Постанова

від 12.07.2006 по справі 12/1260

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/1260

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" липня 2006 р.                                                           Справа № 12/1260

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Сторожука О.В. - директора (власника);

від відповідача: Хоменка С.О. - представника за довіреністю №3 від 03.01.2006р.,

Шевелухи Ю.Ф. - голови правління ВАТ  "Крошенський цегельний завод" (присутнього в судовому засіданні 03.07.2006р.);

присутніх в судовому засіданні в порядку ст. 30 ГПК України головного інженера Житомирського РЕМ Наталочкіна Ю.В. (03.07.2006р.),

заступника начальника інспекції "Держенергонагляду" Савицького М.А. (19.06.2006р.),

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будресурси" (м.Житомир)

на рішення господарського суду Житомирської області

від "16" листопада 2005 р. у справі № 12/1260 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будресурси" (м.Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Крошенський цегельний завод" (м.Житомир)

про стягнення 139577,18грн., в тому числі 103028,05грн. п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії; 13515,42грн. нарахування відшкодування за вимушені простої; 19992,00грн. відшкодування  моральних збитків; 2400,00грн. заборгованості за відпущені товарно-матеріальні цінності, 168,91грн. пені, 472,80грн. інфляційних нарахувань,

з перервою в судовому засіданні з 03 липня 2006 року по 12 липня 2006 року

згідно ст.77 Господарського  процесуального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.11.20045р.у справі №12/1260 позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будресурси", заявлений до Відкритого акціонерного товариства "Крошенський цегельний завод" про стягнення 139577,18грн., в тому числі 103028,05грн. п'ятикратної  вартості недовідпущеної електроенергії; 13515,42грн. нарахування відшкодування за вимушені простої; 19992,00грн. відшкодування  моральних збитків; 2400,00грн. заборгованості за відпущені товарно-матеріальні цінності, 168,91грн. пені, 472,80грн. інфляційних нарахувань, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2400,00грн. вартості автоматичного вимикача й 64,80грн. інфляційних нарахувань з покладенням на відповідача 26,68грн. судових витрат (в т.ч.24,65грн. витрат з держмита та 2,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В решті позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:

- при прийнятті рішення, господарським судом першої інстанції не враховано, що згідно Правил користування електричною енергією та Закону України "Про електроенергетику" припинення постачання електроенергії споживачу здійснюється тільки постачальником електроенергії з попередженням про це споживача не пізніше ніж за три робочі дні, а тому, самоправні дії відповідача по відключенню електроенергії, які суперечать вищеназваним нормативно-правовим актам, завдали збитків Приватному виробничо-комерційному підприємству "Будресурси", яке має право на їх відшкодування;

- суд не взяв до уваги пояснення представників інспекції "Держенергонагляд",                         ВАТ "Енергопостачальна компанія  "Житомиробленерго", інспекції з Держохоронпраці, які підтвердили неправомірність дій відповідача при знеструмленні бази                             ПКВП "Будресурси";

- навівши в своєму рішенні (стор.4 абз.2) пункт 17 "Умов проведення робіт в межах охоронних зон електричних мереж", який покладає на виконавця робіт, у разі пошкодження кабелю, обов'язок негайного повідомлення про це підприємства, яке експлуатує кабельні лінії, а також місцевих органів влади, місцевий господарський суд в абзаці 5 цієї ж сторінки поставив таке повідомлення в обов'язок не цегельного заводу, який пошкодив кабель, а власнику кабельної лінії - ПВКП "Будресурси" – який згідно названих "Умов" її експлуатує;

- акт від 28.11.2002р. суд не розцінив як доказ пошкодження кабельної лінії саме відповідачем, зіславшись на те, що акт не містить в собі таких умов, як дата робіт, місце пошкодження кабелю, інформації щодо дозволу на проведення робіт, однак, це твердження суду заперечується змістом самого акту, з якого вбачається, що земляні роботи, в результаті яких було пошкоджено кабель АВВГ 3х35+1х16, проводились відповідачем;

- як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній дозвіл на початок робіт, а ненадання відповідачем такого документа свідчить про те, що він неправомірно розпочав земляні роботи й пошкодив належну ПВКП "Будресурси" лінію живлення          КЛ-04 й той факт, що саме дії цегельного заводу призвели до пошкодження кабелю, є безспірним;

- суд неправильно встановив обставини, вважаючи, що позивач повинен був надати інформацію про порушення схем та несправність в роботі розрахункових систем і приладів обліку електроенергії, оскільки до 05.10.2004р. – дня знеструмлення бази - порушення схем та несправностей в роботі розрахункових систем і приладів обліку не відбувалось, а вже після цієї дати позивач звертався до постачальника електроенергії (ЖРЕМ ВАТ "Житомиробленерго"), про що свідчать два приписи від 05.10.2004р. та 20.10.2004р. про негайне відключення електропостачання ПВКП "Будресурси";

- з абзацу 8 стор.3 до абзацу 8 стор.4 в рішенні суду стверджується, що постачання електроенергії відбувалось у відповідності до укладеного договору між ПВКП "Будресурси" та ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" по підземній кабельній лінії, яка проходить по території ВАТ "Крошенський цегельний завод", в підтвердження чого ПВКП "Будресурси" було надано суду всі необхідні документи – акт розмежування балансової належності електромережі і експлуатаційної відповідальності сторін від 11.05.1999р.; акт від 28.11.2002р. між ВАТ "Крошенський цегельний завод" та                      ПВКП "Будресурси"; затверджена головою правління ВАТ "Крошенський цегельний завод" однолінійна схема ТП-115-630КВА; виконавча схема КЛ-04, живляча                        ПВКП "Будресурси" й погоджена ЖРЕМ 19.10.2000р., однак, абзацами 9,10 стор.4 судового рішення заперечується все вищенаведене й стверджується, що кабельна лінія, яка була прокладена повітряним шляхом, не могла бути допущена до експлуатації. Таким чином, в рішенні містяться два взаємовиключні висновки;

- суд з незрозумілих причин поклав на позивача обов'язок вжиття належних заходів для збереження кабелю, хоча згідно "Правил охорони електричних мереж" такий обов'язок покладається на підприємства, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, а власником землі, по якій проходить електромережа, являється відповідач.

Відповідач з апеляційною скаргою позивача не погоджується, вважаючи, що місцевим господарським судом повно та всебічно вивчено всі обставини спору та дано об'єктивну оцінку цим обставинам з врахуванням діючого законодавства (заперечення відповідача викладено у письмовому відзиві №52 від 13.02.2006р. на апеляційну скаргу, т.2 94-95).

За клопотанням позивача здійснювався запис розгляду справи за допомогою технічних засобів: Програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диску CD-R, серійний номер S/N-5068 101 LA50142.  

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення на їх підтвердження. Просить рішення господарського суду Житомирської області скасувати, як необґрунтоване й таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм чинного законодавства, та прийняти нове рішення – про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача з апеляційною скаргою відповідача не погоджується, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень й стверджуючи, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим і законним, в зв'язку з чим просить залишити його без змін.

В порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України для дачі пояснень по справі в судові засідання 11.04.2006р., 19.06.2006р., 03.07.2006р. та 12.07.2006р. викликались представники Житомирського району електромереж, Територіального управління "Держпромгірнагляд", Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, пояснення яких зафіксовано у протоколах судових засідань.

Заслухавши пояснення представників сторін, а також заступника начальника інспекції "Держенергонагляд" Савицького М.А., головного інженера Житомирського РЕМу Наталочкіна Ю.В., начальника територіального управління "Держпромгірнагляд" Яремчука Ю.І., начальника енергоінспекції Житомирського РЕМу Волобуєва Ю.О., розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана позивачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії регулюються Законом України від 16.10.1997р. №575/97-ВР "Про електроенергетику".

Як зазначено в ч.1 ст.26 цього Закону, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

20.09.2000р. за №566 між структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" - Житомирським районом електричних мереж та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Будресурси" було укладено договір на користування електричною енергією, відповідно до якого Житомирський РЕМ (за договором "електропостачальна організація") зобов'язалась забезпечувати ПВКП "Будресурси" (за договором "споживача") електричною енергією, а останнє, в свою чергу, своєчасно проводити оплату за використану електроенергію та виконувати інші умови договору (т.1 а.с.9-12).

В договорі адресою споживача зазначено: м.Житомир, вул.Щорса,203 (Танкістів,1).

Як вбачається з протоколу закріплення меж землекористування від 20.12.1999р., плану встановлених меж земельної ділянки, плану зовнішніх меж землекористування виконавчої схеми Кл-0,4 кв "ТП-115 – щит 0,4кв ПВКП "Будресурси" (т.2 а.с.26-31), земельна ділянка по вул.Танкістів,1, що надана ПВКП "Будресурси" в постійне користування для виробництва будівельних матеріалів згідно Державного акта на право постійного користування, виданого відповідно до рішення виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів №223 від 13.04.2000р. (т.2 а.с.26), межує із земельною ділянкою ВАТ "Крошенський цегельний завод".

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується і не спростовується сторонами у справі той факт, що по території ВАТ "Крошенський цегельний завод проходить кабельна лінія 0,4 кВт.

З актів розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності (т.1 а.с.153, т.2 а.с.12) вбачається, що кабельна лінія Кл-0,4кв знаходиться на балансі споживача, тобто ПВКП "Будресурси".

ПВКП "Будресурси" стверджує, що цегельний завод неправомірно розпочав земляні роботи й пошкодив належну ПВКП "Будресурси" лінію живлення Кл-04.  

Факт пошкодження електричного кабелю, вважає позивач, підтверджується актом, складеним 28.11.2002р.  керівниками ВАТ "Крошенський цегельний завод" та ПВКП "Будресурси" (т.1 а.с.34).

В зв'язку з цим, за твердженням підприємства, цегельним заводом було проведено новий кабель ПВКП "Будресурси"  по формовочному цеху і постачання  електроенергії йому (тобто ПВКП "Будресурси") здійснювалось від ТП-115 повітряним шляхом через  будівлі та споруди ВАТ "Крошенський цегельний завод", однак, 05.10.2004р. завод самовільно, в порушення Закону України "Про електроенергетику" та п.8 Правил користування електричною енергією, не повідомивши про це                            ПВКП "Будресурси", відключив останнього від трансформаторної підстанції (ТП-115), розташованої на території цегельного заводу і від якої живився позивач на підставі укладеного з Житомирським районом електромереж договору, чим завдав підприємству значних збитків.

Позивач вказує на те, що, у відповідності до п.п. 8.2-8.11 Правил користування електричною енергією, постачання електроенергії може бути припинене тільки постачальником, тобто Житомирським РЕМом, а припинення електроенергії іншими організаціями, цегельним заводом, зокрема, є порушенням Правил користування електричною енергією та Закону України "Про електроенергетику”.

В зв'язку з цим, як зазначає позивач, постачальник електричної енергії не несе відповідальності за припинення постачання, оскільки таке припинення відбулося в результаті протиправних дій третіх осіб, тобто ВАТ „Крошенський цегельний завод”.

Наведене, на думку підприємства, дає йому право на відшкодування збитків згідно із законодавством України.

12.05.2005р. Приватне виробничо-комерційне підприємство "Будресурси" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Крошенський цегельний завод" про стягнення з останнього 85184,30грн., серед яких 43865,00грн. – п'ятикратна вартість електричної енергії, недовідпущеної внаслідок переривання відповідачем електропостачання, 13742,00грн. збитків, 19992,00грн. моральної шкоди, 2400,00грн. боргу по накладній №135 від 20.08.2003р., 168,91грн. пені за невиконання зобов'язань по оплаті боргу за період з 28.08.2003р. по 29.02.2004р., 472,80грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2003р. по лютий 2005р., 4543,54грн. вартості робіт на заміну лінії Кл-04.

Позивач стверджує, що вину відповідача в пошкодженні кабелю та у знеструмленні ПВКП "Будресурси" підтверджують однолінійна схема ТП-115-630 КВА, затверджена головою правління ВАТ "Крошенський  цегельний завод" 28.10.2003р., на якій відображена схема підключення ПВКП "Будресурси"; однолінійна схема електропостачання ПВКП "Будресурси" від 20.09.2000р.; акт про перевірку режиму споживання цегельним заводом  електроенергії, складений 05.10.2004р. інспекцією по Енергонагляду; акт інспекції по Енергонагляду від 20.10.2004р., де цегельному заводу вказано на порушення Правил користування електроенергією; акт від 28.11.2002р.                (т.1 а.с.38-39,30,31,34).

Обраховуючи п'ятикратну вартість недовідпущених за 5 місяців з моменту знеструмлення 27059тис.КВТ/год. електричної енергії, позивач керувався п.9.6 Правил користування електричною енергією.

До складу збитків в сумі 13742,00грн. позивач, з посиланням на ст.25 Закону України "Про електроенергетику", ст.113 Кодексу законів про працю України, включив втрати внаслідок вимушених простоїв у роботі підприємства протягом 5-ти місяців, а саме нарахування по заробітній платі працівників, які не працювали у цей період.

В підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача понесених витрат зі сплати вимушеного простою, позивач надав копії наказів про прийняття працівників на роботу (т.1 а.с.91-97), відомостей на виплату заробітної плати за період з жовтня 2004р. по квітень 2005р. (т.1 а.с.100-129), розрахунково-платіжних відомостей ПВКП "Будресурси" за жовтень 2004р. - лютий 2005 року (т.1 а.с.130-147).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 19992,00грн., позивач зазначив, що протиправні дії відповідача фактично зруйнували структуру роботи ПВКП "Будресурси" і призвели до втрати підприємством можливості відповідати за укладеними угодами та укладати нові. Розмір моральної шкоди позивач обчислив, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати всього штату працівників підприємства за 3 місяці (6664,00грн. (фонд оплати праці за місяць) х 3міс. = 19992,00грн.).

За твердженням позивача, відповідачу по накладній №135 від 20.08.2003р.              (т.1 а.с.25) було відпущено головний автомат для ТП-115, вартість якого (2400,00грн.) відповідач не оплатив, в зв'язку з чим за період з 28.08.2003р. по 29.02.2004р. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 168,91грн. за прострочення платежу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (2*7%=14%), а також втрати від інфляції в сумі 472,80грн. за період з вересня 2003р. по лютий 2004р.

Крім того, позивач стверджує, що на відновлення (заміну) кабелю Кл 04 КВ, який пошкодив відповідач, згідно акта, складеного Житомирським РЕМом (т.1 а.с.35), слід виконати роботи вартістю 4543,54грн., які позивач і просив стягнути з відповідача.

Відповідач з вимогами позивача не погодився, зазначивши у відзиві №105 від 14.06.2005р. на позовну заяву (т.1 а.с.56-57), що позивач використовує технологічне обладнання (ТП-115) цегельного заводу і безоплатно отримує електричну енергію, не оформивши договір на спільне використання технологічних мереж, який, відповідно до п.п.24,25 ст.1 Закону України "Про електроенергетику", повинен бути укладений між енергопостачальною організацією (Житомирським РЕМом Відкритого акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго"), основним споживачем (ВАТ "Крошенський цегельний завод") і субспоживачем (ПВКП "Будресурси").

Мотивуючи свої дії по відключенню лінії електропередач позивача від ТП-115, відповідач зазначив, що вчинив це з метою запобігання на підприємстві нещасних випадків, оскільки позивач порушив Правила улаштування електроустановок, проклавши від ТП-115 до свого підприємства силовий кабель-04 КВ напругою 380 Вт повітряним шляхом, що являє собою підвищену небезпеку, оскільки могло призвести до закорочення та ураження струмом працівників підприємства.

Факт порушення позивачем Правил улаштування електроустановок та Правил техніки безпеки при прокладенні кабельної лінії Кл-04 КВ, за твердженням відповідача, підтверджується відповіддю прокуратури м.Житомира №1466вх/16, листом Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Житомирській області за №030/471 від 04.11.2004р., листом Житомирського району електричних мереж №2381 від 09.12.2004р. (копії яких надані відповідачем,                  т.1 а.с.63-65), а також фотознімками, на яких зафіксовано прокладення кабелю повітряним шляхом (т.1 а.с.66-69).

Крім того, у доповненнях №107 від 12.07.2005р. до відзиву на позов                         (т.1 а.с.187-188) відповідач зазначив, що після пошкодження кабелю, що зафіксоване в листопаді 2002 року, позивач, у відповідності до укладеного з Житомирським РЕМом договору №566 від 20.09.2000р., повинен був звернутись до постачальника електроенергії (Житомирського РЕМу) для встановлення причин пошкодження кабелю та із заявкою на проведення його ремонту, а не самовільно, з грубим порушенням правил користування електроенергією, прокладати тимчасову кабельну лінію.

Відповідач також вважає, що акт від 28.11.2002р., на який посилається  позивач, не доводить вину цегельного заводу у пошкодження кабелю, оскільки в ньому лише зафіксовано факт пошкодження кабелю і знеструмлення ПВКП "Будресурси", але ким саме, де і за яких умов це було здійснено в акті не зазначено (заперечення відповідача, т.2 а.с.48-52).

Відсутність такої вини, за твердженням відповідача, виключає право позивача на стягнення збитків і моральної шкоди.

Не визнає відповідач і вимогу позивача про відшкодування п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії, посилаючись на те, що правом нараховувати такі стягнення володіє лише постачальник електроенергії, тобто Житомирський РЕМ, а також не погоджується й з вимогою про стягнення з цегельного заводу 4543,54грн. вартості усунення пошкодження кабельної лінії, стверджуючи, що позивач не довів належними доказами, що з вини заводу він поніс такі затрати.

Відповідач визнав лише борг в сумі 2400,00грн. за отриманий по накладній №135 від 20.08.2003р. товар.

