Ухвала

від 04.08.2015 по справі 13/236-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.15 Справа № 13/236-10

За заявою: Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про відстрочку виконання рішення суду від 16.09.2010 у справі № 13/236-10:

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 3 474 706, 04 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача (заявника): Старовойтова Я.В. - представник за дов. № 00.01.0150

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України "Національної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 06/08-1559 БО-3 від 29.09.2008 у розмірі 3474706, 04 грн., з яких: 2796798, 89 грн. - сума основного боргу, 275817, 51 грн. - пеня, 292290, 06 грн. - індекс інфляції, 109799, 58 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2796798, 89 грн. - основного боргу, 275817, 51 грн. - пені, 292290, 06 грн. - індекс інфляції, 109799, 58 грн. - 3% річних, 25500 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.10.2013 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 було видано наказ.

23.07.2015 через канцелярію господарського суду від Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду від 16.09.2010 у справі № 13/236-10, в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення до 01.09.2017. В даній заяві відповідач по справі посилається на те, що він є підприємством основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання. Станом на 01.04.2015 відповідач має збитки в розмірі 12377 тис. грн., кредиторську заборгованість в розмірі 544158 тис. грн., у тому числі заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 49795 тис. грн. Основною причиною зростання кредиторської заборгованості є незадовільний рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 633 від 24.07.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з тим, що у судді Первушина Ю.Ю. закінчились повноваження. Протоколом повторного ароматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану заяву передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою суду від 27.07.2015 заяву Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про відстрочку виконання рішення суду від 16.09.2010 у справі № 13/236-10 прийнято до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 04.08.2015.

Позивач у справі у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання останнього було повідомлено телефонограмою від 31.07.2015 (арк. с. 70), яка відповідно до п. 3.9.1 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 , з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони, є належним підтвердженням повідомленням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Дослідивши додані до заяви документи, суд вважає, що заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 у справі № 13/236-10 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 9) встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпункті 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9).

Водночас, господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Ці дані, зокрема, встановлюються на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач є підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг теплопостачання населенню, яке згідно чинного законодавства не сплачує пеню за несвоєчасну оплату вартості спожитих послуг, що призводить до росту збитків підприємства, беручи до уваги значний розмір кредиторської заборгованості відповідача (544158,00 тис. грн., у тому числі заборгованості за природний газ - 49795,00 тис. грн.), що підтверджується копією балансу, звіту про фінансові результати (арк. с. 65).

Суд враховує, що арешт рахунків відповідача може негативно вплинути на початок опалювального сезону, що в свою чергу, може призвести до порушення прав населення на отримання житлово-комунальних послуг належної якості.

Також, суд зазначає, що згідно акту звірки розрахунків від 22.07.2015, наданого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", заборгованість відповідача за договором № 06/08-1559БО-3 поставки постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 29.09.2008,заборгованість за яким була предметом розгляду даної справи, на день складання даного акту становить 25736 грн., що підтверджує сплату заборгованості відповідачем відповідно до рішення суду від 16.10.2010, яким присуджено до стягнення 3500206, 04 грн.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги необхідність відповідачу підготуватись до початку опалювального сезону, що господарський суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 у справі № 13/236-10 до 01.11.2015.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 у справі № 13/236-10 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення суду від 16.09.2010 у справі № 13/236-10 до 01.11.2015.

Відстрочка виконання рішення, згідно п. 2 резолютивної частини даної ухвали, не позбавляє боржника можливості погашення боргу в буд-який час, до закінчення зазначеного строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко