Постанова

від 15.02.2010 по справі 2а-138/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року справа № 2а-138/10/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Дубовій Ю.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду Звенигородський районний центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2914 грн. 85 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 31.10.2008 року звернулась до Звенигородського районного центру зайнятості в пошуках роботи. Наказом Звенигородського районного центру зайнятості № НТ 081031 від 31.10.2008 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю. 01.10.2009 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 091001 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із працевлаштуванням безробітної відповідно до п.п. 1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон України № 1533-III) та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітної відповідно до абзацу 2 пп.1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних.

Під час перевірки достовірності даних безробітних, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їх матеріального забезпечення на випадок безробіття, було встановлено, що відповідач з 14.05.2007 року перебувала на обліку в Звенигородському управлінні праці та соціального захисту населення по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01.09.2009 року знята з обліку та в зв'язку з виявленим фактом приховування відомостей про отримання нею допомоги по безробіттю. В зв'язку з чим, 30.12.2009 року позивачем видано наказ № 515 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 2914 грн. 85 коп. про що рекомендованим листом повідомлено відповідача, вказаний лист відповідач отримала 04.01.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.01.2010 року. Станом на 19.01.2010 року вказані кошти відповідачем не повернуті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач в судове засідання не прибула, свого представника не направила, хоча належним чином повідомлялась судом про день та час судового розгляду справи.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 31.10.2008 року звернулась до Звенигородського районного центру зайнятості із заявою щодо надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування.

Наказом Звенигородського районного центру зайнятості № НТ 081031 від 31.10.2008 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю.

01.10.2009 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 091001 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із працевлаштуванням безробітного відповідно до п.п. 1 п.1 ст. 31 Закону України № 1533-III та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до абзацу 2 пп.1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних.

Загальна сума коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю, за період часу з 31.10.2008 року по 01.10.2009 року становить 2914 грн. 85 коп., що підтверджується довідкою позивача № 23541012 від 19.01.2010 року.

В своїй заяві від 31.10.2008 року про надання статусу безробітної відповідач вказувала, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та соціальних виплат не отримує.

Під час перевірки достовірності даних безробітних, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їх матеріального забезпечення на випадок безробіття, було встановлено, що відповідач з 14.05.2007 року перебувала на обліку в Звенигородському управлінні праці та соціального захисту населення по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01.09.2009 року знята з обліку та в зв'язку з виявленим фактом приховування відомостей про отримання нею допомоги по безробіттю, що підтверджується довідкою Звенигородського управління праці та соціального захисту населення № 4239/03-16 від 03.12.2009 року. В зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п. 1 п.1 ст. 31 Закону України № 1533-III, 30.12.2009 року позивачем видано наказ № 515 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 2914 грн. 85 коп. про що рекомендованим листом повідомлено відповідача, вказаний лист відповідач отримала 04.01.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.01.2010 року. Станом на 19.01.2010 року вказані кошти відповідачем не повернуті.

Законом УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до пп. 1.9 п. 1 ст. 31 Закону України № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі подання застрахованою особою письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У відповідності до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пп. «б» п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року та п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2: 20200, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Звенигородського районного центру зайнятості: 20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46-а (код ЄДРПОУ 21368388) 2914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 85 коп. виплачених як допомога по безробіттю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2010 року.