Постанова

від 15.07.2015 по справі 810/2687/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року (16:11) м. Київ 810/2687/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача Волошина О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Доктор» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Приватна фірма «Доктор» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року № 0000362202/422.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілспецекспорт» та відсутності господарських відносин з останнім, оскільки реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. У задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказуючи на те, що позивачем не було надано до перевірки контролюючому органу товарно-транспортні накладні, довіреності та інші документи, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, що свідчить про відсутність факту передачі товарів від Приватної фірми «Доктор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілспецекспорт». У судове засідання представник відповідача не з'явився, розгляд справи просив здійснювати у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник позивача подав письмові прояснення та документи по справі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

З 21.01.2015 по 23.01.2015 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПФ «Доктор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Оілспецекспорт» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 року, за результатами якої було складено акт від 30.01.2015 року № 209/10-16-22-02/24213491.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185 ПКУ; пункту 187.1 статті 187 ПКУ; пункту 188.1 статті 188 ПКУ; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПКУ, пункту 200.1 статті 200; пункту 201.6, пункту 201.7 та пункту 201.8 статті 201 ПКУ, у зв'язку з чим ПФ «Доктор» було занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оілспецекспорт» за вересень 2014 року на загальну суму 6 870, 00 грн.

Так, податковою інспекцією зазначено, що до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов акт від 05.11.2014 року № 209/22-00/39246879 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Оілспецекспорт» (код ЄДРПОУ 39246879) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 року», відповідно до якого було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки ТОВ «Оіспецекспорт» не знаходиться за податковою адресою. Крім того, відповідно до вищевказаного акта встановлено відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів та документації, яка б підтверджувала здійснення ТОВ «Оілспецекспорт» фінансово-господарської діяльності.

В ході перевірки працівниками контролюючого органу встановлено відсутність факту взаємодії між ПФ «Доктор» та контрагентом, оскільки позивачем не було надано для звірки акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, які підтверджують транспортування, зберігання товарів та інша первинна документація, що свідчить про відсутність факту реального здійснення операції між позивачем та ТОВ «Оілспецекспорт».

Так, зокрема, працівниками податкового органу вказано на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товарів та відповідали вимогам Правилам оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За результатами перевірки, контролюючим органом було зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту вересня 2014 року суми ПДВ в розмірі 6 870, 00 грн. за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Оілспецекспорт».

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2015 р. позивач звертався до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області з запереченнями на вищевказаний акт, за результатом розгляду яких ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було надіслано на адресу позивача лист від 13.02.2015 № 430/10-16-22-02, відповідно до якого висновки акту були залишені без змін.

На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області 30.01.2015 було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000362202/422, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 870, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 435, 00 грн.

В подальшому, позивачем було направлено на адресу ГУ ДФС у Київській області скаргу від 27.02.2015 р., відповідно до якої позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000362202/422.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами розгляду вищевказаної скарги, ГУ ДФС у Київській області було відмовлено позивачу у задоволенні скарги та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000362202/422.

Після цього позивач звертався зі скаргою від 06.05.2015 (вх. № 12142/6 від 06.05.2015) до Державної фіскальної служби України про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вищевказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийняте рішення № 12454/6/99-99-10-01-01-15 від 16.06.2015, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000362202/422, а скаргу позивача-без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкових органів щодо залишення без змін податкового повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2014 між Приватною фірмою «Доктор» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілспецекспорт» (постачальник) був укладений договір № 4/8/14, за умовами якого Постачальник зобов'язався здійснювати поставки дезінфікуючих засобів, фармацевтичних препаратів та господарських товарів (далі- товар), в кількості, асортименті та за ціною, які вказані в рахунку-фактурі (видаткових накладних), а Покупець зобов'язався прийняти та вчасно оплатити отриманий товар.

Відповідно до п. 1 договору рахунок-фактура (видаткова накладна) є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається Постачальником та узгоджується Покупцем на час здійснення поставки партії товару або на час здійснення розрахунків за нього.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата за товар здійснюється в гривнях за реквізитами, вказаними Постачальником у накладних, або у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 4 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

З метою виконання умов договору, ТОВ «Оілспецекспорт» було поставлено ПФ «Доктор» наступний товар: бочка п/е в кількості 40 шт. на суму 2 736, 00 грн. (в тому числі ПДВ); пероксид водню в кількості 1 500 кг на суму 19 800, 00 грн. (в тому числі ПДВ); хлорне вапно в кількості 780 кг на суму 12 636, 00 грн. (в тому числі ПДВ); ящик упаковочний у кількості 120 шт. на суму 6 048, 00 грн. (в тому числі ПДВ). Факт передачі вищевказаного товару на загальну суму 41 220, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 6 870, 00 грн.) підтверджується видатковою накладною № 209/067 від 02.09.2014.

