Постанова

від 04.08.2015 по справі 911/1056/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа№ 911/1056/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України»

- Леонов Ю.І., довіреність № 50 від 08.07.2015;

від ПСХП «Мартусівка» - представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1056/13 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м. Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка», с. Мартусівка Бориспільського району Київської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 порушено провадження у справі за заявою державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» до приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка».

Постановою господарського суду Київської області від 25.11.2013 визнано банкрутом приватне сільськогосподарське підприємство «Мартусівка», відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Минюка Дмитра Івановича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2014 відсторонено арбітражного керуючого Минюка Дмитра Івановича від виконання ним обов'язків ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 призначено ліквідатором банкрута - приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича; зобов'язано Минюка Дмитра Івановича передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Чупруну Євгену Вікторовичу печатки і штампи приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» та всю документацію, що була отримана ним під час виконання повноважень ліквідатора; зобов'язано ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича відповідно до статей 41-46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку до нього; розгляд справи відкладено.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшли проміжний звіт ліквідатора щодо виконаної роботи по ліквідації Пр СГ «Мартусівка» № 02-01/911/1056/13 від 10.12.2014 (вх. № 28103/14 від 15.12.2014) та клопотання № 02-01/911/1056/13 від 15.12.2014 (вх. № 28406/14 від 17.12.2014) про долучення до матеріалів справи протоколу зборів комітету кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» від 16.12.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1056/13:

- затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка»;

- ліквідовано юридичну особу - приватне сільськогосподарське підприємство «Мартусівка»;

- затверджено звіт арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» з 17.11.2014 по 30.04.2015 у розмірі 16 499,12 грн;

- стягнуто з державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на користь арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича 15 898,55 грн грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат, понесених у справі № 911/1056/13 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка»;

- стягнуто з Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на користь арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича 600,57 грн грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат, понесених у справі № 911/1056/13 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка»;

- провадження у справі № 911/1056/13 за заявою державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» до боржника приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» про банкрутство припинено та вирішено інші процедурні питання, передбачені чинним законодавством (т. 4, а.с. 19-30).

Ухвала господарського суду першої інстанції в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Чупруна Є.В. грошової винагороди та відшкодування витрат, мотивована тим, що праця ліквідатора відбувається на платній основі, а відшкодування витрат понесених ним під час здійснення повноважень за умови відсутності майна у боржника і відповідно до ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» покладається на кредиторів пропорційно визнаним вимогам.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 98, 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1056/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про стягнення з кредиторів по справі № 911/1056/13 про банкрутство ПСП «Мартусівка» грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора, а також понесених витрат по справі та встановити джерелом отримання грошової винагороди арбітражного керуючого Чупруна Є.В. за виконання ним повноважень ліквідатора по справі № 911/1056/13, а також понесених ним витрат по справі, за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових активів) банкрута.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 14.07.2015 представником скаржника подано обґрунтування до апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі та письмових доповнення скаржник зазначає, що позиція суду першої інстанції, викладена в оскаржуваній ухвалі, не відповідає вимогам закону, оскільки в даній справі не було створено фонду для оплати послуг ліквідатора, а отже відсутні правові підстави для стягнення кошті з кредиторів. Крім того скаржник вважає, що покладення на нього обов'язку щодо сплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, понесених в процедурі ліквідації, за умови нездійснення останній всіх можливих дій для задоволення кредиторів, лише ускладнює фінансову ситуацію кредиторів. Також, ДП «Держрезервнасінфонд» стверджує, що не має фінансової можливості виконати судове рішення в даній частині, оскільки його фінансовий план на 2015 рік не передбачає такого виду витрат.

20.07.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду арбітражним керуючим Чупрун Є.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, хвалу місцевого господарського суду - без змін.

В судовому засіданні представник ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» підтримав апеляційну скаргу і просив суд задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників інших учасників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представник скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею ст.4-1 ГПК України визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу лише в тій частині, що оскаржується апелянтом (саме у частині) задоволенні клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про стягнення з кредиторів по справі № 911/1056/13 про банкрутство ПСП «Мартусівка» грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора, а також понесених витрат по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання № 02-01/911/1056/13 від 14.05.2015 (вх. № 11487/15 від 18.05.2015) про затвердження витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) Чупруна Є.В. за період з 17.11.2014 по 30.04.2015 на загальну суму 3 425, 92 грн., стягнення з ініціюючого кредитора - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» на користь арбітражного керуючого Чупруна Є.В. 15 898, 55 грн. коштів на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» Чупруна Є.В. та відшкодування витрат, понесених у справі № 911/1056/13 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка», стягнення з Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на користь арбітражного керуючого Чупруна Є.В. 600, 57 грн. коштів на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» Чупруна Є.В. та відшкодування витрат, понесених у справі № 911/1056/13 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка».

