Постанова

від 03.08.2015 по справі 826/7645/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2015 року 15:20 № 826/7645/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БМСЕРВІС» (надалі - позивач або ТОВ «БМСЕРВІС») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006872208, №0006882208 від 02.12.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «БМСЕРВІС» не порушувало вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Ревель».

У судове засідання 30.06.2015 року з'явилися представники позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

У вказаному судовому засіданні неналежного відповідача «ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві» замінено на його правонаступника - «Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві» (надалі - ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві), який у судове засідання не заявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, що, у відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, 02.07.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «БМСЕРВІС» порушень вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 30.06.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БМСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БТС Трейд Юніон» та ТОВ «Ревель» з податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року при здійсненні операцій купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.11.2014 року № 5680/26-58-22-08-11/36460742 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 29 007,00 грн.;

п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2013 року у сумі 30 534,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У ході проведення перевірки позивача контролюючим органом було використано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 року № 136/22-90/38320720 та пояснення директора і засновника ТОВ "«Ревель» ОСОБА_1, який повідомив, про свою непричетність до створення ТОВ «Ревель» та здійснення господарської діяльності товариства. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що, оскільки він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності, просить всі документи підписані від його імені вважати недійсними.

Крім того, згідно вироку Шевченківського районного суду в місті Києві у кримінальній справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 року, ТОВ «Ревель» у серпні 2012 року було зареєстровано гр. ОСОБА_1 за винагороду. За вказані дії гр. ОСОБА_2, який був ініціатором такої реєстрації, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ревель», а, отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ревель» здійснювалася поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Ревель» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Ревель» за період, що перевірявся є, виключно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «БТС Трейд Юніон» перевіркою було встановлено, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.07.2013 року № 9044721560, відповідно до якого встановлено коригування сум податкового кредиту, сформованого від ТОВ «БТС Трейд Юніон» за травень 2013 року, а тому відсутнє декларування фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «БТС Трейд Юніон».

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 року:

№0006872208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30534,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 267,00 грн.;

№0006882208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29 007,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 504,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.02.2015 року №1708/10/26-15-10-05-35, яким податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0006872208 та №0006882208 залишені без змін та рішення ДФС України від 16.04.2015 року №7930/6/99-99-10-01-04-25, яким вказані податкові повідомлення-рішення скасовані в частині застосування до ТОВ «БМСЕРВІС» штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 7634,00 грн. та податку на прибуток підприємств у розмірі 7252,00 грн., в іншій частині останні залишені без змін.

Відповідно до пп. 60.1.3. п.60.1.3. ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення .

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п. 60.4. ст. 60).

Доказів відкликання податкових повідомлень-рішень №0006872208, №0006882208 від 02.12.2014 року в частині зменшення штрафних санкцій, тобто прийняття нових податкових повідомлень-рішень на виконання рішення ДФС України від 16.04.2015 року № 7930/6/99-99-10-01-04-25 за результатами розгляду скарги позивача прийнятих, суду не надано.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача №0006872208, №0006882208 від 02.12.2014 року протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «БМСЕРВІС» у звітному (податковому) періоді за лютий 2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Ревель», які ґрунтувалися на договорі №015/02 від 15.01.2013 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту холодильного, промислового обладнання.

Відповідно до п. 3.1 умов договору, позивач (Замовник) зобов'язаний на протязі 10 днів після підписання договору надати ТОВ «Ревель» (Виконавець) обладнання, вихідні дані, документи та іншу інформацію, необхідні для надання послуг.

Згідно п. 8.2 договору, надання послуг за договором розпочинається після надання виконавцю обладнання, вихідних даних, документів, іншої інформації, необхідних для надання послуг.

При несвоєчасному поданні замовником обладнання, вихідних даних, документів, іншої інформації, необхідних для надання послуг, виконавець має право відповідно перенести кінцевий строк надання послуг та договору в цілому на такий же термін (п. 8.3).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання позивачем у ТОВ «Ревель» послуг та включення витрат на оплату вказаних послуг до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за отримані у контрагента послуги за лютий 2013 року, позивачем надано суду копії наступних первинних документів: податкової накладної № 3 від 19.02.2013 року на суму лютий 2013 року 183 206,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 30 534,33 грн. актів від 19.02.2013 року та від 18.02.2015 року про надання послуг, які є тотожними один з одним та дублюють одну операцію. У вказаних актах номенклатурою послуги зазначено сервісне обслуговування обладнання та ремонт обладнання.

Здійснення розрахунків позивачем за вказані послуги ТОВ «Ревель» за лютий 2013 року підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого банку позивача та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Так, відповідно до вказаного договору, позивач брав на себе зобов'язання надавати послуги з технічного обслуговування холодильного обладнання, детальні та специфічні умови, що стосуються змісту технічного обслуговування на взаємовідносин сторін з цього приводу визначається у додатках №1-№4, які є невід'ємною частиною договору.

Акти про надання послуг актів від 19.02.2013 року та від 18.02.2015 року не містять деталізації наданих послуг, а тому неможливо визначити обсяг здійсненої господарської операції та ідентифікувати номенклатуру послуги.

