Ухвала

від 30.06.2015 по справі 804/20716/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/20716/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року

у справі № 804/20716/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроял»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроял» звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 0003962204.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій між позивачем та ТОВ «Приоритет Агро», ТОВ «УЦП». Позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту, а порушення правил перевезення або помилки при заповненні товарно-транспортних накладних не можуть впливати на право формування податкових відомостей. Позивач вказує, що його контрагенти на час здійснення господарських операцій мали статус юридичної особи та були платниками податку, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів. Також, Позивач зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а відтак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки податковим органом з'ясовано, що операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а відтак, вказане свідчить про відсутність реального вчинення операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач вказує, що операції з придбання та реалізації мали нереальний товарний характер, товар не перевозився, а надані товарно-транспортні накладні не містять інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агроял» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Приоритет Агро» та ТОВ «Український центр послуг» за період липень, серпень 2014 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено акт №4586/204/04-03-22-04/37665284 від 04.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2., п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 46 440 грн., в т.ч.: за липень 2014 року в сумі ПДВ - 28 940 грн., за серпень 2014 року в сумі ПДВ - 17 500 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Агроял» та ТОВ «Приоритет Агро», ТОВ «УЦП» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської операції, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, а також відсутня інформація стосовно вантажно-розвантажування операцій.

Операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Приоритет Агро» та надання послуг ТОВ «УЦН» на адресу ТОВ «Агроял» у перевіряємому періоді не містять у суті свої розуміння економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, відповідачем використана інформація, що міститься в складеному ДПІ у Печерському районі м.Києва акті перевірки ТОВ «Приоритет Агро» від 10.09.2014 № 2802/26-55-22-13/39145543, та складеному ДПІ у Солом'янському районі м.Києва акті перевірки ТОВ «УЦП» від 19.09.2014 № 4251/26-58-22-03-17/34914295. Відповідач встановив, що позивач є вигодонабувачем по ланцюгу постачання товарів від ТОВ «Приоритет Агро» та ТОВ «УЦП» у липні 2014 року у сумі ПДВ 28 940 грн. та у серпні 2014 року в сумі ПДВ 17 500 грн.

На підставі акту перевірки від 04.11.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003962204 від 20.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 69660,00 грн., в тому числі за основним платежем - 46440,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23220,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Приоритет Агро» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2014 №01/07-05, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі Специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Відповідно до п.4.1, 4.4 договору ціна договору складається із усіх сумм накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями; покупець зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату товару якщо інше не визначено у специфікації. Поставка товару здійснюється постачальником (п.5.1 договору).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: рахунком на оплату №17 від 01.07.2014на загальну суму 105000,00 грн., видатковою накладною №25 від 03.07.2014 на загальну суму 98700,00 грн., податковою накладною №8 від 02.07.2014 на загальну суму 105000,00 грн., в т. ч. ПДВ 17500,00 грн., рахунком на оплату №51 від 15.07.2014 на загальну суму 113040,00 грн., видатковою накладною №52 від 17.07.2014 на загальну сумм 113040,00 грн., податковою накладною №29 від 15.07.2014 на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,66 грн., податковою накладною №37 від 16.07.2014 на загальну суму 70000,00 грн., в т. ч. ПДВ 11666,67 грн., податковою накладною №40 від 17.07.2014 на загальну суму 33040,00 грн., в т. ч. ПДВ 5506,7 грн., виписками з банківського рахунку від 17.07.2014, 16.07.2014, 02.07.2014, 15.07.2014, товарно-транспортними накладними №02/07-01 від 02.07.2014, №16/07-01 від 16.07.2014.

В подальшому придбаний товар використаний ТОВ «Агроял» для виготовлення комбікорму для риби, який в подальшому поставлений ПрАТ «Закарпатський рибокомбінат» на підставі договору поставки №102 від 29.04.2014, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000134 від 05.07.2014 р., №РН-0000135 від 07.07.2014 р., №РН-0000145 від 17.07.2014 р., №РН-0000149 від 22.07.2014 р., №РН-0000150 від 22.07.2014 р., № РН-0000151 від 25.07.2014 р., № РН-0000152 від 28.07.2014 р., товарно-транспортними накладними і довіреністю на отримання товару, що містяться в матеріалах справи.

