Постанова

від 18.11.2015 по справі 910/6700/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/6700/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Кабанцева Я.І. за довіреністю від 01.10.2015;

від відповідача: Бойко О.С. за довіреністю від 14.04.2015;

Розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015

у справі №910/6700/15-г (суддя О.В. Гумега)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука"

про стягнення 89635,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" про стягнення 89635,80 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 59864,76 грн. основного боргу, 12564,86 інфляційних втрат, 4538,64 грн. 3% річних, 441,41 грн. пені, 11972,95 грн. штрафу, 1821,84 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Радянська Наука", звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/6700/15-г та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляції, 3% річних, пені та зменшити штраф.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/6700/15-г за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука", передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Смірнової Л.Г., судді: Кропивної Л.В., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.09.2015.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, у зв'язку з перебуванням судді КропивноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді:Смірнової Л.Г., судді: АгриковоїО.В., Чорної Л.В.

У судове засідання 16.09.2015 з'явився представник позивача та представник відповідача.

16.09.2015 оголошено перерву судового засідання до 23.09.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі №910/6700/15-г.

23.09.2015 враховуючи перебування головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, призначене 23.09.2015 судове засідання у справі №910/6700/15-г за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/6700/15-г не відбулось.

Згідно з пунктом 2.3.50. "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30, із останніми змінами і доповненнями, внесеними рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року №25: "винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи. Якщо суд розглядає справу колегіально, то повторний автоматизований розподіл відбувається для визначення судді (суддів) з метою заміни судді (суддів), що вибули.

У випадку тимчасової непрацездатності, відрядження, відпустки тощо головуючого судді на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться.

Після усунення обставин, передбачених абзацом 2 цього підпункту, справа призначається до розгляду в судовому засіданні головуючим суддею.".

30.09.2015 головуючий суддя Смірнова Л.Г. вийшла з лікарняного.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Агрикової О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 розгляд апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" призначено на 18.11.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі №910/6700/15-г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015, у зв'язку з виходом суддів ЧорноїЛ.В. та Кропивної Л.В. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Чорної Л.В., Кропивної Л.В.

У судове засідання 18.11.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/6700/15-г та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляції, 3% річних, пені та зменшити штраф.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Предметом судового спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" 59864,76 грн. основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 по 30.06.2014, а також інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн., 3% річних у розмірі 4538,64 грн., пені у розмірі 441,41 грн. та штрафу в розмірі 11972,95 грн. на підставі Договору № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 17.07.1998 (далі - Договір).

Наведений Договір укладений між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", яке перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником (позивач, Київводоканал), та Житлово-будівельним кооперативом "Радянська Наука", як Абонентом (відповідач, ЖБК).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити Абоненту постачання питної води та приймати від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначаються цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (були чинними на момент укладення Договору, проте на даний час втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

Зокрема, зазначені Правила відповідно до ст. 3 Закону України від 10.01.2002 р. № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері постачання питної води та питного водопостачання.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору визначені зобов'язання сторін, зокрема, Постачальник забезпечує постачання питної води (п.п. "а" п. 2.1 Договору), а Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.п. "а" п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.4 Договору сторони узгодили порядок визначення кількості води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, та порядок визначення кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, а також узгодили, що зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Порядок розрахунків сторін встановлений пунктами 3.1-3.9 Договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору цей Договір укладається строком з 17.07.1998 по 17.07.1999 і набуває чинності з моменту його підписання, а також вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 відповідно до умов Договору були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 427399,26 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 275703,84 грн., по коду 9-50485 - на суму 151695,42 грн.), що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; платіжними-вимогами дорученнями, реєстром дебетових повідомлень, довідкою банку ПАТ "Радикал банк" № 39/15 від 31.03.2015, що підтверджують надсилання Розрахунковим департаментом позивача дебетових повідомлень на адресу ЖБК "Радянська наука" за реквізитами р/р 26006000019699, МФО 300023, код ЗКПО 22908450 за період з 01.01.2012 по 30.06.2014.

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих йому в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за спірні послуги на суму 360658,39 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 262189,46 грн., по коду 9-50485 - на суму 98468,93 грн.), у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 59864,76 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 9793,40 грн., по коду 9-50485 - на суму 50071,36 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 6876,11 грн.).

Крім суми основного боргу в розмірі 59864,76 грн., позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12818,04 грн., 3% річних у розмірі 4538,64 грн., пеня у розмірі 441,41 грн. та штраф у розмірі 11972,95 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зокрема, в частині основного боргу. Так, за розрахунком відповідача його заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 60298,81 грн., про що відповідачем зазначено у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 10.07.2015, до яких додано контррозрахунок основного боргу в наведеній сумі.

Водночас, відповідач не погодився з нарахуванням позивачем інфляційних втрат (не врахована дефляція), 3% річних (незрозумілий метод розрахунку), пенею та штрафом (оскільки відповідні регресні зобов'язання до споживачів житлово-комунальних послуг не можливі). Крім того, відповідач вважає, що заборгованість з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню взагалі не можливо визначити, враховуючи відсутність доказів надсилання позивачем відповідачу платіжних вимог у відповідності до п. 3.6 Договору. Контррозрахунок сум інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу відповідачем до матеріалів справи не залучено.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 17.07.1998 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Так, згідно з Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом (ст. 1 наведеного Закону).

Також, згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.2010 р. № 400.

Згідно п. 2.1. розділу 2 наведених ДСаПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода) - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з кюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

За умовами укладеного між сторонами Договору, кількість води, що подається Постачальником (позивачем) та використовується Абонентом (відповідачем), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.1 Правил (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

Крім того сторони передбачили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 9-485 - для обліку питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання її стоків, 9-50485 - для обліку питної води (для потреб гарячого водопостачання) та приймання її стоків.

Як зазначив позивач, відкриття кодів Абонента (відповідача) є особливістю ведення ПАТ "АК "Київводоканал" бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. наведених Правил користування, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог (а.с. 17-21 т. 1), за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 427399,26 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 275703,84 грн., по коду 9-50485 - на суму 151695,42 грн.), проте відповідачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення було сплачено лише 360658,39 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 262189,46 грн., по коду 9-50485 - на суму 98468,93 грн.), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача складає 59864,76 грн. (з яких: по коду 9-485 - на суму 9793,40 грн., по коду 9-50485 - на суму 50071,36 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 6876,11 грн.).

При цьому судом по матеріалам справи встановлено, що обсяг спожитої відповідачем питної води та прийнятих стоків підтверджується наявними в матеріалах справи актами зняття показників з приладу обліку за спірний період, які підписані представниками сторін, в т.ч. відповідача, та скріплені печаткою останнього.

Крім того, в матеріалах справи наявні розшифровки рахунків Абонента (відповідача), в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг.

Водночас, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо кількості та вартості отриманих ним послуг з водопостачання та водовідведення, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування. Так, відповідач про свою незгоду щодо кількості або вартості спірних послуг позивача не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в термін, передбачений п. 3.7 Договору, не направляв, а тому, в силу положень наведеного пункту Договору, дані позивача про кількість та вартість наданих в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.

Судом також враховано, що відповідач позовні вимоги в частині основного боргу фактично визнав. Так, за розрахунком відповідача його заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по кодам 9-485, 9-50485 за період з січня 2012 року по липень 2014 року (основний борг) складає 60298,81 грн., про що відповідачем зазначено у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 10.07.2015, до яких додано контррозрахунок основного боргу в наведеній сумі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що вищезазначені дії відповідача щодо визнання позову в частині основного боргу, не суперечать законодавству, а також не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Водночас, судом враховано той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума основного боргу в меншому розмірі, ніж визнає відповідач, а саме в розмірі 59864,76 грн. При цьому наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем, підтверджують суму основного боргу в розмірі 59864,76 грн., а заява про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України або клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не подавалось, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та фактичне визнання відповідачем позову в частині основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 59864,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за надані позивачем на підставі Договору послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2012 по 30.06.2014, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 441,41 грн., штрафу в розмірі 11972,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн. та 3% річних у розмірі 4538,64 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладенні Договору сторони узгодили, що за повну або часткову не оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми (п. 4.2 Договору), крім того, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки (п. 4.3 Договору).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідачем порушено його зобов'язання за Договором (п.п. 1.1, п.п. "а" п. 2.2, п. 3.6) щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки надані позивачем в період з 01.01.2012 по 30.06.2014 спірні послуги не оплачені відповідачем у термін, визначений п. 3.6 Договору.

