Ухвала

від 16.09.2015 по справі 826/12108/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/12108/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця" (далі - ТОВ "Сервіс Столиця") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. №0000352201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 29.01.2015 р. №0000352201.

На вказану постанову ДПІ у Подільському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзної перевірку позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Анріон», ТОВ «Біг медіа», ТОВ «Біг Борд Група», ТОВ «Рекламне Рішення» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зовнішні Конструкції Комплекс Сервіс» за період з 01.10.2013 року по 31.08.2014 року, за результатами перевірки складено акт перевірки від 16.01.2015 р. № 65/26-56-22-01-03/32420423.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за серпень 2014 року на 372333,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 року № 0000352201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 558500,00 грн., в тому числі, основний платіж - 372333,00 грн., штрафні санкції -186167,00 грн.

Підставою для збільшення сум грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безтоварність господарських зобов'язань, здійснених позивачем з ТОВ «Анріон».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Анріон», як виконавцем, укладено договір на обслуговування спеціальних конструкцій № 1 від 01.07.2014 року. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Анріон» зобов'язалось надати послуги по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розмішених на території України, в місцях узгоджених адресною програмою.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: акт здачі-приймання, податкові накладні, фото-звіт. Оплата придбаних послуг підтверджується випискою по особовому рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк».

При цьому, договір № 1 від 01.07.2014 року укладено позивачем для виконання власних зобов'язань перед ТОВ «Біг Медіа» на підставі договору № 291010/8 від 29.10.2010 року. Зазначений факт підтверджує економічну та ділову мету укладеного правочину, а також використання отриманих благ у власній господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. цієї статті Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В апеляційній скарзі податковий орган як на підставу для висновків про безтоварність укладеного позивачем з ТОВ «Анріон» правочину посилається на відсутність трудових, виробничих, технологічних ресурсів для виконання укладеного правочину. Вказані доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відсутність власних трудових ресурсів не позбавляє права суб'єкта господарювання залучати до виконання зобов'язань за укладеними правочинами третіх осіб.

Також, на підтвердження доводів апеляційної скарги посилається на акта ДПІ у Подільському районі від 22.09.2014 року № 1931/7/26-56-22-01-11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Анріон» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за червень-липень 2014 року», яким встановлено, що відносно ТОВ «Анріон» внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Такі доводи колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про відсутність фактичного виконання укладених правочинів та спричиняти негативні наслідки для позивача.

При цьому, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентом господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Враховуючи викладене, а також недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 17.09.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.