Постанова

від 04.08.2015 по справі 903/113/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 903/113/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурда Дмитро Петрович, представник за довіреністю №б/н від 20.05.15 р.

від відповідача: Не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 20.04.15 р. у справі № 903/113/15 (суддя Пахолюк В.А., суддя Костюк С.В., Якушева І.О.)

за позовом Приватне підприємство "Л" Транс"

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор"

про стягнення 1 344 270, 54 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватне підприємство "Л" Транс" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (т. 1, а.с.3-12) до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" - (надалі -відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 954 209, 23 грн. основного боргу, 44 737, 08 грн. - 3% річних, 283 300, 63 грн. інфляційних та 62 023, 60 грн. пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.04.15 (т. 2, а.с. 21-26) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду спору становить 954209,23 грн., підтверджена належними та допустимими доказами у справі, підлягає до стягнення з відповідача в силу ст. 193 ГК України.

Суд першої інстанції здійснивши розрахунок штрафних санкцій, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 31-40) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що директор підприємства не видавав доручення на укладення договору від 07.06.13 р. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового погодження директора ДП "Волинський облавтодор" на укладання філією спірного договору та доказів подальшого схвалення договору юридичною особою. Отже, на час укладення договору, начальник філії не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору від імені ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідач стверджує, що дії бухгалтера з обліку господарської операції не свідчать про схвалення правочину уповноваженою особою, тобто керівником підприємства.

Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять жодних первинних документів, підписаних відповідачем із посиланням на спірний договір, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, позивач стверджує, що філія на момент укладення договору та додаткової угоди № 1, була уповноважена на укладання вказаного договору від імені підприємства на підставі положення, а не доручення. Будь-яких обмежень на укладення Договору поставки зі сторони філії в Положенні відсутні, як відсутні вони в відомостях у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДР юридичних та фізичних осіб.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/113/15 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою від 26.05.15 р. в задоволенні клопотання відповідача про відвід судді Бучинської Г.Б. та суддів Василишина А.Р. відмовлено.

26.05.15 р. від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача (т. 2, а.с. 91).

Ухвалою від 26.05.15 р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів (т. 2, а.с. 95-96).

10.07.15 р. та 03.08.15 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли заяви від відповідача про зупинення провадження по даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 903/748/15 про визнання договору № 07/06 недійсним.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Апеляційний суд враховує, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі судом досліджується, чи обставини, що встановлюватимуться судом в іншій справі, матимуть значення для даної справи, чи впливають вони на збирання та оцінку доказів у даній справі та питання можливості встановлення таких обставин у даному провадженні. При цьому береться до уваги необхідність встановлення даних обставин для правильного, повного та обґрунтованого вирішення даного спору.

Предметом спору у даній справі є стягнення за неналежне виконання умов договору. При цьому, предметом розгляду справи № 903/748/15 є визнання недійсним договору №07/06 від 07.06.13 р., на підставі якого було надані послуги по перевезенню та несвоєчасну оплату цих послуг, що є предметом розгляду по даній справі.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що результати розгляду справи № 903/748/15 можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі, однак вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не був позбавлений права заявити про підстави, з якими він повязує недійсність правочину, в ході дослідження доказів у даній справі судом першої інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними у справі доказами, що були предметом дослідження при прийнятті оскаржуваного рішення, при цьому результати розгляду справи № 903/748/15 про визнання недійсним договір № 07/06, можуть вплинути на обставини, що не були відомі суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та будуть вважатись нововиявленими, а тому колегія суду відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

При цьому, апеляційний суд констатує, що за результатами розгляду господарським судом Волинської області справи № 903/748/15, сторони можуть скористатись наданим їм правом на подання до суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розпорядженням голови суду від 13.07.15 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Сініціна Л.М., суддя Розізнана І.В. (т. 2, а.с. 107).

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача (в судовому засіданні від 26.05.15р.), розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 07.06.2013р. між ПП "Л" ТРАНС" (перевізник) в особі директора Волошенюк Л.І., що діє на підставі Статуту та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" (замовник) в особі начальника філії Єрко В.Б., що діє на підставі Положення був укладено договір №07/06 про надання транспортних послуг (т. 1, а.с. 24-25).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що перевізник зобов'язувався надати замовнику автотранспортні послуги автомобілями вантажопід'ємністю 28-30 тон, 20-22 м.куб. по перевезенню вантажів і інших матеріальних цінностей, в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно розділу 1 Договору, сторони обумовили, що перевізник надає замовнику автотранспортні послуги після сплати ним 50% авансу від загальної вартості послуг. Перевізник щодня на наступний день, після отримання авансу доставляє замовнику 30 тонн вантажу.

Пунктом 3.1 Договору та укладеної 01.08.2013 між ПП "Л" ТРАНС" та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" додаткової угоди №1 (т. 1, а.с. 25), визначено, що вартість перевезення визначається договірним тарифом за час перебування автомобіля на маршруті і загальний пробіг по заявленому маршруті становить 0,82 грн за 1 т/км пробігу або 12 грн. за 1 км.

Замовник згідно п.3.2 вказаного договору сплачує вартість послуг не пізніше 5 днів після надання рахунку - фактури, акту про надані послуги та податкової накладної про здійснення доставки вантажу.

Пунктом 4.6 Договору сторони визначили, що у випадку порушення вантажовідправником строків оплати, він зобов'язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Даний договір підписано сторонами та скріплений печатками сторін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду приходить до висновку, що на виконання умов Договору позивачем надані транспортні послуги по здійсненню перевезення вантажів на загальну суму 1 034 209,23 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками- фактур (т. 1, а.с. 26-100).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 550 від 26.07.13 р. на суму 80000 грн. (т. 1, а.с. 101), відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаних послуг виконав частково в сумі 80000 грн.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав умови договору в частині оплати послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 954209,23 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором перевезення або договором про надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173-175, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 954209,23 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив, стягнути з відповідача 44 737, 08 грн. - 3% річних, 283 300, 63 грн. інфляційних та 62 023, 60 грн. пені.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами Договору, а саме: п. 4.6 договору, сторони визначили, що у випадку порушення вантажовідправником строків оплати, він зобов'язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Здійснивши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахованої відповідачу пені в сумі 62023,60 грн., а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 44737,08 грн. 3% річних та 283300,63 грн. інфляційних, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Водночас, апеляційний суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що начальник філії не був уповноважений на укладання договору від імені підприємства, виходячи з наступного.

Як вбачається з Договору №07/06 від 07.06.2013р., начальник філії Єрко В.Б. при його підписанні та додатку до нього діяв на підставі Положення про Філію "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженого Наказом ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" директором ДП "Волинський облавтодор" П.К. Жайворонюком.

При цьому, згідно пунктів даного Положення 1.1., 3.1.-3.3., 3.5., 5.2.-5.4., 5.10. Філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002р. №156, на базі перейменованої філії "Луцький дорожній комплекс" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення. Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням філії. Філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства в усіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень. Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством. Філія уповноважена укладати будь-які договори на виконання робіт і послуг, окрім договорів з Службою автомобільних доріг у Волинській області, за попереднім письмовим погодженням з підприємством і несе юридичну відповідальність в якості відповідача в судових органах за їх виконання. За результатами виконаних робіт і послуг філія складає і підписує від імені Підприємства акти виконаних робіт, погоджує їх з відповідними службами Підприємства шляхом посвідчення підписів, печаткою підприємства і представляє їх на підписання "Замовнику" для проведення розрахунків з "Підрядником". Форма № 3 підписується Підприємством. У випадку виникнення спірних питань щодо актів виконаних робіт (об'єми, якість, ціна та інше), участь в підписанні актів виконаних робіт "Замовником" приймають служби Підприємства. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької дальності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер філії.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що на момент укладення договору про надання транспортних послуг філія "Луцький райавтодор" в особі начальника Єрка В.Б. була уповноважена на укладання вказаного договору від імені підприємства.

Як вбачається з тексту договору № 07/06 від 07.06.2013 р. вказаний договір підписаний начальником філії Єрко В.Б. на підставі Положення, а не доручення №44 від 18.03.2013р., згідно якого Єрко В.Б. уповноважений укладати договори на виконання робіт із замовниками, які не входять до системи Державного агентства автомобільних доріг України, на суму до 300 000 (триста тисяч) гривень та договори на закупівлю матеріально-технічних ресурсів на суму до 300 000 гривень і учиняти всі необхідні, передбачені законом, дії по виконанню умов договорів.

Крім того, колегія суду враховує, що Положенням про філію не передбачено видачу начальнику філії доручення на укладання договорів, а правова природа довіреності і доручення є різною, оскільки згідно ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-які обмеження на укладання договору про надання транспортних послуг зі сторони філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" в Положенні відсутні.

Водночас, вказаним Положенням процедура внутрішнього погодження прийнятих управлінських рішень, договорів та його виконання зі сторони начальника філії з підприємством щодо письмового погодження не передбачає участі у ній інших контрагентів.

Згідно п.5.3 Положення про філію, остання уповноважена укладати будь-які договори на виконання робіт і послуг, окрім договорів з Службою автомобільних доріг у Волинській області, за попереднім письмовим погодженням з підприємством і несе юридичну відповідальність в якості відповідача в судових органах за їх виконання.

Колегія суду оцінює критично доводи відповідача про відсутність схвалення відповідачем правочину, відсутність в матеріалах справи будь-яких документів на підтвердження схвалення правочину, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що сторони договору, дійшли згоди щодо його істотних умов та підписавши договір, що здійснювалися за вільним вибором сторін, вчинили дії на його виконання, а саме, - прийняли та частково оплатили надані транспортні послуги, що свідчить про факт, що спірний договір був направлений на реальне настання наслідків, обумовлених ним, а тому вказаний договір вважається схваленим сторонами.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що згідно з договором відповідач відмовився від отримання транспортних послуг та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, відповідач приступив до виконання умов спірного договору та здійснив часткову оплату послуг грошовими коштами у сумі 80 000, 00грн., що свідчить про часткове виконання сторонами умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 19.08.2014р., від 18.11.14 р. у господарській справі № 925/893/13 та Вищого господарського суду України від 09.04.2014р. №913/2387/13 .

Водночас, апеляційний суд враховує те, що підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) та податкових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам ст.9 даного Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані транспортні послуги саме на підставі договору № 07/06 від 07.06.2013 р.

При цьому, колегія суду враховує те, що акти здачі-приймання (надання послуг) засвідчені печатками та підписами Філії "Луцький райавтодор", а відтак не виникає сумніву у достовірності проведеної господарської операції.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури та податкові накладні, які підтверджують факт надання послуг саме на підставі договору № 07/06 від 07.06.2013 р. та спростовує доводи відповідача щодо неотримання даних документів.

А відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 954 209, 23 грн. основного боргу, 44 737, 08 грн. - 3% річних, 283 300, 63 грн. інфляційних та 62 023, 60 грн. пені, а тому залишає оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" на рішення господарського суду Волинської області від 20.04.15 р. у справі № 903/113/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 20.04.15 р. у справі № 903/113/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/113/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Сініцина Л.М.