Зі звіту арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича - ліквідатора ПрСП «Мартусівка» про оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат, понесених у справі № 911/1056/13, вбачається, що розрахунок оплати послуг ліквідатора банкрута здійснений з розміру дві мінімальні заробітні плати за період виконання повноважень ліквідатора ПрСП «Мартусівка» з 17.11.2014 по 30.04.2015, що становить 13 073, 20 грн., а витрати, понесені у даній справі складаються з транспортних, поштових та добових витрат і становлять 3 425, 92 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Також, з вищезазначеного звіту арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича - ліквідатора ПрСП «Мартусівка» вбачається, що оплата праці за виконання ним повноважень ліквідатора банкрута та витрат, понесених у справі № 911/1056/13, не здійснювалися.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України» заперечує проти стягнення з нього, як кредитора, грошової винагороди та інших витрат ліквідатора, оскільки: по - перше, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено здійснення таких витрат за рахунок кредиторів; по-друге, Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України» не має можливості сплатити грошову винагороду та витрати ліквідатора, так як у його фінансовому плані на 2015 рік не передбаченого такого виду витрат.

Відповідні заперечення висловлювалися представником Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» і в місцевому господарському суді та відображені в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Порядок визначення та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано у ст. 115 Закону.

Частинами 1, 2 вищезазначеної норми передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду; грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати; розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень; право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника; сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині; сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Відповідно до абз. 2, абз. 4 ч. 3 ст. 115 Закону основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Згідно з ч. 4 ст. 115 Закону витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частиною 5 ст. 115 передбачено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Ліквідатор щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою ( ч. 7 ст. 115 Закону).

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом.

Матеріалами справи підтверджується виконання обов'язків розпорядника майна та ліквідатора в даній справі арбітражним керуючим Чупруну Є.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 встановлено арбітражному керуючому Чупруну Є.В. як ліквідатору ПрСП «Мартусівка» основну грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора.

Як вбачається з наявних матеріалів справи в ході ліквідаційної процедури ліквідатором ніяких майнових активів банкрута, які б належали йому на праві приватної власності або повного господарського відання виявлено не було, господарську діяльність боржник не здійснював.

Однак, з аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів. Законом порядок розподілу зобов'язання щодо оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого не ставиться в залежність від авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, створення відповідного фонду (ч. 6 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), але арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Законодавець також і не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кредиторів у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом зборів комітету кредиторів ПрСП «Мартусівка» від 15.06.2015 взято до уваги звіт ліквідатора банкрута арбітражному керуючому Чупруна Є.В. та затверджено ліквідатору Чупруну Є.В. оплату його послуг та відшкодування витрат у справі № 911/1056/13 за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, оскільки інше Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено.

Перевіривши даний протокол засідання комітету кредиторів, апеляційний суд не вбачає підстав вважати проведені збори комітету кредиторів неправомірними, а рішення, прийняті на них нелегітимними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доцільності покладення обов'язку оплати послуг ліквідатора та відшкодування витрат на проведення ліквідаційної процедури на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам.

З огляду на те, що до реєстру кредиторів боржника були включені вимоги Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» у розмірі 562 294, 62 грн., що становить 96, 36 % від загальної суми визнаних вимог та вимоги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області у розмірі 21 244, 49 грн., що становить 3, 64 % від загальної суми визнаних вимог, враховуючи те, що майна боржника не було виявлено, виробнича діяльність боржником не здійснювалася та кошти внаслідок цього не одержувались, з урахуванням вимог ст. 115 Закону щодо того, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує свої повноваження на платній основі, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність затвердження звіту арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ПрСП «Мартусівка» з 17.11.2014 по 30.04.2015 у розмірі 16 499,12 грн. та можливість їх стягнення з кредиторів пропорційно розміру визнаних грошових вимог кожного кредитора у справі № 911/1056/13 про банкрутство ПрСП «Мартусівка», а саме: з Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» 15 898, 55 грн. та з Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області 600, 57 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що покладення на нього обов'язку щодо сплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, понесених в процедурі ліквідації, за умови нездійснення останній всіх можливих дій для задоволення кредиторів, лише ускладнює фінансову ситуацію кредиторів.

Щодо даних тверджень скаржника колегія суддів зазначає, що скаржником не використано своє право на оскарження ухвали господарського суду Київської області від 15.06.2015 в частині затвердження звіту ліквідатора в зв'язку з неповнотою такого звіту, матеріали справи не містять скарг на дії ліквідатора щодо неповноти здійсненої їм роботи. Крім того колегія суддів наголошує, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1056/13 залишити без змін, апеляційну скаргу державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко