Рішення

від 24.09.2007 по справі 22/258-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/258-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.07р.

Справа № 22/258-07

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь 

до  Відповідача-1:Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

        Відповідача-2: Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод",  м.Макіївка 

про стягнення  2800,16 грн.

Суддя Пуппо Л.Д.

Представники :

Від позивача: Жарінова І.Ю.- дов.№16-4016 від 20.02.07

Від відповідача-1:  Селяков І.В. № 785 від 20.07.07

Від відповідача-2: Співак О.Є., до. Від 02.08.06 № 0109/152

СУТЬ СПРАВИ

Позивач просить стягнути з відповідачів 2800 грн. 16 коп. шкоди від недостачі  коксового дріб'язка за залізничною накладною № 48549259.

Перший відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відправником навантажено вантаж у несправний вагон та пропущення відносно нього шестимісячного строку позовної давності.

Другий відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини у недостачі.

ВСТАНОВЛЕНО

Накладна –основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Згідно вказаній накладній на адресу позивача від ЗАО "Макіївський металургійний завод" у вагоні № 64994072   прибув коксовий дріб'язок  за вагою і навантаженням останнього, в накладній відправником вказана його маса  48600кг.

Уклавши з залізницею договір перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом залізниць України  (далі - Статут), щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

У доповнення до акту №18175 станції Запоріжжя Ліве від 27.08.06. щодо поглиблення та усунення течі, на   станції  Нікополь  28.08.06. складено комерційний акт БН 749595/221, в якому зазначено, що після зважування у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній, вантажу у вагоні виявилося на 5900 кг менше.  Навантаження нижче рівня  бортів на 10-30см, пагорбкоподібне, маркування вапном, між 6,7 люками порушено маркування, відсутні армовані листи,  поглиблення довжиною 150см, шириною 280см, глибиною по всі висоті  навантаження, щілина закладена ганчіркою, двері зачинені, витікання вантажу немає.  Акт складений у відповідності з Правилами складання актів.

До справи доданий акт №9 про технічний стан спірного вагону, в якому  зафіксовано, що між 6-7 люками відсутні армовочні листи, зазор закладений ганчір'ям. Причина виникнення несправності –старий знос. Можлива втрата вантажу мілкої фракції.

Як вбачається із зазначених вище актів вагон був несправний, несправності носили старий характер.  

За положеннями статті 31 Статуту залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні до перевезення відповідного вантажу вагони.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, і у разі невідповідності вагону для перевезення вантажу він мав право відмовитися від вагону.

При визначенні справності вагонів встановлюється справність як в технічному, так і в комерційному відношенні. Технічно справні вагони повинні задовольняти вимоги правил технічної експлуатації. Комерційна справність –це такий стан вагонів, який забезпечує збереження вантажів, які перевозяться. Придатність рухомого складу для перевезення даного вантажу в комерційному відношенні означає таку його справність, від якої залежить забезпечення збереження конкретного вантажу.

Враховуючи викладене відповідальність за недостачу вантажу слід покласти пропорційно на першого і другого відповідачів, які порушили вимоги статті 31 Статуту, а саме, перевізник подав під завантаження  технічно несправний вагон, а вантажовідправник навантажив вантаж у вагон, не перевіривши його у комерційному відношенні.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  

Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

Звертаючись до суду з даним позовом 16 липня 2007 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними в серпні 2006 року, позивач  цей строк пропустив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Стягненню з другого відповідача підлягають 1400 грн. 08 коп., пропорційно судові витрати.

 Керуючись статтями 52, 110,  129, 134, 136 Статуту залізниць України, статтею 267, 1166 Цивільного кодексу України, статтями  44, 49, 82-85, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                ВИРІШИВ

          Позов задовольнити частково.          

        Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод",  м. Макіївка    на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь 1400  грн. 08 коп. основної суми, 51 грн.  державного мита,  59 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

        В решті вимог  і в позові до першого відповідача відмовити.

Суддя                                                                               Л.Д.Пуппо

Рішення підписано 27.08.09.