Постанова

від 03.08.2015 по справі 7/210

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.08.2015 справа №7/210

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБудко Н.В. Мартюхіної Н.О., М'ясищева А.М. при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника: від позивача: від відповідача: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від у справіЧеркас В.І. не прибув не прибув Денщик В.І. - довір. Державної виконавчої служби України м. Київ Запорізької області 28.05.2015р № 7/210 (суддя Місюра Л.С.) за позовом доВідкритого акціонерного товариства " Донецькобленерго" м. Горлівка, Донецької області Комунального підприємства " Компанія " Вода Донбасу" м.Маріуполь, Донецької області простягнення заборгованості за активну електроенергію - 10586736,44 грн. інфляційних - 127040,84 грн., 3% річних - 69322,83 грн., пені - 378240, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Запорізької області на дії Державної виконавчої служби України про визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 року ВП № 26751190 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 1 058 673 грн. 64 коп. та визнання недійсною постанови виконавчої служби від 08.09.2014 року ВП № 26751190 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 1 058 673 грн. 64 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 р. по справі №7/210 скаргу Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" вих. № 783 від 25.03.2015 року на дії Державної виконавчої служби України у справі № 7/210 - задоволено, визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 року про стягнення з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі 1 058 673 грн. 64 коп. та визнано недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 08.09.2014 року про стягнення з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі 1 058 673 грн. 64 коп.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Державна виконавча служба України м.Київ звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 р. по справі №7/210, залишити скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м.Маріуполь, Донецької області без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, з огляду на те, що діюче законодавство не ставить винесення постанови про стягнення виконавчого збору в залежність від застосування заходів примусового виконання рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.07.2015р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Геза Т.Д., М'ясищев А.М.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015р. у зв'язку із перебуванням судді М'ясищев А.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Геза Т.Д., Сгара Е.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. у зв'язку із перебуванням суддів Сгара Е.В., та Гези Т.Д. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Мартюхіна Н.О., М'ясищев А.М.

Представник скаржника та позивача у судове засідання не прибули, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Судовий процес в апеляційний інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши доводи відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області по справі №7/210 від 10.11.2010р. частково задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" м.Горлівка до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м.Донецьк та стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", зокрема заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736, 44 грн.

22.11.2010р. на виконання судового рішення було видано відповідний наказ господарського суду.

27.05.2011р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. № 7/210 (ВП № 26751190) про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736, 44 грн.

Вказаною постановою боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання судового рішення, та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 26751190 з примусового виконання наказу № 7/210 до зведеного виконавчого провадження № 41211546, яке здійснює Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у зв'язку із невиконанням боржником в 7-денний строк наказу № 7/210, винесено постанову від 08.09.2014р. ВП № 26751190 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі в сумі 1058673, 64 грн.

Оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби визначено ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" .

Державний виконавець відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (станом на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 і 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

При цьому, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як зазначено вище, стаття 28 Закону передбачає, що виконавчий збір стягується з боржника в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, (тобто суми яка зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження) в тому числі й у випадку добровільного виконання боржником рішення, але вже після початку його примусового виконання держвиконавцем.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника при наявності двох обставин, а саме: самостійного виконання рішення суду боржником та здійснення цього виконання до початку примусового виконання рішення держвиконавцем.

Як вбачається з договору №517Е/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2012р. №517 та платіжного доручення №1 від 24.09.2012р. на суму 358 836 076,55 грн., Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" сплатило заборгованість за активну електроенергію в сумі 10 586 736,44 грн. за наказом №7/210 від 22.11.2010р.

Таким чином, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в повному обсязі виконало наказ №7/210 від 22.11.2010р. на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 26751190.

При цьому, боржник листом від 04.10.2012р. за №03/01/2732 повідомив, що ним самостійно погашено борг за рядом виконавчих проваджень, зокрема по справі №7/210.

З матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до 08.09.2014р. (дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) вчинялись дії, направлені на примусове виконання наказу №7/210 від 22.11.2010р., передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

За наведених вище обставин, з огляду на відсутність вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання наказу №7/210 від 22.11.2010р. та наявністю факту добровільного виконання рішення Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" до початку примусового виконання рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014р. ВП №26751190 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі 1 058 673 грн. 64 коп. та визнання недійсною відповідної постанови від 08.09.2014р. ВП №26751190.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 р. по справі №7/210 підлягає залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо відмови у задоволенні клопотання про заміну Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. по справі №7/210 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. по справі №7/210 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: Н.О.Мартюхіна

А.М. М'ясищев