Рішення

від 22.08.2008 по справі 4/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "22" серпня 2008 р.Справа №  4/252

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., розглянув матеріали справи № 4/252

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,

до відповідача: дочірнього підприємства "Теплоелектроцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", 25002,                     м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20,

про стягнення 1 924 016, 52 грн.

ПРЕДСТАВИКИ:

від позивача - Плотніков А.О., довіреність № 228/10 від 29.12.2007 року;

від відповідача - Пастух В.В., довіреність № 6 від 06.09.2007 року;

СУТЬ СПОРУ:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано позов до дочірнього підприємства "Теплоелектроцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград про стягнення 1 924 016 грн. 52 коп., з яких 1 267 052 грн. 91 коп. основного боргу, пені 132 500 грн. 79 коп., втрати від інфляції 456 775 грн. 77 коп. та 67 687 05 коп. процентів річних.

Відповідач позов заперечив лише в частині нарахування втрат від інфляції, процентів річних та пені, посилаючись на ту обставину, що згідно до укладеного договору на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 року відповідач звільняється від сплати вказаних нарахувань. Просить врахувати повне погашення заборгованості по основному боргу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 29.12.2006 року договору № 06/06-1309 ТЕ-18 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого  водопостачання (договір 1), предметом якого повноважні представники сторін в результаті вільного волевиявлення узгодили порядок проведення господарських операцій по передачі у власність покупця (відповідач по справі) в 2007 році природного газу та зобов'язання покупця (відповідач по справі) щодо приймання поставленого газу та проведення оплати на умовах даного договору.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ та його транспортування проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості місячних запланованих обсягів постачання та транспортування не пізніше 10 числа поточного місяця, а подальшу платежі проводяться в плановому порядку по 33 відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 5.1 договору сторони погодили ціна за 1000 куб.м. газу без врахуванням вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 470 грн.26 коп. та цільова надбавка до тарифу на газ (20%), та ПДВ в розмірі 20% і вартість транспортування газу територією України 92 грн. та ПДВ за ставкою 20%, тобто разом до сплати за 1000 куб.м. природного газу 686 грн. враховуючи ПДВ.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 26.01.2007 року, № 2 від 28.02.2007 року та № 3 від 29.03.2007 року сторони погодили обсяги постачання природного газу на відповідні періоди.

Умови договору та додаткових угод до договору прийняті без будь-яких заперечень чи зауважень, підписані повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплено прикладенням відтисків печаток підприємств.

Відповідно до п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов укладеного договору позивач проводив постачання природного газу відповідачу в обсягах, передбачених додатковими угодами, а відповідач приймав поставлений газ та розпоряджався ним на власний розсуд. Приймання-передача природного газу підтверджується підписаними без зауважень представниками відповідача за січень 2007 року на суму 1 908 199 грн. 47 коп., за лютий 2007 року на суму 1 886 521 грн.92 коп., за березень 2007 року на суму 1 594 790 грн. 87 коп. та за квітень 2007 року на суму 501 059 грн. 30 коп. на загальну суму 5 890 571 грн. 56 коп. Однак, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та провів оплату вартості отриманого природного газу лише частково на суму 4 623 518 грн. 65 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 1 267 052 грн. 91 коп.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 924 016 грн. 52 коп. враховуючи наступне.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одержання природного газу як різновиду товару підтверджується також підписами відповідача на акті приймання-передачі природного газу, в яких проведено нарахування вартості поставленого газу та плати за його транспортування відповідно до умов договору.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Однак, господарським судом приймається до уваги та  враховується при винесенні рішення наступні обставини, які мають суттєве значення для винесення законного рішення.

Після звернення позивача до господарського суду для захисту своїх прав з позовом про відшкодування заборгованості, сторони взяли участь в укладенні договору № 9/440 від 04.07.2008 року (в подальшому договір 2) про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440 та уклали вказаний договір між Головним управлінням Державного казначейства України в Кіровоградській області (сторона 1), головне фінансове управління Кіровоградської облдержадміністрації (сторона 2), Фінансове управління Кіровоградської міської ради (сторона 3) Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради - головний розпорядник коштів (сторона 4, ДП “Теплоелектроцентраль” ТОВ “ВЕТ” (сторона 5), ДК “Газ України” (сторона 6), НАК “Нафтогаз України (сторона остання), предметом якого в результаті вільного волевиявлення, без будь-яких заперечень чи зауважень визначили організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440. Вказаний договір від імені позивача підписано заступником директора з питань газопостачання та розрахунків Заславським М.В., що діяв на підставі довіреності № 74/10 від 18.06.2008 року. Повноваження вказаної особи на укладення договору не оспорені позивачем. З гідно до умов розділу 2 “Порядок проведення взаєморозрахунків” сторони погодили порядок та строки проведення перерахування коштів у розмірі 1 267 052 грн. 91 коп. (в розмірі основного боргу), залучених з єдиного казначейського рахунку та фактичне погашення позивачу по справі (стороні 6) договору 2 погашення заборгованості у сумі                   1 267 052 грн. 91 коп. за природний газ згідно з договором від 29.12.2006 року № 06/06-1309-Те-18 за 2007 рік. За приписом п. 5.4 договору сторони засвідчили, що після виконання цього договору, вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмету договору. Крім того, сторонами визнано, що вказані платежі проводяться для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію.

На виконання умов договору 2 відповідач платіжним дорученням № 8 від 28.07.2008 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача 1 267 052 грн. 91 коп. визначивши призначення платежу: "Стаття 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік за природний газ згідно договору 06/06-1309-те-18 від 29.12.2006 року, а позивач прийняв вказаний платіж згідно до умов договору 2 для перерахування його стороні остання, тобто відповідач і позивач повністю виконали взяті на себе зобов'язання по договору 2.

Таким чином, після проведення вказаного платежу на підставі п. 5.4 договору 2 відповідач підлягає до звільнення від сплати заявленої суми втрат від інфляції, процентів річних та пені, оскільки позивач взяв на себе зобов'язання при укладанні договору 2 не мати до сторін договору, тобто і зокрема до відповідача жодних претензій.

Крім того, як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 року "Про реалізацію статті 54 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету (107-17) місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, тобто на загальнодержавному рівні визнано невідповідність тарифів фактичним затратам на надання вказаних послуг.

Вказаним Порядком визначено механізм перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету (107-17) місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості надавачів, виробників, виконавців послуг, інших підприємств або їх кредиторів - учасників розрахунків (далі - учасники розрахунків) до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17).

Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.

Укладений між сторонами договір 2 фактично визначили підстави для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем втрат від інфляції, процентів річних та пені, оскільки урахуванням повного виконання умов договору 2, узгодження сторонами порядку розрахунків та відсутності підстав у суду за власною ініціативою ставити під сумнів дійсність узгодженого сторонами договору 2, господарський суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у стягненні втрат від інфляції, процентів річних як боргу у примусовому порядку та визнає право позивача вимагати застосування до відповідача правових наслідків за порушення ним своїх зобов'язань, передбачених ст. 625 ЦК України.

За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших  випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 203 ГК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

У відповідності до ст. 204 ГК України господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Крім того, суд враховує, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність застосовується з урахуванням вини особи, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України), а тому, з огляду на ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, яка пов'язана з несвоєчасним прийняттям обґрунтованих тарифів та віднесенням суми основного боргу в повному розмірі до суми, яка підлягає до погашення за рахунок виділених коштів згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 440 та погашенням заборгованості в розмірі 1 267 052 грн. 91 коп. за природний газ, господарський суд прийшов до переконання про необхідність відмови в стягненні втрат від інфляції та процентів річних.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2007 року по справі № 2/62, стосовно якої відмовлено у відкритті касаційного провадження судовою палатою з господарських справ Верховного Суду України.

Крім того, господарський суд вважає за можливе використати передбачене ст. 83 ГПК України право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони яка порушила зобов'язання, оскільки як вбачається з наданих позивачем розрахунків відповідач провів оплату за отриманий газ і його транспортування 4 623 518 грн. 65 коп. при нарахованих до оплати 5 890 571 грн. 56 коп., тобто процент проплати склав 79 відсотків, але виниклу заборгованість в сумі 1 267 052 грн. 91 коп. віднесено до заборгованості, яка виникла через невідповідність тарифів і фактичним затратам на надання послуг, тобто на загальнодержавному рівні визнано відсутність вини в її виникненні у постачальника теплової енергії, яку вироблено за рахунок використання природного газу. Крім того, господарським судом враховується, що при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції, процентів річних та пені не будуть порушені і права позивача, оскільки він як сторона 6 договору 2 не є кінцевим платником виділених коштів, а згідно до п. 2.8 суму в розмірі 1 267 052 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ - 211 175 грн. 49 коп. зобов'язаний перерахувати стороні останній (НАК “Нафтогаз України”) для погашення заборгованості за природний газ по договору від 07.02.2007 року № 06/07-227 за 2007 рік, тобто умови договору 2 є обов'язковими для всих сторін, що його уклали та вони діють в одному правовому полі.

Провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу в розмірі              1 267 052 грн. 91 коп. підлягає до припинення у зв'язку з відсутністю спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, господарським судом враховується, що договір 1 та договір 2 є взаємопов'язаними між собою, оскільки при укладанні вказаних договорів брали участь сторони по договору 1, а договором 2 фактично визначено порядок виконання зобов'язань, які виникли при виконанні договору 1.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача солідарно. При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на сторони державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідач, але при розгляді справи судом позивач не виявив бажання скоригувати свої позовні вимоги враховуючи фактичні обставини, пов'язані з укладенням договору 2 та зміною зобов'язань сторін. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п. 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п. 1 Роз'яснення від 04.03.1998 року № 02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Арбітражного процесуального кодексу України”. Судові витрати з позивача не стягувати, оскільки вони ним сплачені при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

Провадження у справі стосовно вимог про стягнення 1 267 052 грн. 91 коп. припинити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Теплоелектроцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград,     вул. Енергетиків, 20 (п/р 26006980040046 у ВАТ "Мегбанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32718692) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) суму сплаченого державного мита в розмірі 9 620 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 коп.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя                                                                                         Ю.І. Хилько