Наявність обладнання для виробничого процесу підтверджується договором оренди устаткування №0301 від 03.01.2013, укладеним з ФОП ОСОБА_1 щодо оренди для промислового користування блоку модульного комбікормового БМК-1,5 - 1 шт., бункеру для охолодження - 1 шт., зернодробарки Д-2 - 1 шт., колонки для охолодження - 1 шт., лінії для транспортування корму - 1 шт., норл НІ-5 зернова 4м. ЗПМ-31 - 1 шт., парогенератору ПГ - 1/100 - 1 шт., парогенератору ПГ - 1м - 1 шт., пресс-гранулятору ПГМ -05-2000 - 1 шт.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Український центр послуг» (Перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 01.07.2014 №01/07, відповідно до якого Замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник приймати їх обсягом згідно документів, обумовлених цим договором. Згідно з п.4.1 договору Замовник повинен своєчасно оплачувати послуги Перевізника протягом трьох днів з моменту розвантаження та отримання рахунку-фактури.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: податковою накладною №346 від 23.07.2014 на загальну суму 20000,00 грн., в т. ч. ПДВ 3333,33 грн., податковою накладною №347 від 28.07.2014 на загальну суму 40600,00 грн., в т. ч. ПДВ 6766,67 грн., актом про надання послуг по перевезенню вантажів від 31.07.2014 на загальну суму 60600,00 грн.; виписками з банківського рахунку за 28.07.2014 ,23.07.2014, товарно-транспортними накладними №110 від 02.07.2014 р., №111 від 02.07.2014 р., №121 від 04.07.2014 р., №17/07-01 від 07.07.2014 р., №135 від 07.07.2014 р., №116 від 07.07.2014 р., №137 від 08.07.2014 р., №136 від 08.07.2014 р., №126 від 09.07.2014 р., №112 від 09.07.2014 р., №Р334 від 10.07.2014 р., №128 від 11.07.2014 р., №3 від 11.07.2014 р., №116 від 11.07.2014 р., №Р339 від 11.07.2014 р., №139 від 11.07.2014 р., №140 від 11.07.2014 р., №138 від 11.07.2014 р., №141 від 12.07.2014 р., №120 від 12.07.2014 р., №130 від 14.07.2014 р., №14/07-3 від 14.07.2014 р., №117 від 14.07.2014 р., №142 від 14.07.2014 р., №143 від 14.07.2014 р., №144 від 14.07.2014 р., №131 від 15.07.2014 р., №119 від 15.07.2014 р., №121 від 16.07.2014 р., №145 від 17.07.2014 р., №122 від 18.07.2014 р., №123 від 21.07.2014 р., №21/07 від 21.07.2014 р., №5 від 21.07.2014 р., №146 від 21.07.2014 р., №148 від 22.07.2014 р., №149 від 22.07.2014 р., №150 від 22.07.2014 р., №151 від 23.07.2014 р., №151 від 25.07.2014 р., №125 від 23.07.2014 р., №0139/1 від 25.07.2014 р., №126 від 26.07.2014 р., №128 від 28.07.2014 р., №127 від 28.07.2014 р., №139/2 від 28.07.2014 р., №152 від 28.07.2014 р., №153 від 29.07.2014 р., №130 від 31.07.2014 р.

Наявність у позивача складських та офісних приміщень підтверджується договором суборенди об'єкту нерухомості №63 від 01.09.2012, укладеним з ПП «Матеріал-Сервіс» щодо оренди споруди з цегли з окремим входом й побутовим приміщенням загальною площею 325 кв.м. за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Західний проїзд, 1а.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, якими позивач підтверджує виконання договорів з ТОВ «Приоритет Агро», ТОВ «УЦП», вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Приоритет Агро», ТОВ «УЦП» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені з ТОВ «Приоритет Агро», ТОВ «УЦП» договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ними. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновку відповідача щодо відсутності реального вчинення операції з постачання ТМЦ з огляду на відсутність інформації в ТТН стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З цього приводу слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «Приоритет Агро», надання послуг ТОВ «УЦП» та їх використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначені вище договори, укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару, надання послуг відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Стосовно посилань податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо перевірки ТОВ «Приоритет Агро» від 10.09.2014 № 2802/26-55-22-13/39145543, та акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва щодо перевірки ТОВ «УЦП» від 19.09.2014 № 4251/26-58-22-03-17/34914295, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 804/20716/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко