Постанова

від 07.03.2013 по справі 2-а-10717/08/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-10717/08/1770

07 березня 2013 року 11год. 13хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне

до Відкритого акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне звернулось з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" про стягнення фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою судді від 13.03.2009 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-2877/09/1770 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про оскарження розрахунку фактичних витрат та виплату і доставку пенсій від 13.10.2008 №10016/02.

Постановою судді від 19.03.2010 по справі 2а-2877/09/1770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позивачу - ВАТ "Рівнепасвантажтранс" в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до п.п.3.1.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему дукоментообігу суду, затвердженого рішенням ради суддів України від 26.11.2010 №30 на підставі Розпорядженням в.о. керівника Рівненського окружного адміністративного суду призначено автоматичний розподіл справи №2а-10717/08/1770.

Ухвалою судді від 07.02.2013 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 15.02.2013.

Разом з тим, у зв'язку залученням нового судді під час судового розгляду справи, розгляд справи розпочато спочатку.

В свою чергу представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, проте подав письмове заперечення на позов. В обґрунтування наданих заперечень відповідач зазначив, що у статті 9 "Види пенсійних виплат і соціальних послуг" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено які пенсії та за рахунок яких коштів призначаються, а саме: відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтями 12 та 13 розділу II "Трудові пенсії" Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено поняття пенсія за віном, та пенсія за віком на пільгових умовах.

Зокрема в статті 13 перераховано з пункту „а" до „з" (9 пунктів) працівники, працівниці, жінки, які мають право на пенсію на пільгових умовах. Без зазначення пункту перераховано можливість підприємств відправляти працівників на пільгову пенсію за результатами атестації робочих місць.

Статтями 51 та 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено поняття пенсії за вислугу років, яку також можна віднести, як пенсія на пільгових умовах.

В статті 13 під пунктом "з" зазначено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв ) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 16 років.

За таких обставин відповідач вважає, що покликання органу Пенсійного фонду в розрахунках, з зазначенням переліку пунктів "6"-"з", на частину 2 "Прикінцевих положень" не відповідає переліку пунктів зазначених в "Прикінцевих положеннях".

Види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі, пенсійний вік, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, порядок пенсійного забезпечення регулюється виключно Законами України про, що зазначено в пункті 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Наводить інші доводи із покликанням на норми Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також зазначив, що ВАТ "Рівнепасвантажтранс" визнає позов на суму 3840,13 грн., тобто відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, яким призначено пенсію на пільгових умаовах за списком №2.

За таких обставин суд, на підставі ч.6 ст. 128 КАС України, прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Рівнепасвантажтранс" є юридичною особою та страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Рівному.

Судом встановлено, що у відповідача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що віднесені до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року працювали фізичні особи, що вийшли на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до вимог пункту 6.4 Інструкції позивачем було направлено для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 2011, 2012 рік, згідно яких визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії вказаним громадянам з урахуванням, встановленого пунктом 6.2. Інструкції, принципу пропорційності стажу роботи.

Згідно даних обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій таким особам за жовтень-грудень 2008 року в загальній сумі 17254,84грн.

На день судового розгляду відповідач доказів сплати заборгованість не сплатив, що підтвердив позивач у клопотанні до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на заганьнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.

Відповідач доказів сплати заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в строки, визначені п. 6.8. Інструкції не надав.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" (код ЄДРПОУ 03118436) на користь Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 17 254,84 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                   Сало А.Б.