Постанова

від 09.11.2006 по справі 12/1260

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/1260

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 листопада 2006 р.                                                                                   № 12/1260  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м.Києві

за участю представника позивача:Сторожука О.Б. та представника відповідача –Хоменка С.О.

касаційну скаргуПриватного виробничо-комерційного підприємства “Будресурси”

на постановувід 12.07.2006

Житомирського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 12/1260

господарського судуЖитомирської області

за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства “Будресурси”

доВідкритого акціонерного товариства “Крошенський цегельний завод”

простягнення 139577,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року приватне виробничо-комерційне підприємство “Будресурси” звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства “Крошенський цегельний завод”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 103025,00 грн. п`ятикратної вартості недовідпущеної у період з жовтня 2004 року по жовтень 2005 року електроенергії; 19140,00 грн. у відшкодування моральної шкоди; 13515,42 грн. збитків, завданих внаслідок вимушеного простою підприємства; 2400,00 грн. боргу за товар, отриманий по накладній № 135 від 20.08.2003; 168,91 грн. пені за невиконання зобов`язань; 472,90 грн. інфляційних нарахувань, а також про зобов`язання відповідача усунути пошкодження кабельної лінії Кл-04 (вартість робіт на усунення пошкодження 4543,54 грн.).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.11.2005 у справі № 12/1260 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ВАТ “Крошенський цегельний завод” на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Будресурси” 2400,00 грн. вартості автоматичного вимикача та 64,80 грн. пов`язаних з цим інфляційних нарахувань. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 16.11.2005, постанову апеляційного суду від 12.07.2006 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 23, 95, 1166 ЦК України, ст.ст. 20, 147, 224, 225 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Житомирським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.09.2000 між структурним підрозділом ВАТ “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” - Житомирським районом електричних мереж та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Будресурси” був укладений договір на користування електричною енергією за № 566, згідно умов якого компанія “Житомиробленерго” як електропостачальна організація зобов`язалась забезпечувати ПВКП “Будресурси” як споживача електричною енергією, а ПВКП “Будресурси” зобов`язалось своєчасно  проводити  оплату за використану електроенергію та виконувати інші умови договору.

Згідно з протоколом закріплення меж землекористування від 20.12.1999, плану встановлених меж земельної ділянки, плану зовнішніх меж землекористування виконавчої схеми Кл-0,4кв ТП-115 - щит 0,4кв ПВКП “Будресурси”, земельна ділянка по вул. Танкістів, 1, що надана позивачу в постійне користування для виробництва будівельних матеріалів згідно Державного акта на право постійного користування, виданого відповідно до рішення виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів № 223 від 13.04.2000р, межує із земельною ділянкою ВАТ “Крошенський цегельний завод”.

Судами також було встановлено, що по території ВАТ “Крошенський цегельний завод” проходить кабельна лінія 0,4 кВт. При цьому, відповідно до актів розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності, кабельна лінія Кл-0,4кв знаходиться на балансі ПВКП “Будресурси”. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що у 2002 році завод неправомірно розпочав земляні роботи й пошкодив належну позивачу лінію живлення Кл-04, у зв`язку з чим, заводом було проведено новий кабель ПВКП “Будресурси” по формовочному цеху і постачання електроенергії йому здійснювалось від ТП-115 повітряним шляхом через будівлі та споруди відповідача.

05.10.2004 відповідач відключив ПВКП “Будресурси” від трансформаторної підстанції ТП-115, чим знеструмив вказане підприємство, чим, на думку позивача, завдав підприємству значних збитків.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку і дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 2400,00 грн. боргу за поставлений заводу автоматичний вимикач та 64,80 грн. інфляційних нарахувань, оскільки за наданими по справі доказами у відповідача у цьому зв`язку виникло грошове зобов`язання щодо сплати боргу в сумі 2400,00 грн. з 11.01.2005.

Таким чином оскаржувані судові рішення, в частині, що стосується задоволення позову, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не оскаржуються жодною з сторін.

Крім того, відмовляючи позивачу в іншій частині заявлених вимог, а саме в частині стягнення з відповідача 103028,00 грн. п`ятикратної вартості електроенергії, недовідпущеної у період з жовтня 2004 року по жовтень 2005 року, суди обґрунтовано виходили з того, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 Правила користування електричною енергією, які визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій і є обов`язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, здійснюючих виробництво, передачу та постачання електричної енергії, надають споживачу право на стягнення   фінансової санкції у розмірі п`ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання постачання електричної енергії внаслідок дій постачальника електричної енергії, тоді як в даному випадку постачальником електричної енергії для позивача є не відповідач, а ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” в особі Житомирського РЕМу згідно укладеного між ними договору № 566 від 20.09.2000.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13515,42 грн. збитків, завданих внаслідок вимушеного простою підприємства, та 19140,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, суди правильно зазначили, що право на відшкодування збитків в особи виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинний зв`язок між порушенням права та збитками, тоді як обставини справи свідчать про відсутність вини відповідача, як заподіювача збитків, протиправної поведінки в діях заподіювача збитків, причинного зв`язку між збитками та неправомірною поведінкою заподіювача, що, в свою чергу, звільняє його від обов`язку відшкодувати позивачу майнову шкоду.

Так, судами було встановлено, що умовами договору № 566 від 20.09.2000, укладеного між Житомирським РЕМом та ПВКП “Будресурси” був визначений обов`язок позивача оперативно оповіщати електропостачальну організацію про порушення схем обліку та несправність в роботі розрахункових систем і приладів обліку електроенергії, тоді як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач виконав свій передбачений законодавством та договором обов`язок щодо негайного повідомлення відповідних органів про пошкодження в процесі виконання земляних робіт підземної кабельної лінії, яке призвело до порушення схеми обліку розрахункового обліку електроенергії, оскільки факт пошкодження кабельної лінії було виявлено ще в листопаді 2002 року, а позивач інформував уповноважені органи про пошкодження своєї кабельної лінії лише в 2004 році.

Крім того суди, у цьому ж зв`язку, правильно прийняли до уваги відповідні обставини справи, які свідчили про те, що дії відповідача, спрямовані на відключення кабельної лінії Кл-0,4, на що і посилався позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, не можна вважати винними, оскільки ця лінія була прокладена з порушенням встановлених правил і створювала небезпечні умови для осіб, що перебували на території заводу.

Сукупність наведеного свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства “Будресурси” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 16.11.2005 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 у справі № 12/1260 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.