Рішення

від 18.09.2009 по справі 16-07-11-05/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-07-11-05/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "18" вересня 2009 р.                                                           Справа № 16-07-11-05/482

          Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,

при секретарі судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від  відповідача: не з'явився;

від третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору: Юдицький О.В.  - арбітражний керуючий-ліквідатор;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за  позовом  ТОВ „Рубіа” до ТОВ „Укрпромтех”, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ВАТ „Тікич” про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про визнання права власності на майно та усунення перешкод в здійсненні права  користування майном з мотивів, що за договором № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута від 14.11.2003 року позивач придбав у ВАТ "Тікич" димову трубу металеву, димову трубу цегляну та боров парокотельні на загальну суму 5000,00 грн., які розташовані за адресою с. Червоний Кут Жашківськгго району Черкаської області. В подальшому цим майном заволодів відповідач та перешкоджає позивачу у доступі до придбаного майна, з чого і виник спір.

          Представник  відповідача заявлені позовні вимоги визнав повністю ( а.с. 123 том 1), однак в ході розгляду справи позивач відмовився від позову з мотивів, що спір між сторонами вичерпано.

          Ухвалою від 30.04.2009 року до участі у справі було залучено третю особу із самостійними вимогами на предмет спору - ВАТ "Тікич", який відповідно до остаточно уточнених вимог просить визнати недійсним договір № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич" та застосувати до даного договору наслідки його недійсності - зобов'язати позивача повернути на ВАТ "Тікич" придбані ним труби та боров парокотельні, а також визнати за ВАТ "Тікич" право власності на димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка,9.

          В судові засідання представники позивача,  відповідача  та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору  (ФОП Аньол О.М., якого залучено ухвалою від 11.09.2009 року) не з'являлися, позивач неодноразово просив розгляд справи відкласти, що суд розцінює як намір безпідставно затягнути розгляд справи, та відхилив останнє клопотання  позивача про відкладення.

          Заслухавши доводи та пояснення  ВАТ "Тікич", дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що задоволенню  підлягають лише вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

          14.11.2003 року між ТОВ "Рубіа" та ВАТ "Тікич" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Гриба В.А. було укладено договір № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич"  ( а.с. 6 том 1), у відповідності до умов якого позивачу було продано за              5 000,00 грн. димову трубу металеву інв. № 39, димову турубу цегляну інв. № 50 та боров парокотельні інв. № 51, які знаходяться в с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області.  Позивач вказав, що придбане ним майно намагалися демонтувати представники ТОВ "Укрпромтех" , які не допускали позивача до придбаного ним майна та не визнавали його права власності. Ці обставини і спонукали позивача ставити питання про визнання за ним права власності

на труби з боровом парокотельні та вимагати усунення порушень користування майном з боку ТОВ "Укрпромтех".

          Рішенням від 29.02.2008 року ( а.с. 39 том 1) у задоволенні позову було відмовлено, однак рішення в подальшому було скасовано із частковим задоволенням позовних вимог (а.с. 81 том1). Постановою ВГСУ від 12.08.2008 року ( а.с. 110 том. 1) рішення місцевого суду та постанова апеляції були скасовані із передачею справи на новий розгляд.  

          В ході  повторного розгляду справи позивач подав заяву про відмову від позову (а.с. 122 том 1), яка була задоволена ухвалою суду від 16.10.2008 року ( а.с. 128 том. 1) з припиненням провадження у справі.

          В подальшому, постановою ВГСУ від 17.02.2009 року ( а.с. 154 том 1) ухвалу суду від 16.10.2009 року про припинення провадження  було скасовано з мотивів, що суд не вирішив клопотання третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ("ВАТ "Тікич") про залучення  його до участі у справі.

          У відповідності до заявлених та уточнених  самостійних позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду ( а.с. 30 том 2), третя особа ВАТ "Тікич" просить:

1. Визнати недійсним укладений між ВАТ „Тікич” в особі арбітражного керуючого Гриба В.А. та ТОВ „Рубіа”  договір купівлі-продажу від 14.11.2003 року № 1411/00 ( а.с. 23 том 2).

2. Застосувати наслідки недійсності правочину за недійсним договором купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року та зобов'язати ТОВ „Рубіа” повернути на користь ВАТ „Тікич” димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка, 9.

          3.Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Тікич” (ідентифікаційний код 00373623, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут) право власності на димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка, 9, які передані до статутного фонду ВАТ „Тікич” згідно Наказу № 670-АТ від 05.02.1997 року  Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області. (а.с. 67 том 2).

          На виконання вимог суду про надання пояснення стосовно причин відмови від позовних вимог стосовно визнання права власності на майно та усунення перешкод в здійсненні права  користування майном  позивачем було надано пояснення ( а.с. 75 том 2) про те, що підставою для відмови від позовних вимог було повне визнання відповідачем позову, відсутність предмету спору між сторонами  та факт передачі права власності на труби та боров парокотельні підприємцю Аньол О.М., якого було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.  При цьому доказів про дійсну передачу права власності на предмет спору до підприємця Аньол О.М. у справі немає.

          Оскільки відмова від позову у позивача відбулася добровільно, клопотань про залучення у справу в якості відповідача підприємця Аньол О.М. і доказів про існування спору між ним та позивачем у справі немає, то відмову позивача від позову слід прийняти, а провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, що унеможливлює повторне  звернення  позивача до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же  предмет та з тих же підстав.

          В частині самостійних вимог третьої особи ВАТ "Тікич" на предмет спору вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

          Постановою господарського суду Черкаської області від 10.02.2000 року по справі № 08/1005 ВАТ "Тікич" було визнано банкрутом  та відкрито ліквідаційну процедуру. Арбітражним керуючим (ліквідатором) було призначено Гриба В.А. ( копія оголошення про порушення справи про банкрутство --а.с. 68 том 1).

          У відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року ліквідатор організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, зокрема, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Реалізація майна банкрута повинна проводитися  на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Черговість задоволення вимог кредиторів встановлена ст. 31 Закону.

          На час укладення договору № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута від 14.11.2003 року між позивачем та банкрутом ВАТ "Тікич" діяв Закон України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна", який набрав чинності 26.12.2001 року, у відповідності до положень якого встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків до  часу вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється в т.ч. шляхом: продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

          Таким чином, на час укладення договору № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута від 14.11.2003 року діяв мораторій на примусову реалізацію майна банкрута, що унеможливлювало укладення цього договору взагалі.

          Даний висновок також міститься і в  Постанові Верховного Суду України від 24.03.2009 року (а.с. 15 том 2) з приводу оцінки правомірності іншого договору купівлі-продажу майна банкрута  ВАТ "Тікич" з ТОВ "Укпромтех", де вказано, що станом на 19.11.2003 року у власності держави перебувало 30,004% акцій статутного фонду ВАТ "Тікич" ( це підтверджено і довідкою ДКЦП - а.с. 64 том 1) і стосовно позивача існувала заборона, встановлена  ст. 2 Закону України "Про введення  мораторію на примусову реалізацію майна" для підприємств - банкрутів з державною часткою в статутному фонді, що перевищувала 25%. При цьому укладення спірного договору призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача (ВАТ "Тікич") щодо максимально повного задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації майна банкрута в порядку, встановленому Законом.

          За доводами представника ВАТ "Тікич", про укладення договору № 1411/00 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута від 14.11.2003 року  між ТОВ "Рубіа" та ВАТ "Тікич" нічого не було відомо аж до часу звернення позивача із позовом по даній справі у 2008 році, оскільки перехід права  власності на майно за ТОВ "Рубіа" не було належним чином зареєстровано в БТІ, а договір нотаріально не посвідчувався та не складався акт приймання-передачі майна.

          Позивач по справі заявляв клопотання про застосування позовної давності до самостійних вимог ВАТ "Тікич" (а.с. 160 том.1 та а.с.75 (оборот) том 2) з мотивів, що договір між позивачем ВАТ "Тікич" було укладено 14.11.2003 року, а тому трирічний строк позовної давності за вимогою про визнання договору  недійсним  закінчився для ВАТ "Тікич" 14.11.2006 року.

          В запереченнях  проти доводів позивача про пропуск строків позовної давності (а.с. 80-81 том 2) ВАТ Тікич" вказав, що про існування договору від 14.11.2003 року на підприємстві нічого не було відомо, попереднього арбітражного керуючого Гриба В.А. було усунуто від посади ліквідатора саме внаслідок неналежного виконання ним обов'язків ліквідатора, а підтвердження прав власності на майно ВАТ "Тікич", передане йому до статутного фонду з боку Регіонального відділення ФДМУ  по Черкаській області, було отримано лише 08.11.2006 року.

          У відповідності до ч. 6 Перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.  Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Згідно п. 5 ст. 267 ЦК України - якщо суд визнає поважними причини  пропущення строку позовної давності, то порушене право підлягає захисту.

          Суд вважає, що пропуск строку позовної давності відбувся у ВАТ "Тікич" з поважних причин, що підтверджується наступним:

          Виходячи з того, що на час укладення договору від 14.11.2003 року діяв мораторій на продаж майна підприємств з часткою держави 25% у статутному фонді, про що не міг не знати арбітражний керуючий Гриб В.А., то спірна угода укладалася всупереч інтересам ВАТ "Тікич". Укладений договір не було зареєстровано в установленому порядку, а тому для нового арбітражного керуючого-ліквідатора  були відсутні і відомості  про його укладення, що унеможливило своєчасне звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним. Всім майном на ВАТ "Тікич" за аналогічними договорами, укладеним Грибом В.А. заволоділо ТОВ "Укрпромтех" , яке знаходиться із ТОВ "Рубіа" за однією і тією ж адресою - 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 25. кв. 48. Ці особи разом з ФОП Аньол О.М. постійно переводять майно один на одного, взаємно визнають позови для оформлення на нього права власності, протидіючи завершенню ліквідаційної процедури ВАТ "Тікич" та проведенню розрахунків з кредиторами. Інформація про нові договори з'являється у нового арбітражного керуючого ліквідатора ВАТ "Тікич" лише після пред'явлення чергового позову ТОВ "Рубіа", ТОВ "Укрпромтех" чи ФОП Аньол О.М. стосовно незаконно проданого майна ВАТ "Тікич".

          Таким чином, укладення спірного договору від 14.11.2003 року однозначно призвело до порушення прав ВАТ "Тікич" та кредиторів цього підприємства на завершення ліквідаційної процедури і проведення розрахунків з кредиторами. Пропуск строку позовної давності з боку ВАТ "Тікич" відбувся лише через недобросовісність колишнього керуючого Гриба В.А., який таємно і незаконно розпродав майно підприємства в обхід черговості задоволення вимог кредиторів. За таких обставин строк позовної давності для захисту прав ВАТ "Тікич" підлягає до безумовного поновлення. Крім того, без отримання підтвердження з ФДМУ  про право власності на передане до статутного фонду ВАТ "Тікич" майно, що відбулося лише 08.11.2006 року, для ВАТ "Тікич" було б   проблематичним  доведення  своїх прав на труби та боров парокотельні.

          За доводами представника ВАТ "Тікич" визнання спірного договору недійсним, при тому, що логічніше було б ставити питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, є необхідним тому, що внаслідок недобросовісності дій ТОВ "Рубіа", ТОВ "Укрпромтех" чи ФОП Аньол О.М. майно постійно переходить з рук в руки, для чого і будуть використовуватися  договори, аналогічні  спірному договору від 14.11.2003 року, який формально залишається дійсним в силу презумпції правомірності правочину за нормами ЦК України.

          Даний довод представника ВАТ "Тікич" заслуговує на увагу і врахування  судом.

          У відповідності до ст. 48 ЦК УРСР, в правовому полі якого було укладено спірний договір від 14.11.2003 року, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна сторона повинна повернути другій стороні все одержане за угодою.  Ці ж положення містяться і в ст. 215,216, ч.1 ст. 203 ЦК України. Доказів проведення платежу за спірним договором з боку позивача в справу надано не було.  Крім того, для вирішення даного питання  позивачу слід подавати заяву у справі про банкрутство ВАТ "Тікич", виходячи з обставин, що склалися з цим підприємством.  

          Право власності ВАТ "Тікич" на димову трубу інв. № 56, димову трубу інв. № 70 та боров парокотельні інв. № 57 підтверджено Регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області 08.11.2006 року ( а.с. 93-97 том 1) з переліком  майна, до якого входять вказані димові труби та боров парокотельні і досліджувалося в рішенні господарського суду Черкаської області від 15.05.2007 року по справі  № 09/569 ( а.с. 98 том 1), яким усувалися перешкоди в користуванні майном ВАТ "Тікич" ( в т.ч. і трубами з боровом  парокотельні) з боку ТОВ "Укпромтех".  Набуття права власності на майно в процесі приватизації у ВАТ "Тікич" відбулося правомірно, оскільки судові рішення про  протилежне відсутні (наказ ФДМУ про перетворення ДП цукровий завод Березинського цукрокомбінату на ВАТ "Тікич" від 05.02.1997 року № 670-АТ - а.с. 92 том 1). Докази про правомірне відчуження майна цього підприємства (спірного)  в процесі банкрутства, у справі відсутні  також .

          Незважаючи на різні інвентарні номери димових труб і борову парокотельні, які вказані у договорі  від 14.11.2003 року та у Наказі № 670-АТ від 05.02.1997 року  Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області про передачу майна до статутного фонду ВАТ "Тікич", учасники процесу не подали суду доказів того, що мова іде про різні труби та  боров парокотельні і ведуть мову у своїх доводах про одне і те ж майно.  Документів про те, на підставі чого у договорі від 14.11.2003 року було вказано інші інвентарні номери труб та борову парокотельні, у справі немає, а тому суд вважає, що дійсними інвентарними номерами є ті, які вказані у довідці Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області - димова труба металева інв.№ 70, димова труба цегляна інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57.

          Доказів про перехід права  власності  на  труби і боров парокотельні до іншої особи, в т.ч. і до ФОП Аньол О.М. у справу не надано, а тому підстав для заміни учасників процесу у суду немає.

          У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється  або  не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          На підставі викладеного, враховуючи укладення договору від 14.11.2003 року з порушенням чинного законодавства (мораторій на продаж майна) та прав ВАТ "Тікич", які оспорюються в даний час позивачем та відповідачем по справі ( в т.ч. і в інших провадженнях), самостійні позовні вимоги ВАТ "Тікич"  підлягають  до задоволення -- слід визнати недійсним  укладений між ВАТ „Тікич” в особі арбітражного керуючого Гриба В.А. та ТОВ „Рубіа”  договір купівлі-продажу від 14.11.2003 року № 1411/00 та застосувати наслідки недійсності правочину за цим договором і зобов'язати ТОВ „Рубіа” повернути на користь ВАТ „Тікич” димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка, 9 та визнати за Відкритим акціонерним товариством „Тікич” (ідентифікаційний код 00373623, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут) право власності на димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка, 9, які передані до статутного фонду ВАТ „Тікич” згідно Наказу № 670-АТ від 05.02.1997 року  Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області.

        У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати за розгляд вимоги позивача до відповідача покладаються на позивача внаслідок відмови від позову, а судові витрати третьої особи із самостійними вимогами ВАТ "Тікич" -  повністю покладаються  на ТОВ "Рубіа".            

             Керуючись  ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          1. Відмову позивача ТОВ „Рубіа” від позову до ТОВ „Укрпромтех” про визнання права власності на майно та  про усунення перешкод в користуванні майном –прийняти. Провадження у справі в цій частині припинити.

2. Самостійні позовні вимоги ВАТ „Тікич” на предмет спору  задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між ВАТ „Тікич” в особі арбітражного керуючого Гриба В.А. та ТОВ „Рубіа”  договір купівлі-продажу  активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич" від 14.11.2003 року № 1411/00.

Застосувати наслідки недійсності правочину за недійсним договором купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року та зобов'язати ТОВ „Рубіа” повернути на користь ВАТ „Тікич” димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул. Шевченка, 9.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Тікич” (ідентифікаційний код 00373623, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут) право власності на димову трубу металеву інв.№ 70, димову трубу цегляну інв.№ 56 та боров парокотельні інв.№ 57, які знаходяться за адресою Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут , вул.. Шевченка, 9, які передані до статутного фонду ВАТ „Тікич” згідно Наказу № 670-АТ від 05.02.1997 року  Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубіа” , ідентифікаційний код 32276378, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Жовтнева, 25, кв. 48 на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ –85,00 грн. державного мита за розгляд вимоги про визнання договору недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубіа” , ідентифікаційний код 32276378, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Жовтнева, 25, кв. 48 на користь Відкритого акціонерного товариства „Тікич” (ідентифікаційний код 00373623, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут) – 204,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                                    Спаських Н.М.

Рішення  підписано 24 вересня 2009 року.