Рішення

від 02.08.2015 по справі 904/4675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.15р. Справа № 904/4675/15

За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу №265, м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 275 грн. 19 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Шиян В.В., дов. № 11/28-06 від 05.01.15р.;

від відповідача: Сай Р.П., керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.06.2015р., просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 265 заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 26 275 грн. 19 коп., з яких: 21 240 грн. 77 коп. - сума основного боргу, 173 грн. 47 коп. - 3% річних та 4 860 грн. 95 коп. - індексу інфляції, відповідно до умов договору на відпуск води та послуги каналізації від 29.01.1999р. № 7806.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У запереченнях на позов зазначив, що розрахунки між КП «Водоканал» и ЖБК № 265 відбуваються згідно договору № 7806 від 29.01.1999р., додаткових угод до договору між сторонами не укладалось. З 03.12.2002р. у будинку встановлено будинковий лічильник холодної води і з цього періоду щомісячно до КП «Водоканал» надаються показника лічильника та кожні 2 роки здійснюється його повірка. Згідно даних наданого позивачем акту звірки, відповідачем здійснено звірку платежів та розрахунків за поставлену воду та водовідведення з 06.2012р. по 11.2014р, та з 11.2014р по 07.2015р. (перехідне сальдо на 01.06.2012р. не є дійсним, тобто більш ніж за 3 роки). Як зазначає відповідач, ЖБК здійснювались розрахунки за кожен місяць, де тариф за 1 м.куб. до 07.2014р.-5,388грн; з 07.2014р. по 07.2015р. -8,364 грн.; норма споживання води на 1 люд. до 03.2013р - 9,92 м.куб., з 03.2013р. - 9,97 м.куб. на 1-ну люд., а також розрахунки пільгових мешканців дома. Розрахунки здійснювались згідно тарифів та норм споживання, затверджених Дніпропетровською міською радою. За розрахунками відповідача ЖБК має залишок до сплати КП «Водоканал» - 1 293 грн. 38 коп. станом на 01.07.15р. Крім того, відповідачем здійснено оплату в сумі 3 600 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 87 від 08.07.2015р. на погашення заборгованості та аванс на липень місяць 2015р. Відповідач вказує, що позивач не погоджується із здійсненими ЖБК розрахунками та наполягає на проведенні звірки згідно показників квартирних лічильників, що протирічить умовам договору. А це дуже важко зробити навіть за 1 місяць, з їх додаванням та зняттям з рахунку в програмі гарячої води, яка не постачається з 04.2014р. У будинку ЖБК 72 квартири, 70 з яких мають лічильники. Такі були умови переходу на абонентське обслуговування мешканців будинку. Багато разів зверталися з проханням перевести ЖБК на абонентське обслуговування, але перехід не відбувся, проте показники лічильників квартир і будинкового лічильника робітники КП «Водоканал» вимагають кожен місяць до 20-го числа місяця, що триває. Щомісячне вимагання показників лічильників квартир протирічить діючому договору №7806 від 29.01.1999р, бо перехід на абонентське обслуговування так і не відбувся. Просив в задоволенні позову відмовити з підстав недоведеності позивачем заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 23.06.2015р. по 16.07.2015р., з 16.07.2015р. по 30.07.2015р.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 29.01.1999р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (Водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом № 265 (Абонент) укладено договір на відпуск води та послуги каналізації № 7806 (надалі-Договір), відповідно до умов, якого Водоканал зобов'язаний:

1.1.1 Здійснити відпуск питної води в кількості:

- на гоподарсько-побутові потреби

- на виробничі потреби

Всього не більше 1491 мі в місяць (п.1.1 Договору)

За умови п. 4.1 Договору даний Договір укладений з 28.01.1999р. по 21.01.2000р., вступає в силу з дня його підписання та продовжується на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодні зі сторін не заявить про свою відмову від даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору Абонент зобов'язаний:

1.2.2 Прийняти воду і скинути стоки в кількості, визначених по показанням вимірювальних приборів або по доданих до договору розрахунках.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за відпуск води і послуги каналізації здійснюється Абонентом щомісячно, самостійно в п'ятиденний строк після початку розрахункового місяця по абонентним книжкам або рахункам, які вони самостійно отримують в водоканалі в розмірі споживаної води і відпущених стоків за період минулого місяця по діючим тарифам. Погашення заборгованості здійснюється по тарифам, діючим на день оплати.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, у період з листопада 2014р. по квітень 2015р. Водоканал надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 27 958 грн. 39 коп., про що позивачем складені акти-рахунки приймання наданих послуг та роз'яснення до актів, які наявні в матеріалах справи (а.с. 20-33).

Позивач стверджує, що оскільки надані позивачем у спірному періоді послуги відповідачем своєчасно та у повному обсязі не оплачувалися, у ЖБК № 265 виникла заборгованість перед Водоканалом, яка згідно розрахунку позивача станом на 17.06.2015р. складає 21 240 грн. 77 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за період з 06.01.2015р. по 27.05.2015р. в сумі 173 грн. 47 коп. та інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 4 860 грн. 95 коп.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 22 ч.2 п.1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" споживач повинен своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Вищевказаний договір на відпуск води та послуги каналізації за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування позовних вимог наданий договір на відпуск води та послуги каналізації № 7806, укладений між сторонами 29.01.1999р., відповідно до умов якого Водоканалом надаються послуги водопостачання та водовідведення на об'єкт відповідача за адресою: вул.. Набережна Перемоги, буд. 108, корп. 7.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, будь-яких інших договорів на водопостачання та водовідведення на вказаний об'єкт ЖБК № 265 між сторонами не укладалось, як і додаткових угод до вказаного договору від 29.01.1999р. № 7806.

Водночас, на підтвердження надання послуг відповідачу у заявленому спірному періоді з листопада 2014р. по квітень 2015р. позивачем в матеріали справи надані акти - рахунки приймання наданих послуг та роз'яснення до актів - рахунків приймання наданих послуг, які складені згідно договору № 7806 від 24.02.2000р. До того ж, вказані акти не містять підпису та печатки повноважного представника відповідача, які б засвідчували прийняття наданих позивачем полсуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем двосторонніх актів звірки взаєморозрахунків від 07.07.2015р. № 339147, від 22.07.2015р. № 339408, розрахунку заборгованості за надані позивачем послуги у спірному періоді з урахуванням пільг, виконаного відповідачем, наявна велика різниця в розрахунках спірного боргу між сторонами.

Позивачем на вимогу суду не надано детального розрахунку спірної заборгованості та не спростовано належними доказами контррозрахунку відповідача.

Проте при наявності наданих до справи доказів, суд не вбачає можливості самостійно здійснити розрахунок заборгованості за спірний період, що в свою чергу вказує про недоведеність позовних вимог.

Разом з тим, в судовому засіданні 30.07.2015р. судом було поставлено на вирішення сторін питання щодо можливості призначення у справі судової експертизи на предмет перевірки правильності нарахування позивачем вартості послуг водопостачання та водовідведення у спірному періоді. З цього приводу представником позивача питання про призначення експертизи залишено на розсуд суду та зауважено, що у разі покладення витрат по оплаті експертних досліджень на позивача, останнім експертиза оплачуватися не буде. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про відсутність у ЖБК коштів на оплату послуг експерта.

За встановлених обставин, суд вважає, що позивачем не доведена належними та допустимим доказами сума основного зобов'язання відповідача, а не доведеність суми основного зобов'язання унеможливлює стягнення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат.

У урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 04.08.15р.