Рішення

від 21.02.2007 по справі 9/476-06-12376

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/476-06-12376

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2007 р.Справа  № 9/476-06-12376

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Струм-92”

До відповідача:  Відкритого акціонерного товариства „Одесахарчореммаш”

Про  стягнення 13634,79 грн.

                                                                                                                      Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:  Нейкова Т.М. дов.б/н від 03.10.2006 р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач ТОВ „Струм-92” звернувся до відповідача ВАТ „Одесахарчореммаш”   з позовом про стягнення 13634,79 грн., як безпідставно отриманих, та визнання недійсною угоди про оплату оренди землі, укладену між позивачем та відповідачем.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 10.01.2007р. по 16.01.2007р., з 05.02.2007р. по 21.02.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2003 р. між ВАТ „Одесахарчореммаш" та ТОВ „Струм-92" був укладений договір № 17 купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого ВАТ „Одесахарчореммаш” передав у власність ТОВ „Струм-92" нерухомість, розташовану за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 197, квартал № 1130.

З квітня 2003р., в зв'язку з тим, що ТОВ „Струм-92” на підставі договору №17 від 06.03.2003р. став власником нерухомого майна, загальною площею 1114,8 кв.м, ВАТ „ „Одесахарчореммаш” виставляв ТОВ „Струм-92” наступні рахунки: №78 від 22.05.2003 р.; №91 від 26.06.2003 р.; № 114 від 31.07.2003 р.; № 126 від 22.08.2003 р.; №130 від 24.09.2003 р.; №151 від 21.10.2003 р.; №171 від 26.11.2003 р.; №208 від 24.12.2003 р.; № 16 від 23.02.2004 р.; №31 від 30.03.2004 р.; № 44 від 26.04.2004 р.; №61 від 26.05.2004 р.; №78 від 24.06.2004 р.; №124 від 27.07.2004 р.; №151 від 16.08.2004 р.; №163 від 29.09.2004 р.; №176 від 27.10.2004 р.; №193 від 24.11.2004 р.; №207 від 21.12.2004 р.; №9 від 27.01.2005 р.; №23 від 14.02.2005 р.; №45 від 23.03.2005 р.; №59 від 07.04.2005 р. про оплату ТОВ „Струм-92”, у тому числі оренди землі під нерухомістю, що перейшла у власність ТОВ „Струм-92” загальною площею 1114,8 кв.м на загальну суму 9376,90 грн. Вказані рахунки своєчасно та в повному обсязі були своєчасно оплачені позивачем на загальну суму 9376,90 грн.

Крім того, платіжним дорученням №2577 від 19.12.2005р. на суму 2867,85 грн. та платіжним дорученням №2859 від 28.04.2006р. на суму 1390,04 грн. позивачем було оплачено на користь ВАТ „Одесахарчореммаш”  відшкодування орендної плати за землю за період з квітня по грудень 2005р. та з січня по квітень 2006р.

Таким чином, як стверджує позивач ТОВ „Струм-92” перерахувало на користь ВАТ „Одесхарчореммаш” в рахунок відшкодування орендної плати за землю, площею 1114,8 кв.м, грошові кошти на загальну суму 13634,79 грн.

За вказаними платежами, в графі призначення платежу значиться запис: оплата оренди земельної ділянки площею 1114,8 кв.м. (відшкодування).

Разом з тим позивач стверджує, що вказані грошові кошти отримані ВАТ „Одесахарчореммаш” без достатніх  на то правових підстав, виходячи з наступного.

Так, позивач зазначає, що підставою виникнення зобов'язання по оплаті оренди земельної ділянки площею 1114,80 кв.м, яка знаходиться в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 197, є договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 21.01.2002р., укладений між Одеською міською радою та ВАТ „Одесахарчореммаш”.

Договором встановлено, що до переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, яка знаходиться   в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 197, або його частиною (при переході права власності на споруди будівлі або на її частину) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем (ВАТ „Одесахарчореммаш”) за всю ділянку та в повному обсязі.

Таким чином, на думку позивача, обов'язок по сплаті орендної плати, згідно вищевказаного договору оренди, покладена на ВАТ „Одесахарчореммаш”.

В зв'язку з укладенням між ВАТ „Одесахарчореммаш” та ТОВ „Струм-92” договору №17 купівлі-продажу нерухомості від 06.03.2003р. ВАТ „Одесахарчореммаш”, на виконання п.п3.4.6 п. 3.4. договору оренди землі, зобов'язаний був у тижневий строк письмово повідомити Одеську міську раду про відчуження ТОВ „Струм-92” нерухомості, що розташована на орендованій у Одеської міської ради  земельній ділянці, а також повідомити ТОВ „Струм-92” про необхідність оформлення відповідних документів на право користування земельною ділянкою.

Однак, як стверджує позивач, ВАТ „Одесахарчореммаш” вказаного обов'язку не виконало, та до переоформлення документації на право оренди земельної ділянки, після укладення з ТОВ „Струм-92” договору купівлі-продажу №17 від 06.03.2003р. не приступив.

Також позивач зазначає, що договором купівлі-продажу №17 від  03.06.2003р. питання щодо земельної ділянки не обговорювалось.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 5 Закону України „Про плату за землю”, якою встановлено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної долі (паю), землекористувач, у тому числі орендар.  

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що до оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, шляхом укладення з Одеською міською радою договору оренди, ТОВ „Струм-92” не є суб'єктом плати за землю, а тому грошові кошти в розмірі 13634,79 грн., перераховані ТОВ „Струм-92” у якості відшкодування оплати оренди земельної ділянки площею 1114,8 кв.м є безпідставно отриманими ВАТ „Одесахарчореммаш”.  

В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 13634,79 грн. Вказана вимога була відправлена позивачем 08.11.2006р., отримана відповідачем 11.11.2006р., однак залишена без задоволення, що й зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач ВАТ „Одесахарчореммаш" заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У зв'язку з укладенням між ВАТ „Одесахарчореммаш" та ТОВ „Струм-92" договору купівлі продажу № 17 від 06.03.2003 р., між позивачем та відповідачем була укладена угода про оплату оренди землі та стічних вод, за якою ТОВ „Струм-92" було зобов'язане оплачувати оренду землі площею 1114,8 кв.м., яка находиться під нерухомістю, що перейшла на праві власності до ТОВ „Струм-92" з 17 квітня 2003 року до переоформлення належних документів про оренду землі з ВАТ „Одесахарчореммаш" на ім'я ТОВ „Струм-92".

Тому ВАТ „Одесахарчореммаш" виставляло ТОВ „Струм-92" вищевказані рахунки починаючи з 22.05.2003 р. по 07.04.2005 р.

Вказані рахунки були оплачені у повному обсязі, що ще раз підтверджує згоду ТОВ „Струм-92" оплачувати оренду землі площею 1114,8 кв.м., як відшкодування ВАТ „Одесхарчореммаш".

Що стосується обов'язку ВАТ „Одесахарчореммаш" повідомити Одеську міську раду про відчуження будинків і споруд, розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, то цей обов'язок був виконаний ВАТ „Одесахарчореммаш". Також ТОВ „Струм-92" було повідомлено про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди, що підтверджується угодою про оплату оренди землі та стічних вод до моменту переоформлення належних документів про оренду землі з ВАТ „Одесхарчореммаш" на ім'я ТОВ „Струм-92". Тому ВАТ „Одесахарчореммаш" ніякими своїми діями не заважало ТОВ „Струм-92" переоформити документи про оренду землі на своє ім'я.

Оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.120 Земельного кодексу України при відчуженні будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці, орендованій власником цих будівель в іншої особи, право на ділянку набувача будівель /споруд/ (у рамках цільового призначення ділянки) визначається відповідно до договору оренди земельної ділянки між відчужувателем будівель/споруд/ і власником ділянки. Таким чином, можливість переходу права на земельну ділянку від її орендаря до покупці приналежних орендарю будівель /споруд/, розташованих на даній ділянці, перебуває в прямій залежності від власника земельної ділянки і його волі, закріпленої в договорі оренди земельної ділянки між ним і відчужувателем будівель/споруд/.

Якщо договір оренди земельної ділянки не передбачає можливості переходу права оренди від орендаря ділянки до набувача його будівель /споруд/, набувач повинен врегулювати свої відносини по землекористуванню з власником земельної ділянки шляхом укладання з ним самостійного цивільно-правового договору /у тому числі договору оренди землі/.

Таким чином, обов'язок щодо переоформлення земельної ділянки законом покладається на набувача будівель/споруд/ при переході права власності, тому посилання позивача на невиконання відповідачем обов'язку щодо переоформлення земельної ділянки суперечить вимогам закону.

Між ВАТ „Одесахарчореммаш" та ТОВ „Струм-92" була укладена угода про оплату оренди землі та стічних вод, за якою ТОВ „Струм-92" було зобов'язане оплачувати оренду землі площею 1114,8 кв.м., яка находиться під нерухомістю, що перейшла на праві власності до ТОВ „Струм-92" за договором № 17 купівлі-продажу, з 17 квітня 2003 року до переоформлення належних документів про оренду землі з ВАТ „Одесахарчореммаш" на ім'я ТОВ „Струм-92".

Аналіз рахунків та платежів свідчить, що обидві сторони угоди, якою встановлений розмір відшкодування частини орендної плати, яку сплачує відповідач Одеській міській раді, її виконували належним чином, а саме: ВАТ “Одесахарчореммаш” –виставляло рахунки, а ТОВ “Струм-92” – їх оплачувало.

Посилання позивача на оплату безпідставних рахунків є некоректним, оскільки рахунки відповідача не є обов'язковими до виконання, якщо вони не відповідають умовам укладеної угоди/. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї –ст.14 ЦК України/.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач спочатку приховав наявність укладеної угоди, потім заперечував взагалі проти її підписання, і тільки після надання відповідачем у судовому засіданні оригіналу угоди, надав заяву про збільшення позовних вимог, вимагаючи визнати дану угоду недійсною.

Посилання позивача на невідповідність даної угоди положенням Законів України “Про оренду землі” та “Про плату за землю” до уваги судом не приймаються, оскільки дана угода не є договором оренди або суборенди земельної ділянки.

Дана угода є домовленістю сторін про участь позивача в спільних витратах відповідача по оплаті орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеної між відповідачем та Одеської міською радою.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

  Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним/ ст.204 ЦК України/.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання зобов'язані  виконувати господарські зобов'язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені наявними в матеріалах справи документами та не підлягають задоволенню.  

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача,

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано „01” березня 2007р.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.