Жодного доказу на виконання умов договору позивачем з ТОВ «Ревель», суду не надано. Зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що позивач передавав ТОВ «Ревель» обладнання, вихідні дані, документи, іншу інформацію, які необхідні для надання послуг, як це визначено п. 3.1, п. 8.2 договору.

Проаналізувавши норми договору та надані документи, суд дійшов до обґрунтованого висновку, про те, що позивачем не було передано ТОВ «Ревель» обсягу робіт, які він мав виконати відповідно до умов договору, не повідомлено адреси об'єктів на яких ТОВ «Ревель» мав виконувати вказані роботи.

Зі змісту технічного завдання від 15.01.2013 року вбачається, що роботи передбачені спірним договором включають в себе низку робіт. При цьому, вказане технічне завдання підписане лише з боку позивача, а тому неможливо встановити, чи виконувало такі роботи ТОВ «Ревель», в якому об'ємі та на яких об'єктах.

Таким чином, позивачем не доведено, що ТОВ «Ревель» виконувало роботи за договором №015/02 від 15.01.2013 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту холодильного, промислового обладнання.

При цьому, позивач зазначив, що отримані від ТОВ «Ревель» послуги використав під час здійснення господарської діяльності при здійсненні сервісного обслуговування та ремонту холодильно-технічного обладнання на об'єктах своїх замовників, згідно договору № 247/12/12/С від 01.01.2013 року з ПАТ «Первомайський молококонсервний комбінат», договору № 188/09/12С від 18.09.2012 року з ТОВ «Олпа сервіс», договору № 030612 від 01.06.2012 року з ТОВ «Домінос Піца Юкрейн», договору № 010312 від 01.03.2012 року з ТОВ «Домінос Піца Юкрейн», договору № 187/12/08/С від 01.01.2011 року з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», договору № 142/11/09/С від 01.01.2011 року з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», договору № 98/07/08/С від 01.01.2011 року з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Сінево-Схід», ТОВ «ТФ «Рудь» та іншими.

Вищевказані первинні документи не можуть підтвердити реальність здійсненої господарської операції ТОВ «Ревель», з огляду на наступне.

Відповідно до договору № 247/12/12/С від 01.01.2013 року, визначено, що об'єкт, на якому позивач надає послуги ПАТ «Первомайський молококонсервний комбінат» з ремонту та холодильно-технічного забезпечення обладнання, знаходиться у м. Первомайську Миколаївської області. Згідно договору № 187/12/08/С від 01.01.2011 року обладнання знаходиться на об'єкті ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», розташованому за адресою: Донецька область, м. Макіївка, автомобільна дорога «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь», км 114.

Натомість, акти прийому-передачі наданих послуг до договору №015/01 від 15.01.2013 року складені між позивачем та ТОВ «Ревель» від 18.02.2013 року та від 19.02.2013 року не містять відомостей про місце виконання робіт, надання послуг, що знову ж таки підтверджує, що посилання позивача на те, що ТОВ «Ревель» виконувало роботи згідно вказаних договорів, не ґрунтуються на доказах та спростовуються наявними у справі доказами.

Зокрема, відповідно до первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Домінос Піцца Юкрейн», ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Сінево-Схід», ТОВ «ТФ «Рудь» та ін., роботи та послуги деталізовані, в деяких актах наданих послуг (робіт) чітко визначені об'єкти на яких такі роботи проводились позивачем, а як вже вказувалось вище, документи складені між позивачем та ТОВ «Ревель» не відображають таких відомостей, в результаті чого конкретизувати, що відповідна послуга (робота) була передбачена актами надання послуг, складеними ТОВ «Ревель» - неможливо.

Отже, документи, надані позивачем для підтвердження використання спірних господарських операцій в рамках власної господарської діяльності не підтверджують, що вказані роботи та послуги за вказаними договорами здійснені саме ТОВ «Ревель», а не позивачем.

При дослідженні актів наданих послуг позивачем та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Домінос Піцца Юкрейн», ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Сінево-Схід», ТОВ «ТФ «Рудь» та ін. вбачається, що для надання таких робіт (послуг) використовувалось певне обладнання, матеріали та комплектуючі. Проте, за результатами оформлення такої господарської операції із ТОВ «Ревель» неможливо встановити з чиїх матеріалів та комплектуючих такі роботи проводились, докази передачі таких матеріалів позивачем ТОВ «Ревель» відсутні.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами фактичного отримання у лютому 2013 року від ТОВ "Ревель" послуг, оскільки, зазначені вище документи, не підтверджують того, що позивач отримав технічне огляд та сервісне обслуговування обладнання, та відповідний ремонт обладнання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження отримання від ТОВ «Ревель» послуг, суд приходить до висновку, що господарської операції з надання послуг ТОВ «Ревель» та відповідно отримання позивачем послуг, згідно податкової накладної № 3 від 19.02.2013 року, не відбулося.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як слідує з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Враховуючи, те що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ «Ревель» у лютому 2013 року, позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 36460742, адреса: 03124, м. Київ, провулок Радіщева, 8, офіс 7) судовий збір у розмірі 1 571,22 грн. (однієї тисячі п'ятисот сімдесяти однієї грн. 22 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок