Ухвала

від 01.10.2015 по справі 818/1284/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р.Справа № 818/1284/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Маківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 818/1284/15

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.04.2015 року Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000852207 від 03.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання ДП "Сумський облавтодор" за платежем з податку на додану вартість на суму 408972,00 грн. та штрафних санкцій на суму 204486,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року адміністративний позов ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 0000852207 від 02 квітня 2015 року про збільшення ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 613458 ( шістсот тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (т.1 а.с. 55).

Фахівцями ДПІ в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області у період з 05.03.2015 року по 16.03.2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з МПП "Лист" за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.03.2015 року №465/2207/31931024/89. ( т.1 а.с. 9-22).

Згідно висновків акту перевірки від 23.03.2015 року №465/2207/31931024/89, контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" товарів за період 01.04.2014 року по 31.08.2014 року по взаємовідносинах з МПП "Лист", які підпадають під визначення ст. 198 Податкового кодексу України. Так, перевіркою встановлено порушення ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року на загальну суму 408 972 грн., у тому числі: за квітень 2014 року в сумі 15530 грн., за травень 2014 року в сумі 70565 грн., за червень 2014 року в сумі 61085 грн., липень 2014 року в сумі 91055 грн., серпень 2014 року в сумі - 170737 грн. (т.1 а.с. 22).

На підставі акту перевірки від 23.03.2015 року №465/2207/31931024/89 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852207 від 02.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 408972,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 204486,00 грн. ( том 1 а.с.23)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням №0000852207 від 03.04.2015 року , позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені контролюючим органом висновки в акті перевірки від 23.03.2015 року №465/2207/31931024/89 про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у МПП "Лист" (код ЄДРПОУ 25166210). Крім того, контролюючим органом в акті перевірки зазначено , що до перевірки надані товарно-транспорті накладні, в яких відсутні обов'язкові реквізити. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки посилався на акт перевірки від 10.12.2014 року №2158/16-20-22-01-11/25166210/104 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства "Лист" (код ЄДРПОУ 25166210) з правомірності відображення в податковому обліку результатів операцій по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "Базальт Строй" (код 38979094), за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року; та акт перевірки від 13.10.2014 року №1781/16-20-22-01-11/25166210/55 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства "Лист" код ЄДРПОУ 25166210 з правомірності відображення в податковому обліку результатів операцій по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Базальт Строй" (код 38979094) за період з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року".

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної.

З матеріалів справи убачається, що між Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та МПП "Лист" укладено договір купівлі-продажу №2 від 14.03.2006 року, згідно з п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах даного Договору. Згідно п. 8.2 Договір діє до 31.12.2011 року. (т.1 а.с. 53).

14.10.2008 року Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та МПП "Лист" підписано додаткову угоду до договору №2 від 14.03.2006 року, якою дія договору №2 від 14.03.2006 року продовжена до 31.12.2015 року. ( т.1 а.с.54).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, на підставі яких отримано пічне паливо та бітум, а саме: від 17.04.2014 року №1, від 08.05..2014 року №2, від 21.05.2014 року №3, 29.05.2015 року №4, 30.05.2014 року №6, від 18.06.2014 року №8, від 06.06.2014 року №9, від 27.06.2014 року №10, від 18.07.2014 року №11, від 21.07.2014 року №12, від 18.07.2014 року №13, від 21.07.2014 року №14, від 07.08.2014 року №16, від 07.08.2014 року №17, від 14.08.2014 року №18, від 19.08.2014 року №19, від 27.08.2014 року №20, від 26.08.2014 року №21 та видаткові накладні від 17.04.2014 року №1, від 08.05..2014 року №2, від 21.05.2014 року №3, 29.05.2015 року №4, 30.05.2014 року №6, від 18.06.2014 року №8, від 06.06.2014 року №9, від 27.06.2014 року №10, від 18.07.2014 року №11, від 21.07.2014 року №12, від 18.07.2014 року №13, від 21.07.2014 року №14, від 07.08.2014 року №16, від 07.08.2014 року №17, від 14.08.2014 року №18, від 19.08.2014 року №19, від 27.08.2014 року №20, від 26.08.2014 року №21. (Т.1 а.с. 59, 92, 93, 96, 99, 100, Т.2 а.с. 8,10, 14, 17,20,87, 88, 106, 108, 111, 113, 166, 168, 173, 176, 193, 195, 198, 201, 203, 206, 208, 211, 213, 216, 246, 248).

