Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/20492/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/20492/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 14.09.2012 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року

у справі № 804/20492/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 16.10.2014 №0025531703 на загальну суму 1 020,00грн., та №0025521703 на загальну суму 138 315,48грн., визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025531703 від 16.10.2014 про визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025521703 від 16.10.2014 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем 92 210,32 грн., штрафних санкцій 46 105,16 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 за березень 2014 року в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014» за №19/17-13-11/НОМЕР_1 від 26.08.2014;

- зобов'язати відповідача відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності з податку на додану вартість, визначені у податковій декларації з податку на додану вартість березень 2014 року, по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з контрагентами визначеними в Акті «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014» за №19/17-03-11/НОМЕР_1 від 26.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано податковому органу всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс», що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту. Висновки податкового органу щодо порушень позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на даних акту іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестнафтосервіс», проте чинним податковим законодавством не передбачено можливості податкових органів документувати порушення податкового законодавства в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки вказаний акт є документом, який містить податкову інформацію та засвідчує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки як такої. Також, позивач вказує, що за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення по задекларованим податковим зобов'язанням за березень 2014 року відповідачем не приймалось, податкові зобов'язання не узгоджувались, а відтак коригування податковим органом показників податкових зобов'язань у вигляді внесення змін до інформаційних баз є неправомірними. Самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у електронній базі даних АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» порушує права та інтереси позивача, оскільки фактично є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем на запит податкового органу не було надано до перевірки ані сертифікат до договору №ІНС-1/К від 09.09.2013, ані інформації з журналів обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, як не було надано і подорожніх листів за перевіряємий період, завірених копій документів, згідно яких продано паливно-мастильні матеріали, транспортовано та оплачено товар контрагентів покупцями за перевіряємий період, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1 020,00 грн. відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України.

Також суд з огляду на наявні в матеріалах справи документи, показання допитаних судом свідків дійшов висновку про не доведення позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Інвестнафтопродукт».

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість судом зазначено, що відповідачем правомірно внесено відомості до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення подових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оскільки дана інформація, яка отримана контролюючим органом та відображена в акті перевірки від 26.08.2014 за №19/17-03-11/НОМЕР_1, є податковою інформацію.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що запит податкового органу №6693/10/04-83-17-03 від 29.04.2014 складений в порядку п.п.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.73.3, п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, тобто виключно для надання документів для проведення зустрічної звірки, за результатами якої складається довідка, а відтак не може вважатися підставою для проведення саме перевірки, оскільки відповідач жодним чином не довів факту витребування документів в порядку п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Висновки суду стосовно не надання позивачем до перевірки ані специфікацій до договору №ІНС-1/К від 09.09.2013, ані інформації з журналів обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників є недостовірним, оскільки податковий орган не витребовував вказані судом документи. Також, позивач вказує, що перевірка проводилася в період з 14.08.2014 по 20.08.2014 на підставі наказу на проведення перевірки від 11.08.2014 №705, проте вказаний наказ відповідачем направлено засобами поштового зв'язку вже після фактичного завершення перевірки, а саме: 21.08.2014, чим порушено право платника податків надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок. В іншому апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 29.04.2014 відповідачем на адресу позивача направлений письмовий запит № 6693/10/04-83-17-03 про надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

06.05.2014 листом №311 позивачем надав запитувану інформацію та копії документів (накладних, податкових накладних, ТТН, банківських платежів), що підтверджують факт господарських відносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс».

11.08.2014 на підставі пп.20.1.4 п. 1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 вдповідачем видано наказ №705 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

На виконання вказаного вище наказу, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт №19/17-03-11/НОМЕР_1 від 26.08.2014.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками, контрагентами-покупцями, їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій по придбанню за березень 2014 року з ТОВ «Інвестнафтосервіс», з реалізації за березень 2014 року з ДПП «Кривбаспромводопостачання» на суму ПДВ 40687,53 грн.; ПАТ «Придніпровське» на суму ПДВ 40687,53 грн.; ПАТ «Криворіжіндустрбуд» на суму ПДВ 85490,94 грн.; ПАТ «Електромашпромсервіс» на суму ПДВ 3901,33 грн.; ПАТ «Північтранс» на суму ПДВ 165,05 грн., по яким виникли податкові зобов'язання по вчиненим правочинам, за якими суб'єктом господарювання не надано доказів фактичного (реального) здійснення господарських операцій з постачання від ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК» до «вигодо набувача».

За висновками податкового органу встановлено порушення вимог:

п.187.1, п.198.1, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: з 01.03.2014 по 31.03.2014 на загальну суму 152561,77 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди з 01.03.2014 по 31.03.2014 на загальну суму 234339,60 грн., з якої донараховано ПДВ у сумі 92210,32 грн.;

п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів за березень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0025531703 від 16.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ Міндоходів) на загальну суму 1020,00 грн.

№0025521703 від 16.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 138315,48 грн., в т. ч. за основним платежем - 92210,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46105,16 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0025521703 від 16.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 138315,48 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інвестнафтосервіс» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 09.09.2013 №1НС-1/К, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а Покупець приймає і сплачує їх ціну.

Згідно з п.3.1 договору Постачальник може здійснювати поставку товару на одній з таких умов: FCA - (пункт/зал, станція) відвантаження) або СРТ - (пункт/зал, станція) призначення) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INKOTERMS в редакції 2010 року (п.3.1 договору). Згідно з п.4.1 договору ціна на товар визначається сторонами при підписанні Специфікацій або зазначається в рахунках-фактурах, що виставляються Постачальником згідно заявок Покупця. Орієнтовна загальна вартість товару, що може бути поставлений за цим договором складає 20 000 000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень 00 копійок). Покупець сплачує за товар 100% передоплатою або іншим шляхом, зазначеним сторонами додатково у специфікаціях (п.4.1, 4.3, 4.4 договору).

Транспортування пального повинно відбуватись автотранспортом позивача використанням таких автотранспортних засобів, як: автомобіль: держвний №-МАЗ НОМЕР_2; причіп: державний №-НОМЕР_3; автомобіль: державний №-МАН НОМЕР_4; причіп: державний №-НОМЕР_5; автомобіль: державний №-МАН НОМЕР_6; причіп: державний №-НОМЕР_7.

Фактичне виконання договору підтверджується наступними первинними документами: рахунками на оплату №233 від 25.03.2014 на загальну суму 460069,16 грн., №196 від 14.03.2014 на загальну суму 852775,68 грн., №211 від 19.03.2014 на загальну суму 225261,92 грн.; видатковими накладними: №244 від 14.03.2014 на загальну суму 443329,84 грн., №250 від 15.03.2014 на загальну суму 409445,84 грн., №267 від 20.03.2014 на загальну суму 225261,92 грн., №293 від 25.03.2014 на загальну суму 230034,58 грн., №317 від 28.03.2014 на загальну суму 230034,58 грн.; податковими накладними: №30 від 14.03.2014 на загальну суму 852474,69 грн., в т. ч. ПДВ 142079,12 грн., №35 від 15.03.2014 на загальну суму 300,90 грн., в т. ч. ПДВ 50,16 грн., №51 від 20.03.2014 на загальну суму 225261,92 грн., в т. ч. ПДВ 37543,65 грн., №75 від 25.03.2014 на загальну суму 328000,00 грн., в т. ч. ПДВ 54666,67 грн., №96 від 28.03.2014 на загальну суму 132069,16 грн., в т. ч. ПДВ 22011,53 грн.; платіжними дорученнями №135 від 14.03.2014 р. на загальну суму 287800,00 грн., №165 від 20.03.2014 на загальну суму 225261,92 грн., №133 від 14.03.2014 на загальну суму 121344,69 грн., №204 від 25.03.2014 на загальну суму 328000,00 грн., №132 від 14.03.2014 на загальну суму 366730,00 грн., №222 від 28.03.2014 на загальну суму 132069,16 грн.; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): №Р244 від 14.03.2014, №Р250 від 15.03.2014, №Р267 від 20.03.2014, №Р293 від 25.03.2014, №Р317 від 28.03.2014.

На підтвердження якості товару позивачем надано сертифікати відповідності №UA1.033.0014843-14 від 11.03.2014, №UA1.033.0010963-14 від 20.02.2014.

Крім того, позивачем надано протокол випробувань №1382 від 11.03.2014; свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів №036762, №036763, №036803, №033412, №014074, №014075; свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

Наявність у позивача власних приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №20696356 від 18.04.2014 (автозаправочний комплекс загальною площею 2486,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4849297 від 13.06.2013 (комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_2), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20960051 від 25.04.2014 (комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_3).

Наявність трудового персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності, позивача підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою, що використовує найману працю від 20.03.2012 (ОСОБА_3.), трудовим договором між працівником і фізичною особою, що використовує найману працю від 16.08.2011 (ОСОБА_4.), трудовим договором між працівником і фізичною особою, що використовує найману працю від 11.11.2010 (ОСОБА_5).

Наявність автотранспорту, необхідного для перевезення придбаного товару стверджується наступними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: НОМЕР_5 (причіп-паливоцистерна), НОМЕР_3 (причіп), НОМЕР_7 (причіп-паливоцистерна), НОМЕР_2 (сідловий тягач МАЗ), НОМЕР_4 (сідловий тягач MAN), НОМЕР_6 (сідловий тягач MAN)

Виходячи із змісту вказаних вище документів, якими позивач підтверджує виконання договору з ТОВ «Інвестнафтосервіс», вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару , фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними підприємствами - контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та виконання означеного вище договору контрагент позивача (ТОВ «Інвестнафтосервіс») мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив первинні документи, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується здійснення господарської операції щодо поставки товару, проте дійшов висновку про не доведеність факту поставки, оскільки що позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не було надано: специфікацій, які б відображали кількість, асортимент та ціну товару визначного за договором поставки нафтопродуктів №ІНС-1/К від 09.09.2013, та які б підтверджували дійсніть та товарність здійснення господарської операції, у відповідності до зазначеного п.п.1.2 п.1 договору №ІНС-1/К від 09.09.2013; подорожніх листів за перевіряємий період, будь-яких відомостей щодо залишків товарно-матеріальних цінностей на початок та кінець перевіряємового періоду; завірених копій документів у відповідності до яких було продано, транспортовано та оплачено товар контрагентами-покупцями за перевіряє мий період.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) адреса розвантаження вказана не точно - м.Кривий Ріг, також не зазначено номеру подорожнього листа, номеру резервуару з якого відвантажувалося пальне, запису часу виїзду з підприємства-відправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача.

Надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено вище, подані позивачем вищезазначені первинні документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують закупівлю вищевказаного товару та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій.

Стосовно посилання суду першої інстанції на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних колегія суддів, крім того, зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Отже, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Виходячи з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, зважаючи на той факт, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку придбаний товар, доказів порушень відображення господарських операцій з поставки товару в бухгалтерському обліку матеріали справи не містять, апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Інвестнафтосервіс».

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Інвестнафтосервіс», вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозв'язок між фактичною поставкою товару та діями контрагентів позивача (продавця та покупців) підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Стосовно посилання суду першої інстанції на показання свідків як доказ здійснення відповідних господарських операцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Отже наведені норми свідчать, що доказами у справі є документальні докази, а також доказами можуть слугувати пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків тощо.

При цьому, враховуючи Положення № 88 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», належними доказами здійснення господарських операцій у розумінні ст.70 КАС України є первинні документи і саме первинні документи, за їх наявності, підлягають дослідженню в якості доказів реальності здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання.

Показання ж свідків, пояснення інших учасників судового процесу можуть бути додатковими доказами у разі недостатності належних доказів у справі, і не можуть мати перевагу над належними документальними (письмовими) доказами, недостовірність яких у визначеному чинним законодавством порядку не встановлена.

Стосовно використання відповідачем даних акту, складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 23.07.2014 №1998/26-55-22-07/38799955 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестнафтосервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.06.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний акт лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Водночас відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків (в даному випадку позивачем) вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій отримання товару від ТОВ «Інвестнафтосервіс», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є безпідставним податкове повідомлення-рішення №0025521703 від 16.10.2014.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0025531703 від 16.10.2014, яким до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму 1020,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Застосовуючи до позивача штраф в розмірі 1020,00 грн., відповідач виходив з того, що в порушення п.44.3, п.44.6 ст.44 ПК України позивачем не забезпечено зберігання первинних документів за березень 2014 року. При цьому суть виявленого відповідачем порушення полягає в тому, що позивачем не було надано до перевірки ані сертифікати до договору №ІНС-1/К від 09.09.2013, ані інформації з журналів обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, як не було надано і подорожніх листів за перевіряємий період, завірених копій документів, згідно яких продано паливно-мастильні матеріали, транспортовано та оплачено товар контрагентами-покупцями за перевіряємий період.

Отже висновок про відсутність у позивача відповідних документів зроблений відповідачем з огляду на те, що ці документи не були подані позивачем контролюючому органу.

Згідно п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач в акті перевірки, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За правилами п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведеними вище нормами передбачено, по-перше, обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, документами, які підлягають перевірці, є первинні документи, на підставі яких платником податків формуються показники податкової звітності, зокрема, по податку на додану вартість.

Відповідачем до суду надано копію запиту №6693/10/04-83-17-03 від 29.04.2014, який складений в порядку пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.73.3 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, які встановлюють порядок отримання податковим органом документів виключно під час проведення перевірок та проведення зустрічної звірки.

Вказаний запит про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс направлено на адресу позивача та отримано ним до початку перевірку.

Доказів направлення запиту щодо витребування певних документів під час перевірки суду не надано.

Крім того, з приводу ненадання позивачем специфікацій до договору №1НС-1/К від 09.09.2013 та інформації з журналів обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, про що зазначає відповідач та суд першої інстанції, слід зазначити, що податковий орган не витребував вказані документи, зокрема і шляхом направлення запиту, крім того, додатковою угодою №1 від 09.09.2013 до договору №ІНС-1/К від 09.09.2013 встановлено, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту, кількості, ціни товару та прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутнє порушення, відповідальність за яке передбачена п.121.1 ст.121 ПК України, тим більш, що податковим органом не доведено факт повторності такого правопорушення, отже колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0025531703 від 16.10.2014 є протиправним, підлягає скасуванню.

Щодо внесення результатів акту перевірки від 26.08.2014 до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенті та коригування податковим органом показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий блок» колегія суддів зазначає наступне.

Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки.

Дії органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання врегульовані п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в разі виявлення під час проведення перевірки заниження чи завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, без винесення якого коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту лише на підставі акту перевірки, в якому встановлено заниження податкових зобов'язань не здійснюється, що підтверджується відсутністю вказаних повноважень податкового органу у ПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що положення Податкового кодексу України виключають можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження у передбаченому чинним законодавством порядку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ані Податковий кодекс України, ані інші правові норми не містять повноважень податкового органу щодо коригування даних податкового кредиту та податкових зобов'язань платника податків в електронній інформаційній базі даних шляхом обнуління позитивних показників податкового кредиту та змінення сум податкових зобов'язань такого платника за результатами перевірок, що здійснюються податковим органом.

Згідно зі статтею 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Пунктом 8 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994, визначено, що супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів відповідно до функціональних повноважень.

Відповідно до п.4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України №516 від 14.06.2012, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.4 Методичних рекомендацій обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 1 січня 2013 року введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що інформаційна система «Податковий блок» відображає фактичні задекларовані платником податків показники своєї господарської діяльності, коригування яких можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи державної податкової служби використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані Позивачем та його контрагентами.

Процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-ревізійної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником податків вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником податків в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків.

Отже, обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації, та, у випадку відсутності зауважень до її оформлення, відображення показників декларації у відповідних базах податкової звітності. При цьому, до електронної бази податкової звітності органу ДПС посадовими особами податкового органу вносяться задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків.

Затверджені Наказом Державної податкової служби України від 31.10.2012 №948 Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків також не містять повноважень податкового органу щодо коригування даних податкового кредиту та податкових зобов'язань платника податків в АС «Податковий блок» шляхом зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань такого платника за результатами актів перевірок.

Таким чином, здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності позивача та його контрагентом не може бути підставою для внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок».

Самостійна зміна відповідачем задекларованих платником податків показників у електронній базі даних порушує права та інтереси позивача, оскільки є фактичною зміною показників податкової декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу. Позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Крім того, з огляду на взаємопов'язаність всіх показників податкового обліку позивача як платника податків самостійне коригування податковим органом показників у податкового кредиту та зобов'язань позивача в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за період, що перевірявся, вплине на показники цього податку і за інші періоди, що, враховуючи незаконність таких дій відповідача, призводить до порушення охоронюваних законом прав та законних інтересів позивача.

Отже, приймаючи до уваги, що єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням на підставі висновків акта перевірки про порушення платником податків податкового законодавства, а в даному випадку факт узгодженості відсутній, внесення відповідачем змін до інформаційних баз за висновками акту перевірки є протиправним.

В зв'язку з тим, що висновки акта перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності, та враховуючи те, що висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний вилучити з інформаційних баз, інформацію, внесену на підставі зазначеного акта та відновити показники податкової звітності, визначені позивачем.

Наведене вище свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 у справі № 804/20492/14 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0025531703 від 16.10.2014, №0025521703 від 16.10.2014.

Визнати протиправними дії Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за березень 2014 року в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014» №19/17-13-11/НОМЕР_1 від 26.08.2014.

Зобов'язати Криворізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності з податку на додану вартість, визначені у податковій декларації з податку на додану вартість березень 2014 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвестнафтосервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014» №19/17-03-11/НОМЕР_1 від 26.08.2014.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко