Рішення

від 27.07.2015 по справі 922/3273/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р.Справа № 922/3273/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 245 716,15 грн. за участю :

Представник позивача - Яценко А.О., довіреність б/н від 12.01.2015 року;

Представник відповідача - Єфімова М.О., довіреність №2-281 від 31.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 234 012,05 грн. та 3% річних у розмірі 11 704,10 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №1211000183 про закупівлю послуг з технічного діагностуваня, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників від 07 листопада 2012 року.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3273/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2015 року.

Через канцелярію суду 22.06.2015 року від позивача надійшла заява (вх.№25302) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Також 01.07.2015 року позивач надав до суду письмові пояснення по справі (вх.№26334).

Надані позивачем документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.07.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено судом, в судовому засіданні 01.07.2015 року було оголошено перерву до 07 липня 2015 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

07 липня 2015 року через канцелярію суду позивач надав додаткові письмові пояснення по справі (вх.№27346) з документами в обгрунтування своєї правової позиції.

Від відповідача 07.07.2015 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27344).

Надані сторонами документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Перерву в судовому засіданні було продовжено до 27 липня 2015 року.

08 липня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх.№27617), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на те, що у Позивача виникло право на нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання з 17.03.2015 року, тобто моменту проголошення постанови Харківським апеляційним господарським судом у справі 922/109/15. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 01.07.2015 року заборгованість згідно з рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/109/15 сплачена повністю.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

07 листопада 2012 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" було укладено договір № 1211000182 (далі - Договір).

Відповідно до предмету договору, виконавець (позивач) зобов'язався надати замовнику (відповідачу) послуги по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників для потреб структурних підрозділів філії УМГ "Харківтрансгаз" , а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені програмою надання послуг та відповідно до переліку вогнегасників по підрозділах УМГ "Харківтрансгаз", які підлягають технічному діагностуванню, ремонту та перезарядці, відповідно до розділу V цього договору. Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума цього договору становить 858580,20 грн., в тому числі 143096,70 грн. ПДВ.

Вартість технічного діагностування, ремонту та перезарядки вогнегасників визначається у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 2), який є невід'ємною частиною договору.

Згідно умов цього договору ТОВ "ПТП "Брандмайстер" надав на користь відповідача послуги з технічною обслуговування та перезарядки вогнегасників на загальну суму 858579,98 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими сторонами актами приймання - передачі послуг: №БР-0000746 від 12.11.2012р на суму 35 064,26 грн., №БР-0000756 від 14.11.2012р. на суму 43 164,17 грн., №БР-0000757 від 14.11.2012р. на суму 34 123,34 грн., №БР-0000770 від 16.11.2012р. на суму 33 872,16 грн., №БР-0000771 від 16.11.2012р. на суму 25 348,22 грн., №БР-0000792 від 23.11.2012р. на суму 51 640,42 грн., №БР-0000793 від 26.11.2012р. на суму 51 289,45 грн., №БР-0000794 від 26.11.2012р. на суму 18 784,20 грн., №БР-0000795 від 26.11.2012р. на суму 57 260,44 грн., №БР-0000796 від 26.11.2012р. на суму 43 810,26 грн., №БР-0000825 від 03.12.2012р. на суму 54 143,26 грн., №БР-0000826 від 03.12.2012р. на суму 58 794,48 грн., №БР-0000827 від 04.12.2012р. на суму 25 222,50 грн., №БР-0000828 від 04.12.2012р. на суму 30 364,25 грн., №БР-0000830 від 05.12,2012р. на суму 59 462,88 грн., №БР-0000856 від 17.12.2012р. на суму 59 994,54 грн., №БР-0000857 від 17.12.2012р. на суму 56 690,94 грн., №БР-0000862 від 18.12.2012р. на суму 59 964,67 грн., №БР-0000863 від 18.12.2012р. на суму 59 635,54 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідач частково погасив заборгованість, сплатив грошові кошти в загальній сумі 150 122,57 грн. (оплату здійснено згідно п/д №13007 від 20.06.2014 - на суму 35064,26 грн.; п/д №13005 від 20.06.2014р. на суму 34123,34 грн.; п/д №13008 від 20.06.2014р. на суму 30364,25 грн.; п/д №13004 від 20.06.2014р. на суму 25348,22 грн.; п/д №13006 від 20.06.2014р. на суму 25222,50 грн.).

08 січня 2015 року Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення заборгованності, 3% річних та інфляційних.

При цьому нарахування 3% річних було здійснено станом на 19 вересня 2014 року, а нарахування інфляційних було здійснено із врахуванням індексу інфляції за серпень 2014 року (згідно розрахунку позовних вимог і ціни позову).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 січня 2015 року у справі №922/109/15 позовні вимоги Позивача були задоволені повністю, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" суму боргу за договором в розмірі 708 457,41 грн., інфляційних втрат в сумі 117880,54 грн. та 3% річних у розмірі 32362,11 грн.

Зазначене рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 березня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що після винесення судового рішення у справі відповідач почав частково сплачувати заборгованість. Першій платіж на виконання рішення суду було здійснено відповідачем 09 квітня 2015 року.

Отже за період з 20 вересня 2014 року і по 08 квітня 2015 року включно заборгованість відповідача за основним зобов'язанням з оплати наданих послуг також складала 708 457,41 грн.

Посилаючись на те, що судове рішення зі стягнення боргу не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків, позивач нараховує Відповідачу 3% річних за період з 20 вересня 2014 року по 08 квітня 2015 року включно, а також нараховує інфляційні за період з вересня 2014 року по березень 2015 року включно. Сума 3% річних складає 11 704,1 грн., сума інфляційних складає 234 012,05 грн., а всього Позивачем нараховано 245 716,15 грн. (двісто сорок п'ять тисяч сімсот шістнадцять грн. 15 коп.).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, доказів належного та своєчасного виконання умов Договору №1211000183 про закупівлю послуг з технічного діагностуваня, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників від 07 листопада 2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 28 січня 2015 року у справі №922/109/15 до суду надано не було.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1 Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Таким чином, суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача тягнення інфляційних втрат у розмірі 234 012,05 грн. та 3% річних у розмірі 11 704,10 грн. підлягають задоволенню як обгрунтовані та правомірні.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

Керуючись ст. ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 3-3, 12, 32, 33, 35, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (61001, м. Харків, Дзержинський район, вул. Культури, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер» (61017, м.Харків, вул. Кокчетавська, 37, код ЄДРПОУ 32336887; р/р 26000036431200 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) суму інфляційних втрат в розмірі 234 012,05 грн., 3% річних в розмірі 11 704,10 грн. та судовий збір в розмірі 4 914,32 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк