Рішення

від 03.08.2015 по справі 922/3286/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 922/3286/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків (перший відповідач) , Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ліберті", м. Харків (другий відповідач) про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

прокурор - Гайдамака А.М.

першого відповідача - Буряковська О.Ю.

другого відповідача - Моісєєва О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач) та ОК "ЖБК "Ліберті" (другий відповідач) в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 5.2 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.12.2009 р. № 324/09;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817325 на земельну ділянку, площею 0,3063 га, розташовану у місті Харкові по вул. Батумській, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0171;

- визнати недійсним запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120970500032 від 31.12.2009 р. щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку;

- зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ліберті" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку 0,3063 га, розташовану у місті Харкові по вул. Батумська, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0171 за актом прийому-передачі.

Крім того, у позові прокурор просив суд вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,3063 га, розташовану у місті Харкові по вул. Тульській у м. Харкові, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0171.

Судові витрати прокурор просив суд покласти на відповідачів.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірне рішення Харківської міської ради було прийняте в порушення вимог ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, а згідно постанови Верховного Суду України від 17.04.2014 року у справі №21-195а14, органи місцевого самоврядування, при вирішенні питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельних ділянок, зобов'язані з'ясовувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Перший відповідач - Харківська міська рада, з позовом прокурора не погоджується, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 13.07.2015 року, дослідженому судом та долученому до матеріалів справи. Зокрема, перший відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову прокурора.

Крім того, першим відповідачем 13.07.2015 року суду була надана заява, в якій він просить суд залишити позов прокурора без розгляду. В обґрунтування заяви перший відповідач посилається на те, що у позовній заяві не зазначений позивач в інтересах якого прокурор звернувся із позовом, а з огляду на характер спірних відносин, цим органом є Харківська міська рада, тобто перший відповідач. Надана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

17.07.2015 року прокурором до суду були надані письмові пояснення, в яких він заперечує проти задоволення заяви першого відповідача про залишення позову без розгляду. Щодо заяви першого відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності прокурор вказує на те, що безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки другому відповідачу, прокурором виявлено у березні 2015 року, а тому строк позовної давності прокурором не пропущений, а заява першого відповідача задоволенню не підлягає.

31.07.2015 року представником другого відповідача до суду була подана заява, в якій він просить суд долучити до матеріалів справи копію витягу про включення відповідача до ЄДР, а також повідомляє, що розрахункового рахунку у другого відповідача не має. Разом із заявою представник другого відповідача надав відзив на позовну заяву прокурора, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Надана заява та додані до неї документи, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Окрім цього, 31.07.2015 року представник другого відповідача надав суду заяву щодо застосування строків позовної давності, в якій просить суд застосувати передбачений законодавством строк позовної давності і відмовити у позові.

Надана заява, досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.08.2015 року прокурор наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, проти заяви першого відповідача щодо залишення позову без розгляду заперечував. Проти заяв першого та другого відповідачів щодо спливу позовної давності також заперечував.

Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача наполягав на задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Представник другого відповідача просив суд задовольнити заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Розглянувши заяву першого відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки визначений чинним законодавством орган, уповноважений державою здійснювати функцію контролю за використанням та охороною земель (у даному випадку - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області), не має повноважень щодо звернення до суду, а прокурором пред'явлено цей позов в інтересах держави як позивачем.

У позовній заяві прокурором Дзержинського району м. Харкова було заявлено про вжиття заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,3063 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0171, розташовану у м. Харкові по вул. Тульській.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у вжитті заходів по забезпеченню позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд, не знаходить підстав для задоволення заяви прокурора, оскільки прокурором не подано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка розташована по вул. Батумській у м. Харкові. Проте, прокурор просить суд накласти арешт на земельну ділянку по вул. Тульській у м. Харкові.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяв першого та другого відповідача про сплив позовної давності та, відповідно, про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та як зазначає прокурор у позові, у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою, прокуратурою Дзержинського району м. Харкова встановлено, що п. 5.2 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.12.2009 року № 324/09, другому відповідачу - ОК "ЖБК "Ліберті" надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,3063 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Батумській.

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради, Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК "ЖБК "Ліберті" державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:013:0171 серії ЯИ №817325, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120970500032.

За результатами вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою Дзержинського району м. Харкова було встановлено, що рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.12.2009 року № 324/09 прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186.

У зв'язку з цим, прокурором Дзержинського району м. Харкова було подано до господарського суду позов про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині п. 5.2 додатку 1 до нього, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі цього рішення, визнання недійсним запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та зобов'язання другого відповідача передати територіальній громаді м. Харкова земельну ділянку.

Відповідачами у справі заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідношень.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 Цивільного кодексу України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином до спірних взаємовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13.

Тобто, у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 23.12.2009 року, на пленарному засіданні Харківської міської ради безпосередньо був присутній прокурор м. Харкова - Попович Є.М.

У мотивувальній частині постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14 визначено наступне: "Норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин".

Отже, у зв'язку із обізнаністю з 23.12.2009 року прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру". А з урахуванням правової позиції зазначеної у постанові Верховного Суду України №З-23гс14 від 27.05.2014 року, початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 23.12.2009 року, починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 23.12.2012 року.

Згідно із п. 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 року "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15,19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема, періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Крім цього, спірне рішення було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом № 08-04/177/2-10 від 01.02.2010 року, що свідчить про об'єктивні можливості для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду, в разі наявності порушень під час його прийняття.

Посилання прокурора на те, що органам прокуратури стало відомо про те, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту тільки 17.04.2014 року, тобто після прийняття відповідної постанови Верховним Судом України, не має правового значення у справі, та не може бути початком перебігу строку позовної давності, з огляду на таке.

Як зазначає прокурор, безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Ліберті", прокуратурою міста виявлено у березні 2015 році.

Втім, суд вважає, що оскільки про прийняття рішення прокурору було відомо з моменту його прийняття, то з цього часу прокурор мав можливість отримати ті дані, які на його думку свідчать про порушення передачі земельної ділянки та є підставою для звернення до суду. Отже прийняття або не прийняття Верховним Судом постанов не може вплинути на права і обов'язки органів прокуратури. Суд вважає за необхідне зазначити, що постанови Верховного Суду України не породжують для органів прокуратури жодних правових наслідків, оскільки органи прокуратури не є суб'єктами владних повноважень, які застосовують відповідну норму закону.

Отже, відповідна правова позиція Верховного Суду України не може бути початком для перебігу строку позовної давності, оскільки вона не стосується спірного рішення Харківської міської ради та не була предметом судового розгляду Верховного Суду України. Спірне рішення було прийнято ще у 2009 році, а не здійснення прокурором перевірки законності рішення є лише підтвердженням бездіяльності прокурора, оскільки цей обов'язок був передбачений відповідними наказами Генерального прокурора, які є обов'язковими до виконання згідно із ст. 15 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Отже, висновок не є актом цивільного законодавства, по-перше, по-друге закон не має зворотної дії в часі.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява подана до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності. Причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи в суді прокурором документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення прокурором не заявлялось (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, суд визнає заяви відповідачів про застосування строку позовної давності обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення господарським судом, прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів по забезпеченню позову - відмовити.

Заяву Харківської міської ради про застосування спливу позовної давності - задовольнити.

Заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ліберті" про застосування спливу позовної давності - задовольнити.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.08.2015 р.

Суддя О.В. Погорелова