На оплату поставленого товару продавцем був виписаний рахунком № 0209/067 від 02.09.2014.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача за період з 24.12.2014 по 25.12.2014, ПФ «Доктор» було здійснено повний розрахунок за поставлений ТОВ «Оілспецекспорт» товар.

02.09.2014 ТОВ «Оілспецекспорт» була виписана позивачу податкова накладна № 175 на суму 41 220, 00 грн., сума ПДВ за якою в розмірі 6 870, 00 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Податкова накладна № 175 від 02.09.2014 була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Оілспецекспорт» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оілспецекспорт» ґрунтується на фіктивності господарської операції між ПФ «Доктор» та ТОВ «Оілспецекспорт», реальність проведення якої не підтверджена первинною документацією, зокрема, товарно-транспорними накладними, довіреностями, документами, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та іншими первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договору з ТОВ «Оілспецекспорт» було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведені господарські операції щодо реалізації товару, який був отриманий останнім за договором № 4/8/14 від 04.08.2014, що підтверджується наступними документами.

- по видатковій накладній від 26.09.2014 № 209 ПФ «Доктор» було поставлено Миронівській центральній районній лікарні хлорне вапно у кількості 100 кг. на суму 1 860, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 310, 00 грн.).26.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Миронівській центральній районній лікарні податкова накладна № 45 на суму 1 860, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 310, 00 грн;

- по видатковій накладній від 23.09.2014 № 308 ПФ «Доктор» було поставлено КП «Крушинської сільської ради «Крушинське» хлорне вапно у кількості 50 кг. на суму 750, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 125, 00 грн.). 23.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Комунальному підприємству «Крушинської сільської ради «Крушинське» податкова накладна № 37 на суму 750, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 125, 00 грн.; - по видатковій накладній від 30.09.2014 № 297 ПФ «Доктор» було поставлено Миронівській центральній районній лікарні пероксид водню у кількості 192 кг. в сумі 5 783, 04 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 963, 84 грн.). 30.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Миронівській центральній районній лікарні податкова накладна № 49 на суму 5 783, 04 грн., сума ПДВ за якою становить 963, 84 грн.; - по видатковій накладній від 30.09.2014 № 246 ПФ «Доктор» було поставлено Миронівській центральній районній лікарні пероксид водню у кількості 192 кг. в сумі 5 73, 04 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 963, 84 грн.). 30.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Миронівській центральній районній лікарні податкова накладна № 48 на суму 5 783, 04 грн., сума ПДВ за якою становить 963, 84 грн.; - по видатковій накладній від 24.09.2014 № 290 ПФ «Доктор» було поставлено Білоцерківському пологовому будинку перекись водню 35 % в кількості 50 кг. та мурашина кислота в кількості 5, 6 кг на загальну суму 1429, 37 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 238, 23 грн.). 26.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Білоцерківському пологовому будинку податкова накладна № 43 на суму 1 429, 37 грн., сума ПДВ за якою становить 238, 23 грн.;

- по видатковій накладній від 26.09.2014 № 316 ПФ «Доктор» було передано ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % в кількості 47 кг. в сумі 634, 50 грн. ( в тому числі ПДВ 105, 75 грн.). 26.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» податкова накладна № 40 на суму 634, 50 грн., сума ПДВ за якою становить 105, 75 грн.; - по видатковій накладній від 19.09.2014 № 313 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % в кількості 152 кг. в сумі 2 052, 00 грн. ( в тому числі ПДВ 342, 00 грн.). 19.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» податкова накладна № 30 на суму 2 052, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 342, 00 грн.;

- по видатковій накладній від 17.09.2014 № 311 ПФ «Доктор» було поставлено ПП «Лекос Плюс» перекись водню 50 % у кількості 60 кг. в сумі 1 080, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 180, 00 грн.). 17.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПП «Лекос-Плюс» податкова накладна № 27 на суму 1 080, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 180, 00 грн.; - по видатковій накладній від 12.09.2014 № 309 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» пероксид водню 35 % у кількості 21 кг. в сумі 283, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47, 25 грн.). 12.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» податкова накладна № 24 на суму 283, 50 грн., сума ПДВ за якою становить 47, 25 грн.; - по видатковій накладній від 05.09.2014 № 292 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» пероксид водню 35 % у кількості 152 кг. в сумі 2 052, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 342, 00 грн.). 05.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» податкова накладна № 19 на суму 2 052, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 342, 00 грн.; - по видатковій накладній від 04.09.2014 № 285 ПФ «Доктор» було поставлено ДВТП «Волиньфармпостач» пероксид водню 35 % у кількості 28, 75 кг. та формалін в кількості 11 кг. на загальну суму 807, 44 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 134, 57 грн.). 04.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана ДВТП «Волиньфармпостач» податкова накладна № 9 на суму 807, 44 грн., сума ПДВ за якою становить 134, 57 грн.; - по видатковій накладній від 04.09.2014 № 286 ПФ «Доктор» було поставлено Полтавському обласному комунальному підприємству «Полтавафарм» пероксид водню мед. 35 % у кількості 60 кг. в сумі 950, 40 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 158, 40 грн.). 04.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Полтавському обласному комунальному підприємству «Полтавафарм» податкова накладна № 8 на суму 950, 40 грн., сума ПДВ за якою становить 158, 40 грн.; - по видатковій накладній від 04.09.2014 № 287 ПФ «Доктор» було поставлено Державному оптово-розрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків пероксид водню кан. 10 кг у кількості 30 кг. в сумі 5 108, 40 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 851, 40 грн.). 04.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана Державному оптово-розрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків податкова накладна № 6 на суму 5 108, 40 грн., сума ПДВ за якою становить 851, 40 грн.; - по видатковій накладній від 03.09.2014 № 227 ПФ «Доктор» було поставлено КЗ «Первинної медико-санітарної допомоги Миронівського району» пероксид водню медичний у кількості 96 кг. в сумі 3 168, 40 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 528, 07 грн.).03.09.2014 ПФ «Доктор» була виписана КЗ «Первинної медико-санітарної допомоги Миронівського району» податкова накладна № 12 на суму 3 168, 40 грн., сума ПДВ за якою становить 528, 07 грн.; - по видатковій накладній від 26.11.2014 № 382 ПФ «Доктор» було поставлено ТОВ «Торгівельний дім «Дніпро» хлорне вапно у кількості 400 кг. в сумі 6 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 000, 0 грн.).26.11.2014 ПФ «Доктор» була виписана ТОВ «Торгівельний дім «Дніпро» податкова накладна № 22 на суму 6 000, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 1 000, 00 грн.; - по видатковій накладній від 07.11.2014 № 362 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % у кількості 63 кг. в сумі 850, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 141, 75 грн.).07.11.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» податкова накладна № 8 на суму 850, 50 грн., сума ПДВ за якою становить 141, 75 грн.; - по видатковій накладній від 06.11.2014 № 351 ПФ «Доктор» було поставлено Білоцерківській міській лікарні № 2 пероксид водню мед. 35 % у кількості 8, 405 кг. та пероксид водню 50 % у кількості 120 кг. на загальну суму 2 962, 32 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 493, 72 грн.). 06.11.2014 ПФ «Доктор» була виписана Білоцерківській міській лікарні № 2 податкова накладна № 4 на суму 2 962, 32 грн., сума ПДВ за якою становить 493, 72 грн.; - по видатковій накладній від 05.11.2014 № 358 ПФ «Доктор» було поставлено ДВТП «Волиньфармпостач» пероксид водню мед. 35 % у кількості 46 кг. та хлорантоін в банках у кількості 2 кг. на загальну суму 1 011, 84 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 168, 64 грн.). 05.11.2014 ПФ «Доктор» була виписана ДВТП «Волиньфармпостач» податкова накладна № 2 на суму 1 011, 84 грн., сума ПДВ за якою становить 168, 64 грн.; - по видатковій накладній від 03.11.2014 № 355 ПФ «Доктор» було поставлено ДВТП «Волиньфармпостач» пероксид водню мед. 35 % у кількості 46 кг. в сумі 1 457, 28 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 242, 88 грн.). 03.11.2014 ПФ «Доктор» була виписана ДВТП «Волиньфармпостач» податкова накладна № 1 на суму 1 457, 28 грн., сума ПДВ за якою становить 242, 88 грн.; - по видатковій накладній від 21.10.2014 № 330 ПФ «Доктор» було поставлено Миронівській центральній районній лікарні пероксид водню мед. у кількості 192 кг. в сумі 5 783, 04 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 963, 84 грн.). 21.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана Миронівській центральній районній лікарні податкова накладна № 18 на суму 5 783, 04 грн., сума ПДВ за якою становить 963, 84 грн.; - по видатковій накладній від 17.10.2014 № 340 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «Екологічна фірма «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % у кількості 168 кг. в сумі 2 268, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 378, 00 грн.). 17.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «Екологічна фірма «Креома-Фарм» податкова накладна № 15 на суму 2 268, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 378, 00 грн.; - по видатковій накладній від 17.10.2014 № 338 ПФ «Доктор» було поставлено Державному оптово-роздрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків пероксид водню мед. 35 % у кількості 540 кг. в сумі 7 840, 80 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 306, 80 грн.). 17.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана Державному оптово-роздрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків податкова накладна № 14 на суму 7 840, 80 грн., сума ПДВ за якою становить 1 306, 80 грн.; - по видатковій накладній від 10.10.2014 № 335 ПФ «Доктор» було поставлено КП «Ліки України» пероксид водню мед. 35 % в бочках у кількості 3 кг., хлорне вапно у кількості 210 кг. та бочки п/е в кількості 3 на загальну суму 6 166, 80 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 027, 80 грн.). 10.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана КП «Ліки України податкова накладна № 12 на суму 6 166, 80 грн., сума ПДВ за якою становить 1 027, 80 грн.; - по видатковій накладній від 10.10.2014 № 334 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % в кількості 68 кг. в сумі 918, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 153, 00 грн.). 10.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» податкова накладна № 9 на суму 918, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 153, 00 грн.; - по видатковій накладній від 07.10.2014 № 319 ПФ «Доктор» було поставлено Білоцерківській міській лікарні № 2 пероксид водню 50 % в кількості 120 кг. та пероксид водню 35 % в кількості15, 30 кг. на загальну суму 2 991, 60 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 498, 60 грн.). 07.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана Білоцерківській міській лікарні № 2 податкова накладна № 5 на суму 2 991, 00 грн., сума ПДВ за якою становить 498, 60 грн.; - по видатковій накладній від 03.10.2014 № 329 ПФ «Доктор» було поставлено Державному оптово-роздрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків пероксид водню кан 10 кг. в кількості 40 кг. в сумі 6 811, 20 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 135, 20 грн.). 03.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана Державному оптово-роздрібному підприємству «Обласний аптечний склад» м. Харків податкова накладна № 4 на суму 6 811, 20 грн., сума ПДВ за якою становить 1 135, 20 грн.; - по видатковій накладній від 03.10.2014 № 328 ПФ «Доктор» було поставлено ДВТП «Волиньфармпостач» пероксид водню мед. 35 % в кількості 57,5 кг. в сумі 910, 80 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 151, 80 грн.). 03.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана ДВТП «Волиньфармпостач» податкова накладна № 3 на суму 910, 80 грн., сума ПДВ за якою становить 151, 80 грн.; - по видатковій накладній від 03.10.2014 № 327 ПФ «Доктор» було поставлено ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» пероксид водню мед. 35 % в кількості 189 кг. в сумі 2 551, 50 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 425, 25 грн.). 03.10.2014 ПФ «Доктор» була виписана ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» податкова накладна № 1 на суму 2 551, 50 грн., сума ПДВ за якою становить 425, 25 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочином, вчиненим позивачем з контрагентом ТОВ «Оілспецекспорт», та власною господарською діяльністю. При цьому економічний ефект від такої діяльності підтверджується тим, що ціна реалізації продукції є вищою за ціну придбання.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Оілспецекспорт», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податкового кредиту в вересні 2014 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів,на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не спростовують факт придбання позивачем товару у контрагента ТОВ «Оілспецекспорт» та реальність відповідної господарської операції. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до абз. 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Отже, висновки щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку можуть міститися виключно в довідці про результати проведення зустрічної звірки, а не в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Оілспецекспорт», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ПФ «Доктор» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 183 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 15.07.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 16.07.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 17 лютого 2015 року № 0000362202/422.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Доктор» (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Садова, будинок 35, квартира (офіс) 54, ідентифікаційний код 24213491) судовий збір у розмірі 183 грн. 00 коп. (сто вісімдесят три гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.