Заявою №43 від 12.07.2005р. (т.1 а.с.181-182) позивач змінив та уточнив розмір позовних вимог й просив стягнути на його користь з відповідача 80357,00грн. п'ятикратної вартості недовідпущеної у період з жовтня 2004р. по липень 2005р. електроенергії, 19140,00грн. моральної шкоди, 13515,42грн. збитків, завданих внаслідок вимушеного простою підприємства, 2400,00грн. боргу по накладній №135 від 20.08.2003р., 168,91грн. пені за невиконання зобов'язань, 472,90грн. інфляційних нарахувань, а також поставив вимогу про зобов'язання відповідача усунути пошкодження кабельної лінії Кл-04 (вартість робіт на усунення пошкодження 4543,54грн.).  

В заявах №61 від 21.09.2005р. та №69 від 24.10.2005р. (т.2 а.с.1-2,21-22) про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача ще 22668,00грн. п'ятикратної вартості недовідпущеної за серпень –жовтень 2005 року електроенергії.

Факт недовідпуску електроенергії позивач підтверджує актами, що складені за участю представників Житомирського РЕМу та представника позивача (т.1 а.с.32, 184; т.2 а.с.4, 24).

Вказані вище заяви прийняті місцевим господарським судом, оскільки право позивача на збільшення розміру позовних вимог закріплене в ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.

За твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, 05.10.2004р., Відкрите акціонерне товариство "Крошенський цегельний завод” відключив                         ПВКП "Будресурси" від трансформаторної підстанції ТП-115, чим знеструмив вказане підприємство.

Ставлячи вимогу про стягнення з відповідача 103028,05грн. п'ятикратної вартості недовідпущеної у період з жовтня 2004р. по жовтень 2005 року, внаслідок відключення, електроенергії, позивач не врахував, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 "Правила користування електричною енергією", які визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій і є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, здійснюючих виробництво, передачу та постачання електричної енергії, надають споживачеві право на стягнення фінансової санкції у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання (не передбаченого умовами договору) постачання електричної енергії внаслідок дій (бездіяльності) постачальника електричної енергії (п.9.4, п/п. 12 п.11.1 Правил).

Постачальником електричної енергії для ПВКП "Будресурси" являється не відповідач, а ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" в особі Житомирського РЕМу згідно укладеного між ними договору №566 від 20.09.2000р.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з цегельного заводу 103028,05грн. п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає правових підстав і для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 13515,42грн. збитків, завданих внаслідок вимушеного простою підприємства, та 19140,00грн. моральної шкоди, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., що набрав чинності з 01.01.2004р., передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів і цей захист може бути здійснений, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (ч.3 ст.147 Господарського кодексу України).

При цьому, ч.2  ст.224 Господарського кодексу України розуміє під збитками витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічну норму закріплено в Цивільному кодексі України від 16.01.2003р., діючого з 01.01.2004р., де в ст.22 зазначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України включає до складу збитків, які підлягають відшкодуванню  особою, яка допустила господарське правопорушення, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала   збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч.2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи спір про відшкодування збитків, необхідно враховувати, що право на відшкодування збитків в особи виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Для настання у іншої особи кореспондуючого праву на відшкодування збитків обов'язку відшкодувати такі збитки необхідна наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності.

Виходячи з наведеного, а також правила ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка розподіляє між сторонами у справі обов'язок доказування і подання доказів, в залежності від того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення, обов'язком позивача є доведення наявності збитків, вини відповідача в їх спричиненні, безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями останнього та самими збитками.

Предметом доведення, крім наявності самого факту моральної шкоди, підлягає доказуванню її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Проте, обставини справи свідчать про відсутність складових правопорушення: вини відповідача, як заподіювача збитків, протиправної поведінки в діях заподіювача збитків, причинного зв'язку між збитками та неправомірною поведінкою заподіювача, що, в свою чергу, звільняє його від обов'язку відшкодувати позивачу майнову шкоду.

Так, в акті від 28.11.2002р. (т.1 а.с.34), на який посилається позивач як на доказ вини відповідача у пошкодженні кабельної лінії Кл-0,4кв, зазначено, що при виконанні робіт на території цегляного заводу було пошкоджено електричний кабель                       АВВГ  3*35+1*16, чим знеструмлено підприємство "Будресурси".

Крім того, як вказано в акті, до усунення пошкодження цегельним заводом, подача напруги буде здійснюватись по тимчасовій схемі через будівлю шихтозапасника.

Виходячи із цього, позивач зробив висновок, що земляні роботи проводились саме відповідачем, і кабель АВВГ 3х35+1х16 в результаті  виконання цих робіт було пошкоджено також ним.

Однак, в акті від 28.11.2002р. про те, що роботи, виконувались безпосередньо відповідачем, як і те, що кабель був пошкоджений ним же, прямо не зазначено.

Вказівка на те, що усунення пошкодження має бути здійснене цегельним заводом, також не є беззаперечним свідченням того, що земляні роботи проводились саме відповідачем, а лише вказує на суб'єкта виконання робіт по усуненню пошкодження лінії.

Інформацію про те, коли саме проводилися земляні роботи, місце пошкодження кабелю акт від  28.11.2002р. не містить.

Печатками підприємств, за участю яких було складено даний акт, останній не скріплений, що ставить під сумнів достовірність і юридичну силу цього документа.

Законом України "Про електроенергетику" визначено обов'язок споживача енергії додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії (ч.2 ст.26 Закону).

Забезпечення безпечної експлуатації енергетичних установок споживача та  їх належного технічного стану покладається, згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", на споживача.

Правила користування електричною енергією також встановлюють обов'язок споживача електричної енергії додержуватись вимог нормативно-технічних  документів та умов договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та струмоприймачів (п.11.2  розділу 11 "Права та обов'язки споживачів електричної енергії" Правил).

В пункті 9 договору №566 від 20.09.2000р., укладеного між Житомирським РЕМом та ПВКП "Будресурси" визначено, що межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок та клас напруги споживача визначається актом розмежування балансової належності електромереж (експлуатаційної відповідальності сторін), який є додатком №8 до договору.

В акті розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності (т.1 а.с.153) зазначено, що споживач, тобто ПВКП "Будресурси", несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію Кл-0,4, внутрішніх мереж, обладнання від нижніх губок РУ-0,4 від ТП-115.

Актом (т.2 а.с.12), про який йшлося вище, також встановлено відповідальність споживача електроенергії (ПВКП "Будресурси") за технічний стан та експлуатацію кабелю живлення  0,4кв і всієї внутрішньої електромережі.

За змістом пунктів 11.2, 11.3 розділу 11 Правил обов'язком споживача електроенергії є своєчасне вжиття відповідних заходів для усунення виявлених порушень; оперативне повідомлення органів Держенергонагляду України, Держнаглядохоронпраці України, постачальника електричної енергії та електропередавальної організації, відповідно до їх повноважень, про порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, несправності в роботі автоматизованих систем обліку і розрахункових засобів обліку; порушення, які пов'язані з відключенням ліній живлення, пошкодженням  основного устаткування, тощо.

Обов'язок ПВКП "Будресурси" оперативно оповіщати електропостачальну організацію про порушення схем обліку та несправність в роботі розрахункових систем і приладів обліку електроенергії закріплено в пункті 4.6 укладеного між Житомирським РЕМом та ПВКП "Будресурси" договору №566 від 20.09.2000р.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач виконав свій передбачений законодавством та договором обов'язок щодо негайного повідомлення відповідних органів про пошкодження в процесі виконання земляних робіт підземної кабельної лінії, яке призвело до порушення схеми обліку розрахункового обліку електроенергії.

Твердження позивача про те, що до 05.10.2004р. – дня знеструмлення бази - порушення схем та несправностей в роботі розрахункових систем і приладів обліку не відбувалось, в зв'язку з чим не було і підстав для звернення до відповідних органів, суперечать обставинам справи, оскільки факт пошкодження кабельної лінії було виявлено, як зазначалося вище, в листопаді 2002 року.

Матеріали ж справи свідчать про те, що позивач інформував уповноважені органи про пошкодження своєї кабельної лінії лише в 2004 році (лист ПВКП "Будресурси" №66 від 25.10.2004р., адресований начальнику інспекції Держенергонагляду, а також лист позивача №77 від 14.12.2004р., адресований прокурору м.Житомира, т.1 а.с.15,19).

Позивач вважає, що місцевий господарський суд безпідставно поклав на нього обов'язок вжиття належних заходів для збереження кабелю.

При цьому, позивач зазначає, що згідно "Правил охорони електричних мереж", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р. №209, такий обов'язок покладається на підприємства, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, а власником землі, по якій проходить електромережа, являється відповідач.

Однак, позивач не взяв до уваги, що пункт 3.1 "Правил користування електричною енергією" передбачає встановлення межі експлуатаційної відповідальності між споживачами і електропередавальною  організацією (основним споживачем) за стан і обслуговування суміжних електроустановок.

Згідно цього пункту межа експлуатаційної відповідальності фіксується  в  акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

В акті ж розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності (т.1 а.с.153), про що йшлося вище, визначена відповідальність                      ПВКП "Будресурси" за технічний стан і експлуатацію Кл-0,4.

Крім того, не менш важливими, в такому випадку, є й положення Закону України "Про електроенергетику" (ч.3 статті 26) та "Правил користування електричною енергією" (п.11.2 розділу 11 "Права та обов'язки споживачів електричної енергії").

Як вже зазначалося, позивач стверджує, що в зв'язку із пошкодженням кабелю АВВГ 3х35+1х16, цегельний завод тимчасово проклав новий кабель від ТП-115 до ПВКП "Будресурси" повітряним шляхом через будівлі та споруди (лист позивача №66 від 25.10.2004р., т.1 а.с.15).

Доводи відповідача є протилежними. Зокрема, у відзиві №105 від 14.06.2005р. на позов, доповненні до відзиву на позов (т.1 а.с.56-57,187-188) відповідач зазначив, що з вимогою щодо усунення недоліків при прокладенні силового кабелю лінії КЛ-0,4 кв від ТП-115 звертався до позивача, з чого випливає, що тимчасове прокладення  кабелю Кл-0,4 кв здійснене позивачем.

Втім, позивач не спростовує того факту, що прокладений по землі, дахах приміщень, через вікна будівель із склоблоків, по стінах приміщень до ТП-115 кабель належить йому.

Як передбачають Правила улаштування електроустановок, проектування і спорудження кабельних ліній має здійснюватися на основі техніко-економічних розрахунків з врахуванням розвитку мережі, відповідальності і призначення лінії, характеру траси, способу прокладки, конструкції кабелів і т.д.

Правила улаштування електроустановок ставлять певні вимоги щодо прокладення повітряних кабельних ліній горизонтально та вертикально по конструкціях, стінах, перекриттях і т.п.

Зокрема, зовнішні електроустановки мають бути прокладені безпосередньо по поверхнях стін, стель, на струнах, полосах та інших несучих конструкціях в неметалевих та металевих оболонках.

Проте, матеріалами справи стверджується, що кабельна лінія, яка живила ПВКП "Будресурси" до моменту відключення, була прокладена з порушенням правил безпеки.

Так, у відповідь на запит позивача, Державна інспекція з енергетичного нагляду та режимами споживання електричної і теплової енергії в Житомирській області листом №030/471 від 04.11.2004р. (т.1 а.с.16) роз'яснила підприємству його обов'язок, передбачений п.11.2 "Правил користування електричною енергією" та договору №566 від 20.09.2000р., щодо забезпечення належного технічного стану своїх електроустановок та електромереж, а також зазначила, що станом на 01.11.2004р. технічний стан живлячої ПВКП "Будресурси" кабельної лінії КЛ-0,4 кВ від трансформаторної підстанції ТП-115 не відповідає вимогам Правил улаштування електроустановок (п.п. 3.1.32, 2.3.11, 2.3.27) із вказівкою на те, що приведення стану вищевказаної КЛ-0,4 кВ у відповідність вимогам Правил улаштування електроустановок повинно бути здійснене власником мереж за рахунок організації, дії якої привели до пошкодження КЛ (п.11.1 "Правил користування електричною енергією").

В листі (т.1 а.с.200), адресованому Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Житомирській області голові правління АТВТ "Крошенський цегельний завод" у відповідь на запит №115 від 27.07.2005р., також підтверджено, що  кабельна лінія, яка живить ПВКП "Будресурси", прокладена від ТП-115 з порушенням Правил улаштування електроустановок та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (п.Е.2.3.1, Е.2.3.2).

Позивач ставить під сумнів достовірність зазначеного листа, вказуючи у заяві №26 від 05.07.2006р., що даний лист дає неправдиву оцінку законності дій ПВКП "Будресурси", Житомирського РЕМу при електропостачанні підприємства "Будресурси" та Крошенського цегельного заводу при знеструмленні підприємства-позивача, а також протирічить листу №030/471 від 04.11.2004р. та поясненням заступника начальника інспекції Савицького М.А.

Крім того, позивач стверджує, що вищевказаний лист не може бути належним доказом, оскільки його не зареєстровано, підтвердженням чому є відсутність реквізитів на ньому. Про наведене позивач проінформував начальника Державної інспекції з енергонагляду (лист №25 від 04.07.2005р.), заявивши клопотання про службове розслідування з приводу складання цього листа.

Проте, посадова особа, яка підписала лист (т.1 а.с.200), оригінал якого оглядався в судовому засіданні 12.07.2006р., підтвердила достовірність викладеної у ньому інформації, а тому, відсутність вихідних реквізитів на листі цієї інформації не спростовує.

Заступник начальника інспекції "Держенергонагляд" Савицький М.А. в судовому засіданні, яке відбулося 19.06.2006р., пояснив, що відновлення пошкодженої лінії може бути здійснене в самостійному порядку, без втручання представників інспекції з енергонагляду, й зазначив про можливість тимчасового прокладення кабелю, однак, наголосив на тому, що таке прокладення повинне відповідати нормативним документам.

Оскільки Закон України "Про електроенергетику" (ч.3 статті 26) та "Правила користування електричною енергією" (п.11.2 розділу 11 "Права та обов'язки споживачів електричної енергії"), а також акт розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності (т.1 а.с.153), покладають на ПВКП "Будресурси" відповідальність за технічний стан і експлуатацію Кл-0,4, дії відповідача по відключенню кабельної лінії, прокладеної з порушенням встановлених правил, не можна вважати винними, оскільки таке відключення в даному випадку було зумовлене недопущенням виникнення небезпечних для життя працюючих на території заводу ситуацій.

З врахуванням вищенаведеного, безпідставною є й вимога позивача про зобов"язання відповідача усунути пошкодження в натурі, тобто прокласти такий же кабель АВВГ 3х35+1х16, який було пошкоджено в листопаді 2002 року, або стягнути з відповідача втрати в сумі 4543,54грн., які необхідно понести в зв"язку з прокладенням такого кабелю.

Невжиття позивачем заходів до відновлення кабельної лінії, пошкодженої в 2002 році, що зафіксовано в акті від 28.11.2002р., призвело до ситуації, яка склалася в 2004 році внаслідок відключення відповідачем кабелю Кл-0,4 Кв.

Не доведено позивачем належними доказами вини відповідача у приниженні ділової репутації ПВКП "Будресурси", втрати клієнтів та інших обставин, з якими пов'язане порушення немайнових прав підприємства.

Вимога ж позивача про стягнення з ВАТ "Крошенський цегельний завод" 2400,00грн. боргу за поставлений заводу автоматичний вимикач є обґрунтованою та правомірною, оскільки факт відпуску відповідачу автоматичного вимикача вартістю 2400,00грн. підтверджується накладною № 135 від 20.08.05. та довіреністю № 676712 (т.1 а.с.25) і не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідач у запереченнях на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.48-52) визнав існування у нього боргу в сумі 2400,00грн. перед позивачем.

Частина 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо строк (термін)  виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявні копії двох претензій: №79 від 04.01.2005р. та №19 від 22.03.2005р. (т.1 а.с.28,21), в яких позивач ставив відповідачу вимогу про сплату боргу в сумі 2400,00грн.

Як вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.29), перша претензія за №79 від 04.01.2005р. була  вручена відповідачу 11.01.2005р.

Таким чином, починаючи з 11.01.2005р. у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо сплати боргу в сумі 2400,00грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення.

З врахуванням наведеного, правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат за період з січня 2005 року по жовтень 2005року, розмір яких, згідно виконаного господарським судом першої інстанції перерахунку, склав 64,80грн.

В частині стягнення 408,00грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2004 року по грудень 2004р. (включно) місцевий господарський суд цілком законно відмовив з посиланням на їх необґрунтоване нарахування.

Судова колегія погоджується й з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 168,91грн., нарахованої позивачем за період з 28.08.2003р. по 29.02.2004р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (2*7%=14%), оскільки, як правильно встановив суд, Закон України від 22.11.1996р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками  та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тобто застосування до відповідача санкції у вигляді пені за несвоєчасно проведені розрахунки можливе лише у разі обумовлення цього сторонами в договірному порядку.

Проте, правовідносини між сторонами у справі не ґрунтуються на договорі, а тому і вимога позивача про стягнення пені є безпідставною.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, перевіривши доводи сторін, давши цим доводам правову оцінку, з'ясувавши та оцінивши обставини, що мають значення для справи, а також наявні в матеріалах справи докази, цілком правомірно прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі 2464,80грн., з яких 2400,00грн. - вартість автоматичного вимикача, 64,80грн. інфляційних нарахувань та відмову в решті позовних вимог.

Рішення господарського суду Житомирської області від 16.11.2005р. у даній справі слід залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування – без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 листопада               2005 року у справі №12/1260 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будресурси" (м. Житомир) - без задоволення.

2. Матеріали справи №12/1260 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Шкляр Л.Т.  

 Віддрук.4 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд