Рішення

від 30.07.2015 по справі 914/1784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.15 Справа№ 914/1784/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна»,

м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм»,

с. Керниця, Городоцький район, Львівська область

про: стягнення 1 275 207,07 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Столярчук А.Л. - дов. №б/н від 17.06.2015 року,

відповідача: Чопик П.М. - дов. №б/н від 18.06.2015 року, Оленин І.В. - дов. №б/н від 18.06.2015 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм» про стягнення 1 275 207,07 грн. Ухвалою від 05.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2015р.

Розгляд справи відкладався, із підстав викладених в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки №14-03/3 від 03.03.2014 р., несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив за поставлений товар, внаслідок цього в останнього виникла перед позивачем заборгованість у сумі 751 921,03 грн. Крім того, відповідачу нараховано 94 465,26грн. пені, 20688,98 грн. 3% та 408 131,80 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути з відповідача користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору.

Через канцелярію суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову(вх. №3118/15 від 20.07.2015 року), в якій просить вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на все майно ТзОВ «Екоферм», код ЄДРПОУ 39030975 (свиноферму), що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький район, с. Керниця та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку №2600201504491 у ЦФ ПАТ «Кредобанк» в м. Львові, МФО 325365.

28.07.2015 р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. №3291/15 від 28.07.2015 р.), в якій просить стягнути з відповідача 751 921,03 грн. - основного боргу, 158 702,22 грн. - пені, 343 381,31 грн. - інфляційних, 11 643,42 - 3% річних.

Відповідачі не заперечили проти прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.07.2015 р. протокольною ухвалою, суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №3291/15 від 28.07.2015 року), яку суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 30.07.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвал суду виконав частково. Просить задоволити позов із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №3291/15 від 28.07.2015 р). Просить задоволити заяву про забезпечення позову.

В судове засідання 30.07.2015 р. керівник та представник відповідача з'явилися, позов не визнають із підстав викладених у запереченнях на позов та доповненнях до заперечень на позов, вимоги ухвали суду виконали частково. Просять відмовити у заяві про забезпечення позову, так як відсутні підстави для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У випадку звернення до суду із заявою про забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Із позовної заяви та долучених до неї документів не вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо). Припущення про існування можливості, що незастосування заходів може утруднити або зробити неможливим подальше виконання рішення господарського суду, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. №3118/15 від 20.07.2015 року), суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні 30.07.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

3 березня 2014 року між ТзОВ «Ікадан Україна» (позивач у справі) та ТзОВ «Екоферм» (відповідач у справі) був укладений Договір поставки № 14-03/3 від 03.03.2014 року (надалі за текстом - Договір) та Додаток №1 від 06.03.2014 року і Додаток №2 від 07.03.2014 року до нього.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього Договору, та/або згідно рахунку(надалі іменується Товар).

Пунктом 1.3 Договору Постачальник підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом із усіма приналежностями та документами, які маю відношення до продукції та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

Обов'язку Постачальника щодо передачі Покупцеві товару разом з товаросупровідними документами, кореспондує обов'язок Покупця своєчасно і належним чином прийняти товар та оплатити його (п. 2.2 Договору).

Пунктом 4.1. Договору, сторони погодили, що постачальник передає товар покупцеві протягом 30(тридцяти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника повної/часткової передоплати згідно Додатку та/або Рахунку, якщо інше не визначено даним Договором чи Додатком до Договору.

Згідно п. 4.3. Договору, вартість товару, що постачається за цим договором, визначається шляхом додавання сум загальної вартості товару, зазначених в Додатках до цього Договору, та або згідно рахунків фактури.

В пункті 4.4. Договору вказано, що оплата за товар повинна здійснюватися шляхом передоплати на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти робочих днів з дати виставлення рахунку або підписання відповідного Додатку до Договору, якщо інше не визначено даним договором чи Додатком до Договору. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі.

Згідно п. 4.5. Договору, сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.3 Договору приймання-передача товару по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в Додатку та/або Рахунку, відбувається відповідно до акту приймання-передачі, який підписується працівниками Покупця та Постачальника, що мають відповідні повноваження.

Передача (приймання - здача) товару здійснюється із місця відвантаження визначеного відповідним Додатком до даного Договору. Доставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок. Покупець набуває право власності на товар після отримання Товару, за умови одержання постачальником повної оплати. (п.п. 6.4.-6.6. Договору).

В Додатку №1 від 06.03.2014 року до Договору Сторони погодили графік оплати товарів. За Додатком №2 від 07.03.2014 року до Договору, Постачальник зобов'язався здійснити поставку товарів: 00505-60 щілинна підлога для поросят 120х60см; 00505-130 щілинна підлога для свиноматок 60х40см, протягом 10 десяти робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок Постачальника 1-го платежу згідно Графіку визначеного п. З Додатку №1 до Договору, що складає 49 421, 34 Євро.

Платіж було здійснено 07.03.2014 року шляхом перерахування на банківський рахунок ТзОВ «Ікадан Україна» 639 793,84 грн.

Згідно Додатку №2 позивач 17.03.2014 року здійснив поставку Товару відповідачу на суму 391 072,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №13 від 17.03.2014 року та згідно Додатку № 1 позивач 28.05.2014 року здійснив поставку на суму 2 400 642,47 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 23 від 28.05.2014 р.

Слід наголосити, що відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У відповідності до п. 3.2 Додатку № 2 до Договору Відповідач зобов'язався сплатити за поставлений товар протягом 5 робочих днів з дати поставки товару згідно Додатку 1, а саме до 04.06.2014 р. у сумі 391 072,40 гривень, що еквівалентно 28652,00 Євро, згідно курсу продажу євро відносно гривні на міжбанку (згідно даних сайту http ://finanсе.uа/ ), на останній робочий день, що передував даті виставлення рахунку.

У відповідності до п. 3.2. Додатку №1 до Договору Покупець зобов'язався здійснити повну оплату за поставлений товар після завершення пусконалагоджувальних робіт, але не пізніше 45 календарних днів з дати поставки, а саме до 12.07.2014 року в сумі 360 848,63 гривні, що еквівалентно 19 768,54 Євро, згідно курсу продажу євро відносно гривні на міжбанку (згідно даних сайту http ://finanсе.uа/ ), на останній робочий день, що передував даті виставлення рахунку.

Порушивши умови Договору Відповідач станом на 22.05.2014 року сплатив лише частину коштів в сумі 2 039 793,84 гривень Позивача, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТзОВ «Ікадан Україна», які містяться в матеріалах справи, що не заперечують представники відповідача.

Крім цього, Відповідач визнав свої зобов'язання перед ТзОВ «Ікадан Україна», підписавши Акт звіряння взаємних розрахунків за період: жовтень 2013 р. - вересень 2014 р. між ТзОВ «Ікадан Україна» і ТзОВ «Екоферм» , з якого вбачається що заборгованість від ТзОВ «Екоферм» перед ТзОВ «Ікадан Україна» у розмірі 751 921,03 грн.

19.11.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 щодо сплати заборгованості.

У відповідь на претензію від 03.12.2014 р. відповідач зазначив, що для розгляду згаданої претензії необхідно, щоб позивач надав непередбачені договором документи та Специфікацію №1, посилання на яку міститься в додатку №1 від 06.03.2014 р., та яка була надана відповідачу у вигляді акту приймання - передачі ще 28.05.2014 р.

11.12.2014 р. відповідачем на адресу позивача надісланий лист, в якому зазначалось про незаконність та неогрунтованість вимог, які були заначені у відповіді на претензію від 03.12.2014 р.

У відповіді на вимогу від 11.12.2014 р. відповідач повторно відмовився виконувати свої зобов'язання по Договору поставки № 14-03/3 від 03.03.2014 року (надалі за текстом - Договір) та Додатку №1 від 06.03.2014 року і Додатку №2 від 07.03.2014 року

Станом на день розгляду справи відповідач основну заборгованість у сумі 751 921,03 грн., 158 702,22 грн. - пені, 11643,42 грн. - 3% та 343 381,31 грн. інфляційних втрат - не погасив. Протилежного суду не довів. Дані факти матеріалами справи підтверджується та документально не спростовувались.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем отримано товар від позивача по Договору і Додатків №1 та №2 до Договору по двох видаткових накладних: №13 від 17.04.2014 року на суму 391 072,40 грн. та №23 від 28.05.2014 р. на суму 2 400 642,47 гривень, що не заперечується представниками відповідача в судовому засіданні.

Відповідачем проведена позивачу часткова оплата за товар по Договору в сумі 203793,84 грн. (докази містяться в матеріалах справи), що також вбачається із підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період жовтень 2013 р. - вересень 2014 р. де відповідачем визнається заборгованість перед позивачем по Договору в сумі становить 751 921,03 грн. за отриманий товар. Відповідачем не подано суду доказів, які б стверджували протележне.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 751 921,03 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 158 702,22 грн. - пені, 11 643,42 грн. - 3% річних та 343 381,31 грн. інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи то сторонами не доведено суду належними і допустимими письмовими доказами, коли саме позивачем були виконані пусконалагоджувальні роботи, після завершення яких сторони повинні були підписати акт виконаних робіт. Такий акт сторонами не підписано. Відповідач стверджує, що такі роботи позивач не виконував і надав докази, що ці роботи виконувала інша фірма. В той же час позивач вказує, що роботи ними виконано, однак, відповідач не підписує акту виконаних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 158 702,22 грн. - пені, 11 643,42 грн. - 3% річних не обґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 343 381,31 грн. інфляційних втрат підставно нарахованими в межах заявлених позовних вимог і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судовий збір слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 23 201,06 грн. понесених витрат на сплату судового збору. Решта суму судового збору залишити за позивачем.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог 28.07.2015 р., то позивачу слід повернути з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в сумі 2 303,08 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм» (81550, вул. Шевченка, 3, с. Керниця, Городоцький район, код ЄДРПОУ 39030975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна» (79008, м. Львів, вул. Лечаківська, 33А, код ЄДРПОУ 3739827) 751 921,03 грн. основного боргу, 408 131,80 грн. інфляційних втрат та 23 201,06 грн. витрат понесених на сплату судового збору

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна» в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. №3118/15 від 20.07.2015 року).

6 . Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна» (79008, м. Львів, вул. Личаківська, 33А, код ЄДРПОУ 3739827) з державного бюджету судовий збір в сумі 2 303,08 грн., що сплачено платіжним дорученням № 933 від 22.05.2015 р.

7. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.08.2015 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.