Ухвала

від 27.08.2009 по справі 6/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а            тел.: 61-72-21

УХВАЛА

"27" серпня 2009 р.                                                                 Справа № 6/166

Суддя господарського суду Закарпатської області І.В. Івашкович, розглянувши  матеріали справи за заявою Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі,смт.Міжгір”я

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім..Шевченка,с.Репинне,Між гірського району

про банкрутство

за участю представників:

від кредитора Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі –Ленчур Ю.Ю.,головний спеціаліст-юрисконсульт ,довіреність №4943/07 від 11.12.06

ліквідатор –арбітражний керуючий Воронцов Ю.М.

         У судовому засіданні 14.08.09 за участю представників: кредитора Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі –Ленчур Ю.Ю., головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність №4943/07 від 11.12.06; ліквідатора-арбітражного керуючого Воронцова Ю.М.; гр. Мишанича В.М., оголошувалась перерва до 27.08.09 15.00 год.

                                    ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області  від 06.12.2007 року у справі №6/166 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора та зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

         На виконання вимог суду ліквідатором  було надано звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс боржника. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.12.08 по справі 6/166,залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.09, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс затверджено, ліквідовано юридичну особу - СТОВ ім. Шевченка (Міжгірський район, с.Репинне, 168, і.к.03747811),провадження у справі припинено.

         Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.09, винесеною за результатами розгляду касаційної скарги гр. Мишанича В.М., скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду віл 24.02.09, а справу передано на розгляд до господарського суду Закарпатської області. Вказана постанова Вищого господарського суду України містить вказівки на неналежне дослідження здійснення ліквідатором передбачених законом заходів з ліквідації боржника, виконання ним своїх обов'язків ліквідатора, а також на те, що судами попередніх інстанцій не перевірено наявності або відсутності майна боржника, його правову природу.

         Розглянувши під час нового судового розгляду  поданий ліквідатором за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника СТОВ ім. Шевченка в порядку норм ст.52 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звіт та ліквідаційний баланс, враховуючи вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.09 та які відповідно до ст.111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції, суд констатує такі висновки.

       Провадження у даній справі про банкрутство боржника СТОВ ім. Шевченка відбувається з урахуванням особливостей, передбачених ст.52Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі-Закон).Нормами ст.52 Закону передбачено, зокрема, що ліквідатор при здійсненні своїх повноважень письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

           Із поданого ліквідатором звіту та доданих до нього матеріалів вбачається, що  за результатами надісланих ліквідатором запитів  було заявлено вимоги до банкрута кредитором управлінням Пенсійного Фонду України у Між гірському районі на суму 79 178,51 грн., в т.ч. штрафні санкції-540 грн.

   Відповідно до ст. 25 Закону України  ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу. Ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

         Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

       За приписами частини 1 статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури,  за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

        Із поданих ліквідатором до звіту матеріалів вбачається, в результаті вжитих заходів з метою виявлення активів банкрута,які належать йому на праві власності або повного господарського відання,ліквідатором було виявлено нерухоме майно - нежитлове приміщення на другому поверсі адмінбудинку, що знаходиться за адресою:с.Репинне,139 Міжгірського району. Вказаний об'єкт в установленому порядку було реалізовано на прилюдних торгах, кошти від реалізації якого спрямовано на покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство(п.3ст.52 Закону) та на задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, передбаченої ст.31 Закону (п.7ст.52 Закону).

           Подані до звіту ліквідатора матеріали містять дані про перелік майна, що залишилось за СТОВ ім.Шевченка станом на 01.01.08,який підписано директором товариства та скріплено круглою печаткою(а.с.58).

      Посилаючись саме на наявність майна згідно вказаного переліку, гр.Мишанич В.М. при оскарженні судових актів, винесених за результатами першого судового розгляду звіту ліквідатора, стверджував про неналежне виконання ліквідатором його його обов'язків, оскільки не все майно банкрута було реалізоване з метою задоволення усіх вимог кредиторів.

           Матеріали звіту ліквідатора містять рішення зборів засновників СТОВ ім.Шевченка, оформленого протоколом №3 від 19.11.2001р.(т.2,а.с.55).За змістом вказаного протоколу зборами засновників СТОВ ім. Шевченка прийнято рішення про розподіл розпайованого майна між членами колективу ,які не отримали свій пай. Визначено, зокрема, перелік майна, яке підлягає реалізації з метою виплати виручених коштів в рахунок майнових паїв громадян відповідно до списків №№1,2,3,4,5,6,7,8,9.Окрім того, вказаним рішенням було передбачено ,що приміщення другого поверху адміністративного будинку після проведення його оцінки підлягає залишенню для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України.            

        З огляду на вищенаведені фактичні дані, суд погоджується з правомірністю викладених у поданому під час нового судового розгляду письмовому поясненні №88 від 24.08.09  доводів ліквідатора про те, що відповідно до п.1ст.25 Закону проведення розпаювання не входить до повноважень ліквідатора, а відноситься до компетенції сформованих в установленому порядку  комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

       При аналізі питань правового статусу майна, зазначеного у   протокольному рішенні №3 від  19.11.2001р. зборів засновників СТОВ ім.Шевченка ,яке ввійшло до вищезгаданого Переліку майна станом на 01.01.08,суд констатує такі висновки.

   Право власності громадян на майновий пай визначається законодавством України, зокрема, Законом України ”Про колективне сільськогосподарське підприємство”,у ст.9 якого зазначено,що до пайового фонду майна  членів  підприємства  включається вартість основних виробничих  і  оборотних  фондів,  створених  за рахунок діяльності  підприємства,  цінні  папери,  акції,    гроші та   відповідна   частка   від    участі   в   діяльності    інших підприємств  і  організацій.  Уточнення складу і вартості пайового фонду  майна  членів  підприємств,  у  тому числі реорганізованих, проводиться  за  методикою,  що затверджується Кабінетом Міністрів України.Встановлено,що пай є власністю члена підприємства.  Право  розпоряджатися своїм  паєм за власним розсудом член  підприємства  набуває  після припинення  членства  в  підприємстві.  Пай  може  успадковуватися відповідно  до  цивільного  законодавства  України   та    статуту підприємства.  У  разі  виходу  з підприємства його члени мають право на пай натурою,  грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури  пайового  фонду  або  в іншій, за згодою сторін, формі.

Отже, майновий пай - це вартісна частина у майні підприємства окремого працівника,  яка фіксується на певну дату (паювання майна).

Відповідно до пункту “а” статті 1 Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/ 99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольську міську державні адміністрації було зобов'язано здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України .

        Слід зазначити, що на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/ 99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 1779 (із наст. змінами)  „Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” ,якою затверджено Методику уточнення складу і  вартості  пайових  фондів  майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих;      Порядок визначення розмірів майнових паїв членів  колективних сільськогосподарських    підприємств    та    їх  документального посвідчення;      Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань,  що  виникають  у  процесі  реформування аграрного сектору економіки. Вказані нормативні документи містять правову регламентацію порядку розпаювання майна сільськогосподарських підприємств, визначення складу та вартості пайових фондів членів колективних сільськогосподарських підприємств, тощо.

     Наказом Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.01(за реєстр. в Міністерстві юстиції України 04.04.2002р.за№305/5496) затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, дія якого поширюється на підприємства,у т.ч. реорганізовані, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано права селян відповідно до законодавства. У відповідності з вимогами пункту 8 Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

    об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати      майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.Пунктом 15 вказаного Порядку визначено, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

      Таким чином, суд констатує, що з часу прийняття загальними зборами засновників СТОВ ім.Шевченка рішення від 19.11.2001р. про визначення частини майна, яке підлягає паюванню, всі особи, вказані у відповідних списках на отримання майнових паїв, стали суб'єктами спільної часткової власності на таке майно. У відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України №63 від 14.03.2001 року (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 04.04.2001р. за№305/5496)  “Про затвердження порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" до прийняття колишнім членом реорганізованого підприємства рішення про спосіб використання свого паю, майно на загальну суму невитребуваних паїв залишається на балансі підприємства-правонаступника, тобто без набуття на нього права власності.При цьому передбачено,що питаннями реалізації права власності громадян на майнові паї в установленому порядку займається комісія з організації вирішення майнових питань,  що виникають у  процесі  реформування  аграрного  сектора економіки.Подальший захист прав власника майнового паю вирішується  в судовому порядку.

      Виходячи з вищевикладених обґрунтувань,суд констатує відсутність жодних правових підстав для включення до ліквідаційної маси з метою подальшої реалізації для задоволення вимог кредиторів майна,яке за рішення зборів засновників СТОВ ім..Шевченка відноситься до пайового фонду і підлягає використанню для здійснення виплат в рахунок майнових паїв.Додатково слід зазначити,що виходячи із наведеного у ст.1 Закону України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" значення терміну кредитора ,особи з вимогами щодо реалізації права власності на майновий пай не можуть вважатися кредиторами боржника у розумінні Закону.

      Враховуючи ті фактичні обставини, що іншого майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, в т.ч. під час вжиття додаткових заходів в процесі нового судового розгляду, не виявлено, про що свідчать матеріали звіту ліквідатора та додатково складений акт від 19.08.09,суд констатує висновок про те, що вимоги кредитора Управління Пенсійного Фонду України, які залишились незадоволеними в результаті відсутності майна слід вважати погашеними.

    Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс слід вважати такими, що відповідають дійсним обставинам неможливості задоволення вимог кредиторів через недостатність активів боржника, а отже такі підлягають затвердженню судом.

    Провадження у справі відповідно до  п. 6 ст. 40 Закону слід припинити.

      За  правилами  ст. 32 Закону  України  „Про  відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон), якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилось майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи –банкрута.

        Керуючись ст. 32, п. 6 ст. 40, ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

                                                   УХВАЛИВ:

1.Затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора.

2. Ліквідувати юридичну особу-сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (Закарпатська область,Між гірський район,с.Репинне,168,і.к.03747811).

3.Припинити провадження у справі.

4.Копію цієї ухвали надіслати кредитору, банкруту, ліквідатору, державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи –підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство.

Суддя                                                                                             І.В. Івашкович