Ухвала

від 04.08.2015 по справі 826/524/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/524/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ТОВ Сістем Кепітал Солюшнз» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 №№ 0002842207, 0002832201, 0002822207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Судом першої інстанції було замінено первинного відповідача - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 №№ 0002842207, 0002832201, 0002822207.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 24.07.2013 по 29.07.2013 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сістем Кепітал Солюшнз» (код за ЄДРПОУ 36556125) стосовно взаємовідносин з ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК «Віконні Системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 по 31.01.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за періоди 2010, 2011 та 2012 років на загальну суму 8 809 611,21 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 135 971,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року, січень-березень та листопад 2012 року та завищено залишок від'ємного значення за січень 2013 року на 4 700,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 05.08.2013 № 99/1-22-70-36556125 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0002842207 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9 603 059,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8 809 611,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 793 448, 00 грн.;

- форми «Р» № 0002832207 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 169 964,00 грн., в т.ч. за основним платежем 135 971,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 993,00 грн.;

- форми «В4» № 0002822207 від 23.08.2013, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 4 700,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0002842207, № 0002832207, № 0002822207 від 23.08.2013 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.11.2013 №6112/10/26-15-10-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №18699/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0002842207, № 0002832207, № 0002822207 від 23.08.2013 - без змін.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України, який застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як свідчить зміст Акта перевірки, відповідач вказав про неможливість визначити здійснення позивачем взаємовідносин із ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка», тобто, фактично не встановив факту здійснення господарських операцій позивача із вказаними підприємствами.

Як стверджує позивач, в періоді за який проводилася перевірка, ТОВ Сістем Кепітал Солюшнз» не мало господарських відносин із ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» на підтвердження чого матеріали справи містять довідки банків та банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках, додатки до декларацій з податку на додану вартість та реєстри виданих і отриманих податкових накладних.

Доказів, які б підтверджували, що позивач мав господарські взаємовідносини із вказаними підприємствами та відносив до складу вартість придбаних у них товарів чи послуг, відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно зазначено про не доведення відповідачем господарських взаємовідносин ТОВ Сістем Кепітал Солюшнз» із ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» та включення відповідних сум до складу валових витрат чи собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВК «Віконні Системи».

Так, між ТОВ Сістем Кепітал Солюшнз» (замовник) та ТОВ «ВК «Віконні Системи» (підрядник) було укладено договори підряду від 10.11.2011 № 1011/11 за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик наступні роботи: облицювання композитного фасаду, що вентилюється, з утепленням та облицюванням фасаду плитами із керамограніту (сухий монтаж) та облицювання гранітом входу будівлі у місті Донецьку за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 1.

Згідно з актами виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість будівельних робіт та підсумкових відомостей ресурсів протягом листопада, грудня 2011 року, січня-травня 2012 року, ТОВ «ВК «Віконні Системи» виконало обумовлені договорами підряду роботи на загальну суму 1 016 209,60 грн.

ТОВ «ВК «Віконні Системи» виписало податкові накладні на загальну суму 1 016 209,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 216 034,83 грн.

За виконані роботи позивачем було перераховано на рахунок підрядника грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку.

Придбані у ТОВ «ВК «Віконні Системи» підрядні роботи замовлялися позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед ТОВ «Торгово-житловий комплекс «Київський» за договорами підряду від 25.11.2010 № 25/11-10, від 15.12.2010 № 15/12-10, від 01.07.2011 № 01/07-11, від 02.11.2011 № 02/11-11.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних робіт у господарській діяльності, позивачем надано наступні докази: копії господарських договорів, укладених з ТОВ «Торгово-житловий комплекс «Київський», актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість будівельних робіт, фотознімки збудованого об'єкта; докази купівлі матеріалів для здійснення будівельних робіт: копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Таким чином, фактичні обставини свідчать про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання, включивши до його складу суми ПДВ, сплачені ним відповідно до укладеного Договору з контрагентом, оскільки такі обставини підтверджені первинними документами.

Заперечуючи проти вимог адміністративного позову, відповідач посилається на аналіз податкової звітності ТОВ «ВК «Віконні Системи» та Акт перевірки, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Зазначені обґрунтування відповідача колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що ТОВ «ВК «Віконні Системи» є «транзитним» підприємством, оскільки відповідачем не розкрито суті поняття «транзитне» та як зазначене впливає на правомірність дій позивача.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платником податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Крім цього, суд першої інстанції вірно звернув увагу на порушення ДПІ у Голосіївському районі строків давності визначення суми грошового зобов'язання.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Із висновку акта перевірки вбачається, що відповідач визначив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у тому числі за І та II квартали 2010 року.

Граничним строком подання податкової декларації з податку на прибуток за правилами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України є календарний день після останнього календарного дня звітного (податкового) кварталу.

Таким чином, граничними строком подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року є 11 травня 2010 року; податкової декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2010 року - 10 серпня 2010 року, відповідно, 1095, можливих для визначення суми грошового зобов'язання за вказані періоди закінчуються 10 травня 2013 року та 09 серпня 2013 року.

В свою чергу, грошове зобов'язання з податку на прибуток визначено відповідачем 23 серпня 2013 року, тобто з порушенням строків давності, встановлених у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.08.2013 №№ 0002842207, 0002832201, 0002822207, які підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.08.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.