Постанова

від 30.07.2015 по справі 818/1284/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 р. Справа №818/1284/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом

ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

до

Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з МПП «Лист» за період з квітня по серпень 2014 року, про що 23.03.2015 року складений акт перевірки №465/2207/31931024/89. На підставі акту перевірки 02.04.2015 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000852207 про збільшення суми грошового зобов»язання підприємству за платежем з податку на додану вартість на суму 613458,00 грн.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що відповідач прийшов до висновку про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2014 року по 31.08.2014 року в розмірі 408972,21 грн., вважаючи не підтвердженими господарські операції з МПП «Лист» по поставці пічного палива та бітуму через відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Однак, такий висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства, реальний характер господарських операцій підтверджений належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що виписані товарно-транспортні накладні на постачання від МПП «Лист» не можна вважати належно оформленими, так як з їх змісту неможливо встановити час прибуття вантажу, час вибуття, можливого простою товару, неможливо встановити фактичний шлях перевезення та можливість такого перевезення з врахуванням віддаленості контрагентів. Окрім того, позивачем не надані відомості, які б мали засвідчити відповідність придбаних товарів нормам ДСТУ, ТУ чи іншим стандартам якості. Також відповідач зазначає про відсутність у МПП «Лист» необхідних умов для ведення господарської діяльності та про не підтвердження господарських операцій між ним та його постачальником ТОВ «Базальт Строй», що в свою чергу також ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та МПП «Лист» .

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 05.03.2015 року по 16.03.2015 року ДПІ в м.Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з МПП «Лист» за період з 01.04.2014 року по 30.08.2014 року, про що складений акт перевірки № №465/2207/31931024/89. ( том1 а.с. 9-22)

На підставі акту перевірки 02.04.2015 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000852207 про збільшення суми грошового зобов»язання підприємству за платежем з податку на додану вартість на суму 613458,00 грн. ( том 1 а.с.23)

Зі змісту акта перевірки вбачається, що до висновку про заниження сум податку, відповідач дійшов, вважаючи не підтвердженою реальність господарських операцій по придбанню позивачем пічного палива та бітуму у МПП «Лист» в квітні-серпні 2014 року із-за недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та відсутності документів, що засвідчують якість товару. Окрім того, встановлено, що МПП «Лист» не є виробником товару, а придбав бітум та пічне паливо у ТОВ «Базальт Строй» , у якого відсутні як виробничі потужності, так і трудові ресурси.

Однак, суд вважає такі висновки податкового органу помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, з огляду на наступне.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та МПП «Лист» 14.03.2006 року укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до специфікацій, які є невід»ємною його частиною ( том 1 а.с.53). 14.10.2008 року укладена додаткова угода до договору, якою його дія продовжена до 31.12.2015 року. ( том1 а.с.54).

На виконання угоди, в квітні-серпні 2014 року позивачем на філію «Конотопський райавтодор» отримано від продавця зазначений товар та відображено по бухгалтерському обліку, що підтверджується як актом перевірки , так і дослідженими в ході розгляду справи письмовими доказами, зокрема рахунками, видатковими накладними , податковими та товарно-транспортними накладними, звітами про використання матеріалів філією позивача, актами заготовки та переробки матеріалів, накладними та не заперечується відповідачем.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку па додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення па митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача виписані у перевіряємий період, постачання товарів відбулося в тому ж податковому періоді, в силу вимог п. 198.2. ст..198 Податкового кодексу України, право на віднесення сплачених сум податку на дану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у той же самий період.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правовідносини за правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, ним були вчинені дії та досягнуті конкретні результати, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають па стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Тобто, дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Укладений договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов»язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, які були постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, суд вважає також необґрунтованим і посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних постачальником, оскільки недоліки при заповненні товарно-транспортної накладної при наявності інших документів бухгалтерського обліку щодо господарської операції по придбанню товару не можуть свідчити про безтоварність господарської операції. При цьому договір поставки товару не є договорм про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов»язково має бути підтверджено товарно-транспортною накладною.

Також безпідставним є посилання податкового органу як на доказ безтоварності господарських операцій на відсутність відомостей, які б мали засвідчити відповідність придбаних товарів нормам ДСТУ, ТУ чи іншим стандартам якості. Так, п.75.1.2 Податковго кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник зодбов»язаний надати контролюючому органу. Технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних документів, що використовуються в податковому та бухгалтерському обліках підприємства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов»язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути за рахунок державного бюджету понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20грн. (том 1 а.с.3).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 0000852207 від 02 квітня 2015 року про збільшення ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суми грошового зобов"язання за платежем з податку на додану вартість на суму 613458 ( шістсот тринадцять тисяч чотириста п"ятдесят вісім) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 487 грн.20 коп. в рахунок повернення судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови виготовлений 04 серпня 2015 року .

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах