Ухвала

від 28.07.2015 по справі 804/20765/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2015 рокусправа № 804/20765/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фермерського господарства «Куценко» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі № 804/20765/14 за позовом Фермерського господарства «Куценко» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ФГ «Куценко» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо визнання угод нікчемними між ФГ «Куценко» та ФГ «Верес-2008»; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001821500 від 29.07.2014 року повністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в задоволенні позовних вимог ФГ «Куценко» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ФГ «Куценко», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що у податкового органу не було підстав для призначення та проведення податкової перевірки, оскільки були відсутні на те підстави. Апелянт вказував на необґрунтованість висновків акту складеного фахівцями податкової інспекції та те, що такі висновки створюють перешкоди для господарської діяльності позивача, нікчемність угод між сторонами може встановлюватись лише судом, а не актом податкового органу. Висновки суду першої інстанції про відсутність реєстрації договору в Держкомземі не вказують на нереальність договору, що діяв між ФГ «Куценко» та ФГ «Верес-2008», суд не вправі на домислах обґрунтовувати факт реальності або нереальності взаємовідносин з ФГ «Верес-2008». Якщо недійсність правочину встановлюється судом за результатами розгляду спору про визнання договору нікчемним, тільки у цьому разі слід роботи висновки і про нікчемність та безтоварність операцій. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи. Апелянт вказував, що ним було надано всі наявні у нього первинні бухгалтерські документи, первинні документи відображають факт здійснення видатків від діяльності з ФГ «Верес-2008», видатки на складське обслуговування по зберіганню продукції. Апелянт вказував, що взаємовідносини з його контрагентом ФГ «Верес-2008» є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій, здійснення операцій підтверджується наявними первинними документами, є товарно-транспортні накладні та докази оплати послуг. Апелянт вказував, що ФГ «Верес-2008» не ліквідовано, спроможне було виконувати укладені договори.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці позивача податковий орган встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, докази транспортних витрат та докази щодо обробки землі, без яких, не можливо встановити реальність господарських операцій, відсутні доказів щодо використання виробленої продукції у власній господарській діяльності. Під час проведення документальної податкової перевірки податковим органом дотримано норми податкового законодавства щодо організації та здійснення такої перевірки, у акті зафіксовано порушення, які були виявлені, доказами наданими позивачем не спростовано висновки акту. Судом першої інстанції зазначено, що висновки викладені у акті не встановлюють обов'язкові правові наслідки, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Суд першої інстанції вказував, що акт перевірки від 09.07.2014 року взагалі не містить будь-яких висновків про нікчемність угод укладених між позивачем та ФГ «Верес-2008», тому їх оскарження є незмістовним. Судом першої інстанції зазначалось, що відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судом першої інстанції зроблено висновок, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При встановленні реальності взаємовідносин з контрагентом, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. За відсутності вищевказаних наведених первинних бухгалтерських документів, позивачем не доведено реальність здійснення господарської операції з вирощування, збирання, оприбуткування сільськогосподарської продукції на орендованій земельній ділянці, яка фактично не була передана у користування позивачеві ФГ «Верес-2008» за договором суборенди №10/01-13 від 10.01.2013 року. Суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність ФГ «Куценко» факту реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором суборенди №10/01-13 від 10.01.2013 року укладеного з контрагентом ФГ «Верес-2008».

Матеріалами справи встановлено, що Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 19.06.2014 року по 02.07.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Куценко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2014 року. За результатами перевірки 09.07.20144 року складено акт № 77/04-83-22-02/34031293. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ФГ «Куценко» порушено вимоги п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України, в результаті чого платник податків безпідставно сформував показники податкової звітності з податку на додану вартість, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства за період з 01.05.2013 року по березень 2014 року, а також незаконно набув та користувався статусом сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за вищевказаний період; встановлено порушення вимог п.209.6, п.209.11 ст.209 ПК України в частині неправомірного застосування пільги з податку на додану вартість, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню (ряд.18 скороченої (по ст.209 ПКУ) декларації з ПДВ) та залишається в розпорядженні с/г підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок всього у сумі 5033 866 грн.; порушено п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст200 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 5090250 грн. та податковий кредит на загальну суму 56384 грн.; порушено пп.49.18.2 п.49.18 ст49 ПК України, внаслідок чого підприємством несвоєчасно надано декларації з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки що Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 29.07.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001821500, яким ФГ «Куценко» збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5033866 грн., з яких за основним платежем - 0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 5033866 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ФГ «Куценко» (суборендар) та ФГ «Верес-2008» (орендар) 10.01.2013 року було укладено договір суборенди земельної ділянки № 10/01-13, згідно якого ФГ «Верес-2008» передав у строкове платне володіння і користування земельну ділянку без змін її цільового призначення, суборендар прийняв та зобов'язувався оплатити володіння та користування земельною ділянкою. Господарські взаємовідносини з ФГ «Верес-2008» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ФГ «Верес-2008» не видавало позивачу податкових накладних. Відсутні докази, які б підтвердили дійсність передачі земельної ділянки у користування ФГ «Куценко», пунктом 4.1 договору від 10.10.2013 року № 10/01-13 передбачено, що земельна ділянка повинна бути передана в суборенду в строк 10 днів з дня набуття чинності договору, однак відсутні матеріали, які б підтвердили строк та реальність передачі земельної ділянки.

Позивачем було надано договори оренди нерухомості, договір складського зберігання зерна, акти зберігання, договори купівлі-продажу насіння соняшника, договір підряду виконання робіт по збиранню урожаю, укладені ФГ «Куценко» з іншими суб'єктами господарювання. Позивач вказував, що сільськогосподарські культури були вирощені на земельній ділянці отриманій згідно договору суборенди від ФГ «Верес-2008».

Позивач надано договір спільної діяльності, укладений між ФГ «Куценко» та ФГ «Верес-2008» від 10.01.2013 року, згідно якого ФГ «Верес-2008» та ФГ «Куценко» об'єднують зусилля для спільної діяльності з обробки сільськогосподарських земель, вирощування сільського господарської продукції та її реалізація. Цим договором не підтверджується, що він був укладений з метою виконання договору суборенди № 10/01-13 від 10.01.2013 року, обробки суборендованої земельної ділянки площею 2948,73 га. Не доведено які саме зусилля було об'єднано між сторонами для вирощування сільськогосподарських культур.

В матеріалах справи відсутні докази оплати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки № 10/01-13, відсутні виписки по банківським рахункам, які б підтвердили рух коштів від ФГ «Куценко» до ФГ «Верес-2008» або платіжні доручення.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 01.05.2013 року по 31.03.2014 року ФГ «Куценко» було зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку та згідно поданої декларації земельні ділянки у власності чи користуванні складають 11,1826 га, знаходяться на території Глеюватської сільради в постійному користуванні згідно державних актів ЯГ 562899 від 14.12.2009 року, на площу земельної ділянки 5,5926 га та ЯГ 562898 від 14.12.2009 року на площу земельної ділянки 5,5900 га.

Відповідно до декларацій з ПДВ за 2013 рік та відомостей, що надавались позивачем, встановлено, що у 2013 році з наявних земель засіяно 2948,73 га на території Херсонської області згідно до договору суборенди № 10/01-13 від 10.01.2013 року, обсяги постачання сільськогосподарської продукції за 2013 рік складають 10485466 грн., суми ПДВ 2046774 грн. залишись у розпорядженні платника податків ФГ «Куценко» відповідно до ст. 209 ПК України.

Встановлено, що Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було зроблено запити до Каховської ОДПІ Херсонської області з метою встановлення наявності у ФГ «Верес-2008» зареєстрованих у державному земельному кадастрі земельних ділянок, які знаходиться у власності чи у користуванні у вказаного господарства. З відповіді на запит встановлено, що з 17.04.2013 року ФГ «Верес-2008» перейшло на облік до Васильківської ОДПІ (Фастівське відділення) у Київській області та як платник податків зі сплати за землю у Каховській ОДПІ не перебуває, інформація щодо наявних земельних ділянок, основних фондів та чисельності працівників по даному підприємству відсутня.

В матеріалах справи наявні договори оренди приміщень (нерухоме майно - приміщення), укладені між ФГ «Куценко» (орендар) та з іншими суб'єктами господарювання. Наявні договори купівлі-продажу мінеральних добрив для використання у посівних та обробних роботах.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналізуючи вищевказані норми, колегією суддів встановлено, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є наявність у податкового органу інформації, яка може підтвердити або спростувати обставини, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, наявність інформації яка вказує на розбіжності у податкових звітностях, тобто для проведення перевірки податковий орган не обов'язково може витребовувати додаткову інформації, перевірка може проводить за наявності інформації яка наявна.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки відповідно до норм Податкового кодексу України є виключно носієм інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства платниками податків, є обов'язковим документом, яким оформлюється перевірка. Викладені у акті перевірки данні та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що створює для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини. Податкові органи не позбавлені права викладати в акті перевірки власні висновки щодо визначених обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, можуть обґрунтовувати власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, його виконання, використання отриманих послу, предметів, у даному випадку земельної ділянки, у власній господарській діяльності, і головне здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від замовника на рахунок виконавця (орендаря). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманих послуг, є отримання прибутку. ФГ «Куценко» не підтверджені витрати, як засіб оплати за отриману у користування земельної ділянки, відсутні виписки по банківським рахункам та відсутні платіжні доручення, зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не правомірності відображення в податковому обліку господарських ФГ «Куценко» та ФГ «Верес-2008» у зв'язку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій.

З урахуванням не підтвердження виконання договору суборенди земельної ділянки, суд робить висновок про відсутність продукції, яка була вирощена позивачем на земельній ділянці, що була передана йому в суборенду та на земельних ділянках, які перебувають у власності та в користуванні позивача.

Відповідно до п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами ПК України передбачено податкову пільгу для суб'єктів господарювання, підприємства звільняються від сплати ПДВ, та перераховують його на спеціальні рахунки, кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку.

Згідно п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на подану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період. Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Встановлено, що ФГ «Куценко» виконувало вимоги ст. 209 ПК України, кошти ПДВ акумулювало на спеціальному рахунку та використовувало у власній діяльності в межах визначених п. 209.2 ст. 209 ПК України, однак зважаючи на не підтвердження виникнення коштів, та реальності перерахунку акумульованих на рахунку коштів для провадження власної сільськогосподарської діяльності, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем порушено норми ст. 209 ПК України.

Відповідно п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Застосування до ФГ «Куценко» штрафної санкції у відповідності до п. 123.2 ст. 123 ПК України є вірним, оскільки підставою для накладення таких штрафних санкцій є встановлення, що кошти податкової пільги використовувались не за призначенням або в супереч умов використання. Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області доведено, що позивач використовував кошти, які перераховував на спеціальний рахунок як податкову пільгу у сплаті ПДВ не за призначенням, акумулювання на спеціальному рахунку коштів відбувалось з порушенням, оскільки не встановлено підставу й їх виникнення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «Куценко» не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Куценко» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі № 804/20765/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук