Рішення

від 06.07.2009 по справі 33/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/202

06.07.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

до                1) товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД”

 2) товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромашсервіс-2»

про              стягнення 1 730 215,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:        Козак О.Д. –представник за довіреністю б/н від 11.02.2009;

від відповідачів:   1) не  з'явився;

2)  не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” про стягнення  1 730 215,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (відповідач-1) був укладений договір фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ.

На виконання умов договору № 01-13/07-АВТ позивач 24.05.2007 року передав відповідачу-1 за актом приймання-передачі у фінансовий лізинг майно вказане у Специфікації (додаток 2 до договору).

Станом на 16.02.2009 року розмір лише основної заборгованості відповідача-1 за договором № 01-13/07-АВТ  становить 1517165,32 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1517165,32 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 186439,69 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 26610,49 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/202 і призначено до розгляду на 14.04.2009 року.

У судове засідання 14.04.2009 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/202 не виконали.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 01.06.2009 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

У судове засідання 01.06.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/202 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 01.06.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також через загальний відділ діловодства клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Украгромашсервіс-2».

Суд задовольнив клопотання представника позивача про залучення  до участі у справі у якості відповідача ТОВ «Украгромашсервіс-2».

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 06.07.2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, а також залученням до участі у справі іншого відповідача .

У судове засідання 06.07.2009 року представники відповідачів не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/202 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 06.07.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2009 року, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість в сумі 1730215,50 грн. та судові витрати.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачам була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідачі були повідомлені належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.  

04.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (відповідач-1) був укладений договір фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ.

Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ предметом даного договору є надання лізингодавцем (позивачем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (відповідачу-1) предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей лізингооднржувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно з п. 1.2 договору фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору.

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізиногдавцеві лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та цього договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1 винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7, 3.8, 3.9 цього договору;

3.1.2 платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Відповідно до п.3.3 договору фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 1 166 922,27 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору № 01-13/07-АВТ позивач 24.05.2007 року передав відповідачу-1 за актом приймання-передачі у фінансовий лізинг майно вказане у Специфікації (додаток 2 до договору).

Однак відповідач порушуючи зобов'язання за договором № 01-13/07-АВТ не сплачує вчасно та в повному обсязі лізингові платежі, у зв'язку з чим станом на 16.02.09 має прострочену заборгованість перед відповідачем в розмірі 1517165,32 грн.

13.03.2009 року з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 08-07/09, згідно з п.3 якого відповідач-2 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання відповідачем-1 всіх його зобов'язань у повному обсязі, так і в частині боргу, які виникли з договору № 01-13/07-АВТ.

Відповідно до п.2 договору поруки № 08-07/09 поручитель (відповідач-2) зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за контрактом у повному обсязі, а саме:

-          сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки.

-          сплату кредитору пені за затримку сплати лізингових платежів, які передбачені контрактом;

-          сплату кредитору штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту.

16.03.2009 року позивачем було направлено відповідачу-2 лист вих. № 407 з вимогою про сплату 1 760598,19 грн. боргу в термін до 25.03.2009 року.

Відповідач-2 листами вих. № 93 та № 94 від 13.03.2009 року запропонував позивачу реструктуризувати існуючу заборгованість за договором фінансового лізингу № 01-13/07-АВТ згідно графіку погашення заборгованості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості майна від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання з'явився, однак доказів сплати лізингових платежів не надав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в сумі 1517165,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості по сплаті лізингових платежів визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути 3% річних в розмірі 26610,49 грн., а також збитки, понесені позивачем у зв'язку із знеціненням грошових коштів (борг з урахуванням індексу інфляції), у розмірі 186439,69 грн. за період з 06.04.2007 по 16.02.2009 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних та індексу інфляції за час прострочення, та приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 26610,49 грн. –3 % річних та 186439,69 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03115, м. Київ, вул. Світошинська, 34, п/р 2600500960015 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, код ЄДРПОУ 21555958) та товариства з обмеженою відповідальністю „Украгромашсервіс-2” (юридична адреса: 07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Комсмольська, 43; фактична адреса: 07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Привокзальна, 16; р/р 2600233093801 в АБ „Енергобанк” м. Київ, МФО 300272, код ЄДРПОУ 33943317) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; фактична адреса: 04070 м. Київ, вул. Іллінська, 8; п/р 26003024740201 в АКБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 30575865) суму основної заборгованості в розмірі 1 517 165 (один мільйон п'ятсот сімнадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 32 коп., нарахування встановленого індексу інфляції в сумі 186 439 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 69 коп., 3% річних в сумі 26610 (двадцять шість тисяч шістсот десять) 49 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі 17302 (сімнадцять тисяч триста дві) грн. 16 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 31.07.2009 року.