Постанова

від 06.03.2007 по справі 14/47-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/47-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 березня 2007 р.                                                                                Справа № 14/47-07

          Господарський суд Вінницької області у складі судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача      -     Мазуренко А.Ф., за довіреністю

відповідача  -    Карнаух П.Є., директор

Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100) до Дочірнього підприємства "Газбуд" (смт Оратів, Вінницька область,22600)  про стягнення  4661,9 грн.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов про стягнення  4661,9 грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робоче місце, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем не  було  створено жодного робочого місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу по 4661,9 грн. за кожне незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку середньорічної зарплати одного працівника.

Відповідач в судовому  засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях №22 без дати (супровідний лист №23 від 26.02.07).

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до поданої статистичної звітності відповідача загальна чисельність працюючих на підприємстві  відповідача у 2005 році становила 21 особу. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 1 робоче місце.

Як  вбачається  з матеріалів справи, зокрема  зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ, на підприємстві не працевлаштовано жодного інваліда.

Крім того, відповідно до наданого позивачем звіту форми 3-ПН, останній не повідомляв центр зайнятості  про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів. Так, в графі "Наявність вільних робочих місць (вакантних посад), чол.", а саме в колонці 4 "із. гр. 2 категорії громадян відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти, інваліди" зазначеного звіту  відсутня відмітка про вакантні робочі місця для інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Розмір відшкодувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві, яка визначається діленням суми виплаченої заробітної плати на підприємстві за рік на середньооблікову чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному  підприємстві у 2005 році становила 4127,27 грн. Враховуючи, що відповідачем не створено жодного робочого місця для інвалідів, відшкодуванню підлягає  заборгованість в сумі  4661,9 грн.

                    Посилання відповідача на те, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати строки визначені ст. 250 ГК України, оскільки редакція ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в частині не застосування строків, визначених ст. 250 ГК України, набула чинності з 1 січня 2006 р. і поширюються тільки на ті правовідносини, які виникли з 1 січня 2006 р., у зв'язку з чим позивачем пропущено шестимісячний строк для притягнення відповідача до відповідальності, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, а тому відхиляються з наступних підстав.  

                              Як вбачається з вищевказаної статті Господарського кодексу України, останньою регулюється строки застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

                              Отже, вказаною нормою встановлено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, тоді як відділення Фонду соціального захисту інвалідів правом застосовувати адміністративно-господарські санкції не наділене.

                              Так, відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.  

                              Крім того, як вбачається зі змісту абзацу другого п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), завданням Фонду є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідно п.п. 3 п. 4 вищеназваного Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені. Згідно з п.п. 3 п. 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

          Таким чином, аналіз зазначених положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів дає підстави зробити висновок про те, що адміністративно-господарські санкції за нестворення робочих місць для інвалідів розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно, обов'язок їх сплати випливає безпосередньо з закону і не потребує прийняття контролюючим органом відповідного рішення, тоді як Фонд соціального захисту інвалідів лише вчиняє дії спрямовані на стягнення вказаних санкцій, в тому рахунку і в судовому порядку, що відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є його правом.

          Разом з тим,  в самому Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, зокрема в ч.4 ст. 20, прямо зазначено, що до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог в сумі 4661,9 грн.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Газбуд" (вул. Леніна, 90, смт Оратів, Вінницька область, 22600, код ЄДРПОУ 30067195) 4661,9 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят одна грн. дев'яносто коп.) штрафних санкцій на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13308892).

      3.           Постанову направити сторонам.

                    Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 12.03.07

Суддя                                                    Залімський І.Г.