Постанова

від 14.02.2007 по справі 28/445-06-10884а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/445-06-10884А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

               11:20 год.                                                                                   м.Одеса

"14" лютого 2007 р.Справа  № 28/445-06-10884А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Гуляк Г.І.

При секретарі                                Бандиш Г.І..

За участю представників:

від позивача –                  Антошин О.С.

від відповідачів:

1)   ТОВ „Мегалайн” –      Перебендюк К.О.;

2)   ПП „Оригінал” -           не з'явився,              

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової адміністрації в Одеській області до Приватного підприємства „Оригінал” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова адміністрація в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Приватного підприємства „Оригінал” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” про визнання договору недійсним, посилаючись на наступне.

Державною податковою адміністрацією в Одеській області при перевірці ТОВ "Мегалайн"   був встановлений факт взаємовідносин підприємства з ПП "Оригінал", а саме ТОВ "Мегалайн" /замовник/ уклало договір за №7 від 10 січня 2006 року з ПП "Оригінал" /підрядника/, на виконання комплексу робіт по зміцненню елементів та конструкцій підвалу та першого поверху фасадного флігеля дому №58 по вул. Степовій у м. Одесі. Згідно п. 2.2. договору підрядник зобов'язався виконати роботи у відповідності до будівельних норм.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки між сторонами проводяться за фактично виконаний об'єм робіт на підставі акту форми КБ-2. Підставою для кінцевих розрахунків були акти прийому - здачі. Виконання зобов'язань ПП "Оригінал" по вказаному договору підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2006 року (форма К-2в), локальним кошторисом 2-1-1, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2006 року (форма К-3), відомістю ресурсів до локального кошторису (форма 4а), розрахунком загально будівельних витрат, договірною ціною, а також виписаними ПП "Оригінал", у якості продавця, на користь ТОВ  "Мегалайн", у якості покупця, податковою накладною  від 31.01.2006 року №18/31 на загальну суму 112000 гривень. Виконання зобов'язань ТОВ "Мегалайн"    підтверджується    платіжним дорученням від 05.04.2006р. № 58 на суму 112000 гривень.

Позивач вважає, що договір від 10.01.2006р. №7 укладений ПП "Оригінал" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки ПП "Оригінал" зареєстровано у Комінтернівській райдержадміністрації Одеської області 06.08.2001 року про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04057155Ю0010332 та було включено до ЄДРПОУ за кодом 26053594 (довідка № 13 від 06.08.2001р.). ПП "Оригінал"          взяте          на          облік          платників          податків у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, про що видана довідка від 07.08.2001р. №597 та зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що отримало свідоцтво від 07.08.2001р. № 40381921. При цьому, актом від 02.12.2005р. № 1572/15-014/35 свідоцтво платника податку на додану вартість від 07.08.2001р. № 40381921 ПП "Оригінал" анульовано. Платник податку виключений із реєстру платників податку на додану вартість з 02.12.2005р. Підставою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 07.08.2001р. № 40381921 ПП "Оригінал" стали обставини неподання податкової звітності з 01.01.2002р. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 року у справі № 12/16-06-288 припинено державну реєстрацію   ПП "Оригінал", підставою припинення державної реєстрації ПП "Оригінал" стали обставини неподання податкової звітності.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення, ухвали та постанови суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР визначено, що платник податку - це особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент складання податкових накладних, вказує позивач,  ПП "Оригінал" не було платником податку на додану вартість, що підтверджується актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 07.08.2001р. № 40381921, та відповідно не мала права на їх складання. Таким чином позивач вважає, що з 01.01.2002р. при наявності договорів, що підтверджують ведення господарської діяльності ПП "Оригінал" ухиляється від сплати податків, зборів та інших платежів.

Позивач у своєму позові посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" в якій зазначено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

На думку позивача, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору з боку ПП "Оригінал" полягає в приховуванні підприємством від оподаткування доходів, легалізації грошових коштів, уникнення від сплати податків зборів обов'язкових платежів.

Згідно з п.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи те, що господарські зобов'язання передбачені договором від 10.01.2006р. №7 укладеним між ПП "Оригінал" та ТОВ "Мегалайн" були виконані обома сторонами у повному обсязі та за наявності умислу у ПП "Оригінал" на укладення даного договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач вважає що це є підставою для визнання вказаної угоди недійсною відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року відкрито провадження в адміністративній справі № 28/445-06-10884А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 1 листопада 2006 р. у справі № 28/445-06-10884А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 17 листопада 2006 р.

Представник відповідача –ТОВ „Мегалайн” позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх безпідставними, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, про що зазначено у відзиві на позов.

Представник відповідача –ПП „Оригінал” у судові засідання не прибув, заперечення на позов не надав.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив  наступне.

10 січня 2006 року між ТОВ „Мегалайн” (код ЄДРПОУ 20998686) та ПП „Оригінал” (код ЄДРПОУ 26053594)був укладений договір № 7 на виконання підрядних робіт,   робіт по зміцненню елементів та конструкцій підвалу та першого поверху фасадного флігеля дому №58 по вул. Степовій у м. Одесі.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір сторонами виконувався, що підтверджується  актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2006 року за формою К-2в, локальним кошторисом 2-1-1, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2006 року за формою К-3, відомістю ресурсів до локального кошторису за формою 4а, розрахунком загально-будівельних витрат, виконання зобов'язань ТОВ "Мегалайн"    підтверджується    платіжним дорученням від 05.04.2006р. № 58 на суму 112000 гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що вказаний договір № 7 на виконання підрядних робіт, робіт по зміцненню елементів та конструкцій підвалу та першого поверху фасадного флігеля дому №58 по вул. Степовій у м. Одесі сторонами був виконаний на суму 112 000 гривень.

У позові позивач посилається на те, що ПП „Оригінал” було неправоздатне та недієздатне вчиняти будь-які дії по веденню фінансово-господарської діяльності, зокрема, укладати угоди (договори), бути стороною у даних угодах, брати на себе будь-які господарські зобов'язання як юридичною особою у зв'язку з тим, що актом №1572/15-014/35 від 2 грудня 2005 року було анульовано свідоцтво платника ПДВ № 40381921 та рішенням господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 року по справі № 12/16-06-288 було припинено юридичну особу –ПП „Оригінал”.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на протиправність умислу лише у ПП „Оригінал”, однак позивачем не надано доказів наявності вини ТОВ „Мегалайн” при укладенні, виконанні та оплаті угоди, що була укладена з ПП „Оригінал”.

Також відповідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Крім того, статтею 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. У зв'язку з цим ПП „Оригінал”, на думку суду, не є такою юридичною особою, що припинилась, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення ПП „Оригінал”. Більш того, згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 13 листопада 2006 року № 01-02-113-3186 ПП „Оригінал” станом на 13 листопада 2006 року значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Таким чином, суд вважає, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про припинення юридичної особи. Крім того, сам факт припинення юридичної особи на підставі рішення суду не є наслідком визнання недійсними всіх угод, що укладались до винесення судом рішення, оскільки, як зазначалось вище, підприємство несе права та обов'язки юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру. Слід зазначити, що ПП „Оригінал” на теперішній час є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми боргами та за виконання своїх обов'язків, передбачених діючим законодавством України, при цьому на момент укладення договору № 7 ПП „Оригінал” також мало статус юридичної особи.   

Крім того, жодним законодавчим актом України не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків, а порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Також, на думку суду, договір від 10 січня 2006 року № 7 на виконання підрядних робіт, робіт по зміцненню елементів та конструкцій підвалу та першого поверху фасадного флігеля дому №58 по вул. Степовій у м. Одесі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України та відсутні підстави його недійсності відповідно до ст. 215 ЦК України.

Згідно п. 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорі, пов'язаних з визнанням угод недійсними” 02-5/111 від 12.03.1999 р. необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР, зміст якої є тотожним змісту ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Також необхідно встановити, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка ними укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Проте, позивач не надав доказів того, що, укладаючи угоду, сторони мали умисел та мету здійснити незаконну фінансово-господарську діяльність, яка суперечила інтересам держави та суспільства, навпаки, позивач підтверджує, що ПП „Оригінал” були виконані роботи на суму 112 000 гривень, а ТОВ „Мегалайн” вказану суму грошових коштів було перераховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання договору від 10 січня 2006 року № 7 на виконання підрядних робіт, робіт по зміцненню елементів та конструкцій підвалу та першого поверху фасадного флігеля дому №58 по вул. Степовій у м. Одесі є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають. У зв'язку з цим відповідно не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, а саме про стягнення з ПП „Оригінал” на користь ТОВ „Мегалайн”  грошових коштів, отриманих за договором № 7 від 10 січня 2006 року в розмірі 112 000 гривень та про стягнення з ТОВ „Мегалайн” в доход держави вартість виконаних ПП „Оригінал” робіт згідно договору № 7 від 10 січня 2006 року в розмірі 112 000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що адміністративний позов необґрунтований та не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Гуляк Г.І.