По даним податковим накладним загальна сума постачання склала 2 453 833,2 грн., в т.ч. ПДВ 408972,20 грн., на яку ДП "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відобразило по контрагенту МПП "Лист". Згідно даних операцій ДП "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відобразило цю суму ПДВ в додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за деклараціями: №9028456815 від 19.05.2014 року за квітень 2014 року; №9034965350 від 19.06.2014 року за травень 2014 року; №9041061977 від 17.07.2014 року за червень 2014 року; №9048178853 від 19.08.2014 року за липень 2014 року; №9053617813 від 18.09.2014 року за серпень 2014 року.

На виконання умов договору ДП "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у квітні, травні, червні, липні, серпні 2014 року проведена оплата МПП "Лист" згідно платіжних доручень №2 від 08.05.2014 року, №6 від 30.05.2014 року, №3 від 16.05.2014 року, №28 від 21.05.2014 року, №10 від 27.06.2014 року, №11 від 16.07.2014 року, №12 від 18.07.2014 року, №14 від 21.07.2014 року, №16 від 07.08.2014 року, №17 від 07.08.2014 року, №19 від 19.08.2014 року, №21 від 26.08.2014 року, №20 від 27.08.2014 року (т.1 а.с. 91, 98, т.2 а.с. 7, 11, 16, 105, 110, 174, 194, 199, 204, 209, 214).

Факт перевезення зазначеного товару підтверджується товарно - транспортними накладними від 17.04.2014 року б/н, від 08.05.2014 року б/н, від 21.05.2014 року б/н, від 29.05.2014 року б/н, від 30.05.2014 року б/н, від 18.06.2014 року б/н, від 06.06.2014 року б/н, від 27.06.2014 року б/н, від 18.07.2014 року б/н, від 21.07.2014 року б/н, від 18.07.2014 року б/н, від 21.07.2014 року б/н, від 07.08.2014 року б/н, від 07.08.2014 року б/н, від 14.08.2014 року б/н, від 19.08.2014 року б/н, від 27.08.2014 року б/н, від 26.08.2014 року б/н. (т.1 а.с. 60, 94, 97, 101, т.2 а.с. 4, 15, 18, 89, 107, 112, 167, 175, 196, 200, 205, 210, 215, 247).

В підтвердження виконання умов договору №2 позивачем надано до матеріалів справи акти виконаних робіт №2 від 17.04.2014 року, №6 від 30.05.2014 року, №5 від 29.05.2014 року , №3 від 08.05.2014 року, №4 від 21.05.2014 року, №10 від 18.07.2014 року, №11 від 21.07.2014 року, №12 від 30.07.2014 року, №7 від 02.06.2014 року, №8 від 18.06.2014 року, №9 від 27.06.2014 року, №16 від 27.08.2014 року, №15 від 26.08.2014 року, №14 від 19.08.2014 року, №13 від 07.08.2014 року.

На час проведення господарських операцій між позивачем та МПП "Лист", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом актів перевірок, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що недоліки при заповненні товарно-транспортної накладної при наявності інших документів бухгалтерського обліку щодо господарської операції по придбанню товару не можуть свідчити про безтоварність господарської операції.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, безпідставними є посилання податкового органу як на доказ безтоварності господарських операцій на відсутність відомостей, які б мали засвідчити відповідність придбаних товарів нормам ДСТУ, ТУ чи іншим стандартам якості, оскільки п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник зобов'язаний надати контролюючому органу. Технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних документів, що використовуються в податковому та бухгалтерському обліках підприємства.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, судом не встановлено будь-яких порушень позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції встановлена реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, направлених на настання правових наслідків, які підтверджені оформленими належним чином первинними документами, що дає підприємству право на відображення цих операцій у податковому обліку при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000852207 від 02 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 818/1284/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.