Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/6700/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/6700/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука"

про стягнення 89635,80 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Кабанцев Я.І. за довіреністю № 693 від 30.06.2015

від відповідача: Бойков О.С. за довіреністю б/н від 14.04.2015

Гашкова О.С. за довіреністю б/н від 14.04.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" (відповідач) про стягнення 89635,80 грн. на підставі Договору № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 17.07.1998, з яких: заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі - 59864,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 12818,04 грн., 3% річних у розмірі 4538,64 грн., пеня у розмірі 441,41 грн. та штраф у розмірі 11972,95 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 у розмірі 59864,76 грн. (основний борг). Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати у визначених вище сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/6700/15-г призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2015.

15.04.2015 та 16.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково та зазначив, що позивачем не враховано всі сплати відповідача за період, вказаний в позовній заяві.

Розгляд даної справи, призначений у судовому засіданні 15.04.2015, не відбувся з технічних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2015.

18.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заперечення на відзив, в яких зазначив, що в порушення умов договору відповідач у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже - є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В судовому засіданні 18.05.2015 представник позивача підтримав позов та заявив клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2015 частково заперечив проти заявлених позовних вимог та заперечив проти факту отримання документів від позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 18.05.2015 суд оголосив перерву до 27.05.2015 о 17:30 та зобов'язав позивача - надати документальне підтвердження вручення відповідачеві платіжних документів в порядку п. 3.7 договору, сторін - здійснити звіряння розрахунків та правомірність зарахувань у строк до 22.05.2015, за результатами якого скласти відповідний акт, ініціативу щодо звіряння покласти на відповідача.

22.05.2015 представник відповідача подав клопотання про надання на виконання вимог суду акту звіряння відповідача, акту звіряння позивача та докази надіслання акту звіряння позивачу.

28.05.2015 після проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/6700/15-г (на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-23/563 від 28.05.2015), вказана справа була передана на розгляд судді Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 справу № 910/6700/15-г прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 06.07.2015 об 11:40 год.

01.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень; письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача.

Згідно поданих письмових пояснень відповідач позовні вимоги визнав частково та зазначив, що за його розрахунком заборгованість по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 58756,61 грн. Водночас, відповідач не погодився з нарахуванням позивачем інфляційних втрат (не врахована дефляція), 3% річних (незрозумілий метод розрахунку), пенею та штрафом (оскільки відповідні регресні зобов'язання до споживачів житлово-комунальних послуг не можливі). Крім того, відповідач вважає, що заборгованість з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню взагалі не можливо визначити, враховуючи відсутність доказів надсилання позивачем відповідачу платіжних вимог у відповідності до п. 3.6 Договору.

06.07.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення по справі № 910/6700/15-г стосовно нарахувань по кодам 9-485 та 9-50485. В якості додатків до пояснень позивач надав суду відомості з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.07.2015 проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.04.2015, та з урахуванням письмових пояснень, поданих 01.07.2015 через відділ діловодства суду разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.07.2015 судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 04.06.2015 та встановлено, що сторони виконали вимоги зазначеної ухвали не в повному обсязі.

Враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали суду від 04.06.2015 та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015 та оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2015 о 14:00 год.

06.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

10.07.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення з розшифровкою розбіжностей, контррозрахунком та розшифровкою оплат пільг та субсидії. За змістом наведених пояснень, відповідач позовні вимоги визнав частково та зазначив, що за його новим розрахунком заборгованість по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 60298,81 грн.

В судове засідання, призначене на 13.07.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 13.07.2015 проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій заперечували та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.04.2015, та з урахуванням письмових пояснень, поданих 01.07.2015 та 10.07.2015 через відділ діловодства суду.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 03.08.2015 об 11:20 год.

31.07.2015 представник відповідача подав через відділ діловодства суду письмові пояснення, згідно яких позовну заяву визнав частково, при цьому зазначив, що в період, за який заявлені позовні вимоги, відповідач не отримував документи в порядку п. 3.6 Договору, а наявні в матеріалах справи реєстри дебетових повідомлень, на думку відповідача, не підтверджують факт відправлення позивачем платіжних документів та отримання їх відповідачем. Також, в наведених поясненнях відповідач заперечував стосовно наданого позивачем розрахунку сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а щодо пені та штрафу, то відповідач вважає, що стягнення цих сум неможливе, оскільки такі регресні вимоги до споживачів житлово-комунальних послуг неможливі. Також, враховуючи статус неприбуткової організації відповідача та особливості оплат виключно за рахунок коштів мешканців будинку, керуючись вимогами ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідач просив зменшити розмір штрафу.

03.08.2015 через відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення у справі № 910/6700/15-г, згідно яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В наведених поясненнях позивач також зазначив, що надсилав до банківської установи відповідача дебетові повідомлення, що підтверджується наданою разом із супровідним листом від 14.04.2015 № 271 довідкою банку ПАТ "Радикал банк", а також в якості додатку до цієї довідки надавався реєстр дебетових повідомлень, що надсилався Розрахунковим департаментом Публічного акціонерного товариства "Київвоканал" на адресу ЖБК "Радянська наука" за реквізитами р/р 26006000019699, МФО 300023, код ЗКПО 22908450 за період з 01.01.2012 по 30.06.2014. Крім того, позивач зазначив, що дебетові повідомлення направлялись в електронному вигляді на платіжні реквізити ЖБК "Радянська наука", з яких відповідач сплачував за надані послуги.

В судове засідання, призначене на 03.08.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 03.08.2015 судом розглянуте та відхилене за недоведеністю наявності підстав для зменшення розміру штрафу відповідне клопотання відповідача на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, яке було викладене останнім у письмових поясненнях, поданих 31.07.2015 через відділ діловодства суду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі з урахуванням пояснень, поданих 03.08.2015 через відділ діловодства суду.

Представники відповідача в судовому засіданні 03.08.2015 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій заперечували та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.08.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Предметом судового спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" 59864,76 грн. основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 по 30.06.2014, а також інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн., 3% річних у розмірі 4538,64 грн., пені у розмірі 441,41 грн. та штрафу в розмірі 11972,95 грн. на підставі Договору № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 17.07.1998 (далі - Договір).

Наведений Договір укладений між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", яке перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником (позивач, Київводоканал), та Житлово-будівельним кооперативом "Радянська Наука", як Абонентом (відповідач, ЖБК).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити Абоненту постачання питної води та приймати від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначаються цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (були чинними на момент укладення Договору, проте на даний час втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

Зокрема, зазначені Правила відповідно до ст. 3 Закону України від 10.01.2002 р. № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері постачання питної води та питного водопостачання.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору визначені зобов'язання сторін, зокрема, Постачальник забезпечує постачання питної води (п.п. "а" п. 2.1 Договору), а Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.п. "а" п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.4 Договору сторони узгодили порядок визначення кількості води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, та порядок визначення кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, а також узгодили, що зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Порядок розрахунків сторін встановлений пунктами 3.1-3.9 Договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору цей Договір укладається строком з 17.07.1998 по 17.07.1999 і набуває чинності з моменту його підписання, а також вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 відповідно до умов Договору були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 427399,26 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 275703,84 грн., по коду 9-50485 - на суму 151695,42 грн.), що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку (а.с. 104-178 т. 1), які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг; розшифровками рахунків абонента (а.с. 89-103 т. 1), в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; платіжними-вимогами дорученнями (а.с. 31-88, 89-91 т. 1), реєстром дебетових повідомлень (а.с. 183-186 т. 1), довідкою банку ПАТ "Радикал банк" № 39/15 від 31.03.2015 (а.с. 182 т. 1), що підтверджують надсилання Розрахунковим департаментом позивача дебетових повідомлень на адресу ЖБК "Радянська наука" за реквізитами р/р 26006000019699, МФО 300023, код ЗКПО 22908450 за період з 01.01.2012 по 30.06.2014.

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих йому в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за спірні послуги на суму 360658,39 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 262189,46 грн., по коду 9-50485 - на суму 98468,93 грн.), у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 59864,76 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 9793,40 грн., по коду 9-50485 - на суму 50071,36 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 6876,11 грн. ).

Крім суми основного боргу в розмірі 59864,76 грн., позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12818,04 грн., 3% річних у розмірі 4538,64 грн., пеня у розмірі 441,41 грн. та штраф у розмірі 11972,95 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зокрема, в частині основного боргу. Так, за розрахунком відповідача його заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 60298,81 грн., про що відповідачем зазначено у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 10.07.2015, до яких додано контррозрахунок основного боргу в наведеній сумі.

Водночас, відповідач не погодився з нарахуванням позивачем інфляційних втрат (не врахована дефляція), 3% річних (незрозумілий метод розрахунку), пенею та штрафом (оскільки відповідні регресні зобов'язання до споживачів житлово-комунальних послуг не можливі). Крім того, відповідач вважає, що заборгованість з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню взагалі не можливо визначити, враховуючи відсутність доказів надсилання позивачем відповідачу платіжних вимог у відповідності до п. 3.6 Договору. Контррозрахунок сум інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу відповідачем до матеріалів справи не залучено.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 17.07.1998 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Так, згідно з Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом (ст. 1 наведеного Закону).

Також, згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.2010 р. № 400.

Згідно п. 2.1. розділу 2 наведених ДСаПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода) - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з кюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

За умовами укладеного між сторонами Договору, кількість води, що подається Постачальником (позивачем) та використовується Абонентом (відповідачем), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.1 Правил (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів .

Крім того сторони передбачили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 9-485 - для обліку питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання її стоків, 9-50485 - для обліку питної води (для потреб гарячого водопостачання) та приймання її стоків.

Як зазначив позивач, відкриття кодів Абонента (відповідача) є особливістю ведення ПАТ "АК "Київводоканал" бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору .

Відповідно до п. 3.1. наведених Правил користування, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог (а.с. 17-21 т. 1), за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 427399,26 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 275703,84 грн., по коду 9-50485 - на суму 151695,42 грн.), проте відповідачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення було сплачено лише 360658,39 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 262189,46 грн., по коду 9-50485 - на суму 98468,93 грн.), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача складає 59864,76 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 9793,40 грн., по коду 9-50485 - на суму 50071,36 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 6876,11 грн.).

При цьому судом по матеріалам справи встановлено, що обсяг спожитої відповідачем питної води та прийнятих стоків підтверджується наявними в матеріалах справи актами зняття показників з приладу обліку за спірний період, які підписані представниками сторін, в т.ч. відповідача, та скріплені печаткою останнього.

Крім того, в матеріалах справи наявні розшифровки рахунків Абонента (відповідача), в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг.

Водночас, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо кількості та вартості отриманих ним послуг з водопостачання та водовідведення, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування. Так, відповідач про свою незгоду щодо кількості або вартості спірних послуг позивача не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в термін, передбачений п. 3.7 Договору, не направляв, а тому, в силу положень наведеного пункту Договору, дані позивача про кількість та вартість наданих в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.

Судом також враховано, що відповідач позовні вимоги в частині основного боргу фактично визнав. Так, за розрахунком відповідача його заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 60298,81 грн., про що відповідачем зазначено у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 10.07.2015, до яких додано контррозрахунок основного боргу в наведеній сумі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що вищезазначені дії відповідача щодо визнання позову в частині основного боргу, не суперечать законодавству, а також не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Водночас, судом враховано той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума основного боргу в меншому розмірі, ніж визнає відповідач, а саме в розмірі 59864,76 грн. При цьому наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем, підтверджують суму основного боргу в розмірі 59864,76 грн., а заява про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України або клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не подавалось, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та фактичне визнання відповідачем позову в частині основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 59864,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за надані позивачем на підставі Договору послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2012 по 30.06.2014, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 441,41 грн., штрафу в розмірі 11972,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн. та 3% річних у розмірі 4538,64 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладенні Договору сторони узгодили, що за повну або часткову не оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми (п. 4.2 Договору), крім того, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки (п. 4.3 Договору).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідачем порушено його зобов'язання за Договором (п.п. 1.1, п.п. "а" п. 2.2, п. 3.6) щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки надані позивачем в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 спірні послуги не оплачені відповідачем у термін, визначений п. 3.6 Договору.

При цьому твердження відповідача з приводу того, що він не отримував жодних документів на оплату послуг в порядку п. 3.6 Договору, а наявні в матеріалах справи реєстри банку позивача не є доказами направлення платіжних документів відповідачу, що, в свою чергу, робить неможливим встановлення періоду прострочення відповідачем оплати спірних послуг, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідно п. 3.6 Договору відповідач повинен був розраховуватись за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів. При цьому Договір не містить уточнень стосовно способу "представлення позивачем платіжних документів", рівно як і не містить умови про те, що таким "представлення" не може бути платіжна вимога-доручення позивача до відповідача.

Крім того, відповідно до п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Таким чином, наявні в матеріалах справи платіжні вимоги-доручення позивача до відповідача за спірний період (а.с. 31-88 т. 1), реєстр дебетових повідомлень (а.с. 183-186 т. 1), довідку банку ПАТ "Радикал банк" № 39/15 від 31.03.2015 (а.с. 182 т. 1), суд приймає в якості належних доказів представлення позивачем платіжних документів відповідачу в порядку п. 3.6 Договору, а рівно виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення у термін, визначений п. 3.6 Договору. Наприклад, за платіжною вимогою-дорученням № 10028016 від 10.02.2012 на суму 17010,98 грн. відповідач повинен був здійснити розрахунок по 13.02.2012 включно, а з 14.02.2012 - починається період прострочення з її оплати. Наведене, в свою чергу, повністю спростовує доводи відповідача про неможливість встановлення періоду прострочення відповідачем оплати спірних послуг. Водночас, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок позовних вимог (а.с. 17-21 т. 1) свідчить, що такі періоди прострочення відповідачем оплати спірних послуг у кожному місяці спірного періоду (окремо по кодам 9-485, 9-504850) вірно встановлені позивачем.

Отже, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, що, в свою чергу є підставою для сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені), які передбачені п.п. 4.2, 4.3 Договору. Крім того, оскільки відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу та пені безпосередньо передбачена умовами Договору, визначеними на розсуд сторін і погодженими ними, а договір в силу приписів статті 629 ЦК України є обов'язковим до виконання, то доводи відповідача про неможливість нарахування пені та штрафу по причині того, що відповідні регресні зобов'язання до споживачів житлово-комунальних послуг не можливі, суд відхиляє як безпідставні.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем у відповідності до встановлених обставин справи, п. 4.3 Договору, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у визначеній позивачем сумі в розмірі 441,41 грн.

Також суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11972,95 грн. згідно з п. 4.2 Договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем відповідно до встановлених обставин справи та приписів ст. 625 ЦК України.

Наразі відповідач, який не погодився з наданим позивачем розрахунком 3% річних, оскільки йому незрозумілий метод розрахунку, не надав суду контррозрахунок 3% річних та не вказав вірний метод (спосіб) такого розрахунку, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи відповідача.

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у визначеній позивачем сумі в розмірі 4538,64 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунків інфляційних втрат (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 12564,86 грн. , тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат (253,18 грн.) позивачу належить відмовити, з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки при здійсненні відповідного розрахунку, а також, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за окремі періоди не враховано рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 65-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Зокрема, відповідно до наведеного листа Верховного Суду України, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Доводи відповідача, який не погодився з нарахуванням позивачем інфляційних втрат, оскільки ніби-то останнім не врахована дефляція, суд відхиляє як безпідставні та такі, що не підтверджуються здійсненою судом перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, при цьому контророзрахунок інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 59864,76 грн. основного боргу, 441,41 грн. пені, 11972,95 грн. штрафу, 4538,64 грн. 3% річних та 12564,86 інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ч. 1 ст. 49 ГПК України, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1821,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, ч.ч. 1, 5 ст. 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10-А, кв. 2, ідентифікаційний код 22908450) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 59864,76 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 76 коп.) основного боргу, 12564,86 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні 86 коп.) інфляційних втрат, 4538,64 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень 64 коп.) 3% річних, 441,41 грн. (чотириста сорок одну гривню 41 коп.) пені, 11972,95 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 95 коп.) штрафу, 1821,84 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять одну гривню 84 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2015.

Суддя Гумега О.В.