При цьому твердження відповідача з приводу того, що він не отримував жодних документів на оплату послуг в порядку п. 3.6 Договору, а наявні в матеріалах справи реєстри банку позивача не є доказами направлення платіжних документів відповідачу, що, в свою чергу, робить неможливим встановлення періоду прострочення відповідачем оплати спірних послуг, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідно п. 3.6 Договору відповідач повинен був розраховуватись за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів. При цьому Договір не містить уточнень стосовно способу "представлення позивачем платіжних документів", рівно як і не містить умови про те, що таким "представлення" не може бути платіжна вимога-доручення позивача до відповідача.

Крім того, відповідно до п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Таким чином, наявні в матеріалах справи платіжні вимоги-доручення позивача до відповідача за спірний період, реєстр дебетових повідомлень, довідку банку ПАТ "Радикал банк" № 39/15 від 31.03.2015, суд приймає в якості належних доказів представлення позивачем платіжних документів відповідачу в порядку п. 3.6 Договору, а рівно виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення у термін, визначений п. 3.6 Договору. Наприклад, за платіжною вимогою-дорученням № 10028016 від 10.02.2012 на суму 17010,98 грн. відповідач повинен був здійснити розрахунок по 13.02.2012 включно, а з 14.02.2012 - починається період прострочення з її оплати. Наведене, в свою чергу, повністю спростовує доводи відповідача про неможливість встановлення періоду прострочення відповідачем оплати спірних послуг. Водночас, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок позовних вимог свідчить, що такі періоди прострочення відповідачем оплати спірних послуг у кожному місяці спірного періоду (окремо по кодам 9-485, 9-504850) вірно встановлені позивачем.

Отже, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, що, в свою чергу є підставою для сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені), які передбачені п.п. 4.2, 4.3 Договору. Крім того, оскільки відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу та пені безпосередньо передбачена умовами Договору, визначеними на розсуд сторін і погодженими ними, а договір в силу приписів статті 629 ЦК України є обов'язковим до виконання, то доводи відповідача про неможливість нарахування пені та штрафу по причині того, що відповідні регресні зобов'язання до споживачів житлово-комунальних послуг не можливі, суд відхиляє як безпідставні.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем у відповідності до встановлених обставин справи, п. 4.3 Договору, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України та ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у визначеній позивачем сумі в розмірі 441,41 грн.

Також суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11972,95 грн. згідно з п. 4.2 Договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем відповідно до встановлених обставин справи та приписів ст. 625 ЦК України.

Наразі відповідач, який не погодився з наданим позивачем розрахунком 3% річних, оскільки йому незрозумілий метод розрахунку, не надав суду контррозрахунок 3% річних та не вказав вірний метод (спосіб) такого розрахунку, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи відповідача.

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у визначеній позивачем сумі в розмірі 4538,64 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунків інфляційних втрат (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12818,04 грн. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 12564,86 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат (253,18 грн.) позивачу належить відмовити, з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки при здійсненні відповідного розрахунку, а також, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за окремі періоди не враховано рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 65-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Зокрема, відповідно до наведеного листа Верховного Суду України, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Доводи відповідача, який не погодився з нарахуванням позивачем інфляційних втрат, оскільки ніби-то останнім не врахована дефляція, суд відхиляє як безпідставні та такі, що не підтверджуються здійсненою судом перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, при цьому контророзрахунок інфляційних втрат відповідач суду не надав.

В абзаці 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» зазначено: «Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідальності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі».

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі №910/6700/15-г.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Радянська Наука" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/6700/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/6700/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6700/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

Л.В. Кропивна