Постанова

від 31.07.2015 по справі 826/12108/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року № 826/12108/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000352201 від 29.01.2015 року

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352201 від 29.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставлено зроблено висновки, щодо завищення у перевіряємий період податкового кредиту, у зв'язку із формуванням такого з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Анріон».

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 16.01.2015р. № 65/26-56-22-01-03/32420423.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзної перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (код ЄДРПОУ 32420423) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Анріон» (код ЄДРПОУ 39123818), ТОВ «Біг медіа» (код ЄДРПОУ 25281224), ТОВ «Біг Борд Група» (код ЄДРПОУ 32402967), ТОВ «Рекламне Рішення» (код ЄДРПОУ 38234333) за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зовнішні Конструкції Комплекс Сервіс» (код ЄДРПОУ 38417495) за період з 01.10.13р. по 31.08.14р. За результатами перевірки складено Акт від 16.01.2015р. № 65/26-56-22-01-03/32420423 (надалі - акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 372 333,00грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015р. № 0000352201, яким донараховано зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в розмірі 558 500,00грн., в тому числі - основний платіж в розмірі 372 333,00грн. та штрафні санкції на суму 186 167,00грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугувало встановлення формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Анріон», при цьому правочин укладений позивачем із вказаним контрагентом, на переконання податкового органу, не носить реального характеру.

Відповідно до змісту акту перевірки та наданих відповідачем письмових пояснень, що є ідентичними, висновки податкового органу, щодо не настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «Анріон» ґрунтуються на аналізі поданої ТОВ «Анріон» податкової звітності, а також на матеріалах кримінального провадження № 32014100020000093 від 07.10.14р. Саме з аналізу наведених джерел податковим органом зроблено висновки щодо відсутності у ТОВ «Анріон» реальних можливостей здійснювати господарську діяльність та безпосередньо виконувати свої зобов'язання взяті відповідно до правочинів укладених, у тому числі, із позивачем.

Суд не погоджується з доводами податкового органу виходячи із наступних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Анріон» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір на обслуговування спеціальних конструкцій № 1 від 01.07.2014р.

Відповідно до змісту вказаного договору, ТОВ «Анріон» зобов'язувалось надати послуги по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розмішених на території України, в місцях узгоджених адресною програмою.

В комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій, відповідно до п. 1.2 Договору входять : поклейка (нанесення), підклейка, підфарбовування плакатів на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, ліквідація брудних плям та сторонніх надписів на сюжеті плакатів, виправлення механічних ушкоджень на плакатах (порізів, подряпин і ін.), поточне фарбування спеціальних конструкцій, заміна елементів освітлення в освітлювальних приладах, прибирання території, прилеглої до спеціальної конструкції, інші роботи (послуги), пов'язані з підтримкою спеціальних конструкцій і плакатів, розміщених на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, в належному технічному та естетичному стані.

Виконані роботи, відповідно до п. 4.1 Договору приймаються по відповідно акту складеному на підставі підписаного сторонами розрахунку вартості обслуговування.

Крім того сторонами вказаного Договору укладено відповідні додатки до такого, а саме: Додаток №1 від 01.07.14р., відповідно до змісту якого сторонами визначено вартість комплексу робі з урахуванням назви та розмір спеціальних конструкцій, обов'язок з обслуговування яких покладено на ТОВ «Анріон» відповідно до умов Договору; Додаток № 3 від 31.08.14р., відповідно до змісту якого визначено детальний перелік спеціальних конструкцій замовника, що протягом серпня 2014року обслуговувались ТОВ «Анріон».

Із змісту Додатку № 3 вбачається, що фактично ТОВ «Анріон» надавало послуги з обслуговування спеціальних конструкцій належних позивачу по всій території України, такий додаток містить детальне розташування спеціальних конструкцій, їх тип та розмір.

В підтвердження виконання ТОВ «Анріон» свої зобов'язань по укладеному договору, позивачем також до матеріалів справи додано копію Акту здачі-приймання № 2 від 31.08.2014р., відповідно до змісту якого вартість наданих ТОВ «Анріон» у серпні 2014року послуг склала 2 234 160,00грн. в тому числі, ПДВ на суму 372 360,00грн., а також розрахунок вартості обслуговування спеціальних конструкцій від 31.08.14р.

Крім того, до матеріалів справи додано копії податкових накладних: № 1 від 01.08.14р. на загальну суму 180 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 30 000,00грн., № 3 від 04.08.14р. на загальну суму 680 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 113 333,00грн., № 5 від 08.08.14р. на загальну суму 600 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 100 000,00грн., № 10 від 12.08.14р. на загальну суму 210 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 35 000,00грн., № 19 від 21.08.14р. на загальну суму 564 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 000,00грн., та копію з виписки по особовому рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк», що підтверджує факт здійснення позивачем повної оплати отриманих від ТОВ «Анріон» послуг у серпні 2014року.

Також, до матеріалів справи додано вибірку із фото-звіту щодо обслуговування спеціальних конструкцій згідно додатку №3 від 31.08.14р., такий містить фото спеціальних конструкцій, із зазначенням їх розташування та, відповідно, підтверджує здійснення заміни сторінок зображень на таких.

Крім того, з наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що укладення вказаного правочину з ТОВ «Анріон» обумовлено наявністю у позивача більш широких зобов'язань перед ТОВ «Біг Медіа» на підставі Договору № 291010/8 від 29.10.10р. відповідно до змісту якого позивачем надаються послуги з обслуговування спеціальних рекламних конструкцій належних ТОВ «Біг Медіа», які визначається адресною програмою.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Додатку №53/1 до Договору № 291010/8, позивачем у період з 01.08.14р. по 31.08.14р. надано ТОВ «Біг Медіа» послуги з обслуговування спеціальних рекламних конструкцій, в тому числі і тих, що відповідно до Додатку № 3 від 31.08.14р.до Договору № 1 обслуговувались на замовлення позивача ТОВ «Анріон».

Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Анріон», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом не береться до уваги, посилання відповідачів на матеріали кримінального провадження № 32014100020000093 від 07.10.14р., оскільки відповідно до статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також необґрунтованими є посилання податкового органу на Висновок Експерта Управління МВС У на Південно-Західній Залізниці Науково-дослідного, експертно-криміналістичного центру, від 13.11.14р. № 476, відповідно до змісту якого частина документів наданих на дослідження, від імені керівника ТОВ «Анріон» підписані іншою особо. Слід зауважити, що експерту в рамках проведення вказаного дослідження не надавалась документація, що являється предметом дослідження у даній справі, та відповідно не встановлювалось, що договір укладений з позивачем, а також інша первинна документація складена на виконання умов такого виконана від імені директора ТОВ «Анріон» невідомою особою, а відтак вказаний висновок не має жодного відношення до встановлення товарності правочину укладеного між ТОВ «Сервіс Столиця» та ТОВ «Анріон» за № 1 від 01.07.2014р..

Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається висновки відносно контрагента позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, в підтвердження чого, на переконання відповідача свідчить аналіз поданої ТОВ «Анріон» податкової звітності.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Анріон».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352201 від 29.01.2015р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352201 від 29.01.2015р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (код ЄДРПОУ 32420423) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук