Рішення

від 03.08.2015 по справі 904/4808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.15р. Справа № 904/4808/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії "СТРОЙ АЛЬЯНС", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий ріг, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс", м. Київ

про стягнення 701 603,27 грн. за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: Чернілевська І.В., довіреність № б/н від 17.06.2013 р.

Від відповідача: Волосожар Г.В. представник - дов. № 1 від 02.01.2015р.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "СТРОЙ АЛЬЯНС" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення заборгованості у сумі 701 603,27 грн., з яких: 548 008,80 грн. - сума основного боргу, 59 075,34 грн. сума штрафних санкцій, 91 366,21 грн. - інфляційні втрати, 3 152,92 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № КС-КЗГО/156-14 Пд від 29.10.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Строй-Альянс» та Приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання», від імені та за рахунок якого діяв ТОВ «Корум Сорс», на підставі договору комерційного представництва № 9/2013-У від 24.12.2012р. в частині своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс".

09.07.2015р. Позивач через канцелярію суду надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 618 745, 85 грн., з яких: основний борг у сумі 464 008,80 грн., 60 265,95 грн. - пені, 3 107, 89 грн. - 3% річних та 91 366,21 грн. - інфляційних втрат.

Суд розцінив цю заяву, як заяву про зменшення позовних вимог та прийняв її до розгляду.

У судовому засіданні 03.08.2015р. Позивач надав заяву про зменшення позовних заяв, в якій просить суд стягнути з відповідача 383 748,85 грн., з яких: основний борг у сумі 229 008,80 грн., пеня - 60 265,95 грн., 3% річних - 3 107, 89 грн. та інфляційні втрати - 91 366,21 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, заявив про часткову оплату боргу на загальну суму 686 228,58 грн. та надав докази оплати. Крім того, відповідач зазначає, що у травні 2015р. СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС в Приватному акціонерному товаристві «Криворізький завод гірничого обладнання» було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ за звітний (податковий) період жовтень 2014р. - січень 2015р. на підставі якої було складено акт № 24/28-01-51-04/31550176 від 11.06.2015р. та податкове повідомлення - рішення № 0000375104 від 25.06.2015р. яким було визначено суму податку на додану вартість у розмірі 416 815 грн. та штрафу (фінансову) санкцію у сумі 208 407,50 грн., усього на загальну суму 625 222,50 грн. Порушення, зазначені у акті № 24/28-01-51-04/31550176 від 11.06.2015р. та повідомленні-рішенні № 0000375104 від 25.06.2015р. стосуються достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин АТ «КОРУМ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» з ТОВ «БК СТРОЙ-АЛЬЯНС». У зв'язку з чим АТ «КОРУМ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» користуючись правом, передбаченим п. 56.1 ст. 56 Розділу ІІ Податкового кодексу України, було подано скаргу в порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015р. № 0000375104. Також, Відповідач зазначає, що вирішення питання стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015р. № 0000375104 має істотне значення для подальшого вирішення питання у судовій справі № 904/4808/15.

Третя особа в судове засідання свого повноважного представника не направила, документи, витребувані судом не надала. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Розгляд справи відкладався з 22.06.2015р. на 13.07.2015р., з 13.07.2015р. на 03.08.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 03.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014 року між Акціонерним товариством «КОРУМ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» (далі - Відповідач, Замовник), від імені та за рахунок якого діяло ТОВ «КОРУМ СОРС» (далі - Третя особа, Повірений) на підставі договору комерційного представництва № 9/2013У від 24.12.2012р. та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельною компанією «СТРОЙ-АЛЬЯНС» (далі - Позивач, Підрядник) був укладений договір № КС-КЗГО/156-14Пд (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого у порядку та на умовах, передбачених цим договором, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик, своїми силами та коштами, з використанням власних матеріалів та/або матеріалів замовника, виконати роботи на об'єкті замовника, у відповідності з кошторисною документацією (додаток №1 до цього договору) та технічного завдання (додаток №2 до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору та в строки передбачені Календарним графіком виконаних робіт (додаток №4 до цього договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання підрядником робіт, в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно п. 2.1. Договору вартість робіт по цьому договору визначається договірною ціною, складеною на підставі кошторисної документації (додаток №1 до цього договору) та складає 919 513,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 153 252,20 грн. Загальна вартість робіт може бути зменшена виходячи з фактичного об'єму виконаних робіт.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунок по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Розрахунок між сторонами проводиться в національній валюті України гривні в наступному порядку:

- передоплата 20% від загальної вартості робіт по договору, що складає 183 902,64 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 30 650,44 грн.;

- решту 80% від загальної вартості робіт по договору, що складає 735 610,56 грн. в т.ч. ПДВ 20% 122 601,76 грн., здійснюється замовником поетапно - щомісячно на протязі 60 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та затрат (по формі КБ-3).

У відповідності до п. 2.7. Договору підставою для здійснення замовником остаточного розрахунку відповідно п. 2.5. договору, є приймання замовником відповідного об'єму виконаних робіт, в порядку, передбаченому п. 6.1. договору.

Підрядник має право отримати оплату за виконання робіт в розмірі та строки, обумовлені цим договором (п. 4.2.1. Договору).

Замовник зобов'язаний оплатити виконання робіт у відповідності з умовами цього договору (п. 4.3.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно по Актам приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних робіт та затрат (по формі КБ-3), підписаними повноважними представниками обох сторін.

Приймання повного об'єму виконаних робіт по цьому договору, здійснюється повноважними представниками сторін та оформлюється остаточним актом приймання виконаних робіт (по формі КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та затрат (по формі КБ-3), а у випадку проведення робіт по капітальному ремонту - додатково робочою комісією у складі повноважних представників замовника, підрядника та повіреного з оформленням Акта готовності об'єкта до експлуатації.

Одним з обов'язкових умов підписання акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та затрат є надання підрядником копій первинних документів (витратних), підтверджуючих придбання матеріалів для виконання робіт у відповідному місяці.

Відповідно п. 6.4. Договору остаточний акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних робіт та затрат, оформлюється підрядником та передається на затвердження замовнику на протязі 3 робочих днів від дати закінчення виконання робіт по цьому договору.

Згідно п. 6.4.1. Договору замовник зобов'язується на протязі 5 робочих днів після проведення огляду об'єкта замовника (результатів виконаних робіт) розглянути та підписати остаточний Акт приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних робіт та витрат, або відмовитися від їх підписання, в порядку, передбаченому п. 6.4.2. договору. Роботи вважаються прийнятими з моменту підписання замовником наданого остаточного Акта приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт та витрат, а в разі проведення робіт по капітальному ремонту - додаткового акта готовності об'єкта до експлуатації.

Цей договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 11.1. Договору).

Відповідно до умов договору сторонами підписано договірну ціну на ремонт санітарно-побутових приміщень СФЛЦк.1, що здійснюється у 2014р. (а.с. 32), локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонт санітарно-побутових приміщень СФЛЦк.1 (а.с. 33-50), підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису (а.с. 51-56).

Відповідач, відповідно до п. 2.5. договору, здійснив 20% передоплати та перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 183 902,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15277 від 05.11.2014р. на суму 50 000,00 грн. та № 15321 від 07.11.2014р. на суму 133 902,64 грн. (а.с.29-31).

В підтвердження виконання робіт по договору на суму 275 565,61 грн. 28.11.2014р. позивач та відповідач підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014р. № 33-14 (а. с. 57-61) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (а. с. 97), відповідно до яких роботи виконані у відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій які стосуються виконання робіт у сторін Договору немає.

Як зазначає Позивач, Відповідач по вказаному Акту розрахувався у повному обсязі.

В підтвердження виконання робіт на суму 548 008,80 грн. 26.12.2014р. позивач та відповідач підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. № 35-14 (а. с. 62-77) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (а. с. 98), відповідно до якого роботи виконані у відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій які стосуються виконання робіт у сторін Договору немає.

Відповідач по вказаному акту розрахувався не в повному обсязі, сплативши лише 319 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 20731 від 12.05.15р. на суму 30 000,00 грн., № 20828 від 15.05.2015р. на суму 10 000,00 грн., № 21149 від 05.06.2015р. на суму 10 000,00 грн., № 21503 від 15.06.2015р. на суму 34 000,00 грн., № 22239 від 09.07.2015р. на суму 21 000,00 грн., № 22240 від 09.07.2015р. на суму 54 000,00 грн., № 22348 від 16.07.2015р. на суму 46 530,00 грн., № 22367 від 17.07.20415р. на суму 33 470,00 грн., № 22466 від 23.07.2015р. на суму 80 000,00 грн. (а. с. 90-93, 111, 112, 116, 117, 118), у зв'язку з чим у нього залишилась заборгованість у сумі 229 008,80 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом. допускається

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду № КС-КЗГО/15614Пд від 29.10.2014р. у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними сторонами Актами приймання виконаних робіт за листопад та грудень 2014р.

Проте відповідач розрахунку за отримані роботи за вказаним договором в грудні 2014р. в повному обсязі та у встановлені строки не провів, позовні вимоги не спростував.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 229 008,80 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 60 265,95 грн. штрафу, 91 366,21 грн. - інфляційних втрат та 3 107,89 грн. - 3% річних за період з 26.02.2015р. по 05.05.2015р.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.3. Договору за порушення замовником строків оплати, передбачених п. 2.6. цього договору. Замовник сплачує підряднику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки оплати до моменту належного виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, як вбачається з умов Договору та положень ст. 549 Цивільного кодексу України, обумовлена Договором неустойка, незважаючи на назву, за своєю правовою природою, фактично, є пенею , що свідчить про те, що умовами Договору сторони досягли згоди про застосування відповідальності за порушення покупцем строку оплати обладнання у вигляді пені.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні взаємовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а тому, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, яку обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідна правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 та в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 25/187.

Перевіривши розрахунки Позивача суд встановив, що за період прострочення оплати відповідачем 548 008,80 грн. з 26.02.2015р. по 05.05.2015р. сума пені складає 60 265,95 грн. та підлягає до стягнення.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 26.02.2015р. по 05.05.2015р. становлять 3 107, 89 грн. та є такою, що підлягає до стягнення.

Перевіривши розрахунки Позивача судом встановлено, що інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача нараховані невірно і за період з березня по квітень 2015р. повинні складати 144 192,08 грн.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 91 366,21 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

Враховуючи доведеність вимог Позивачем та не спростування їх Відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 229 008,80 грн., пені - 60 265,95 грн., 3% річних - 3 107, 89 грн., інфляційних втрат - 91 366,21 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Віповідлача.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.

З урахуванням ціни позову у сумі 383 748,85 грн. судовий збір повинен складати 7 674,98 грн. (383 748,85 грн. х 2% = 7 674,98 грн.). Загальна сума сплаченого позивачем судового збору складає 14 032,07 грн. за платіжними дорученнями № 130 від 03.06.2015 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/4808/15.

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 6 357,09 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету України 6 357,09 грн. надмірно сплаченого судового збору, про що слід винести ухвалу.

Керуючись ст.ст.173, 175, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії «Строй-Альянс» (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Жовтневий, буд. 17, код ЄДРПОУ 33421695) основний борг у сумі 229 008,80 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч вісім грн. 80 коп.), пені - 60 265,95 грн. (шістдесят тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 95 коп.), 3% річних - 3 107, 89 грн. (три тисячі сто сім грн. 89 коп.), інфляційних втрат - 91 366,21 грн. (дев'яносто одна тисяча триста шістдесят шість грн. 21 коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі 7 674,98 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 98 коп.), про що видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельній компанії «Строй-Альянс» (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Жовтневий, буд. 17, код ЄДРПОУ 33421695) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 6 357,09 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят сім грн. 09 коп.), сплачений відповідно до платіжного доручення 130 від 03.06.2015 р. на суму 14 032,07 грн. (а.с. 11), оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/4808/15, про що винести ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 05.08.2015р.

Суддя Н.Г. Назаренко