Ухвала

від 29.07.2015 по справі 910/29534/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

29.07.2015Справа № 910/29534/14

За скаргоюДержавного підприємства «Конярство України» на діїдії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. щодовиконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2015 р. у справі № 910/29534/14

У справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Веталон» доДержавного підприємства «Конярство України» простягнення 46 800,00 грн.

Суддя І.О. Андреїшина

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: не з'явився

від боржника: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

Обставини справи:

30.06.2015 р. Державне підприємство «Конярство України» звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю., згідно з якою просить суд визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. під час проведення виконавчих дій по арешту й опису майна протиправними та незаконними; скасувати арешт, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. згідно акту опису і арешту майна від 18.06.2015 р.

Згідно з резолюцією Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 р. вищевказана скарга у справі № 910/29534/14 передана на розгляд судді Гавриловській І.О.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Відповідно до частини 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Встановлений у частині першій статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2015 р. (суддя Андреїшина І.О.) прийнято справу № 910/29534/14 для розгляду скарги ДП «Конярство України» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю.; розгляд скарги ДП «Конярство України» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. було призначено на 29.07.2015 р.; зобов'язано боржника надати письмові пояснення по суті поданої скарги; зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області надати суду письмові пояснення по суті поданої скарги та належним чином засвідчені копії матеріалів справи виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/29534/14 від 16.03.2015 р. (з ідентифікаторами доступу до матеріалі виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень).

28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ВДВС Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ВДВС Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області, яке суд залучив до матеріалів справи та задовольнив.

Представник боржника (скаржника) в судове засідання 29.07.2015 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, проте 29.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з тим, що представник ДП «Конярство України»Смірнова Н.М. знаходиться на лікарняному.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду скарги, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників боржника (скаржника) бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Однак, боржник (скаржник) наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Представник стягувача в судове засідання 29.07.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник ВДВС у судове засідання 29.07.2015 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 статті 121 2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення стягувача, боржника та ВДВС про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду скарги на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Веталон» з позовом до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення 46 800,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання поворотно-фінансової допомоги № 27/02-12Ф від 27.02.2012 р., укладеного між ТОВ «Агрофармахім» та ДП «Конярство України», в частині своєчасності та повноти повернення наданих коштів, внаслідок чого у ДП «Конярство України» утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Посилаючись на договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «Веталон» та ДП «Конярство України» № 2 О від 21.05.2014 р., відповідач просив суд стягнути з Державного підприємства «Конярство України» поворотно-фінансову допомогу у сумі 46 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.02.2015 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 р. у справі № 910/29534/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веталон» до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення 46 800,00 грн. задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Конярство України» заборгованість у сумі 46 800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

16.03.2015 року на виконання вказаного судового рішення Господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

30.06.2015 р. Державне підприємство «Конярство України» звернулась до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю., згідно з якою просить суд визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. під час проведення виконавчих дій по арешту й опису майна протиправними та незаконними; скасувати арешт, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. згідно акту опису і арешту майна від 18.06.2015 р.

Скаржник обґрунтовує подану скаргу наступним.

18.06.2015 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. проведено виконавчі дії по арешту й опису майна, про що складено акт опису й арешту майна від 18.06.2015 р.

Виконавчими діями накладено арешт на посіви озимої пшениці, соняшника та сої на земельних ділянках (акт опису й арешту майна долучається).

ДП «Конярство України» вважає, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій грубо порушено норми, що регулюють порядок проведення виконавчих дій. виходячи з наступного.

В акті опису і арешту майна (посівів соняшника, озимої пшениці та сої) вказано номери полів та визначено площу. Проте не вказано, на підставі чого було визначено вказані в акті номери.

Також, скаржник зазначає, що в акті не вказано кадастрових номерів земельних ділянок. І таким чином, є незрозумілим, як державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю. визначено, що земельні ділянки є полями боржника.

Крім того, в акті вказано площу посівів, однак не зазначено за допомогою, яких приладів обміру та за допомогою за яких спеціалістів було визначено площі полів.

Скаржник зазначив, що державним виконавцем не прийнято до уваги той факт, що земельні ділянки, на яких посіяно озиму пшеницю, соняшник та сою, не належать боржнику на праві власності або на праві користування. Державним виконавцем не здійснено перевірку правовстановлюючих документів на землі, які являються єдиними належними доказами належності земельної ділянки тій чи іншій особі. Єдиним документом, який став підставою для висновків державного виконавця про належність земельної ділянки, а також посівів на ній боржнику це є довідка Дерземагентства, проте вказана довідка, не є належним доказом підтвердження права власності на земельну ділянку, відповідно до вимог чинного законодавства України та не дає можливості визначити на місцевості вказані в довідці земельні ділянки.

Щодо майна (посівів), на яке накладено арешт, то скаржник зазначив, що 21.02.2014 р. між Державним підприємством «Конярство України» (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» (Сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки № 2-21/02 (надалі - договір). Додатком № 1 до вказаного договору є Перелік земельних ділянок, які підлягатимуть спільному обробітку, зокрема даним додатком визначено номер поля, номер відділення, площу ділянки (належна копія додатку долучається).

За умовами вищевказаного договору, сторони зобов'язались шляхом об'єднання і використання власного або залученого майна (основних засобів, оборотних засобів та/або нематеріальних активів, грошових коштів, зусиль, трудових ресурсів, ділових зв'язків та ділової репутації) з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3949,2 га, яка знаходиться на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, вирощувати сільськогосподарські культури, здійснювати оптову торгівлю, надавати послуги у сфері сільського господарства, здійснювати інші види діяльності згідно класифікатора КВЕД.

Сторона-2 даного договору, у відповідності до п. 4.1 зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання цього договору приступити до здійснення спільних проектів, передбачених умовами даного договору; вживати заходів до забезпечення виконання робіт за даним договором; надавати Стороні-1 за її письмовим запитом, інформацію про перебіг виконання спільних проектів; в строк не пізніше 10-го числа другого місяця, що слідує за звітним кварталом надавати Стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; погоджувати структуру посівних площ з відповідним органом згідно з чинним законодавством; вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації вирощеної продукції, вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди; зареєструвати даний договір у встановленому законодавством порядку.

Внеском Сторони-2 у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності згідно Розрахунку вкладу Сторони-2, який є невід'ємною частиною даного договору. Частка Сторони-2 у спільному обробітку складає 50 відсотків. Внесок Стороною-2 здійснюється у терміни, що забезпечує технологічний процес (пп. 6.2.1 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Агрогрупа Деметра» було здійснено посіви пшениці, соняшника та сої на земельній ділянці загальною площею 3949,2 га, що знаходиться на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Всі витрати для посіву, а саме придбання посівного матеріалу, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, послуг та робіт було здійснено за власний кошт ТОВ «Агрогрупа Деметра».

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасника майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Також скаржник зазначив, що відповідно до умов вказаного договору посіви полів здійснювало ТОВ «Агрогрупа Деметра» (відповідні довідки долучаються).

Представником скаржника під час проведення виконавчих дій зазначена вище інформація, а саме - наявність укладеного договору про спільний обробіток земельної ділянки № 2-21/02 від 21.02.2014 р., повідомлялась державному виконавцю, і заперечувався факт належності ДП «Конярство України» на праві власності посівів пшениці, соняшника та сої, які описані і на які накладено арешт.

Однак, заперечення не були прийняті державним виконавцем до уваги і в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», Цивільного кодексу України вчинено вищезазначені дії.

Так, згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 (надалі - Інструкція) унормовано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

На думку скаржника, в порушення Інструкції про проведення виконавчих дій, державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на підтвердження факту належності ДП «Конярство України» посівів, які описані державним виконавцем.

Крім того, Інструкцією чітко визначено, що у разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення.

Однак, державним виконавцем також не встановлено та не підтверджено належними документами факту відсутності у боржника коштів.

Пунктом 5.1.4. Інструкції передбачено, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Тобто, за твердженнями скаржника, вимогами чинного законодавства України однозначно визначено, що частка майна боржника в спільному майні з іншими особами визначається виключено судом за поданням державного виконавця, проте вказана процедура була грубо порушена при складанні акта, оскільки державним виконавцем всупереч вищезазначених положень законодавства України, не прийнято до уваги доводи боржника про те, що посіви, які описані та арештовані, вирощуються в межах договору про спільний обробіток земельних ділянок, який врегульовано нормами Цивільного кодексу України і відповідно мають певну специфіку, і що належить учасникам спільної діяльності на праві спільної власності чистий прибуток після реалізації продукції, що вирощена внаслідок виконання спільної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, ДП «Конярство України» вважає, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій грубо порушено норми, що регулюють порядок проведення виконавчих дій, внаслідок чого прийнято незаконну постанову про опис та арешт майна, що не належить боржнику на праві приватної власності. Окремо сскаржник зазначив, що в акті визначено вартість посівів, проте не є зрозумілим яким чином вона визначалась.

Розглянувши подану скаржником скаргу на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю., господарський суд дійшов висновку про її необгрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19. Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами ч. 2. ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

У відповідності до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з п. 4.2. та 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності: після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту (ч. 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч. 9 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Згідно зі ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії , представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У відповідності до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Дослідивши матеріали справи та надані скаржником документи, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів скаржника, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що по вулиці Шевченка, 1 в селі Лікарівка Олександрійського району Кіровоградської області зареєстровано та знаходиться Філія «Олександрійський кінний завод № 174» Державного підприємства «Конярство України», що дає підстави вважати, що на території Олександрійського району Кіровоградської області перебуває майно Державного підприємства «Конярство України», зокрема - Філія «Олександрійський кінний завод № 174» Державного підприємства «Конярство України».

Належність вказаної філії до боржника - ДП «Конярство України» підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 року № 2305-р, наказом Міністерства Аграрної політики України № 33 від 01.02.2011 р., відповідно до яких Олександрійський кінний завод № 174, розташований на території Кіровоградської області Олександрійського району с. Лікарівка приєднано до ДП «Конярство України».

Враховуючи вищенаведене, у господарського суду відсутні правові підстави для визнання дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешту майна боржника неправомірними.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Крім того, господарський суд зазначає, що посилання скаржника на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Мінюсту України від 15.12.1999 р. № 74/5, є безпідставним, оскільки наказом № 512/5 від 02.04.2012 р. Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України визнано такою, що втратила чинність.

У відповідності до п. 4.2. та 4.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності: після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Згідно з п. 4.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Відповідно до п. 4.2.4. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, якщо опис і арешт майна здійснюються за участю боржника або його представника, акт опису та арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий видається боржнику під розписку

на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

З акту опису й арешту майна від 18.06.015 р., складеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю., вбачається, що даний акт було складено в присутності представника стягувача - Лященка Сергія Сергійовича, представника боржника - Радіонова О. В. та понятих - Мазуренко С.М. і Охріменко А.В. Акт скріплено підписами всіх присутніх; в акті зазначено, що копію даного акта отримано представником боржника Радіоновим О.В.; здійснено відмітку про те, що зауважень та заяв не надходило.

Також господарський суд зауважує, що виконавче провадження було відкрито державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції кіровоградської області Білик І.Ю. 18.06.2015 р., проведено виконавчі дії по арешту й опису майна, про що складено акт опису й арешту майна від 18.06.2015 р., однак боржник до цього часу не скористався своїм правом запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, що діє підстави дійти висновку про небажання боржника виконувати рішення суду.

Доказів того, що ТОВ «Агрогрупа Деметра» в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» зверталося за захистом свого права власності, господарському суду не надано.

Таким чином, оскільки скаржником (боржником) не надано належних доказів у підтвердження того, що майно, на яке накладено арешт, йому не належить, та не надано доказів того, що у відповідності до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, зверталася до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, то у господарського суду відсутні правові підстави визнавати дії державного виконавця неправомірними та скасовувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні скарги ДП «Конярство України» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Кіровоградської області Білик І.Ю.

2. Примірники даної ухвали направити учасникам судового процесу та органу державної виконавчої служби.

Суддя І.О. Андреїшина

Інформацію щодо руху справи можна отримати в інформаційному центрі Господарського суду міста Києва за тел. 284-18-98 та на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.

Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці.