Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/17106/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/17106/15 За позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"

до громадської організації "Київська міська спілка інвалідів постраждалих від мін"

про відшкодування збитків 20 664,03 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Тур Г.М.(дов. від 12.01.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги № 151 від 29.03.2012 у розмірі 20 664,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2015 порушено провадження у справі №910/17106/15 та призначено до розгляду на 23.07.2015.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 23.07.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено до 04.08.2015.

В судове засідання 04.08.2015 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (надалі - позивач, Балансоутримувач), яке в подальшому відповідно до рішення Київської міської ради № 396/6612 від 27.10.2011 перейменовано в Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва, тагромадською організацією "Київська міська спілка інвалідів постраждалих від мін" (відповідач, Орендар) було укладено Договір № 1224 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) нежитлового приміщення (далі - Будівлі), що знаходиться за адресою: вул. Сабурова, 8, загальною площею 2012,70кв.м, а Орендар сплачує Балансоутримувачу суму коштів на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. Цим же пунктом Договору передбачено, що Орендар користується приміщенням, загальною площею 70,85кв.м.

За Актом прийому-передачі приміщень від 14.10.2013 позивач передав, а відповідач отримав у користування частину нежитлового приміщення, площею 70,85 кв.м. за вказаною адресою.

Сторони у п.п. 1,2, 1.3. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2013 погодили, що повна вартість відшкодування послуг за цим договором визначається загальною вартістю, що складається з сум фактично наданих послуг на підставі актів виконаних робіт за кожен місяць. Вартість відшкодування послуг за цим договором також може підтверджуватися зведеними актами взаєморозрахунків.

Крім того, у Додатку до Договору визначено порядок оплати відшкодування за комунальні послуги та плати за землю.

Згідно п.1.1. Додатку до Договору, кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки Балансоутримувача.

У відповідності до положень п.2.24. Договору, Орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача Будівлі плату за землю.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 14 жовтня 2013 по 31 грудня 2013 включно, відповідно до п.3 ст.613 ЦК України. Якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо відшкодування витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю за Договором № 1224 від 14.10.2013.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за фактичне споживання комунальних послуг, наданих в приміщення за адресою: м.Київ, вул.Сабурова, 8 за період з листопада 2013 по травень 2015, Балансоутримувачем якого є позивач, становить 12 811,43 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Дослідивши правовідносини між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини, які за своєю правовою природою, аналогічні договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5) п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 12 811,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню вартості фактично наданих комунальних послугв сумі 12 811,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманих комунальних послуг на заявлену суму позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5 071,43 грн. - інфляційних втрат, 329,32 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно розрахунку позивача, інфляційні збитки становлять 5 071,43 грн., 3% річних становлять 329,32 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу у відповідності з п. 2.2.3.Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач не здійснив своєчасне внесення плати, визначеної умовами Договору, не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за фактично надані послуги, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 2.2.3 Договору, яка складає 2451, 85грн. Суд вважаєданийрозрахунокобґрунтованим та задовольняєпозовнівимоги в ційчастині.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з громадської організації "Київська міська спілка інвалідів постраждалих від мін" (02183, м.Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд.24, кв.258, код ЄДРПОУ 32978776) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (02217, м.Київ, вул.Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) основну заборгованість в розмірі 12 811 (дванадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 43 коп., 5 071 (п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 32 коп. 3% річних, пені у розмірі 2451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 85 коп., судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 05.08.2015