Рішення

від 21.12.2006 по справі 22/430-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/430-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.06р.

Справа № 22/430-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів ", м.Нікополь 

до  1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", м.Дніпропетровськ

     3. Закритого акціонерного товариства  "Макіївкокс", м. Макеївка 

про стягнення в розмірі 5382,40 грн.

Суддя  Пуппо Л.Д.

Представники:

  Від  позивача: Бойко Н.Л. - юр

Від відповідача-1: Шляєв І.В. - юр

Від відповідача-2: Сакало А.А. - представ.

Від відповідача-3: не з'явився 

СУТЬ СПРАВИ

Позивач просить стягнути 5382 грн. 40 коп. шкоди від недостачі горішку коксового за залізничним накладними №№ 52536289, 52536713, 52536204, 52536714.

Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на пропуск відносно нього строку позовної давності.

Відповідач-2 позов не визнав, посилаючись на відсутність вини.

Відповідач-3 позов не визнав, посилаючись на об'єднання в одному позові декілька вимог і договорів; просить про застосування строку позовної давності у відповідності зі статтею136 Статуту залізниць України.

ВСТАНОВЛЕНО

За накладною №52536204 у вагоні 66066010 від відповідача-3 на адресу позивача надійшов горішок коксовий, в накладній відправником вказана його маса 44700 кг.

За положеннями статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача  під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

1.  05.11.05. на станції призначення Нікополь по заявці одержувача здійснене зважування вантажу, в результаті якого у порівнянні з масою, вказаною відправником у накладній 52536204, вантажу у вагоні 66066010 виявилося на 1800 кг менше. Навантаження правильне, рівномірне з шапкою 20 см. Слідів втрати вантажу не виявлено. Люки, двері вагону щільно зачинені, витікання вантажу не було. Акт складено у відповідності з Правилами складання актів.

З огляду на викладене при умові справного перевезення суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню за рахунок відправника, який навантажив вантаж у спірний вагон не в тій кількості, яку зазначив в накладній.

Вина відповідача-2 не вбачається. Щодо перевізника, то у відповідності зі статтею 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

В цій части ні позов підлягає задоволенню в сумі 1027 грн. 45 коп., пропорційно судові витрати.

2.  У доповненні до акту 18719 станції Запоріжжя-Ліве від 05.11.05. щодо поглиблень, на станції Нікополь 06.11.05. складений комерційний акт БН 743546/275, в якому у вагоні 65343766 зафіксована недостача 3200 кг вантажу при наявності поглиблень на його поверхні. Акт складено у відповідності з Правилами складання актів.

3.  У доповненні до акту 18982 станції Запоріжжя-Ліве від 11.11.05р. щодо поглиблень, на станції Нікополь 12.11.05. складено комерційний акт БН 743553/282, в якому у вагоні 67670174 зафіксована недостача 2400 кг вантажу при наявності поглиблень на його поверхні. Акт складено у відповідності з Правилами складання актів.

4.  У доповненні до акту 18983 станції Запоріжжя-Ліве від 11.11.05. щодо поглиблень, на станції Нікополь 12.11.05. складено комерційний акт БН 743555/284, в якому у вагоні 66763319 зафіксована недостача 1600 кг вантажу при наявності поглиблень на його поверхні. Акт складено у відповідності з Правилами складання актів.

З комерційних актів по 4 останнім вагонам вбачається вина перевізника в недостачі. До перевезення вантаж прийнятий без зауважень, а до одержувача він надійшов зі слідами доступу до нього і недостачею, то у відповідності зі   статтею 110 Статуту відповідальність за недостачу повинна бути покладена на перевізника. Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  

Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

Звертаючись до суду з даним позовом 02.11.06. про стягнення грошових коштів за документами, складеними в листопаді 2005 року, позивач  цей строк пропустив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Вина решти відповідачів з матеріалів справи не вбачається.

Щодо порушень позивачем правил поєднання вимог або об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, то при призначенні до розгляду позовної заяви суд не вбачав, що це перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Щодо строку позовної давності, то положення, викладене в статті 136 Статуту, стосується лише залізниці.

Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134,136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ВИРІШИВ

                                Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс»м.Макіївка на користь Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»м.Нікополь 1027 грн. 45 коп. основної суми, 19 грн. 47 коп. державного мита, 22 грн. 53 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В решті вимог і в позові до решти відповідачів відмовити.

Суддя

 Л.Д. Пуппо

Рішення підписано      31.08.09 р.