Ухвала

від 30.07.2015 по справі 7/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Леніна, 5

У Х В А Л А

30.07.2015р. Справа №7/210

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, №03/01/582 від 30.04.2015р. на дії органу Державної виконавчої служби в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області №7/210 від 10.11.2010р., у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк,

про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 10 586 736,44грн., пені - 378 240,86грн., 3% річних - 69 322,83 грн., інфляційних - 127 040,84грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився,

від скаржника (відповідача): ОСОБА_1 - за довіреністю,

від органу Державної виконавчої служби України: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2010р. по справі №7/210 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, задоволені частково: стягнуто з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк, на користь позивача заборгованість у розмірі 10 586 736,44грн., 3% річних у сумі 69 322,83грн., пеню у сумі 302 592,69грн., інфляційні в сумі 127 040,84грн., державне мито у сумі 25 500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. У задоволенні вимог в залишковій частині відмовлено.

21.05.2015р. господарським судом Донецької області отримано скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, №03/01/582 від 30.04.2015р., у якій останній просить поновити строк для оскарження постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р., винесену в рамках зведеного виконавчого провадження №41211546 в частині накладення арешту по ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210); визнати неправомірними дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП№41211546 на суму 392 819 005,25грн. в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210); скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. ЗВП №41211546 на суму 392 819 005,25грн. в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210), а також просить зняти арешт з коштів на рахунках, відкритих КП «Компанія «Вода Донбасу» через відокремлені підрозділи в банківських установах (перелік таких рахунків приведено у прохальній частині скарги).

Одночасно, разом із означеною скаргою, Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» подано окреме клопотання №03/01/583 від 30.04.2015р., у якому останній просить визнати поважною причину пропуску встановленого законом 10-ти денного строку на оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби та відновити пропущений строк на подання скарги на дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області №7/210 від 10.11.2010р.; прийняти та розглянути скаргу на дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України на дії в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області №7/210 від 10.11.2010р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/14 від 21.05.2015р. справу №7/210 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого для її розгляду визначено суддю Кротінову О.В.

21.05.2015р. ухвалою господарського суду Донецької області означена скарга прийнята до провадження, відновлено пропущений строк на подання скарги та призначено її до розгляду на 09.06.2015р.

Обґрунтуванням звернення, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що сума боргу по справі №7/210 сплачена у добровільному порядку на дату її винесення, арешт накладено на рахунки підприємства, з яких здійснюється виплата заробітної плати та інші виплати, передбачені трудовими правовідносинами, а також порушено строк та порядок надсилання копії постанови, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.6, 25, 31, 33, 57, 60, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.19, 43 Конституції України, ст.ст.1, 15, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.97, 115 Кодексу законів про працю та ст.121-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача (стягувача) витребуваних документів не надав, у судовому засіданні 23.06.2015р. проти задоволення скарги заперечив. У судове засідання 30.07.2015р. не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник скаржника (відповідача) у судових засіданнях підтримав вимоги скарги в повному обсязі, 09.06.2015р., 22.06.2015р. та 08.07.2015р. представ суду додаткові докази в підґрунтя обставин, викладених у скарзі.

Представник органу Державної виконавчої служби України проти задоволення вимог скарги заперечив у повному обсязі, 26.06.2015р. та 30.07.2015р. надав витребувані судом документи.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаєщо регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області по справі №7/210 від 10.11.2010р. частково задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (нині - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») та стягнуто з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», зокрема, заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736,44 грн.

22.11.2010 р. на виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 10 586 736,44грн. було видано наказ господарського суду.

27.05.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. №7/210 (ВП №26751190) про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 10 586 736,44грн.

12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №26751190 з примусового виконання наказу №7/210 до зведеного виконавчого провадження №41211546, яке здійснює відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ.

02.02.2015р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №41211546 на суму 392 819 005,25 грн., до якого входить наказ по справі №7/210.

У скарзі Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» просило визнати неправомірними дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ЗВП№41211546 від 02.02.2015р. на суму 392 819 005,25 грн. в частині накладення арешту по ВП №26751190 (справа №7/210); скасувати постанову про арешт коштів боржника ЗВП№41211546 від 02.02.2015р. на суму 392 819 005,25 грн. в частині накладення арешту по ВП №26751190; зняти арешт з рахунків, відкритих КП «Компанія «Вода Донбасу» через відокремлені підрозділи в банківських установах.

Відповідно до ст. 57 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

В силу приписів ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, накладення державним виконавцем арешту на майно та кошти боржника здійснюється з метою примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження.

Як вже зазначалось вище, відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №41211546 на суму 392 819 005,25 грн., до якого входить, в тому числі, наказ по справі №7/210 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736,44 грн.

В той же час, як вбачається з договору №517Е/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2012р. №517 та платіжного доручення №1 від 24.09.2012р. на суму 358 836 076,55 грн., Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» сплатило заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 10 586 736,44 грн. у виконання рішення суду по справі №7/210.

Таким чином, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» повністю виконало наказ господарського суду Донецької області №7/210 від 22.11.2010р. про стягнення з боржника 10 586 736,44 грн.

Відтак, оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. ЗВП№41211546 була винесена вже після повного виконання боржником наказу господарського суду Донецької області №7/210 від 22.11.2010р.

Тобто, знаходження грошових коштів у вищевказаній сумі як на момент прийняття оскаржуваної постанови так і на момент розгляду скарги є безпідставним.

Одночасно, матеріали справи містять лист боржника №03/01/2732 від 04.10.2012р. із реєстром сплачених виконавчих проваджень, яким повідомлено виконавчий орган про добровільну сплату осново боргу за рішеннями суду на користь позивача, у тому числі у справі №7/210.

На підтвердження направлення даного листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надано витяг із журналу вихідної кореспонденції.

З огляду на відсутність доказів у спростування цих обставин, суд враховує їх при вирішенні спірного питання.

Крім того, у матеріалах справи є наявною копія ухвали господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. по справі №7/210, у якій встановлено повідомлення виконавчої служби про виконання рішення суду у справі №7/210.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. у ЗВП№41211546 в частині накладення арешту на суму 10 586 736,44 грн. вказану в наказі господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. №7/210 підлягають визнанню незаконними.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК .

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку також щодо часткової правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» №03/01/582 від 30.04.2015р. в частині вимог про скасування спірної постанови, проте, шляхом визнання постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. ЗВП №41211546 в частині накладення арешту на вищевказану суму недійсною.

В іншій частині вимог суд у задоволенні скарги відмовляє, з огляд на вищевикладене.

Доводи заявника в частині посилання на неправомірності накладення арешту на рахунки підприємства, з яких здійснюється виплата заробітної плати та інші виплати, передбачені трудовими правовідносинами, що є підставою для визнання дій виконавчого органу незаконними, до уваги судом не прийнято зважаючи на таке.

Конституцією України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю (стаття 43); право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).

Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом. Отримання заробітної плати працівниками гарантовано Основним законом держави - Конституцією України.

Згідно ч. 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Суд погоджується із доводами відповідача стосовно пріоритетності виплати працівникам підприємства заробітної плати перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, в той же час доводи скаржника про те, що арешт накладений на всі його рахунки, які відкриті виключно для виплати заробітної плати, є необґрунтованими та недоведеними, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили, що перелічені у постанові державного виконавця про арешт коштів від 02.02.2015р. (довідка банку, договору банківського рахунку) рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, призначеним виключно для виплати заробітної плати.

До того ж, копії банківських виписок по рахункам, наданих боржником здійснені вибірково, лише на певні дати. Крім того, з вказаних виписок вбачається, що кошти на рахунках боржник використовувались також і на інші цілі, не пов'язані з виплатою заробітної плати. Зазначені обставини також підтверджуються відповідачем по справі.

Інші доводи заявника до уваги не прийнято, оскільки, виходячи з матеріалів справи не відповідають дійсності.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, №03/01/582 від 30.04.2015р., про визнання неправомірними дій департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП№41211546 на суму 392 819 005,25грн. в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210); скасування постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. ЗВП №41211546 на суму 392 819 005,25грн. в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210) та про зняття арешту з коштів на рахунках, відкритих КП «Компанія «Вода Донбасу» через відокремлені підрозділи в банківських установах (перелік таких рахунків приведено у прохальній частині скарги), задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП№41211546 на суму 392 819 005,25грн. в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210).

3. Визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 02.02.2015р. ЗВП№41211546 на суму 392 819 005,25грн. в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП№26751190 від 27.05.2011р. (справа 7/210).

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова