1), "Акт розмежування балансової належності електромереж…" (№ 2 (ПС), "Однолінійна схема електропостачання №1 і №1" (продовження додатку №2 ПС), "Порядок розрахунків" (Додаток № 3), "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (Додаток №4), "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (№5), "Порядок участі Споживача в графіках обмеження електропостачання та графіках відключень" (№6), "Розрахунок втрат електроенергії в мережах Споживача станом на 01.07.2014 року" (7 Н), "Дані про відпуск електричної енергії субспоживачам" (№8), "Відомості про об'єкти Споживача" (№9), "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводить розрахунок за відпущену електроенергію включаючи субспоживачів" (№10), "Акт про використану електричну енергію" (№11), "Порядок визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії…" (№12).

Зі змісту зобов'язань взятих в договорі і додатках до нього, які є його невід'ємною частиною, колегією суддів вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з електропостачання - постачання електричної енергії, які регулюються статтями 275 - 277 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 275, частин 1, 2 статті 277 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Причиною виникнення спору в даній справі є відмова в оплаті відповідачем за електроенергію з посиланням на те, що населення, а не він є споживачами електроенергії.

Згідно пункту 1.1 ПКЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електроенергії між виробниками або постачальниками електроенергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих правил поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності…" та "Особливості постачання…", поширюються на всіх споживачів без виключення.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав акти приймання - передавання електроенергії, рахунки - фактури до них за листопад 2014 року - травень 2015 року. Вказані акти за березень - травень 2015 року не підписані повноважною особою відповідача і не скріплені відбитком позивача.

Як правову підставу позовних вимог позивач вказував в позовній заяві договір постачання електричної енергії. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, додатками до договору, актами приймання - передачі електроенергії, рахунками - фактурами до них стверджується, що фактичними споживачами електроенергії було населення - мешканці дачного масиву РСТ "Сальник" "Сальник - 1", села Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а не відповідач який є органом місцевого самоврядування і який за цим договором не споживає електроенергію, а відтак не є споживачем електроенергії в розумінні ПКЕЕ, ПКЕЕН, оскільки в додатках до договору не вказано об'єктів споживання електроенергії відповідача. В додатку №9 до договору прямо вказано, що об'єктом споживання електроенергії є дачний масив с.Сальник, в додатку №1 - населення. Це стверджується і листами позивача і зокрема від 03.10.2014 року.

Копією ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року № 132/3077/13-а, актом приймання - передачі електрообладнання "Сальник - 1" стверджується прийняття у власність відповідачем електромережі і електрообладнання від РСТ "Сальник - 1" у комунальну власність Сальницької сільської ради.

Вказаним рішенням суду адміністративної юрисдикції встановлено преюдиційні факти про те, що рішенням відповідача від 22.02.2012 року, Калинівської районної ради від 30.01.2014 року території масивів Ради садівничих товариств масиву "Сальник" (РСТ "Сальник - 2", Сальник - 1) введено в межі села Сальник, що свідчить про те, що всі суспільні комунікації, в тому числі електромережі, знаходяться у комунальній власності Сальницької сільської ради.

Відтак відповідач є власником електричних мереж, обладнання через які позивач постачає електроенергію безпосереднім споживачам - населенню дачного масиву с.Сальник.

Відповідач не є енергопостачальною організацією, не має ліцензії на постачання електроенергії.

Згідно пунктів 1.10, 5.15, 5.17 ПКЕЕ для забезпечення передачі електроенергії електричними мережами, що не належать енергопостачальній організації (в даному разі позивач), між енергопередавальною організацією і відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, має укладатися договір щодо спільного використання електричних мереж передбачений в Додатку № 2 до ПКЕЕ, а не договір про постачання електричної енергії який було укладено позивачем і відповідачем і який передбачений в Додатку № 3 до ПКЕЕ.

Судами обох інстанцій встановлено, що за Договором №КА - 134000 12.06.2014 року відповідач не є споживачем електроенергії, а її фактичним споживачем є населення дачного масиву с.Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а відповідач є власником місцевих (локальних) однолінійних електричних мереж і технологічного обладнання по яких і за допомогою яких позивач, як енергопередавальна організація, яка має ліцензію на здійснення цього виду діяльності, постачає електроенергію населенню дачного масиву с.Сальник, що стверджується Додатком № 9 до Договору "Відомості про об'єкти споживача", іншими додатками до цього договору.

Позивачем як в суді першої так і апеляційної інстанції не доведено належними засобами доказування, і зокрема додатками до Договору, "Відомістю про об'єкти споживання" того, які належні відповідачеві об'єкти (електроустановки) споживали електроенергію для своїх особистих потреб.

Згідно пункту 5.15 розділу "Загальні положення" ПКЕЕ відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією (позивач у справі) електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (відповідач у справі) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який енергопередавальна організація (позивач) зобов'язана укласти з відповідним власником електричних мереж. Умови, зміст цього договору викладені в Типовому договорі про спільне використання технологічних електричних мереж, який є Додатком № 2 до ПКЕЕ.

Згідно цьому типовому договору сторонами його є організація, установа, підприємство - Власник мереж і електропередавальна організація - Користувач.

В пунктах 1.1, 3.1 цього Типового договору Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач (позивач у справі) - своєчасно сплачує вартість послуг Власника (відповідач у справі) з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Типового договору.

Власник (відповідач у справі) мереж має право на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року №691, зареєстрованої в МЮ України 08.08.2008 року за № 732/15423 (надалі Методика).

Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. цієї Методики вона встановлює методологію обрахування вартості обрахування вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі порядок складання кошторису витрат власників мереж на утримання їх технологічних електричних мереж, порядок розрахунку об'єму технологічного обладнання електричних мереж в умовних одиницях електропередавальних організацій, порядок визначення нормативів витрат на умовну одиницю та розподілу витрат на утримання мереж між суб'єктами господарювання, які використовують мережі, на частини, що відповідають платі за спільне використання.

За визначеннями термінів, наведених в Методиці - Власник мереж - юридична або фізична особа, якій належать на праві власності або користування технологічні електричні мережі і яка не має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії (під це визначення підпадає відповідач у справі).

Витрати Власника електричних мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим Користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Додатком №2ПС до Договору №КА-134000 від 12.06.2014 року стверджується, що місцеві електричні мережі, власником яких є відповідач, і через які позивач постачає енергію безпосереднім споживачам електроенергії - населенню дачного масиву с. Сальник, виділені на однолінійній схемі.

Згідно пункту 3 ПКЕЕН (для населення) споживання електричної енергії має здійснюватися на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток № 1 до ПКЕЕН).

Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що оскільки позивач є енергопередавальною організацією, в тому рахунку на території Сальницької сільської ради, а відповідно є тільки власником місцевих електричних мереж, які виділені в однолінійній схемі, а також і технологічного обладнання, через які позивачем здійснюється енергопостачання безпосереднім споживачам, відповідач не є споживачем електроенергії за договором №КА-134000 від 12.06.2014 року, а фактичним споживачем електроенергії є населення дачного масиву с. Сальник, то укладений сторонами 12.06.2014 року Договір про постачання електричної енергії №КА-134000 з Додатками до нього суперечить статті 277 Господарського кодексу України, пунктам 1.10, 5.15, 5.17, ПКЕЕ, пункту 3 ПКЕЕН, пунктам 1.1, 1.2, 1.3 Методики.

Згідно вказаних норм законодавства фактичних правовідносин між сторонами, і обставин справи, вимог частини 4 статті 179, частини 3 статті 184 Господарського кодексу України, якими передбачено заборону відступати від змісту Типового договору, затвердженого органом влади, позивач зобов'язаний був на підставі Типового, укласти з відповідачем Договір про спільне використання технологічних електричних мереж. (Додаток №2 до ПКЕЕ) за умовами якого позивач мав здійснювати оплату відповідачеві за спільне використання технологічних електромереж, власником яких є відповідач.

Також позивач повинен був укласти договори про користування електричною енергією з безпосередніми її споживачами - населенням дачного масиву с.Сальник (на підставі Типового договору - Додаток № 1 до ПКЕЕН).

Про те, що такі договори з фактичними споживачами - населенням позивач укладав стверджується його листом № 101/849 від 03.10.2014 року, квитанціями позивача до прибуткових касових ордерів від 01.07.2014 року, 15.07.2014 року, скріплених відбитком печатки позивача, а також копією листа відповідача від 23.02.2015 року №385.

На необхідність і обов'язковість укладення прямих договорів з безпосередніми споживачами електроенергії - населенням (мешканцями) дачного масиву с.Сальник вказував позивачеві в листах від 22.11.2013 року № 30-01-13/289, від 14.02.2015 року № 34-04.4/17/37 і орган уповноважений державою здійснювати контроль дотримання ліцензіатами вимог ліцензійного законодавства при постачанні електроенергії і орган уповноважений вирішувати спірні питання між споживачем і постачальником електроенергії або енергопостачальною організацією (пункт 1.4 ПКЕЕ) - НКРЕ, НКРЕКП.

В листі від 14.02.2015 року № 34-04.4-17/37, НКРЕКП (сектор у Вінницькій області) зазначав про неправомірність укладеного між позивачем і відповідачем договору на постачання електричної енергії.

Договір на постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014 року не міг бути укладений сторонами, оскільки відповідач не був споживачем електроенергії, а був тільки власником місцевих електричних мереж, виділених в однолінійні схеми, якими позивач поставляв електроенергію фактичним споживачам - населенню дачного масива с. Сальник.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що укладення позивачем з відповідачем договору на постачання електроенергії №КА - 134000 від 12.06.2014 року за яким відповідач мав грошові зобов'язання щодо оплати електроенергії, яку він не споживав, а споживало населення, а не договору про спільне використання технологічних електричних мереж (на підставі Типового - Додаток № 2 до ПКЕЕ) за яким позивач мав би грошові зобов'язання перед відповідачем щодо оплати послуг відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного користування суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, закріплених в пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як справедливість, добросовісність і розумність.

Укладати договір на постачання електроенергії №КА - 134000 від 12.06.2014 року за відсутності у відповідача об'єктів споживання і покладення на нього обов'язку оплати за електроенергію яку він не споживав і за наявності згідно вказаних норм законодавства обов'язку укладати договір про спільне використання технологічних мереж за умовами якого б відповідач мав отримувати оплату (грошові кошти) від позивача є не розумним, не справедливим, і з боку позивача - недобросовісним.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги усні пояснення представників позивача про те, що апелянт пропонував відповідачеві укласти договір про спільне використання технологічних електромереж, як необґрунтовані, і як такі, що не спростовують укладення договору на постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014 року з додатками, які суперечить закону.

Крім того, відповідач не мав і не має жодних правових підстав для зібрання плати з населення за спожиту населенням електроенергію і для подальшого перерахування її позивачеві.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення у справі, має право визнати недійсним чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 - 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В зв'язку з тим, що договір про постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014 року з додатками № 1 - № 12, які є його невід'ємною частиною, на момент його вчинення суперечив статті 277 Господарського кодексу України, статті 3 Цивільного кодексу України, пунктам 1.10, 5.15, 5.17, Додатку № 2 ПКЕЕ, пункту 3 ПКЕЕН то цей договір правомірно визнано недійсним господарським судом Вінницької області. Недійсними є й Додатки № 1 - № 12 до договору, як такі, що є його складовою та невід'ємною частиною договору.

Судом правомірно визнано неналежними доказами акти приймання-передачі товарної продукції - електричної енергії, рахунки-фактури від 27.06.2014 року, 29.07.2014 року, 28.08.2014 року, 29.09.2014 року, 31.10.2014 року, 28.11.2014 року, 26.12.2014 року, 27.02.2015 року, 31.03.2015 року, 30.04.2015 року, 31.05.2015 року як такі, що складені на виконання договору №КА-134000 від 12.06.2014 року , який визнано недійсним.

В зв'язку з тим, що підставою позовних вимог в позовній заяві є договір № КА-134000 від 12.06.2014 року, який суперечить закону і який визнано недійсним, то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в позові про стягнення 61185,53 грн. боргу, 6502,64 грн. пені, 559,52 грн. - 3% річних, 14982,54 грн. - інфляційних нарахувань нарахованих за цим договором.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на той факт, що приймаючи рішення про визнання договору про постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014 року укладеного між ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські ЕМ" та Сальницькою сільською радою недійсним суд не застосував наслідки визнання договору недійсним чим позбавив сторони договору можливості повернутися у первісний стан, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Враховуючи викладене, застосування двосторонньої реституції є правом суду, яке застосовується за необхідності, а тому господарський суд Вінницької області не був зобов'язаний повертати сторони спору у первісний стан.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.15 року у справі №902/921/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/921/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.